EN|RU|UK
 Общество
  2379  4
Материалы по теме:

 Доступ до інформації під час карантину – гарантії чи обмеження?


Автор: Олександр Бурмагін

Одне із серйозних занепокоєнь викликає той факт, що під час карантину будуть значно обмежені права і свободи громадян, в тому числі і в сфері отримання інформації. Принаймні, ця тема зараз в центрі обговорень.

Якщо прочитати спеціальні закони, які діють під час карантину та протиепідеміологічних заходів, можна зробити висновок: обмеження прав і свобод людини, які можуть запроваджуватись, не стосуються права на доступ до публічної інформації. Навпаки, законодавство містить спеціальні гарантії щодо отримання відомостей про події, їхній розвиток, кількісні та якісні показники, плани влади тощо. Максимальна суспільна значущість контексту/теми надає запитувачам можливість вимагати пришвидшеного і безкоштовного надання інформації, а самі органи влади та місцевого самоврядування зобов’язані інформувати населення через ЗМІ. Табу лишається тільки в частині персональних даних та лікарської таємниці конкретних хворих.

Доступ до інформації під час карантину – гарантії чи обмеження? 01

Яка інформація про епідемію є публічною?

Будь-яка задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація стосовно епідемії, яка є у володінні розпорядників, вважається публічною. Питання в тому, чи вона з обмеженим доступом, чи відкрита. І, тут, насамперед слід згадати, що Закон про доступ до публічної інформації містить презумпцію відкритості інформації: "Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом" (ч.2 ст.1 Закону). Законом визначено три категорії інформації з обмеженим доступом – це конфіденційна, службова та таємна інформація. В контексті загрози, поширення епідемії такі обмеження можуть бути, наприклад, в частині лікарської таємниці конкретних людей та їх же персональних/конфіденційних даних (адреса проживання, прізвище, ім’я та по-батькові, дата народження, майновий стан тощо). Більше нічого не може потрапити в статус "обмеженої", з огляду на рівень суспільної значимості теми.

Отже, майже все, що є реально у влади, органів місцевого самоврядування "в руках" (задокументовано) стосовно епідемії, розвитку подій, заходів - є публічною інформацією з відкритим порядком доступу. Це і кількість апаратів штучного дихання, і кількість тих чи інших препаратів наявних та необхідних, і кількість бюджетних коштів будь-якого рівня, які витрачено і заплановано витратити і на що саме, і хто є постачальником, і плани реагування, і ті чи інші параметри щодо стану системи охорони здоров’я на будь-якому рівні, і кількість хворих, і кількість підозр на захворювання, і інформація про ціни на препарати, маски і т.д.

Слід зазначити, що високий і майже незаперечний статус суспільної значущості теми надає право вимагати інформацію, яка будь-яким чином стосується епідемії, і у приватних юридичних осіб. Наприклад, відомості про формування і витрачання коштів (на що, кому, скільки, коли) з фонду, який має з’явитись після зустрічі Президента з великим бізнесом – апріорі не можуть бути закритими в доступі. Навіть, якщо оперувати ними буде якась благодійна або приватна організація.

Чи регламентується законом про доступ до публічної інформації запит про статистичну інформацію щодо коронавірусу?

Щодо статистичної інформації потрібно звернути увагу, що вона, фактично, може існувати у двох формах. Умовно - це "звичайна" та "державна" статистика. Перша, яка по суті є статистичною, тобто документи, відомості щодо кількісних показників в тій чи іншій сфері. Але така інформація не належить до сфери діяльності держслужби статистики і визначених законодавством форм статистики і статистичних даних.

Режим другої, "державної", визначено Законом України "Про державну статистику" та низки підзаконних нормативно-правових актів. Щодо неї є і спеціальні гарантії в статті 18 Закону України "Про інформацію": "Офіційна державна статистична інформація підлягає систематичному оприлюдненню. Держава гарантує суб'єктам інформаційних відносин відкритий доступ до офіційної державної статистичної інформації, за винятком інформації, доступ до якої обмежений згідно із законом". Щодо "звичайної" інформації таких, спеціальних гарантій, законодавство не містить, але і загальних норм Закону про доступ до публічної інформації, в контексті епідемії і суспільної значущості теми достатньо, щоб отримати на запит будь-яку документально зафіксовану "статистику". Як знеособлену/узагальнену, так і, наприклад, по діяльності конкретних лікарень, держадміністрацій, приватних організацій, які задіяні в протиепідеміологічних заходах.

Які обов’язки є у органів влади під час епідемій щодо публічної інформації?

Стосовно інформаційної складової спеціальне законодавство у сфері протидії інфекційним захворюванням та епідеміям містить такі норми та гарантії:

Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (статті 4, 6)

  • Громадяни мають право на участь у розробці, обговоренні та громадській експертизі проєктів програм і планів забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, внесення пропозицій з цих питань до відповідних органів;
  • Громадяни мають право на достовірну і своєчасну інформацію про стан свого здоров'я, здоров'я населення, а також про наявні та можливі фактори ризику для здоров'я та їх ступінь;
  • Підприємства, установи і організації мають право на одержання від органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, а також відповідних органів і закладів охорони здоров'я інформації про стан здоров'я населення, санітарну та епідемічну ситуацію, нормативно-правові акти з питань забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та санітарні норми;

Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" (стаття 17)

  • Громадяни та їх об'єднання мають право на отримання достовірної інформації щодо епідемічної ситуації в Україні.
  • Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби та заклади охорони здоров'я зобов'язані періодично повідомляти через засоби масової інформації про епідемічну ситуацію та здійснювані протиепідемічні заходи.
  • За відмову у наданні інформації, умисне перекручення або приховування об'єктивних даних про захворювання населення на інфекційні хвороби посадові особи органів, та закладів, зазначених у частині другій цієї статті, несуть відповідальність згідно із законом.
  • Громадяни та їх об'єднання мають право брати участь в обговоренні питань щодо розміщення та будівництва об'єктів, що можуть негативно впливати на епідемічну ситуацію, проектів державних цільових, регіональних і місцевих програм з питань захисту населення від інфекційних хвороб і вносити пропозиції з цих питань до відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, установ і організацій.

