EN|RU|UK
 Суспільство
  8746  148

 "Буду льотчиком, як і батько", - до Київського військового ліцею вперше прийняли дівчат. ВІДЕО+ФОТОрепортаж

До Київського військового ліцею імені Івана Богуна (КВЛ) уперше за всю історію навчального закладу набрали на навчання дівчат.

20 десятикласниць, самі того не розуміючи, зробили великий прорив у військовій освіті: якщо "експеримент" буде вдалим, до КВЛ і надалі набиратимуть ліцеїстів обох статей, пише Цензор.НЕТ із посиланням на Радіо Свобода.

Ще кілька років тому молодший лейтенант Микитенко не уявляла, що переведеться з бойового підрозділу у КВЛ. 24-річна офіцер-вихователь повернулася додому у Київ після того, як у лютому 2018 року у бою на Світлодарській дузі загинув її чоловік, розвідник 25-го тербату "Київська Русь", 54 ОМБр Ілля Сербин.

"Мені, - розповідає Юлія, - тоді дали 10 діб відпустки за сімейними обставинами. У ліцеї працювала моя мама, тут вчився брат. Мені давно пропонували перевестися, але я відмовлялася. Вже після трагедії усвідомила, що не потягну далі посаду командира розвідвзводу, і почала процедуру переводу".

Клопотання про її переведення з батальйону кілька разів "завертало" військове командування. Офіцер-вихователь зізнається: все, врешті, вдалося тільки завдяки особистим зверненням командира роти майора Олега Макітренка та начальника ліцею - Героя України, генерал-майора Ігоря Гордійчука. Його, офіцера-легенду, який дивом вижив після важкого поранення у боях за Савур-Могилу, у КВЛ дуже цінують і поважають. Генерал із позивним "Сумрак" зробив "велику чистку" викладацького складу, почав розбиратися із землею КВЛ, яку раніше передали під забудову, і пішов, як кажуть у ліцеї, на "експеримент" - вперше в історії дозволив набрати у "Богуна" взвод дівчат.

Буду льотчиком, як і батько, - до Київського військового ліцею вперше прийняли дівчат 01

"Чи всі 20 розуміють, куди потрапили? - риторично запитує Юлія. - Ні, звісно, ні. Тут є дівчата, які, на мій погляд, ще можуть сказати: "Вибачте, ми не були до такого готові". І ніхто не засудить їх: армія - це дуже непросто. Водночас до ліцею вступили дівчата, які все свідоме життя мріяли стати військовими. Вони вмотивовані, знають, чого хочуть, і куди вступатимуть далі. Загалом щодо першого взводу четвертої роти КВЛ ми не робимо чітких прогнозів: 3 вересня вони їдуть на полігон, а 14 жовтня складатимуть присягу ліцеїста - тоді й побачимо, хто справді хоче бути офіцером, а хто - ні".

Взвод дівчат став окремим класом: 20 ліцеїсток живуть у новій казармі, що розрахована на 50 місць. На відміну від хлопців, у них є два, а не один, бойлери, сушарка для білизни та біде. Все інше в умовах проживання - однакове.

Однією з ідей "експерименту" зі взводом дівчат є реальна інтеграція жінок-командирів у військове середовище чоловіків, тому ліцеїстки будуть перетинатися із хлопцями з інших взводів, наприклад, на стройовій підготовці та вечірній прогулянці.

"Але, - підкреслює молодший лейтенант, - ми, все ж, проводимо роботу з роз’ясненнями щодо взаємин між двома статями. Ніхто не проти дружби, але дівчатам я кажу відверто: "Дозволите раз сприйняти себе як "якусь дівчинку", а не як ліцеїстку у такій самій формі, - назавжди залишитеся тією просто "якоюсь дівчинкою".

Буду льотчиком, як і батько, - до Київського військового ліцею вперше прийняли дівчат 02

Ліні Назіповій з Вінниці - 15. І вона якраз одна з тих, хто був готовий до армії, здається, ще з пелюшок. Мама дівчини - прапорщик, батько - майор, а дідусь - полковник.

"Навесні 2014-го мама й тато почали довго затримуватися на роботі. А потім тато взагалі поїхав. Перші день і ніч без нього були важкими - я просто раніше не знала, як це, коли батька немає поруч. Пам’ятаю ще, як він уперше приїхав у відпустку: я прийшла зі школи, а тато уже був удома - побачив мене, я підбігла і… І потекли сльози", - розповідає вона.

Зараз тато й дідусь Ліни на пенсії, а раніше обидва служили вертолітниками. Ще до вступу до КВЛ дівчина вирішила піти їхніми стопами - каже, мріє теж стати військовим льотчиком.

Буду льотчиком, як і батько, - до Київського військового ліцею вперше прийняли дівчат 03

Ровесниця Ліни Аполінарія Іванова виросла у родині психологів, теж колись мріяла продовжити справу батька, але в неї вдома почалася війна. Сєверодонецьк Луганської області, звідки родом ліцеїстка, досить швидко звільнили українські військові. Але "присмак війни" все ж наклав на дівчину свій відбиток: "Мої батьки одразу були проти так званих "ЛДНР". Вони не приховували від мене, що в місті й країні щось відбувається. Одного разу я чула, як батько казав: "Ми - українці, нам не треба ніякої іншої країни. Якщо тут встановлять щось інше - поїдемо". Власне, у 2014-му так і сталося - мама залишилася глядіти бабусю, а ми з батьком і сестрою виїхали під Київ".

Батько дівчини не просто вивіз у безпечне місце своїх дітей - він забирав з бойових дій чужу малечу й вивозив у табір з палатками в лісі під Димером Київської області.

Стати військовою Аполінарія вирішила в 11 років. У табір, куди тато дівчини звозив з Донбасу малечу, якось приїхали військові. В одній з програм психологічної реабілітації учасників бойових дій була передбачена робота з дітьми: ветерани влаштовували у таборі змагання, згадували власне дитинство і розповідали, як жили на війні.

"Тоді, - підсумовує ліцеїстка, - я й усвідомила, що хочу бути військовою. Батьки підтримали мене і почали відправляти в патріотичні табори: там були нічні рейди, нас вчили тактиці бою, розборці-зборці автомата. Це допомогло мені визначитися з майбутньою військовою спеціальністю. Я хочу бути розвідником! Вступатиму в одну із "сухопуток" і планую власним прикладом довести, що дівчата також можуть бути бойовими командирами".

Буду льотчиком, як і батько, - до Київського військового ліцею вперше прийняли дівчат 04
Буду льотчиком, як і батько, - до Київського військового ліцею вперше прийняли дівчат 05

Источник: https://censor.net.ua/ua/p3145820
 Топ коментарі
Коментувати
Сортувати:
у вигляді дерева
за датою
за ім’ям користувача
за рейтингом
Сторінка 2 з 2
<<<1 2
Сторінка 2 з 2
<<<1 2
 
 
 
 
 
 вгору