EN|RU|UK
  1245  5

 ДИТЯЧА ХВОРОБА ЯЦЕНЮКА

На персональному «Фронті» Арсенія Яценюка великі зміни: ще декілька місяців тому кампанію екс-спікера вважали західним фронтом української електоральної карти, але останнім часом ця кампанія дедалі активніше перетворюється на фронт східний.

Арсений Яценюк. Фото Юрия Тимошенко, Цензор.НЕТВідчутно втративши у підтримці на Правобережжі України, Арсеній Петрович розраховує добрати голосів на Лівобережжі, а тому старанно озвучує найкращі економічні промови Петра Симоненка 15-річної давнини, говорить про кризу НАТО і закликає повернутися до державного контролю над українською економікою.

Симптоми дитячої хвороби «лівизни»

Я не помітив, коли вперше Арсеній Петрович одягнув комісарську шкірянку та «осідлав» броньовичка, але під час його участі минулого тижня в «Свободі» у Савіка Шустера, нове політичне амплуа проявилося достатньо яскраво. Як головний доповідач на тему проваленої приватизації Одеського припортового, він виступив з украй лівацькою промовою, в якій фактично поставив під сумнів той факт, що протягом 18 років української незалежності в державному секторі економіки відбувалось будь-що позитивне. «Те, що відбулося, означає тільки одне: остаточно докрали державне майно. За 18 років розграбили все, що можна розграбити. Ніхто нічого не створював. Усе, що було створено, – це було створено або Радянським Союзом, або розпродавали в рамках приватизації ще те, що побудували Австро-Угорщина чи Російська Імперія», - ось одна зі вступних тез пана Яценюка, екс-в.о. голови Нацбанку, екс-міністра економіки та закордонних справ, екс-заступника глави президентського Секретаріату та екс-спікера. Виходить - одного з багаторічних плоть від плоті цієї команди, яка грабувала, розпродувала та докрадала. Тільки Арсенію Петровичу дивним чином вдалося вийти з усього цього кримінального кодла в усьому зеленому.

У кількахвилинному виступі лідер «Фронту змін» невтомно повторював і повторював одну й ту саму думку. Зокрема, слова «грабунок» та «розтягнули» у різних варіаціях з його уст прозвучали разів по 6, 5 разів - «розікрали», а також ще використовувалась парочка синонімічних висловів, на кшталт «розтринькали», «объект уйдёт» і. д. У цьому ж контексті приватизація була не однократно розцінена як найбільше лихо країни і по кратності зла прирівняна до лібералізму, міф про який, за словами доповідача, урочисто помер у хвилях світової кризи. Альтернатива – державне регулювання. «Я виступаю за те, щоби держава володіла всіма стратегічними об’єктами. Україна зобов’язана контролювати всі стратегічні об’єкти, які забезпечують життєдіяльність України», - каже кандидат у президенти.

З паном Яценюком можна було б в чомусь погодитися, якби ж не декілька «але»:

- Міф про державу як ефективного власника в Україні не працює. Бодай тому, що практично усі стратегічні, більш-менш цікаві підприємства державної форми власності нині перебувають під таким самим стратегічним контролем олігархів. Наприклад, багато зиску, багато дивідендів держава отримала з «Укрнафти»?

- Виборчі гасла, якщо бути зовсім відвертим, це головним чином атрибут політичного залицяння до виборців, намагання ідентифікувати себе з певною соціальною верствою. Тобто: скажи, які меседжі ти озвучуєш, і я скажу, на яку аудиторію ти працюєш. З яценюківськими меседжами зразка 2010 року виходили лише «червоний директор» Леонід Кучма в 1994-му як опонент прозахідного Леоніда Кравчука, також у контексті «українських буржуазних націоналістів» та «капіталістів-експлуататорів» протягом 90-х на цій «короткій» хвилі любили краснобайствувати невгамовний Петро Симоненко, лідер КПУ, та не менше пристрасна Наталія Вітренко, відповідно – лідер ПСПУ.

Тут залишається лише згадати, що Арсеній Яценюк свого часу був членом СПУ. Принаймні цю інформацію у кулуарах у Савіка Шустера озвучили представники СПУ, і, крім того, підтвердив і екс-соціаліст Йосип Вінський. «Так, писав він заяву, коли працював у Цушка в Одесі», - сказав колишній політичний соратник Арсенія Петровича.