Який режим відповідей на запити?

Вже неодноразово було згадано суспільну значущість теми, контексту та можливих предметів запитів. Чому це важливо в контексті доступу до публічної інформації і як законодавство визначає суспільну значущість? Законодавство передбачає, що предметом суспільного інтересу є інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо (ч.2 ст.29 ЗУ "Про інформацію"). "Тощо" в кінці говорить про те, що перелік є "відкритим" і в житті можуть бути інші випадки і ситуації, які буде визнано предметом суспільного інтересу. Такий перелік, наприклад, постійно розвиває своїми рішеннями, оцінюючи ту чи іншу фабулу справи, Європейський суд з прав людини. Проте, на мою думку, оголошення пандемії ВООЗ, кількість хворих та померлих, швидкість поширення вірусу у світі, відсутність ліків від хвороби і поява людей, які постраждали від нього в Україні, збільшення їх кількості з кожним днем, робить суспільну значущість теми протидії і боротьби із загрозою епідемії очевидною. В тому числі, на підставі національних норм законодавства. Оскільки, на рівні Конституції України, наприклад, ми маємо гарантоване право кожного на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування, безпечне для життя і здоров'я довкілля.

Тепер переходимо до Закону про доступ і бачимо, що: "при наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується" (ч.4 ст.21 Закону).

Далі – "у разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту (ч.2 ст.20 Закону).

Звісно, для того щоб вимагати реалізації зазначених норм Закону щодо безкоштовності та прискореного надання відповіді в запиті потрібно аргументувати, як наявність суспільного інтересу так надзвичайність подій і загрозу громадянам. Враховуючи новини, національні і світові, вважаю, що зробити це буде нескладно. Також, бажано послатись в запиті на вищенаведені норми Закону про доступ.

Яку саме інформацію мають/можуть/повинні оприлюднювати органи державної влади та місцевого самоврядування у зв’язку із епідемією те безпековими заходами?

Як було зазначено вище, Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" в статті 17 містить норму, яка зобов’язує органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби та заклади охорони здоров'я періодично повідомляти через засоби масової інформації про епідемічну ситуацію та здійснювані протиепідемічні заходи. На перший погляд, занадто широке визначення, з іншого – його можна наповнювати великою кількістю конкретного змісту, вказуючи, якої ще інформації як про ситуацію (кількість, регіони, стан хворих тощо), так і про здійснювані заходи (встановлення контактних осіб, кількості і наявності тестів у всіх регіонах, кількість лабораторій/лікарень, які залучено до перевірки тестів тощо), не вистачає.

Доступ до інформації під час карантину – гарантії чи обмеження? 02

Як може змінитися формат отримання публічної інформації у зв’язку із введенням надзвичайного стану?

Заходи, які можуть бути застосованими для тих чи інших обмежень прав під час дії такого режиму чітко визначено у Законі. І, можна сказати, що саме в питаннях доступу, Закон України "Про правовий режим надзвичайного стану" не містить ні спеціальних гарантій, ні підстав для обмежень. Проте, їх передбачено для інформаційної сфери і тільки для випадку масових порушень громадського порядку (стаття 18). Вони можуть полягати в:

- забороні виготовлення і розповсюдження інформаційних матеріалів, що можуть дестабілізувати обстановку;

- регулюванні роботи цивільних теле- та радіоцентрів, забороні роботи аматорських радіопередавальних засобів та радіовипромінювальних пристроїв особистого і колективного користування;

- особливих правилах користування зв’язком та передачі інформації через комп’ютерні мережі.

Можуть, тому що конкретну конфігурацію заходів, види, регіон застосування має бути визначено в Указі Президента, який протягом двох днів з дня видання має підтримати Верховна Рада України.

Поряд з цим, запровадження такого режиму, який є ще більш жорстким з точки зору прав людини порівняно з карантином, свідчитиме про ще більш високий рівень суспільної значущості теми. І наявності ще більших підстав для прискорених і безкоштовних задоволень запитів.

Для отримання публічної інформації, яка становить суспільний інтерес і є важливою, можна скористатися сайтом "Доступ до правди", який працює як платформа для надсилання електронних запитів розпорядникам інформації відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Як це зробити?

Ось п’ять кроків:

    1. Зареєструйтеся на сайті за посиланням: https://dostup.pravda.com.ua/profile/sign_in?token=mq4fn7j6ovmb5147y6k
    2. Оберіть, кого запитати – там є список із всіх представлених розпорядників інформації;
    3. Напишіть сам запит. Процес написання запиту є максимально простим: сайт запропонує вам форму, у яку вам потрібно буде вписати лише своє запитання.
    4. Відправте свій запит – платформа це робить автоматично;
    5. Отримайте відповідь на ваш запит за вказаною вами електронною адресою.
    6.  

Олександр Бурмагін, адвокат, медіа юрист ГО "Платформа Прав Людини", для Цензор. НЕТ

Источник: https://censor.net.ua/r3183111
Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх