EN|RU|UK
 Суспільство
  14416  13

 Війна на опорному пункті очима сержанта Чупи


Автор: І.Яблонський

Отак всігда, не "пацани, ви хто?", не "хто у вас старший?". А "хто тут Чупік?" Знають, шо тут живе одморозок, який за любий кіпіш, кромє голодовки. Я так скоро звьоздну болєзнь зловлю.

- Чупа!
- Га?
- До нас снайпера заїхали.
- Які?
- ССО походу.
- Як вгадав?
- Каски модні, купа чумаданів з допобладнанням, ружжа в чохлах.
- Дк може то правачі?
- Нє, не правачі. Правосєки дуже чисті і в новесеньком камуфлі. А ці - в такому ж затасканому, як і ми.
- Ніх#я собі ти развєдчік.

Через 3-4 години до нас у двері постукав їхній вождь.
- А хто тут Чупік?
Отак всігда, не "пацани ви хто?", не "хто у вас старший?". А "хто тут Чупік". Знають, шо тут живе одморозок, який за любий кіпіш, кромє голодовки. Я так скоро звьоздну болєзнь зловлю.
Інколи я уявляю собі це так:
Я сиджу за столом і нажмакую свого кота Боніфація, відкриваються двері і починає награвати мотивчик "Хрещений батько".
І я гостю кажу: ти просиш дозволу на відстріл сєпарів, але ти просиш без уваженія.
Але музика не грає. І два тижні назад Боніфацій замерз насмерть, собаки розірвали його тіло і я закопав його трупик. Біля дороги. Так і не зробивши хреста.

- Привєт.
Каже він.
- Здоров був.
- Ми тут поработать приїхали. БРка є і всі діла.
- Та всьо равно мені на ту БРку. Но то шо є - добре. Менше гємору. Якщо когось з вас зах#ярять.
Я починаю по-дебільному реготати, і мій співрозмовник пару раз хіхікає. Свій чувак, дебільний гумор розуміє.
- Шо у вас є?,- питаю його.
- та почті всьо. А які тут дистанції?
- Нуу ееее. Дивись прейскурант: *Витягую карту* отута - пастаянно дебіл лазить. Мєлькає 5 секунд. 1300. Тут - іногда. 600. Тут пару раз на день - 1100. І так далі.

Я механічно називаю, де вони рухаються, скільки часу їх видно, як часто з'являються.

Через кілька днів вони прийшли на опорнік. Показую: ходять отут. Отут просвєт у вєтках. Тут і лови. Побачиш як буде йти справа наліво, зліва направо зловить не встигнеш.

Сидів і курив. Згадував, де сєпари бачать нас як ми йдем. Отам мєлькаєм 3 сєкунди. В'#бе канєшно. Но шось пока телята.
Не той вже сєпар пішов. Ох не той. Бувало забараниш придурка і всьо... Приїде танк чи беха і давай п#здов давать. Чи ПТУРи по бойнічках літають, АГСи сиплять, міномьоти. А зараз - х#й. Убив одного, через тиждень другого - ніх#я. Даже вже на провокації не ведуцця. Постріляв по них - х#й в отвєт шворкнуть. Оце зара снайпєра ше одного й#бнуть і всьо. Опять бігати начнуть. Опять скучно. То шо й#бнуть не сомнівався. Толкові тіпи. Вже бачились і не раз.

А раньше... Раньше було луччє. В 18 часов як стемніє, анал карнавал як начнецця... І до 00. Поки не набридне. Толку нема, стрільби дох#я. Весело. Потом появилась дашка з начніком, ми навчились вночі на вспишечки стрілять і всьо. Желаючих вий#буватись не стало. Ото бехами чи чим повеселіше.

Раньше було лучче.

Почулось два постріли. Бах. Потім бах.

- Ну шо?
- Готов.
- За#бісь.

Пішов і зарядив КПВТ. Навів на точку де жмур лежав. Жду. Зара тянути начнуть. Х#й пападу. З КПВТ ше не стріляв особо. А КПВТшнік в одпуску. Но страху нажену...

Палив в оптіку. Через 10 минут набридло.

Сів і куру. Підійшов снайпер:
- Слухай, а чо кіпіша нема? Ні мєдічки? Ні стрільби? Ніх#я.
- А вони ше і не знають шо його #банули.
- Як так?
- А отак. Піди по нашій тропінці. Стань десь і кури. І засікай скільки часу пройде коли когось зустрінеш.
- Нє, ну вистрєл був.
- І шо? Тут кожні 15 минут хтось стріляє. Всім пох#й. Поки в подвіррі стрілять не начнуть, ніхто нать з хати не вилізе.
- Панятно.

Щоб зекономити час поп#зділи за ружжа, оптіки. Я троха випитував про всякі поправки. Та інші речі.
- Блін. Ти тут по району дах#я знаєш. Чого сам з ружжа не стріляєш?
- Чесно? Настрєла нема і боюсь промазать. Стидно аж. Да, з часом всьо буде дуже гут і навчуся, і сєпар заклює, но боюсь промазать. А так - вам інфу передам а ви вже вєрняком спрацюєте.
- Дк учись. Вон полігон який!
- Я знаю. Но психологічно страшно. Хз даже чого.

Пройшла майже година. Оживилась радєйка.
- Чупік іди додому.
- Дооообрееее, мааам.
Я розрядив кпвт. На прощання глянув в оптику і побачив, як три козломордих шустро підняли жмура і поволокли в окопи.

Я плюнув собі під ноги. Ось чого я, сука, не стріляю. Бо вєчно не везе. Кожен, сука, день ходив з ружжом і пас в одном місці тіпа. Через тиждень перестав. Один день не взяв ружжо. Тіпуля виліз і начав копать.
Сууууукааааааааа. Поки на-хату-з-хати, поки вмостився і накрутив барабанчик - тільки голову побачив, що плавно спускалася.
Сукааааааааааа.

Опять два тижні з ружжом в обнімку. Ніх#я. Уїхав на день в місто - цілий день те падло там рило.

І таких випадків купа.
Може, до бабки сходить? Одшепче?!

Війна на опорному пункті очима сержанта Чупи 01

На фото: мучєнія в пристрілці ПКМН з Арчером.

#choopeekwarstories

Источник: https://censor.net.ua/ua/r3111682
 Топ коментарі
Коментувати
Сортувати:
у вигляді дерева
за датою
за ім’ям користувача
за рейтингом
 
 
 
 
 
 вгору