«Я в «мировую экономическую элиту» влился еще в 2003-м, когда познакомился с Аланом Гринспеном, одним из самых старейших председателей Федеральной резервной системы США. У меня даже его фотография есть!». А. Яценюк

Один з «гарвардських хлопчиків» (а саме так називали стартову п’ятірку НСНУ під час виборів-2007) у 2010-му «вихрестився» на комуніста. Порівняння його висловлювань дво-трирічної давнини з нинішніми доводять це. Наприклад, на згаданій «Свободі» Шустера Арсеній Яценюк сказав наступне: «Держава повинна управляти своїм майном... У мене запитання... А чому французи не продають "Газ де Франс"? Чому німці не продають "Рургаз", де є державна доля?».

Хоча ще в січні цього ж року екс-спікер був прихильником створення газо-транспортного консорціуму: «Мені було би дуже приємно, якщо українські представники були би в Раді директорів російського "Газпрому в обмін відповідно на активи української газотранспортної системи...». Є ще декілька інших тез, в яких він виступає за виведення ГТЗ з-під монопольного контролю держави.

Ось ще декілька цитат:

Про темпи вступу до НАТО.

27.03.2007 р.: «Міністр закордонних справ Арсеній Яценюк і генеральний секретар НАТО Яап де Хооп Схеффер обговорили співробітництво України з Альянсом… Міністр заявив про незмінність політичного курсу України, пріоритетом якого є європейська і євроатлантична інтеграція. Яценюк підкреслив, що необхідно продовжити співробітництво України й НАТО у всіх існуючих форматах, у тому числі в рамках інтенсифікованого діалогу Україна-НАТО й плану дій Україна-НАТО».

18.06.2009 р.: «Народний депутат, лідер "Фронту змін" Арсеній Яценюк переконаний, що на сьогодні питання вступу до НАТО не на часі».

Про доцільність проведення референдуму про вступ до НАТО.

27.04.2007 р.: «Яценюк бажав політикам не перекладати на плечі 47 млн громадян ухвалення доленосного рішення щодо Альянсу».

31.01.2009 р.: «При цьому Яценюк наголосив, що він при підписанні листа [до Генсека НАТО про бажання України долучитися до Плану дій членства в Альянсі] наполягав на тому, щоб в документі був відзначений пункт про необхідність проведення референдуму перед вступом України до НАТО».

Про депутатську недоторканність.

01.03.2008 р.: «Я був одним із найзатятіших противників цього гасла. Бо аж ніяк не вважаю скасування депутатської недоторканності ключовим пріоритетом. Таке гасло визначив штаб (блоку «НУ-НС»), але, чесно кажучи, я не вважаю, що це було дуже розумно. І голова штабу Віктор Балога, між іншим, це теж неабияк критикував. Але були проведені якісь дослідження, анкетування, які визначили, що саме слоган про зняття недоторканності треба зробити основним. Так, це має бути одним з елементів правової держави, коли закон — один для всіх. Але він далеко не ключовий».

26.09.2009 р.: «В Україні в 2000 році був проведений референдум за ініціативою Леоніда Кучми. В цьому референдумі було прийнято три рішення: зняти повну депутатську недоторканність з депутатів; друге: скоротити кількість депутатів до 300 і третє: щодо двопалатності парламенту. Всі ці рішення були прийняті абсолютною більшістю країни. І це рішення референдуму чинне».

Про приватизацію «Криворіжсталі».

26.10.2005 р.: «Сторони торкнулися також актуального питання щодо проведеного вчора відкритого аукціону та факту приватизації „Криворіжсталі”. Міністр економіки зазначив, що цей крок значно підвищить інвестиційний імідж України».

02.10.2009 р.: «Які ідеї ми переслідували, коли ми приймали рішення про приватизацію? Узяти гроші, які надруковані великою фінансовою пірамідою – американські долари, євро, – отримати ці кошти».

