EN|RU|UK
  10001  17

 КОМАНДИР БАТАЛЬЙОНУ "СІЧ" ОЛЕКСАНДР ПИСАРЕНКО: "МИ ЗАРАЗ БУДЕМО МАТИ КОЛОСАЛЬНУ ПРОБЛЕМУ З БІЙЦЯМИ, ЯКІ ПОВЕРТАЮТЬСЯ З ФРОНТУ"

Після трагедії під Верховною Радою 31 серпня батальйон "Січ" очікувано опинився під прискіпливим поглядом суспільства. Тому в інтерв'ю з командиром "січовиків" Олександром Писаренком ми підняли питання, пов'язані з обставинами вибуху під будинком парламенту, з політичною складовою цієї справи та з нагальними проблемами батальйону.

"ВІДКРИЛИ МИ БАНКУ З КОНСЕРВАМИ, А ТАМ ГРАНАТА Ф1 - БОЙОВА ГРАНАТА, ЗАМОТАНА В ГАЗЕТУ СВОБОДІВСЬКУ"


-Олександре, стало відомо, що вам вдалось зустрітися з Ігорем Гуменюком…


-Так, мені була надана така можливість, я з ним зустрічався. Чесно кажучи, я не хотів би озвучувати, що він розповідає, почекаємо результатів слідства. Зараз Ігор тримається курсу, що він є політичним в'язнем. Для себе я зробив деякі висновки. Своє внутрішнє розслідування ми також проводимо. Я не вірю, що йому просто стукнуло в голову, знайшов гранату і кинув. Це повинні бути якісь причини, повинен бути якийсь привід, тому ми зараз разом з офіційним слідством у середині батальйону також працюємо над цим.

- Але ж версії вже є?

- Ми прийшли до висновку, що дуже велику роль грає якась третя сила. Я думаю, що все-таки це вигідно дуже Москві, дуже вигідно. Багато, ви знаєте, 5-ї колони, багато їх агентів у Києві, в цілому по країні, тому треба і в цьому напрямку теж працювати, шукати.

Наведу приклад. Відкрили ми банку з консервами, а там граната Ф1 - бойова граната замотана в газету свободівську. Як вона туди потрапила всередину? Щоб убезпечити батальйон від подальших таких провокацій, я доповів про це керівництву. Хай тепер вони думають, хто стоїть за такими провокаціями. Бо це все дуже нагадує відому історію з візиткою Яроша.



"Я ДУМАЮ, ЩО ВСЕ-ТАКИ ЦЕ ВИГІДНО ДУЖЕ МОСКВІ, ДУЖЕ ВИГІДНО. БАГАТО, ВИ ЗНАЄТЕ, 5-Ї КОЛОНИ, БАГАТО ЇХ АГЕНТІВ У КИЄВІ, В ЦІЛОМУ ПО КРАЇНІ, ТОМУ ТРЕБА І В ЦЬОМУ НАПРЯМКУ ТЕЖ ПРАЦЮВАТИ, ШУКАТИ"


- Були офіційно оприлюднені заяви адвокати Кізіна про те, що на Гуменюка застосовується фізичний тиск.

Він сказав, що на початку був на нього тиск. Тиснули сокамерники з якими він тоді сидів, на нього фізично тиснули. Я думаю, хотіли його залякати, щоб він щось необережно сказав, або взяв на себе провину.



"ТИСНУЛИ СОКАМЕРНИКИ, З ЯКИМИ ВІН ТОДІ СИДІВ, НА НЬОГО ФІЗИЧНО ТИСНУЛИ. Я ДУМАЮ, ХОТІЛИ ЙОГО ЗАЛЯКАТИ, ЩОБ ВІН ЩОСЬ НЕОБЕРЕЖНО СКАЗАВ, АБО ВЗЯВ НА СЕБЕ ПРОВИНУ"


- А як ви особисто оцінюєте події 31 серпня?

- Чесно кажучи, це шок для всіх і для мене у тому числі. До сих пір не можу повірити, що у нашому мирному місті сталося таке. Коли дізнався, що кинули гранату, почув прізвище, як кольнуло в серці - невже це наш? Я хотів би, щоб ці політичні ігрища закінчилися якнайшвидше, щоб нормально неупереджено розібралися із цим. Я зустрічався із міністром і замами його зустрічався. Мене дуже цікавило питання щодо подальшої долі батальйону. Як офіційна особа можу сказати, що батальйон не буде розформовуватися. Наразі створюється національна поліція, багато людей, я певен, захочуть себе спробувати в новій поліції, частина людей захоче спробувати себе в тих самих спеціальних відділах поліції. А стосовно Ігоря…Три-чотири дні тому, я був на нараді, і начебто зрушення є. Як мені здається, в правильному руслі деякі слідчі рухаються. Хочеться вірити в наше слідство, у свої сили і свій народ.

"У НАС СЛУЖИТЬ БАГАТО РІЗНИХ ЛЮДЕЙ, Є ФАНАТИ ФУТБОЛЬНІ, Є КАНДИДАТИ НАУК"


- Багато було розмов, чи можна вважати Гуменюка членом "Свободи"?

- "Січ" - батальйон МВС. Наша офіційна назва - батальйон патрульної служби міліції особливого призначення "Січ" ГУМВС міста Києва. І Гуменюк, до речі, працівник міліції, який перебував у відпустці. Батальйон міліції повинен бути поза політикою. Апріорі усі люди, які перебували в якійсь партії, необов'язково "Свобода", комуністичній чи якійсь - вони повинні вийти з партії або призупинити членство. Якщо вони складають свій партбілет, тоді вони можуть бути зарахованими і на момент служби, на весь час проходження служби - він не член ніякої партії. Але наскільки я знаю, він навіть до "Свободи" і не писав заяву на вступ, може, він був її прихильником, але то вже інші речі.




"Батальйон міліції повинен бути поза політикою. Апріорі усі люди, які перебували в якійсь партії необов'язково "Свобода", комуністичній чи якійсь - вони повинні вийти з партії або призупинити членство. Якщо вони складають свій партбілет, тоді вони можуть бути зарахованими і на момент служби, на весь час проходження служби він не член ніякої партії. Але наскільки я знаю, він навіть до "Свободи" і не писав заяву на вступ, може він був її прихильником, але то вже інші речі".

- Але ж "Свобода" все ж таки має відношення до "Січі"?

- Нас називають свободівським батальйоном, бо коли ми створювалися, "Свобода" нам дуже допомагала. Пам'ятаєте той час, коли не було нічого, взагалі навіть форми. "Свобода" закуповувала форму, захисне спорядження, бронежилети, шоломи, взуття. Навіть ми їздили - не вистачало кулеметів, ми не могли отримати кулеметів. І тому ми їздили із представниками "Свободи" на завод "Маяк", там закуповували важкий кулемет, станкові кулемети. Не держава давала, "Свобода" закуповувала це все за власні кошти. На початку було дуже важко. Автомобілі, які в нас зараз є - це надали нам волонтери, свободівці… Це лише десь після нового року нам почали видавати бронежилети, шоломи, якесь взуття. Але продуктів завжди не вистачає, той пайок, який дають на тиждень, 2-3 дні і його немає. Треба готувати, треба обігріватися чимось… Тобто проблем було б значно більше.

Але ставити знак рівності "Свобода" і "Січ" - це, я думаю, некоректно. Особисто я ніколи не був членом політичної партії "Свобода". Я майор міліції, проходжу службу в київському главку. Так вийшло, що до цього я ніколи не був міліціонером, я виходець з іншої системи - СБУ. Маю досить багатий досвід і намагаюся цей досвід зараз прикласти до справи оборони і будівництва нової України.

У нас служить багато різних людей, є фанати футбольні, є кандидати наук. До речі, часто питають, чи дійсно у нас служить Андрій Тягнибок, народний депутат сьомого скликання. Ніхто не може повірити, що він дійсно служить на передовій. У нас є також депутати обласних, міських рад - хлопці несуть службу на рівні з усіма, ніяких преференцій.

- І що, навіть з вами не сперечаються? Щось не схоже на депутатів.

- Андрій дисциплінований воїн. Наприклад, ми перебудовували блокпост, Андрій сказав, я це зроблю. Напрацювався, зірвав спину, але зробив. Нарікань ніяких нема. Вони, депутати, служать, і служать нормально, хто щоб не говорив. Вони слухаються тих команд і наказів, які через мене видає керівництво. Ні разу ніхто не сказав - ми туди не підемо, а сюди ми підемо, бо так мені наказала партія - ні.

- А Ігор Гуменюк?

- Він одним з перший прийшов у батальйон. Спокійний, врівноважений, дисциплінований, ініціативний. Спочатку всі прийшли "зелені", але пройшов у нас підготовку, провоював - став справжнім бійцем.

- А хто взагалі відбирає бійців до батальйону?

- Відбір іде, як у всіх інших підрозділах МВС. Приходять кандидати, які мають бажання служити у підрозділі, пишуть рапорти-заяви, подають документи - усе це подається до кадрового апарату. Потім направлення на медкомісію, потім всі чекають, поки йде так звана спец перевірка. Потім наказ про зарахування, первинне навчання. Після цього отримують посвідчення і вже стають повністю співробітниками МВС, які можуть отримувати зброю, виконувати свої функціональні обов'язки.

"ЛЮДИ ВІДЧУВАЮТЬ, ЩО ВОНИ ТУТ НЕ ПОТРІБНІ. УЖЕ Є ВИПАДКИ САМОГУБСТВ БІЙЦІВ З БАТАЛЬЙОНІВ"

-Тоді як це розуміти? Врівноважений, дисциплінований хлопець, і таке!

- Ви знаєте - ніхто не вірить, ніхто. Це шок для всіх. Я думаю, що ми, суспільство, в даному випадку отримали дзвіночок… Ми забули про можливі наслідки війни. Ми зараз будемо мати колосальну, величезну проблему з бійцями, які повертаються, з усіма батальйонами з усіма хто певний час пробув на фронті. Не тільки з батальйонами МВС, але й з військовослужбовцями, з бійцями Нацгвардії з тими хто перебував на передовій хоча б там місяць-два під обстрілами. Людська психіка дуже така тонка річ. Я вважаю, що треба включатися на державному рівні, працювати з цими хлопцями які повертаються. Є у нас цілі підрозділи по всій Україні, у всіх силових структурах, але в підрозділах працює один психолог. Треба з людьми працювати, бо там (на війні) вони потрібні, вони воюють -- повертаються сюди, змін, чесно кажучи, ніяких не бачать. Люди відчувають, що вони тут не потрібні. Уже є випадки самогубств бійців з батальйонів. В чому така велика проблема з пияцтвом у армії також - для людей це один із способів сховатися від реальності, звичайно вони не сховаються а тільки погіршують ситуації а потім воно може прорвати.

А наша бюрократія? Неправильно записали прізвище, або по-батькові, вже треба всі документи переробляти, а це час. Людина хвилюється, вона не може зрозуміти чому, їй здається, що все проти неї. Наші співробітники не можуть отримати посвідчення учасників бойових дій. Виявляється, документи відправлені на комісію, комісія чомусь збирається рідко. Нещодавно була комісія, наші кадровики відправили документи, а на комісії чомусь вони не з'явилися. Треба шукати, де вони загубилися: в Києві, може по дорозі десь загубилися, я не знаю. Такі ж самі справи із отриманням земельних ділянок, з усіма пільгами, які задекларовані, але не працюють. І хлопці відчувають, що їх обманули. Треба з ними працювати, це біда всієї нашої системи, всієї нашої держави.

Треба робити нормальну систематичну роботу, щоб хлопці бачили, що вони потрібні державі. Інтегрувати людей в мирне життя,, а не годувати їх з телевізора якимись незрозумілими змінами до Конституції, незрозумілими законами, незрозумілими тарифами. Він рік відслужив, він знає одні ціни, він повертається і наче в іншу країну потрапляє. І знову ж таки, ніхто окрім рідних його не зустрічає, ніхто з ним не співпрацює. Під Києвом простоюють безліч пансіонатів, санаторіїв, але десь вони є на балансі. Давайте зробимо реабілітаційний центр для нашої молоді яка повертається з фронту.

- Ви у Києві про свої ідеї розповідали?

- На офіційному рівні ні. Але я мав бесіду кілька днів тому з одним генералом. Йому сподобалося ідея, каже, що треба виходити на рівень мера і пропнувати. Він розповів, як у Нацгвардії зустрічають хлопців після ротації. До дому не відпускають, на два тижні закривають у казармі. І вони там проходять реабілітацію. Це неправильно, бо треба вибудовувати цілу систему, щоб хлопці бачили, що вони державі потрібні, щоб вони не бігали за тими ж довідками. Хай вони поки чекають, з ними працюють психологи. Масажі, сауни, спорт, щоб вони бачили, що про них турбуються.

- В МВС намагалися натякнути, що Ігор поїхав у Київ після візиту в батальйон Тягнибока…

- І він, і інші депутати в Слов'янськ до нас ще приїжджали, коли ми там були, і на передову. Вони завжди питають: хлопці, чим вам допомогти? Але вони ніколи не робили так: ми допомагаємо тільки "Січі". Коли ми стояли разом з "Києвом-1", знайшли можливість допомогти їм, бо ми жили в одному приміщенні, разом працювали, патрулювали, якщо треба було. Наскільки я знаю, оунівцям вони теж допомагали, батальйонам територіальної оборони, "Азову", Збройним силам. До речі, в Збройних силах служив той же ж самий Кошулинський. Рік відслужив старшим сержантом. Віце-спікер парламенту.

А про нібито заяву про звільнення після приїзду Тягнибока це все дурня і плітки. Це теоретично неможливо без наказу знятися з бойової позиції. Останнього разу Тягнибок привіз освячений прапор батальйону. Приїхали спитали: хлопці, що вам треба - занотували, і я думаю, що зараз, от найближчим часом ця допомога повинна надійти.

Гуменюк особисто з ним не спілкувався. У нас було шикування вранішнє, на якому я надав слово гостю. Який вручив прапор. Після цього Олег Тягнибок попросив у мене дозволу зустрітися на півгодини з хлопцями, які бажають, які були колишніми свободівцями. Ніхто ніде не зачинявся, це було все на відкритому повітрі, вони сіли, поговорили. Ніхто нікого не підбурював. Після цього Тягнибок поїхав в інший підрозділ уже ЗСУ, який стояв ще ближче до передової. Виїхали на позиції, сфотографувалися… Ви знаєте фотографуються всі - мої бійці цим грішать, я їх часом сварю, щоб не викладали, особливо з передової там якісь прив'язки до місцевості. Тому уся дурня, що після приїзду Тягнибока хтось писав заяви про звільнення. Такого, не може бути, щоб тут на місці, сидячи на ротації, писати рапорт на звільнення, зібрати речі і поїхати. А зброя, а все інше? Це вже не рапорт на звільнення, це дизертирство - без наказу знятися з бойової позиції.





"НІХТО ЦЕ НЕ РОЗУМІЄ, ЧОМУ МИ ПОВИННІ НАДАТИ ЇМ ОСОБЛИВИЙ СТАТУС"

- Де зараз знаходиться батальйон?

- Зараз іде режим тиші, так зване перемир ' я. Нас зараз як і всі міліцейські батальйони відвели із самої передової. Ми стоїмо десь у 10 кілометрах від передової. Ми працюємо по виявленню диверсійних груп, по контрабанді - завдань маса, які треба виконувати. Якщо ми налагоджуємо життя, то і цей бруд треба розгрібати. Ми вийшли із пропозицією на штаб сектору де ми знаходимося із пропозицією патрулювати славнозвісну Мар ' їнку.

- Яка, на ваш погляд, доля Мінських угод?

-Ці мінські домовленості не були потрібні, бо якщо ми намагаємося їх дотримуватися, то росіяни плюють на них і все. Треба було ще у минулому році добивати ворога. Тоді, я думаю, зараз ми б вже піднімали економіку. Пам ' ятаєте, початок осені минулого року, коли ми вже підійшли до Донецька, до Луганська, ще два - три місяці і війна була б закінчена - не дали. Значить війна комусь вигідна. Нашому народу вигідна війна. Комусь вигідна, хтось на цьому заробляє гроші, величезні гроші. Отака от в'яло-тікуча шизофренія вигідна.

- Але ж дадуть Донбасу особливий статус, і конфлікт буде хоч на якийсь час заморожений.

- Знаєте, бійці батальйонів та і в принципі армійці - ми з ними спілкуємося кожен день - дуже негативно ставляться до цього "статусу". Ми не розуміємо навіщо це робити? Як усе це зрозуміти, а найголовніше амністію? Як можна військовим злочинцям давати амністію? Людям, що хлопцям руки відрізали, татуювання зрізали разом з м'ясом, як можна це робити? Як можна там робити вибори не по українським законам - це взагалі на голову не налазить. Ніхто це не розуміє, чому ми повинні надати їм особливий статус - давайте надамо тоді статус Закарпаттю, Києву, Сумам, Тернополю,.. деяким депресивним областям теж надамо особливий статус, чому ні? Злетять знову ціни, бо їх ("ДНР" та "ЛНР") відновлювати треба буде за українські кошти - значить у нас світло подорожчає не у два рази а три рази, комусь буде менша пенсія. Ми будемо їх годувати. А вони будуть завозити нову військову техніку и розповідати, що "звільнять" від українців ще кілька областей?

- Можливо батальйону "Січ" щось треба, чимось допомогти?

- На сайті батальйону ми виклали номер картки. Нам паливо треба. Дуже важко з паливом, бо 20 людей вивезти, привезти, відпрацювати - це дуже коштовно. Якось знаходимо, допомагають люди. Але завжди хочеться трохи більшого. Вода, їжа, з речами поки все нормально. Паливо потрібне дизель, бензин, більше дизеля. Груби на зиму у нас є….Буде день буде їжа, підтримуйте нас, вірте в нас, ми переможемо!

Кирило Сазонов, блогер, журналіст

VEhrNGRrdzVRM2t3VERkUmRXUkRPVEJNUWpnd1NucFJhM1JEVldaT1EyZ3dXbUpTYUhjOVBRPT0=
Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх