EN|RU|UK
 Суспільство
  2384  12

 ВС визнав законним звільнення працівника банку, який відмовився переїжджати з окупованої Горлівки і намагався відсудити компенсацію

Співробітник банку відмовився виїжджати з окупованої Горлівки для роботи в іншому відділенні і був звільнений.

Чоловік звернувся до суду із позовом про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення невиплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, пише Цензор.НЕТ із посиланням на сайт ВС.

Позовні вимоги мотивував тим, що він проживав у місті Горлівці Донецької області і працював в установі, яка припинила свою діяльність у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

З цієї цивільної справи відомо, що позивач працював у Горлівці в Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Приватбанк".

Роботодавець запропонував позивачеві роботу в Дніпрі, Луцьку, Хмельницькому, Тернополі, Ужгороді та Чернівцях, однак позивач не погодився на продовження праці на нових умовах, у зв’язку з чим був звільнений.

Місцевий суд позовні вимоги задовольнив частково, а суд апеляційної інстанції це рішення скасував і ухвалив нове – про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі позивач, серед іншого, зазначив, що проведення антитерористичної операції не є підставою для зміни істотних умов праці працівника.

Колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважала, що правове регулювання характеру трудових відносин, що виникають між працівником та підприємством внаслідок вимушеного припинення діяльності підприємства на території проведення антитерористичної операції (операції Об’єднаних сил), містить виключну правову проблему й необхідне для формування єдиної правозастосовчої практики.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України підставою для припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці.

Зміна істотних умов праці, передбачена ч. 3 ст. 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв’язку зі зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 цього Кодексу, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці.

Таким чином, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.

Ураховуючи зазначене, Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками суду апеляційної інстанції. Оскільки позивач відмовився продовжувати працювати в нових умовах, звільнення його на підставі п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України є правомірним.

Источник: https://censor.net.ua/ua/n3148942
 Топ коментарі
Коментувати
Сортувати:
у вигляді дерева
за датою
за ім’ям користувача
за рейтингом
 
 
 
 
 
 вгору