«Країну врятує: якісний дизайн»

Нинішня лівизна – це фактично презентація передвиборчої платформи Арсенія Петровича. Адже до останнього часу весь політичний продакшн його штабу зосереджувався переважно на різнобарвній візуалізації замовника. На цей напрямок виділено стільки людського фінансового і людського ресурсу, що бракує лише борда «Країну врятує: якісний дизайн». Тепер Арсеній Петрович продемонстрував [треба думати] плід креативу іншого підрозділу – вже не дизайнерського, а піарівського, уособленого декількома одіозно знаними московськими панами, що свого часу співпрацювали з такими відомими в Україні кандидатами в Президенти, як Леонід Кучма та Віктор Янукович. Це я до того, російські фахівці чудово знаються на особливостях поведінки східного електорату, і до їх честі можна додати створення Віктору Федоровичу рекламного ролика про поділ України на три сорти. Крім того, маргіналізм у гаслах, судячи з усього, покликаний мобілізувати частину протестного електорату, який тужить за подібною риторикою.

Політтехнолог Ростислав Павленко, який звільнився зі штабу Яценюка практично одразу після появи там росіян, неодноразово стверджував, що однією з перших порад московських підрядників була переорієнтація кандидата на загальнослов’янські цінності, радикалізація кампанії та, відповідно, переорієнтація на східний електорат.

Деякі заяви Арсенія Петровича давали зрозуміти, що він дуже хотів сподобатися кремлівським господарям. Наприклад, добре пам’ятна його теза в підтримку російського президента Дмитра Медвєдєва, коли той «круто наїхав» у серпні на українського президента. «Конечно, действующий президент Украины дал очень много поводов, для того чтобы считать его политику антироссийской. Но этим немедленно воспользовались наши российские партнеры», - заявив Яценюк в інтерв’ю «Эхо Москви». Ось ще показова заява щодо одного небагатьох щирих симпатиків України: «…Я это не единожды констатировал, – я не поддерживаю действий президента Грузии Михаила Саакашвили». І вже зовсім остання заява, датована початком жовтня, намагання відновити Київську Русь, щоправда – в економічному форматі: «Арсеній Яценюк переконаний у можливості створення єдиного Східноєвропейського простору і провідній ролі у цьому процесі Києва. «Я бачу цю ціль, я це зроблю. І з росіянами домовимось, і з білорусами, і з казахами, і з європейцями. Станемо на нові рейки». Кінець цитати.

«Нові рейки» - ключове завдання, але не для майбутнього президента, а лідера «Фронту змін». Адже його рейтинг котиться додолу (опитування провела фірма SOCIS).

Дата Янукович Тимошенко Яценюк

липень 25,8% 15,9% 12,3%

вересень 21,4% 14,2% 9,1%

Фіксують падіння рейтингу і інші соціологічні компанії. Зокрема, за даними TNS, у серпні в Тимошенко та Яценюка були однакові рейтинги, тоді як у вересні прем’єр заручилася 14,2% голосів підтримки, екс-спікер – 9,1%. Падіння відбулося головним чином на Заході країни. Якщо в багатьох областях країни донедавна він був кандидатом №1, то сьогодні число прихильників «хакі» раптово зменшується. Такі показники для Арсенія Петровича означають, що йому потрібно не лише шукати виборчого щастя на Сході, але й раптово радикалізуватися. Що власне, Арсеній Петрович, схоже, і робить.

Чого набуде він на політичній чужині – невідомо. Але втратить – то вже напевно. Адже до Арсенія Петровича у багатьох виборців Правобережжя ставлення було особливе: він на якийсь момент став їхньою надією на зміни. Не даремно Яценюк тривалий час був лідером за кількістю симпатиків на Західній Україні. Я сам був свідком того, як молоді та перспективні бізнесмени заявляли: «Якщо Ви, Арсенію Петровичу, не переможете, нам залишиться лише збиратися в Бориспіль». Тепер ці люди, мабуть, пов’язуватимуть дорогу в Борисполь з перемогою Арсенія Петровича, якому тепер доводиться «ставати на нові рейки».

VEhrdlVYSTVSMGN3VEZoUmRtUkhUekJNYjNaTU9VTjVNRmwyVVhOa1F5c3dXVVJTYVhjOVBRPT0=
Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх