EN|RU|UK
 Общество
  9056  43

 500 РОКІВ РЕФОРМАЦІЇ: НЕСПОДІВАНИЙ ШЛЯХ ТА ВПЛИВ НА УКРАЇНУ

Святкування півтисячолітнього ювілею від початку Реформації в нашій країні супроводжувалося низкою заходів відповідно до президентського Указу "Про відзначення в Україні 500-річчя Реформації". Однак я впевнена, що для багатьох українців воно лишилося непоміченим або викликало нерозуміння через необізнаність і стереотипи.

Переважна більшість наших громадян не лише не здогадуються про те, що Реформація проявилася і в Україні. Припускаю, що вони не свідомі того, наскільки сильно цей рух вплинув на історичний шлях інших націй.

Що означає Реформація? Кардинальне оновлення Церкви? Прискорення розвитку капіталізму і переходу до ринкової економіки? Процес, який дуже доклався до створення націй? Рух, що сприяв ривку вперед цілої низки держав, які й сьогодні тримають лідерство у світі (Німеччина, Велика Британія, держави Скандинавії, Швейцарія, Нідерланди, США, Канада, Австралія, Південна Корея)? На всі питання відповідь "так".

Та все ж Реформація – це в першу чергу прояв "дива" з двох глушин Європи. Перше - із глибокої провінції у сучасній Німеччині, а тоді – території Священної Римської імперії. Друге – з роздроблених кантонів Швейцарії, що не могли дати ладу власним недисциплінованим громадянам. Науковці скептично ставляться до проведення історичних аналогій із сьогоденням, так само як обережно ставляться до креслення єдиної схеми проведення реформ для різних країн. Однак досвід того, як дві ментальні провінції Європи перетворилися на форпости розвитку таки викликає спокусу провести ці аналогії.

ПОЧАТОК: МОНАРХІЯ І РЕСПУБЛІКА

Символічним початком Реформації вважають демарш німецького монаха, сина шахтаря Мартіна Лютера. 31 жовтня 1517 року він оприлюднив свої 95 тез проти зловживань у торгівлі індульгенціями. Індульгенції були вигадані ще за 500 років до Лютера як цілком прийнятний інструмент спокутування гріхів. За правилами, людина мала покаятися і сповідатися, і лише потім їй будуть відпущені гріхи. Однак у ХVI столітті, коли жив Лютер, Церква і суспільство перебували у глибокій кризі. За кілька днів до демаршу Лютера Папа Римський дав дозвіл на черговий продаж індульгенцій. Відомі випадки навіть продажу індульгенцій за ще невчинені гріхи. Особливо активні продавці закликали: "Купіть індульгенцію, і вам будуть прощені всі гріхи, навіть якщо ви повстанете проти Діви Марії". При цьому ніхто не вимагав жодного покаяння й усвідомлення гріха.  Лютер категорично виступив проти такої деградації.

500 років Реформації: несподіваний шлях та вплив на Україну 01

Скриня, до якої кидали гроші при купівлі індульгенцій. "Копійка падає - і душа позбавляється гріхів", - так продавці спокушали народ. Фото з будинку-музею Мартіна Лютера у Віттенберзі.

Притчею во язицех стала красива історія про те, як обурений Лютер прибив свої 95 тез на дверях Церкви Всіх Святих у містечку Віттенберг. Вочевидь – таки легенда, припускають історики. Адже тези були написані латиною, яку не розуміло пересічне населення. Зійшлися на тому, що Лютер розіслав свої тези архієпископам та представникам влади. Зміст тез був доволі коректним і стриманим, однак в результаті роздмухав вогнище Реформації по всій Німеччині. 

500 років Реформації: несподіваний шлях та вплив на Україну 02

Двері церкви, з яких буцім-то розпочалася Реформація, до наших днів не збереглися. Натомість сьогодні всі 95 тез Лютера викарбувані на відтворених дверях.

Практично одночасно з цим Реформація починається у Швейцарії. В Цюриху схожі до Лютерових ідеї висловив проповідник Ульріх Цвінглі, опублікувавши свої 67 тез. Після його загибелі у бою з армією католиків центром Реформації у Швейцарії стала Женева, де протестантизм розвивався під проводом блискучого юриста і проповідника Жана Кальвіна.

Лютеранство виникло і розвивалося в умовах монархічного устрою Священної Римської імперії, яка складалася з безлічі міст та князівств. Тоді як Цвінглі та Кальвін проповідували у республіканській Швейцарії – об'єднанні кантонів з демократичною формою правління. Між двома рухами були часом значні богословські суперечки. Є свідчення, що коли Цвінглі загинув, Лютер радо мовив: "Божа кара впала на цього грішника". Однак сьогодні, коли говорять про протестантизм, саме ці два центри – Німеччина і Швейцарія – однаково займають чільні місця у вінці Реформації.

ҐРУНТ. ЗРІЛІСТЬ СУСПІЛЬСТВА

Німеччина:

500 років Реформації: несподіваний шлях та вплив на Україну 03

Фрагмент портрету Мартіна Лютера пензля його сподвижника, знакового художника Німецького Відродження Лукаса Кранаха Старшого.

XVI століття – час глобальної духовної кризи у тогочасній Німеччині. Час Відродження й італійського гуманізму асоціюються з тотальним розвитком, одначе разом з тим утворювалася прірва між Церквою та суспільством. Наприклад, Папа Лев Х, що займав папський престол на початку Реформації, навіть не читав Біблії, тому що вважав  офіційний на той час латинський переклад Святого Писання не достатньо вишуканим. Так звані "ренесансні папи" щедро фінансують зведення величних споруд Відродження та створення творів мистецтва, якими ми так захоплюємося сьогодні. Для всього цього були потрібні чималі кошти. Тож тотальний продаж церковних посад, здирництво, продаж індульгенцій без жодного розкаяння у гріхах стали буденним явищем. Посади купували по 14 тисяч золотих дукатів (а це річний податок архієпископства!) При тому, що Церква попросту не виконувала своїх обовʼязків – не давала ані душевної розради, ані настанов, ані просвітительства. Рівень освіченості церковнослужителів був низьким. Не існувало Біблії народними мовами, доступними для розуміння загалу, всі літургії по церквах здійснювалися винятково латиною. Навіть не всі священики могли прочитати "Отче наш" так, щоб вірні втямили, про що йдеться.

Це сприяло тому, що люди починають йти до Бога самостійно. Такий рух прийшов до Німеччини з Нідерландів. Створюються релігійні братства, члени яких жили серед мирян, але за чернецьким статутом. Найвідоміше таке обʼєднання мало назву "Брати спільного життя". За мету вони собі ставили просвітительство населення, зокрема забезпечити школи прогресивною літературою. Завдяки ним у Німеччині за кілька десятиліть перед Реформацією постало чимало шкіл. В одній з таких шкіл у Магдебурзі і навчався Лютер. З іншого боку, в Німеччині поширився так званий німецький гуманізм, що ставив собі за мету повернутися до витоків християнства. Його діячі намагалися чистити трактати від середньовічних нашарувань.

Поруч з тим глухий кут намічався у релігійно-політичному житті. На тогочасних німецьких землях нараховувалося до тисячі різноманітних князівств з різними формами підпорядкування – частина імператору, частина великим князям (курфюрстам), частина Папі Римському. Влада імператора фактично поширювалася лише на його родові землі. Імператора обирали найбільші князі, при цьому він мав погодитися на запропоновані ними умови. Здавалося б, демократичний принцип. Але роздрібнена Німеччина не могла опиратися папській владі. Папа особисто призначав усіх архієпископів (які сплачували податки, що, знов-таки, йшли не в казну імператора, а до Риму). А податки тоді сплачували за всі церковні обряди. Таким чином, німецькі землі були для папської влади золотим потоком.

І зрештою, XVI століття – час народження так званого "третього стану" - верстви людей, яка виникла в процесі розвитку капіталістичних відносин. Вони не вписувалися у традиційну середньовічну ієрархію. Буржуазія починає рахувати гроші, і мало того, хоче мати релігію зрозумілою мовою, яка задовольняла б їхні почуття.

Всі ці нюанси творять масштабний ґрунт для Реформації. Тож коли Лютер виголосив свої ідеї, то відразу отримав величезну кількість прихильників. Бо все, що він говорив, дуже добре лягало на суспільні очікування.

Швейцарія:

На період XVI століття швейцарські кантони змогли позбутися влади імператора і стати республіканськими. Значно обмеженішим був і вплив Церкви. Ще 1370 року в Швейцарії було прийнято грамоту про священиків, за якою їх мала обирати світська влада. Тож народовладдя тут було значно сильніше, ніж у Німеччині. Однак Швейцарія успадкувала всі недоліки Священної Римської імперії – слабка центральна влада, розрізненість управління, проблема залежності від Риму.

За попередні сто років в умовах в основному гірського ландшафту, коли єдиним заняттям було сільське господарство, багато робочих рук лишалися без діла. Тож швейцарці йшли до війська. Швейцарія славилася своїми найманцями – постачала в армії різних монархів та до гвардії Папи близько 80 тисяч вояків на рік.

Однак у XVI столітті вже розвиваються капіталістичні відносини, у Швейцарії з’являються мануфактури (перші підприємства з найманими працівниками і розподілом праці), однак їм не вистачає робочих рук, бо ті руки воюють на просторах Європи в різних арміях. Картина, коли швейцарці б’ються проти швейцарців у військах різних правителів, не була дивиною.

Загострювався і соціальний бік найманства. Вояків могло не бути вдома по кілька десятків років. Що відбувалося, коли вони нарешті осідали на батьківщині? З собою вони приносили всю розбещеність військових походів і схильність до грабунків. Те, що швейцарці не працюють, а воюють, стало причиною для виступу Ульріха Цвінглі. І він одразу ж отримує підтримку магістрату. Існували рухи, що критикували Цвінглі за надмірний лібералізм. Та влада стає цілком на бік проповідника. Його опонентам дозволяли жити в Швейцарії лише якщо вони не виступали проти Цвінглі активно. Реформація тривала в Цюріху з 1522 до 1524 року. На 1528 рік 5 з 13 швейцарських кантонів вже були протестантськими.

500 років Реформації: несподіваний шлях та вплив на Україну 04

Ульріх Цвінглі. Фрагмент портрета авторства Ганса Аспера.

Зовсім інша історія – Женева. Тут для Реформації, здавалося, не було основи. Це було курортне ярмаркове місто, де народ звик веселитися. До реформ женевців підштовхнули політичні інтриги і свободолюбство. На той час мешканці Женеви зуміли позбавитися влади герцога Савойського, у чиєму підпорядкуванні перебували довгий час. Однак тому не хотілося втрачати таке прекрасне місто. І він вмовив Папу Римського призначати на посаду місцевого єпископа представників Савойської династії, що фактично зберігало владу герцога над містом. У 1529 році так і сталося. Женевці відразу зрозуміли, куди вітер дме. Тож після тривалих років боротьби вони були змушені шукати союзників для остаточної відсічі монарху. 1530 року поміж нових союзників у них з'являється швейцарський кантон Берн, який на той час вже прийняв Реформацію. З 1536 року Женева підпорядкована Берну. Та разом з допомогою новий союзник приніс сюди цвінгліанство і лютеранство. 

ПІДТРИМКА: ПОЛІТИЧНА ВОЛЯ

Лютер:

З висоти часу виникає питання, чому саме ідеї Лютера стали тією іскрою, яка запалила пів-Європи. Адже існували потужні єретичні рухи ще у ранньому Середньовіччі – альбігойці, катари тощо. Ян Гус діяв у Чехії за сто років до Лютера, а Дон Вікліф в Англії - за двісті. Усі вони пропонували схожі ідеї – звернутися до першоджерел Біблії. Тож чому зміг саме Лютер? Вочевидь, тому що Німеччина була роздроблена, й імператор не мав там цілковитої влади. Варто було лише одному з курфюрстів стати на захист Мартіна Лютера, як сипалася вся система. Таким покровителем Лютера став правитель Саксонії Фрідріх Мудрий. Є серйозні підстави вважати, що Фрідріх так і помер католиком, не прийнявши лютеранство. Однак він вбачав зерно істини в ідеях Лютера. Фрідріх відомий тим, що міг раз на рік залишити свої палати, зняти князівський одяг і там пожити, як звичайний послушник. Очевидно, як його піддані, він шукав утіху в релігії, але Церква тієї втіхи не давала. І саме в цей час з'явлився Мартін Лютер, який говорив про зовсім іншу Церкву.

Саме Фрідріх організував театралізоване викрадення проповідника 1521 року після того, як той повертався з Вормського рейхстагу, на якому вкотре представив свої ідеї владі. Фрідріх не без підстав побоювався що на Лютера може чекати доля Яна Гуса, якого спалили як єретика після вироку Констанцького церковного собору. Люди князя викрали Лютера і доставили до замку Вартбург. Тут проповідник жив інкогніто понад рік. Буквально за кілька тижнів переклав Новий Заповіт з латини німецькою мовою. Досі його варіант Біблії вважають одним з найточніших, а німці пишаються, що саме з цього тексту бере початки літературна німецька мова.

500 років Реформації: несподіваний шлях та вплив на Україну 05

Біблія у перекладі Лютера.

Наступники Фрідріха Мудрого з перемінним успіхом брали участь у боротьбі між католиками та протестантами, то підтримуючи Лютера, то виступаючи проти нього. Поки лютеранство остаточно запанувало на багатьох німецьких землях, відбулася не одна кривава війна. Однак саме завдяки підтримці Фрідріха Мудрого лютеранство отримало час для кристалізації у той перший період Реформації, коли молодий монах Лютер ще сам до кінця не усвідомлював, яким чином необіхдно оновити Церкву і суспільство.

500 років Реформації: несподіваний шлях та вплив на Україну 06

Замок Вартбург у Тюрингії, де переховували Лютера від ворогів Реформації. Тут він переклав Новий Заповіт, тут зміцніли його переконання і, як кажуть, тут він внаслідок постійної сидячої роботи погладшав 

Кальвін:

Коли у Женеві з'явився Жан Кальвін, в магістраті більшість становили протестанти. Кальвін вимагав, щоб його формулі присягнули всі женевці. Але Женева 30-х років була дуже строкатою і непевною в соціально-релігійному плані. Тут діяли спірітуали, анабаптисти. Крім того, тут було багато мігрантів, які не підкорялися нікому. Деякі з них закликали не сплачувати податків та не захищати держави. Такий намір призводив до повного розбрату. І саме в такий час Кальвін вимагав присяги. Магістрат пішов на вимоги Кальвіна, а половина населення – ні. Це вочевидь не додавало певності становищу. Через два роки до влади у магістраті прийшли противники Реформації. Нова влада намагалася його змусити прийняти причастя за бернським зразком (де ще зберігався вплив католицизму).

500 років Реформації: несподіваний шлях та вплив на Україну 07

Жан Кальвін. Гравюра 1562 року.

Кандидат історичних наук, доцент Національного університету ім. Шевченка  Петро Котляров пояснює, як розвивалися події у цій патовій ситуації:

"Кальвін – це людина, яка "зіткана з льоду і сталі". Він говорить: "Яке причастя?! Та половині Женеви взагалі не можна давати причастя, бо ви не розкаяні". Кальвін разом зі своїм найближчим соратником Гільомом Фарелем іде в Собор Святого Петра. Під вікнами чути крики, у ставні кидають каміння. Але він не боїться. Кальвін виходить на кафедру і розпочинає дуже гостру проповідь. Женевці прийшли до собору озброєні. Вони як почули цю проповідь, схопили їх, надавали стусанів. Зрештою, магістрат видав розпорядження про вигнання Кальвіна і Фареля з Женеви. У тому, що сталося далі, джерела розходяться. Одні говорять ніби Кальвін сказав: "На те Божа воля, ми не шукаємо людської слави". За іншими – він нібито звертався до магістрату з проханням повернутися і навіть погоджувався зменшити свій тиск".

У будь-якому разі, Кальвін опинився у Страсбурзі, який на той час був надзвичайно лояльним і демократичним містом. Там викладав та проповідував. У Страсбурзі він щасливо одружився і швидко забув про жахіття Женеви.

Тимчасом у Женеві краще не стало. Зʼясування політичних та релігійних стосунків не раз переходило у гарячу фазу. Женевцям стало розуму усвідомити, що настає повна розруха, і вони рухаються не туди. Розуміють, що лише Кальвін зі своїм твердим характером може навести порядок. У 1540 році знову відбуляся перевибори до магістрату, де більшість отримали кальвіністи. Кальвіну відразу послали листа із закликом повернутися. Кальвін відповів: "Краще на хрест". З Женеви шлють посольство – одне, друге. Чому Кальвін відмовлявся? Він хотів прийти не помилуваним, а з правом милувати. Він довів до того, що женевці погоджувалися буквально на все. Тож Кальвін повернувся до Женеви з тріумфом – вже назавжди.

ЗАСОБИ: "НА ЦЬОМУ СТОЮ І НЕ МОЖУ ІНАКШЕ"

Тези Лютера розлетілися блискавично, як на той час. У 1519 році в Лейпцигу відбувся перший диспут, на якому монах вже особисто представив свої ідеї представникам церковної влади. Пізніше Лютер у листах до однодумців згадував, що дуже хвилювався перед диспутом. Тоді він ще носив церковну рясу, бо навіть думки не мав виступати проти офіційної Церкви. У своїх 95 тезах наголошував на необхідності вирішення відходу від Святого писання. Був упевнений, що на диспуті його не зрозуміють. Та під час дискусії несподівано один за одним його підтримали багато інших монахів, вказавши на те, що церковне здирництво і продаж індульгенцій є злом. До Віттенберга Лютер вже повернувся з відомим. 

Папа видав буллу про відлучення Лютера від Церкви. Лютер сміючись спалив цю буллу у Віттенберзі, що означало остатоний розрив з Римом. Після папської булли своє слово мала сказати світська влада. 1521 року у Вормсі скликаний рейхстаг (вищий представницький орган імперії). Там у Лютера вкотре спитали, чи відрікається він від своїх поглядів. Той взяв ніч на роздуми, а наступного дня ніби-то сказав свою знамениту фразу: "На цьому стою і не можу інакше".

Імператор Карл V видав едикт про засудження Лютера і його адептів по всій імперії. Та імператорський едикт на практиці неможливо було виконати. Одразу по виданні едикту імператор виїхав з Німеччини з метою вирішення суперечок на іншому фронті – з Папою та французьким королем. Він був відсутній 8 років, цей час протестанти зуміли використати для кристалізації свого вчення.

У 1526 році відбувся перший Шпеєрський рейхстаг, де отримали більшість протестанти і було прийняте правило "чия влада – того і віра". Загалом демократичний едикт, який фактично дарував усій Німеччині релігійну свободу. Словом, не подобається - переходь до іншого князя і живи далі щасливо. Завдяки цьому принципу масштабність проповідування лютеран охопила всю Німеччину. 

СУТЬ ВЧЕННЯ: ПРОТЕСТАНТСЬКА ЕТИКА

Кажуть, що Лютер прибрав з Церкви все, що суперечить Святому писанню, а Кальвін – ще й те, чого в Біблії не вимагалося. Лютер з усіх таїнств лишив усього два – Причастя і Хрещення. Найголовніше – скасував таїнство священства, чим руйнував структуру католицької церкви. Лютер наголошував, що чернецтво, целібат є неприродними і про це нічого не сказано в Біблії. Відтак на лютеранських територіях були скасовані чернецькі ордени, священикам дозволили одружуватися (сам Лютер, колишній монах, одружився з колишньою монахинею Катеріною фон Бора). Проповіді й літургії здійснювалися зрозумілими народними мовами. Таким чином, досягалося порозуміння між громадою і кліром, а Святе Писання доходило до вірян напряму у неспотвореному вигляді. 

500 років Реформації: несподіваний шлях та вплив на Україну 08

Женевці усвідомлювали вплив кальвінізму на успіх Швейцарії. На вшанування пам'яті головних кальвіністів 1909 року біля Женевського університету встановили Стіну Реформації. У центрі - Гійом Фарель, Жан Кальвін, Теодор Беза і Джон Нокс.

Цвінглі й Кальвін пішли ще далі. Цвінглі наголошував: людина не потребує посередника у спілкуванні з Богом, спасіння можливе лише вірою. Так само він непримиренно виступив проти целібату і регулярних постів, про які у Біблії не йдеться. Цвінглі рано загинув, тож цвінгліанство переважно розчинилося у кальвінізмі. Кальвін закликав до скромного стоїчного життя. З його подачі з церков прибрали всі прикраси, бо вони могли відволікати від служіння Богу (орган у кальвіністські храми повернули пізніше).

Кальвін не займав у Женеві жодної посади, був звичайним проповідником. Але практично щодня приходив до магістрату з цілою текою інструкцій. З його ініціативи на новий лад були регламентовані всі сфери життя – аж до того, як мала працювати пожежна команда. Регламентував навіть якого кольору одяг носити (яскраві кольори були заборонені) і скільки їсти (не можна було переїдати). Зафіксований факт: візники в неділю зʼїли по дюжині пиріжків. За це їх відправили у вʼязницю й до ганебного стовпа. 

Усіх, хто не сприймав Реформацію, у Женеві зазвичай позбавляли громадянства.Такі речі сьогодні сприймаються як диктатура. Кальвіна навіть називали "Женевським Папою". Історики вважають, що така сталева політика привела розбещену Женеву і роздроблену Швейцарію до тих позицій, які вони мають сьогодні. Адже разом з тим були категорично заборонені всі непристойності та лайливі слова. Зафіксований інший випадок: візник загримів до в'язниці за те, що вилаяв свого коня. Всі таверни були під контролем держави, де власник був одночасно і державним чиновником, що мав слідкувати за тим, аби гості багато не пили. Всі таверни зачинялися о 9 вечора. Мета – людина повинна була прийти додому тверезою. Очевидно, що жорсткі заходи у XVI столітті за 100, 200 чи більше років відгукнулися ментальним правилом до ввічливості, самоповаги і відповідальності. Хоча дослідники запевняють, що порядок у Женеві був встановлений за дуже короткий час, при чому, суспільство вітало ці зміни, бо добре памʼятали хаос минулого.

500 років Реформації: несподіваний шлях та вплив на Україну 09

Довжина Стіни Реформації 100 метрів. Обабіч головних фігур розташовані барельєфи інших діячів кальвінізму. Уздовж стіни викарбуване гасло Реформації й Женеви: Post Tenebras Lux ("Після мороку світло").

Доленосними були запропоновані Кальвіном зміни у релігійних постулатах, що безпосередньо впливали на світське життя. Кальвін – перший, хто виправдав отримання лихварського відсотка. Протягом всього Середньовіччя католицька церква засуджувала отримання відсотків. Кальвін же сказав навпаки: гріх – це якщо у тебе була можливість чесно заробити гроші, а ти цього не зробив. Таким чином, виникає нова протестантська етика стосовно праці. Чесне збагачення, якого не можна соромитися, але не потрібно виставляти напоказ, - цей постулат з усіх протестантських догматів вплине на світ чи не найдокорінніше.

За вченням кальвінізму, людина повинна працювати, бо праця – це почесно. Вона не є покаранням Господнім (як це проповідували доти), не є наслідком першородного гріха. Навпаки – не працювати є гріхом.

До того ж Кальвін розробив вчення про передвизначення, що базувалося ще на ідеях Августина Блаженного (богослова раннього Середньовіччя). Той говорив про два передвизначення. Ще до народження Бог ніби-то знає долю людини і засуджує або до смерті або до вічного життя. Так, людина могла прожити праведне життя, але була приречена на страждання і смерть. Так ось, Кальвін до цієї концепції додав надію. Він сказав: якщо людина займається якоюсь діяльністю і бачить реальний успіх, значить, вона Богом обрана. Але коли людина займається своєю улюбленою справою 6 днів на тиждень (бо вихідний визнавався лише по неділях), то звісно, буде успіх. 

500 років Реформації: несподіваний шлях та вплив на Україну 10

Стілець, на якому працював Кальвін, - найвідоміший артефакт, що лишився від "Женевського Папи". Швейцарці жартують: зрозуміло, чому Кальвін був настільки непримиренним, бо ж як можна бути задоволеним, сидячи на такому незручному стільці? А ось де розташована могила Кальвіна, достеменно невідомо - визначено лише гіпотетичне місце. Проповідник заповідав поховати себе скромно, бо земні багатства йому все одно не будуть потрібні.

ОСВІТА: "ВЧИТЕЛЬ НІМЕЧЧИНИ" І ВПЛИВ НА УКРАЇНУ

Так називали найближчого сподвижника і наступника Лютера Філіпа Меланхтона. Лютер, що був дуже імпульсивним, знайшов в особі Меланхтона чудового систематизатора свого вчення і просвітителя. Вже за два роки після першого диспуту, у 1521 році він опублікував основні положення лютеранства. А у 1530-му – "Аугбурзьке віросповідання" - найважливіший документ лютеранського вчення. 

Рух до народної, зрозумілої мови і повернення до принципів раннього християнства вилилися у сплеск освіченості в Німеччині. Діяльність Меланхтона з просвітительства досі є фундаментом для німецької освіти. За його безпосередньої участі рясно відкривалися школи й університети, оновлювалися навчальні програми, використовувалися передові надбання науки. Стверджував: процвітання держав залежить від рівня освіти й науки. "Ті, хто нечесно нажив свій статок, дайте на школу, і це буде бодай якимось виправданням", - цю тезу він повторював раз у раз перед вельможами і заможними городянами.

500 років Реформації: несподіваний шлях та вплив на Україну 11

Філіп Меланхтон. Фрагмент портрету пензля Лукаса Кранаха Старшого.

За безпосереднього сприяння "вчителя Німеччини" докорінно оновився підхід до викладання: були скасовані покарання учнів. Школи були поділені на класи, що забезпечувало систематизацію навчання. Доти діти навчалися гуртом без явного розподілу за предметами.

Докорінним чином були оновлені навчальні програми, написані нові підручники: з теології, арифметики, астрономії тощо. Наприклад, медицину тривалий час вивчали ще за античними трактатами. Натомість Меланхтон запровадив до вивчення роботи сучасника - видатного хірурга, придворного лікаря французького короля Генріха ІІ.

З-поміж значної спадщини Реформації саме зміни в освіті через кілька десятків років доленосно проявилися на українських землях. Відомо, що сподвижники Лютера цінували досвід православних церков як приклад життя без єдиного центру. Це, на їхню думку, доводило, що і західна Церква може жити без Папи. 

Однак більш помітний вплив справили неформальні контакти. У німецьких університетах навчалося чимало молоді з українських земель, що тоді входили до Польщі та Литви, а після їхнього об'єднання - до Речі Посполитої. Одним з улюблених учнів самого Лютера був уродженець Галичини русин (так тоді називали українців) Станіслав Оріховський, який згодом став видатним мислителем доби Відродження. Він висловлював ідеї, в дусі протестантизму. Зокрема, виступав проти целібату священиків (навіть написав Папі Римському листа зі своїми міркуваннями). Крім того, Оріховського вважають одним з ідеологів об'єднання православної та католицької церков, а відтак він безпосередньо спричинився до виникнення греко-католицької церкви. 

Загалом у Речі Посполитій немало шляхтичів прийняли протестантизм. По всій країні, зокрема й на українських землях,  діяли протестантські освітні навчальні заклади, що так чи інакше функціонували за системою Меланхтона. Коли католицизм нарешті усвідомив, кризу, в якій перебував, почалася так звана Контрреформація. В піку протестантам католики відкривають власні реформовані школи, у яких використовують систему, схожу на запропоновану протестантами. Не забарилася і православна реакція. Тож Острозький та Києво-Могилянський колегіуми також були засновані за новими принципами викладання: поділом на класи й новими програмами. Зрештою, в українському освіченому середовищі того часу почали з'являтися переклади Святого Писання розмовною українською мовою. 

ПРОТИРІЧЧЯ: ВЗАЄМИНИ МІЖ ЛЮТЕРОМ І ЦВІНГЛІ

Коли імператор знову приїхав до Німеччини після тривалої відсутності у 1529 році, він знову вдався до тиску. Реформація заважала його планам з об'єднання Європи на єдиній ідеології католицизму. На другому Шпаєрському Рейхстазі 1529 року протестанти зазнали невдачі, більшість була за католиками. Вони скасували демократичний принцип "чия влада, того й віра". Після того частина протестантських князів й імперських міст подали імператору протестацію, головний зміст якої був таким: у справі релігії не може бути насильства (від слова "протестація" походить назва руху – протестантизм). Однак очевидним було, що така протестація мало зарадить, тому князі-лютерани прагнули об'єднати всі протестантські сили.

Ландграф Філіп Гессенський звернувся до Цвінглі та Лютера з проханням, щоб вони об’єднали свої зусилля. Та щоб створити такий релігійно-політичний союз необхідно було владнати протиріччя: стосовно Причастя, розуміння церковних символів та ставлення до свят. Вони таки зібралися у Марбурзі, диспут тривав кілька днів, і здавалося, що союз двох проповідників майже скріплено. Однак вони не дійшли згоди щодо таїнства Причастя. Цвінглі вважав, що Причастя через хліб та вино як образ тіла і крові Господньої є символічним. Тоді як Лютер трактував буквально цитату в Біблії: "То є тіло і кров мої". Через цю причину розійшлися Цвінглі та Лютер доволі різко.

Сьогодні дослідники вважають, що Цвінглі розглядав церкву як демократичну інституцію, де є виборні священики, а громада має право брати участь у формуванні структури церковної організації. Лютер же боявся популярності цвінгліанства, бо завдяки більшому демократизму й республіканському устрою церкви воно могло поширитися Німеччиною. Вважав, що в німецьких умовах абсолютизму це призвело б до катастрофи.

Він так мислив це, базуючись на страшному досвіді. У 1524 році піднялося величезне селянське повстання. Селяни виступили з прапорами, на яких написали гасла Мартіна Лютера. Лютер дійсно спершу також виступив проти централізованої церкви. Говорив: кого громада обрала б, той і буде священником. Але цей демократичний принцип дав збій. Адже кого міг обрати селянин? Такого ж, як сам – що не вміє ані писати, ані читати, та й Святого Писання не знає. Як така людина може трактувати Святе письмо? Так як дозволяв їй розум. На хвилі такого невігластва і нерозуміння Реформації піднялося величезне селянське повстання з вимогами обирати священиків, відмовою сплачувати десятину, скасування кріпацтва. Цей рух переріс у криваве насилля на повнимй хаос. Переживши таке повстання, Лютер боявся його повторення. А союз із Цвінглі міг викликати нові заворушення.

ДОВГОТРИВАЛИЙ ВПЛИВ: ПРАЦЯ І СІМ'Я

Сьогодні історики й соціологи вважають, що демократичні принципи протестантизму, відкритість до оновлення, поширення народних мов, етика праці, підвищення становища жінки і ролі сім'ї стали важливим підґрунтям для розвитку прав людини, творення націй і кристалізації ринкової економіки.

Країни, які прийняли нову етику праці, збагачувалися. Доречно відповісти на закид, що є держави, які й до Реформації заможно жили. Зокрема, Нідерланди. Коли вони перебували у складі Іспанії, то приносили Короні у чотири рази більше прибутку, аніж усі колонії разом узяті! Так само Швейцарія зовсім не була бідною.

"Реформацію сприймали саме ті країни, в яких жило активне населення, що намагалося знайти виправдання своїй активній діяльності, - пояснює Петро Котляров.- Коли в Італії помирав Козімо Медічі, то біля його смертного одра читали не Біблію, а Платона ("Державу" Платона – О. С.). Бо шукали пояснення і втіху. Адже Медічі нажив величезне багатство, і це його хвилювало. Реформація виправдовувала чесне збагачення".

Переклад Біблії національними мовами сприяв усвідомленню унікальності та окремішності різних народів. А відкидання целібату і підвищення ролі жінки започаткувало новий тип сімейних стосунків, що базувалися на взаємній повазі та любові.

Виникло поняття шлюбу як рівноправного партнерства. Ставлення до жінки в Середні віки базувалося на вченні Арістотеля, що жінка – це не зовсім досконалий чоловік. Частково ці принципи підхопили християнські отці Церкви. Так, Святий Ієронім стверджував, що жінка варта меншого, ніж чоловік, бо першою заговорила з дияволом. Навіть власне жінки-аскетки, такі, як Катерина Сієнська, говорили про високу гріховність жінки. Вона вважала, що законність шлюбу не виправдовує "нечистот", які відбувалися у ньому. Середньовічна Церква стверджувала, що єдиною метою подружніх зв'язків є необхідність мати потомство, відповідно дітей сприймали не інакше як нових "рабів Божих". Не йшлося ані про повагу, ані про любов, ані задоволення.

500 років Реформації: несподіваний шлях та вплив на Україну 12

Лютер у сімейному колі. На задньому плані – Філіп Меланхтон. Ліворуч - дружина Катеріна фон Бора. Вона стала дружиною нового типу - рівноправною партнеркою свого чоловіка. Катеріна на рівних брала участь у диспутах, допомагала у перекладі Біблії, на її плечі лягло ведення економічних справ родини.

Категорична заборона на одруження католицьких священиків була прийнята у ХІ столітті. На те були свої причини, але в результаті це підірвало авторитет інституту сім'ї. Лютер пропонував докорінно нову модель сім'ї. Його власні батьки були дуже суворими, на межі із жорстокістю. Він згадував, що якось мати побила його до крові за те, що вкрав два горіхи. Іншого разу батько покарав його за якусь провину так жорстоко, що малий Мартін потім довго знову звикав до батька. У нього формувалося бачення: якщо батьки так сильно карають за невеликі провини, то як же каратиме Бог за великі гріхи. Тож з дитячих років він мав уявлення про Бога як про надзвичайно грізного суддю. Однак втіха, яку він знайшов у шлюбі і батьківстві, відрізнялася від вчення офіційної Церкви.

Надалі у протестантів виховання дітей базувалося на моделі Лютера. Постулат про служіння знайшов відображення і тут – люби свою сім'ю, дбай про неї, служи їй, саме в цьому Божа благодать.

500 років Реформації: несподіваний шлях та вплив на Україну 13

Відображення ставлення протестантизму до жінок. Ім'я сподвижниці Кальвіна письменниці Марі Дентьєр на Стіні Реформації, викарбуване поруч з пам'ятниками чоловікам-кальвіністам. Марі писала трактати, дискутувала на богословські теми і вочевидь проповідувала. Жінка-проповідниця - річ немислима для католицизму і старої моделі Церкви.

ПОШИРЕННЯ:

На сьогодні лютеранство більше поширене у Німеччині та Північній Європі. Решта протестантських держав у різних формах прийняли кальвінізм. В середині 16 століття в Англії стверджується кальвінізм, але адаптований до місцевих умов (монархії). Вже за часів Єлизавети І половинчастість реформ провокує новий рух – пуританізм – чистий кальвінізм на англійському ґрунті. Більша частина пуритан виїхала в англійські колонії в Америці та Австралії, а також в Африці. Вже у ХХ столітті протестантизм набуває популярності у Південній Кореї.

Протестантські церкви не мають єдиного центру і догматики, та вже давно вони досягли консенсусу у тих принципах, які їх споріднюють. Таких принципів пʼять: Sola Scriptura ("тільки Писання"), Sola fide ("тільки вірою"), Sola gratia ("тільки благодаттю"), Solus Christus ("тільки Христос"), Soli Deo gloria ("тільки Богу слава"). Саме ці принципи протестанти різних держав згадують сьогодні, у час ювілею Реформації.

Те, що Німеччина є батьківщиною Реформації, тут відчувається на кожному кроці. У місцях, пов'язаних з протестантськими проповідниками про це нагадує все. По містах розміщені картини часі діяльності перших лютеранів, а також встановлені модерні відсилання до висловів Лютера.

500 років Реформації: несподіваний шлях та вплив на Україну 14

У вуста схематичного Лютера на вулиці Віттенберга вкладено його відому цитату "Всі люди говорили мені, що я належу до темної сторони". Так він оцінив свої переживання у процесі боротьби за оновлення Церкви і суспільства.

500 років Реформації: несподіваний шлях та вплив на Україну 15

Креативність проявили і комунальні служби. Електрощитова у Віттенберзі. На ній наліплено фрагмент картини Лукаса Кранаха Старшого, де зображено Лютера зі сподвижниками.

Навіть найменша крамничка чи кав'ярня тут вважають за честь долучитися до вшанування Реформації. У кожному номері поважних готелів обов'язково лежить Біблія у перекладі Лютера - не як пропагування релігії (адже сьогодні велика частина населення не є надто релігійною), а як нагадування: духовна основа безпосередньо впливає на рівень розвитку суспільства.

500 років Реформації: несподіваний шлях та вплив на Україну 16

Вітрина аптеки у містечку Айзенах, де Лютер мешкав у юні роки. Сувенірна продукція із зображенням Лютера тут на кожному кроці - навіть на коробках з пластирем й лікарських настоянках.

Ольга Скороход, "Цензор.НЕТ"
VEhrdlVXNTBRemN3V1hwUmN6bERkMGxPUTJnd1RISlJkblJIUVRCTU4xSm9aRU1yTUV4UmRrdzVRelF3V1VoU1ozUkRLekJaUkZGMVRrZFFaazVIUVRCTVdGRjFPVU0wTUV4UVVYVk9SMUJtVGtkR01GbEVVWFZPUjBJd1dVeFJkVTVEZHpCTU0xRjBXSHBSZGpsSFFUQk1OMUpuZEVNeE1GbElVbWQwUTNjd1RETlNaM1JETkRCTVpsRjJTSHBSYjA1RE1UQlpWRkYyZEVkQk1FeDZVWE5PUjBjd1RHcFNhak42VVdzNVF6RXdXVVJSZGs1RGR6Qk1NMUYxVGtkUVprNURiekJNVEZGMFpFTTFNRmxpVVhOT1IwRXdUR3BTYW5jOVBRPT0=
Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх