08.03.17 19:53 Про «правильного мента»

9 березня згадаймо Олександра Володимировича Співачука, Почесного громадянина міста Хмельницького (посмертно). У цей день йому виповнилося б 35 років - якби не «Іловайський котел»…

Короткий життєвий шлях 32-річного майора міліції Співачука доводить дві тези: по-перше, не перевелися у нас справжні правоохоронці, «правильні менти»; по-друге, у серні 2014-го до району АТО, у бій за волю й територіальну цілісність України, за покликом серця йшли не лише вихідці з простих, «робітничо-селянських» родин. У підрозділі навіть не знали, що Олександр - син відомого на Хмельниччині педагога і громадського діяча, Володимира Леонідовича Співачука - народного депутата України IV скликання, згодом - депутата обласної ради…

Після закінчення 2004 р. Хмельницького національного університету за спеціальністю «Радіотехніка» Олександр Співачук пройшов строкову військову службу в лавах внутрішніх військ МВС, потому обравши кар'єру професійного правоохоронця. З 2005 року він проходив службу в органах внутрішніх справ, почавши її з посади помічника дільничного інспектора міліції. 2012-го здобув другий диплом у Національній академії внутрішніх справ - за фахом «Правознавство».

З початком «неоголошеної війни» на сході України майор Співачук, покинувши посаду слідчого відділу розслідування загальнокримінальних справ слідчого управління Управління МВС у Хмельницькій області, став одним із перших добровольців батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець» ГУМВС України у Київській області. Брав участь в охороні правопорядку в Слов'янську, Дзержинську, в районі Горлівки та інших населених пунктах Донеччини.

Бойові побратими нині згадують не лише про його мужність, доброту та сумлінність, не лише про його порядність, що виявлялася насамперед у постійному прагненні завжди і в усьому діяти відповідно до Закону. Найбільше запам'яталася така деталь: з-поміж речей, які Олександр Володимирович взяв із собою, вирушаючи на війну, був пакет із книжками. Цю бібліотечку він постійно перечитував сам і охоче ділився нею з колегами…

У вирі бою, пробиваючись із «Іловайського котла» страшного дня 29 серпня 2014 року, Олександр безвісти зник. Останній шлях додому бійця, який був десятим у скорботному списку втрат «Миротворця», затягнувся майже на півроку. Родина та колеги до останнього сподівалися відшукати його живим, але, на жаль, завдяки процедурі впізнання за тестами ДНК було встановлено, що майор Співачук загинув і був похований із військовими почестями як невідомий захисник України на дніпропетровському Краснопільському кладовищі (під номером 6932). 25 січня 2015 року в УМВС Хмельниччини відбулася церемонія громадянської панахиди, що тривала кілька годин - в ній разом із батьками покійного офіцера, його братом і сестрою, дружиною Лілією та 4-річним сином Дмитром взяли участь його колеги, керівники області та міста й тисячі хмельничан. Після заупокійного молебню у православному храмі героя було перепоховано в секторі почесних поховань кладовища в мікрорайоні «Ракове».

Указом Президента України № 213/2015 від 9 квітня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", майор міліції Олександр Співачук нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
У січні 2016 року рішенням Хмельницької міської ради Хмельницькій спеціалізованій загальноосвітній школі №15 присвоєно ім'я Олександра Співачука, на його честь 9 березня 2016 року на будівлі школи урочисто відкрито меморіальну дошку.

Ось як згадували про Олександра його батьки та колеги.

У жовтні 2016-го у Хмельницькому у рамках проекту «Спорт, поліція і діти» у тренінговому центрі працівників поліції відбувся дитячий турнір з футзалу на кубок загиблого правоохоронця Олександра Співачука, серед учасників якого був і його син.

12 грудня 2016 року за позовом 69-річного батька загиблого, Володимира Співачука, суддя Хмельницького міськрайонного суду Оксана Заворотнюк встановила юридичний факт загибелі Співачука Олександра Володимировича, 9 березня 1982 року народження, при виконанні обов'язків військової служби 29 серпня 2014 року на території Донецької області в м. Іловайськ, Україна, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.