EN|RU|UK
 Суспільство, Економіка
  3603  2

 "Зараз наша вода – це збитки та хвороби. А насправді – це "ключ" нашої інфраструктури. Це її основа"


Автор: Юрий Бутусов

Цього літа через зупинку виробництва хлору на "Дніпроазоті" Україна вперше почула голос водоканальної галузі. Тоді стало зрозуміло, що у держави немає системного розуміння, як розвивати водоканали і підвищувати якість води. Галузь усе більше уподібнюється до чорної діри, яка розширюється та поглинає бюджети міст.

Наразі водоканальщики зіткнулися з черговою кризою – енергетичною. Згідно із законодавством, у 2019 році водоканали повинні увійти в ринок електроенергії зі стовідсотковою передоплатою та підписаними договорами. Але ця галузь вже має значну заборгованість за спожиту електроенергію - близько 6 млрд грн. На думку представників "Укрводоканалекології", це замкнене коло створене навмисно, щоб довести водоканали до банкрутства. В той час, коли галузь уже не перший рік потребує стратегії свого розвитку та модернізації.

Модернізація? Не чули? Бо перше, що зроблять, це замінять енергомістке обладнання водоканалів на нове енергоощадне, що означає зниження споживання енергії на 20-40% по країні.

У війні між водоканалами та енергетиками разом із НКРЕКП поки програє український споживач. Чи є в українців шанс колись почати пити воду з крана? Що потрібно, щоб перезавантажити галузь, і чому це досі не відбулося? Про це "Цензор.НЕТ" поговорив не з державними діячами, не з чиновниками, а з представником інжинірингового бізнесу Євгеном Кунем, співвласником компанії Interprojekt GmbH, яка почала модернізаційні проекти на декількох водоканалах за гроші ЄБРР та Світового банку.

Зараз наша вода – це збитки та хвороби. А насправді – це ключ нашої інфраструктури. Це її основа 01

- На початку розмови я б хотів, щоб читач чітко зрозумів, чому ми спілкуємося саме з вами. Тому розкажіть, як починався ваш інжиніринговий бізнес?

- Ми з братом Іваном - інженери за освітою. До того, як створили свою інжинірингову компанію, я попрацював у данській компанії, Іван – у "МХП" (агроіндустріальний холдинг "Миронівський хлібопродукт", - прим. ред.), керував запуском заводу. Ми багато років працювали з агросектором, і там нас добре знають. Наша інжинірингова компанія росла поруч із такими гігантами як "Астарта", "МХП", "Кернел", "Укрпромінвест". Якщо ти добре знаєш свою роботу, розумієш логіку процесів, то легко можеш передбачити, яким буде наступний крок компанії. Ми проектуємо близько 35-40 об’єктів на рік.

- Ви так багато проектуєте для агросектора, чи може це послужити барометром стану нашої економіки? На ваш погляд проектувальника, вона росте чи занепадає?

- Проектування дуже специфічно прив’язане до інвестицій. Щойно економіка згортається, проектування вмирає. Наразі економіка України повільно зростає. Просто сьогодні цього ніхто не бачить. А ми бачимо, бо розробляємо проекти заводів.

Взяти, приміром, такі компанії, як наша: якби в Україні їх було десять, це означало б, що економіка розквітає. Чому ми спеціалізуємось на аграрному секторі і не можемо вийти в інші сектори? Тому що інші сектори не будуються.

За радянських часів агропроекти були в кожному місті. І майже всі вони померли, тому що не змінили свою бізнес-модель. Ми з братом створили компанію з нуля, йдучи від ринку. Тобто ми спочатку брали контракт, а тоді формували команду, яка буде цей контракт реалізовувати. Ключові гравці – це технологи.

Зараз наша вода – це збитки та хвороби. А насправді – це ключ нашої інфраструктури. Це її основа 02

"ХАОС ПАПІРЦІВ – ЦЕ І Є ПРИЧИНА ВІДСУТНОСТІ ПЛАНУВАННЯ І ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ВОДОКАНАЛІВ ПЕРЕД МІСТАМИ"

- Як ви почали проекти модернізації водоканалів?

- Після Майдану ми вирішили: якщо у нас "ремонт країни", ми теж маємо допомогти, чим можемо. А можемо інжиніринговими компетенціями. Приїхали в Чортків (наше рідне село знаходиться поруч), зібрали громаду. Дуже швидко визначили, що перша проблема у місті з водопостачанням: воду тоді подавали по годинах, з очищенням води була велика проблема, а каналізації взагалі не було. Річка природним шляхом не встигає оновлюватися - вона замулюється, заростає водоростями. За відсутності каналізації в нашому селі була брудна вода, яку люди споживають. Проблеми екосистеми б’ють по кожному з нас, це наша спільна біда, і ти не можеш налагодити водопостачання та очищення води тільки для себе самого, це треба робити системно.

Ми тоді зробили перший технічний аудит. Своїм коштом тоді провели близько 40 аудитів у різних населених пунктах України. І це було недаремно, тому що зараз ми працюємо у великих проектах по модернізації водоканалів. Наприклад, на Житомирському водоканалі, якій на свою модернізацію отримує 40 млн євро. Сьогодні ми здійснюємо не тільки технічний аудит, а й загальну оцінку діяльності водоканалів: фінансової, управлінської тощо. Світовий банк дослідив ситуацію в Україні: якщо нічого не змінювати, то в 2040 році в Україні буде дуже обмежена кількість джерел води, а питна вода стане дефіцитом.

Зараз наша вода – це збитки та хвороби. А насправді – це ключ нашої інфраструктури. Це її основа 03

- Який бюджет потрібен, наприклад, для такого міста як Чортків, щоб зробити сучасну систему водоочищення та водопостачання?

- Щоб вирішити проблему води в 30-тисячному місті, на одного жителя потрібно інвестувати близько 450 доларів. Але ж люди за це самі не заплатять. Замовником має бути держава. А зараз на стратегічному рівні немає розуміння, як управляти цим ресурсом. Крім того, розділена відповідальність: за тарифи відповідає НКРЕКП, а рішення про розвиток та якість послуги – на громадах та мерах. Цей конфлікт інтересів призводить до занепаду.

- Як загалом можна оцінити стан водоканалів в Україні?

- Сьогодні в жодному українському місті досі немає обліку води: скільки споживають, скільки качають, скільки води потрібно і куди яка вода тече. Деякі керівники міст та водоканалів переконують себе ніби якійсь облік у них є. Насправді, комплексного обліку споживання та особливо стоків води в жодному місті не існує. Закон про облік прийняли рік тому. Згідно з ним, наприкінці року має бути впроваджений побудинковий облік, і забезпечити його водоканали змушені за рахунок споживачів.

По всій Україні середні втрати води 40-50% - від того, що виробили, до того, що продали. Водоканали не знають, яким господарством володіють. Вони навіть не проводять інвентаризацію майна та водних ресурсів. Бізнес не може собі дозволити не знати, звідки взявся цей стілець, а комунальне підприємство може не відати, скільки води споживає цілий район. І воно вимушено поставлене в такі умови. Тому замість розвитку вода приносить тільки заплановані збитки.

- Тобто система державного управління побудована таким чином, щоб уникнути будь-якого обліку, контролю і планування?

- Так. Але зараз почало приходити розуміння глибини проблеми завдяки тому, що модернізацію комунальної галузі взявся фінансувати Світовий банк. Сьогодні ще важко порахувати, наскільки ефективно використані кредити Світового банку. Тим не менш, наразі це єдині кошти, за допомогою яких буде модернізовано низку підприємств в Україні.

Зараз ми виграли тендер на дослідження дев’яти прифронтових міст – Краматорськ, Бахмут, Авдіївка, Новгородське, Очеретине та інші. Тендер, до речі, оголосив не український уряд, а ЮНІСЕФ. Зараз проводимо аудит низки підприємств, щоб зрозуміти, з чого починати і як покращити ситуацію.

Зараз наша вода – це збитки та хвороби. А насправді – це ключ нашої інфраструктури. Це її основа 04

"ПТАХИ ВІД ПОГАНОЇ ВОДИ ПОМИРАЮТЬ ШВИДКО, А ЛЮДИ – ПОВІЛЬНІШЕ. І НІХТО НЕ НАПИШЕ, ЩО СПРАВЖНЯ ПРИЧИНА БРУДНА ВОДА"

- Тобто нашу екологію рятують Світовий банк, ЮНІСЕФ та фінансові донори?

- Так. І керівники комунальних підприємств, які є інженерами і добре знаються на проблематиці. Таких дуже мало, але вони є.

- Тому що у нас багато проектів роблять заради процесу, а не заради результату. До речі, що ж таки треба зробити, щоб українці могли пити чисту воду з-під крана?

- По-перше, потрібно інвестувати в модернізацію очисних споруд. Необхідно очистити каналізацію, щоб повертати у річку чисту воду у межах нормативів. Є кращі рішення, швидші, якісніші. Але технологія одна — використання бактерій. Всі наші очисні споруди потрібно спроектувати, побудувати, встановити обладнання для знезараження стічних вод.

По-друге, необхідно налагодити водопідготовку. Але тут варто одразу вирішити, яку технологію вибирає те чи інше місто. Взагалі було б непогано, якби це було зроблено на рівні галузі. Наприклад, є остання технологія мембранної очистки, вона найдорожча. Цю технологію використовують у багатьох європейських містах. В Україні це рішення поки ніде не застосовано. Світовий банк наразі фінансує передостанню технологію водопідготовки Actiflo (це фізико-хімічна обробка води з додаванням мікро піску). Є також технологія Superulsator (це технологія, яка працює за рахунок пульсуючого механізму). Знаєте, де зараз працює система світового рівня очищення води? На одному з підприємств "МХП", на птахофабриці у Ладижині. І працює вона для птахів. Тому що птахи від поганої води помирають швидко, а люди – повільніше. І ніхто не напише, що справжня причина брудна вода.

І нарешті, потрібно навести лад у водопровідних мережах. Усі мережі старі, часто трапляються пориви — і чиста вода змішується з каналізаційними стоками. Замінити одразу всі труби дуже важко. В Житомирі, наприклад, 600 кілометрів труб. Ніхто не дасть перекопати ціле місто і ніхто не дасть одразу стільки грошей. Потрібно відпрацювати план заміни, а для цього необхідна карта мереж, якої ні в кого немає, бо ніхто не проводив інвентаризацію. Тому передусім потрібно скласти електронну карту мереж, напрацювати базу інформації та експлуатації в місті, закласти в базу інформацію, на яких ділянках були поломки та аварії.

- Хіба раніше цього ніхто не робив?

- Будете здивовані - ні. Кропивницький замовив цю роботу окремо, за гроші Світового банку. У результаті водоканал Кропивницького отримає для користування геоінформаційну систему (ГІС) – карту водопровідних мереж та базу даних усіх споживачів. Таким чином водоканал проходить інвентаризацію майна та мереж. ГІС – це інструмент для збору та централізованого аналізу інформації. Якщо раніше вся інформація була в паперовому вигляді, що робило її аналіз неможливим, то за допомогою ГІС вся система водопостачання буде на одному екрані. Це не просто зручність, це єдиний можливий шлях вперше впорядкувати цю тіньову та неконтрольовану галузь. Зараз в цьому хаосі папірців ми не знаємо ні де який тиск, де які прориви, де які втрати. Хаос паперців – це і є причина відсутності планування і відповідальності водоканалів перед містами.

Це вже smart-технологія, яка дозволяє застосовувати аналітичні програмні продукти для якісного управління ресурсами водоканалу.

Зараз наша вода – це збитки та хвороби. А насправді – це ключ нашої інфраструктури. Це її основа 05

"РОБОТУ КОМУНАЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ "КРИШУЮТЬ" ДЕРЖАВНІ КОНТРОЛЮЮЧІ ОРГАНИ: ЯКЩО НЕ ДОМОВЛЯЄШСЯ, НА ТЕБЕ ЗАВЕДУТЬ СПРАВУ"

- Чому міста не можуть самі впорядкувати хоча б містобудівні плани та звітність?

- Як тільки починаємо дослідження - майже по кожному підприємству контролюючі органи заводять на нас кримінальну справу. Виявляється, вони "кришують" всю роботу комунальників.

- Тобто в контролюючих органах є люди, зацікавлені у збитках, безладі та вживанні неякісної води? Отже вони паралізують державне інвестування в розвиток інфраструктури.

- Ми їздили в Польщу і питали, як вони розвиваються. Виявляється, що в них колись теж по всіх компаніях працювали "контролери", але та влада давно змінилася. В Польщі зараз діє система перевірок, але логічна і зрозуміла. Зміна влади тягне за собою перевірку всіх виконаних контрактів. У цьому немає ніякої проблеми, що хтось хоче перевірити виділені та освоєні кошти. Це потрібно, щоб інвестування в галузь запрацювало.

Зараз наша вода – це збитки та хвороби. А насправді – це ключ нашої інфраструктури. Це її основа 06

- Чи здатна Україна здійснити інфраструктурні реформи, чи готові ми до швидкого розвитку? Чи феодальні стосунки та хабарництво контролюючих органів не дадуть це зробити?

- Ми робимо перші кроки. З’являться компанії, від проектних до будівельних, які напрацюють компетенції міжнародного рівня. У нас у владі багато говорять про залучення іноземних інвестицій. Але подивімося правді в очі: нам бракує компетенцій, щоб ці гроші ефективно використовувати. Навіть якби зараз прийшов Світовий банк зі 100 мільярдами доларів для розвитку нашої інфраструктури, то за рік Україна зможе освоїти щонайбільше 5 мільярдів.

Зараз наша вода – це збитки та хвороби. А насправді – це ключ нашої інфраструктури. Це її основа 07

Наші проблеми треба озвучувати, щоб починати зміни з наших правил, регламентів, традицій. Щоб держава стала партнером у модернізації, влада повинна забути, що можна "красти зі збитків". І щойно це буде зроблено, щойно ми будемо здатні готувати та швидко реалізовувати проекти, інвестиції не треба буде шукати – вони прийдуть самі.

 Юрій Бутусов, "Цензор.НЕТ"

Источник: https://censor.net.ua/ua/r3100559
Коментувати
Сортувати:
у вигляді дерева
за датою
за ім’ям користувача
за рейтингом
 
 
 
 
 
 вгору