EN|RU|UK
 Общество, Политика Украины
  10311  41

 "Снаряд розірвався прямо перед будівлею. Чоловік кинувся витягати дівчинку з-під загиблої мами"


Автор: Віолетта Кіртока

Мілана в три роки залишилася сиротою і втратила частину ноги. П’ять років тому у Маріуполі вони з матір'ю потрапили під обстріл російських "Градів". Мурал на стіні однієї з багатоповерхівок - портрет дівчинки – став символом війни, що триває на Донбасі. Сьогодні Мілана живе з бабусею в Києві, ходить до другого класу і користується вже третім протезом.

Снаряд розірвався прямо перед будівлею. Чоловік кинувся витягати дівчинку з-під загиблої мами 01

"ДОНЬКА ПЕРЕДЧУВАЛА, ЩО СТАНЕТЬСЯ ГОРЕ. КАЗАЛА: "Я БОЮСЯ "ГРАДІВ", БОЮСЯ ЗА МІЛАНУ"

Ранок суботи 24 січня 2015 року вибухнув у Маріуполі "Градами". По мирному району було випущено 120 ракет. Загинув 31 мирний житель міста. Сто вісім, серед них діти, зазнали поранення. Пошкоджені були 22 багатоповерхівки та 37 приватних будинків. Повністю чи частково були зруйновані або пошкоджені понад 200 будівель.

Буквально того ж дня стала відома історія трирічної Мілани, яку власним тілом накрила її мама, 27-річна Ольга Абдурашитова. Жінка загинула від смертоносних уламків ракети залпового вогню "Град", скерованих на місто росіянами, яких вона в соціальних мережах кликала прийти і врятувати Маріуполь від української армії.

"Десятого червня минулого року громадянка Абдурашитова у себе "ВКонтакті" слізно і істерично просила Путіна ввести в Україну війська, - вже після трагедії написав на своїй сторінці у фейсбуці блогер Федір Куліков. – Жінка буквально точилася отрутою ненависті до всього українського. В результаті російські війська дійсно увійшли і 24 січня під час обстрілу Маріуполя вбили Абдурашитову… Я би порадив: будьте обережні із своїми проханнями"… Звісно, коментатори підхопили цю інформацію. Відшукалися ій інші думки, які розповсюджувала Ольга. І хоча сторінку загиблої швидко закрили, користувачі мережі встигли знайти і заскрінити декілька її постів, в яких вона відкрито підтримувала дії силовиків на Майдані під час розстрілу майданівців, а навесні 2014, коли в Маріуполі намагалися встановити владу бойовики, Ольга активно виступала на їхньому боці. 13 червня українцям вдалося очистити місто від терористів, що викликало у Ольги напад ненависті до "фашистської влади".

Жінка неодноразово писала, що їй для життя підходить саме Росія, однак переїздити туди не поспішала. Після загибелі доньки її мама, бабуся Мілани, вирішила переїхати з важко пораненою онукою до… Києва. І саме "українські фашисти" кинулися на допомогу дівчинці, яка в результаті обстрілу залишилася без ноги.

Як тільки стало відомо, що трирічній доньці маріупольської жінки відтяли нижню третину правої гомілки, інтонації коментарів змінилися. Дівчинку почалижаліти. Спершу рідні Мілани не хотіли ні з ким спілкуватися. Занадто важко їм було згадувати про Ольгу, та й маленька вимагала уваги та любові. У дівчинки була важка психологічна травма…

Молодша сестра загиблої жінки згодом таки трохи розказала: "Того ранку Мілана була з мамою в магазині, де та працювала. Про те, як все сталося, ми самі дізналися від свідка трагедії. Він якраз проходив повз магазин під час обстрілу. Коли почув свист, зрозумів, що летять снаряди і повалив на землю незнайому дівчину, що йшла поряд. Він побачив, як Оля підбігла до дверей магазину і в цей момент снаряд розірвався прямо перед будівлею. Уламки "Граду" потрапили їй в голову, вона загинула миттєво. Але встигла накрити Мілану. Хоча все ж один з уламків дістав і її… Саме той чоловік кинувся витягати дівчинку з-під загиблої мами… Вже в лікарні стало ясно, що частину гомілки потрібно ампутувати врятувати її було неможливо…"

Українці почали збирати гроші на протез для дівчинки, яка залишилася сиротою. Про батька Мілани відомо небагато. Оля познайомилася з ним у Донецьку. Але коли завагітніла, він категорично був проти дитини. Ольга вирішила по-своєму, тому він її і покинув. Жінка повернулася в Маріуполь, а чоловік більше ніколи не з’являвся в її житті…

"Донька передчувала, що станеться горе. Перший раз Маріуполь бомбили у 2014 році і вже тоді Оля казала: "Я боюся "Градів", боюся за Мілану", - розповідала бабуся Мілани Ольга Іванівна. - Коли ми говорили за чотири доби до того, що сталося, Оля казала: "Буде щось страшне. У мене душа болить". Я пропонувала їй виїхати із міста. Але вона боялася втратити місце в магазині – там вона пропрацювала лише декілька тижнів… Мілана ходила в дитячий садочок, а по вихідних з нею сиділа я. Але в ту суботу я поїхала в село до своєї мами – вона перенесла інсульт, потрібна була допомога. Тому Оля і взяла Мілану з собою. Внучка пам’ятає, що від "Граду" магазин почав розсипатися. І Оля закрила собою Мілану, завдяки чому вона і вижила. Уламки розтрощили Мілані стопу та частину гомілки, тому врятувати їх не могли ніяк".

"НАША МАЛЕНЬКА ПАЦІЄНТКА НАВІТЬ НЕ ПІШЛА, А ПОБІГЛА!"

Спочатку в лікарні бабусі з онукою було страшенно важко. Дівчинка, переживши трагедію, кричала, кликала маму, боялася спалахів, різких звуків, від будь-якого грюку ховалася під ковдру. З Міланою та Ольгою Іванівною почали працювати психологи. Звичайні люди пропонували допомогу і підтримку. Дівчинці передавали іграшки, книжечки, одяг, переказували гроші на майбутнє протезування. Послуги з виготовлення протезу бабусі запропонували відразу декілька підприємств Німеччини та Ізраїлю, але Ольга Іванівна вирішила довіритися українським спеціалістам.

Снаряд розірвався прямо перед будівлею. Чоловік кинувся витягати дівчинку з-під загиблої мами 02

"Як тільки ми виготовили протез і поставили Мілану на нього, вона відразу пішла, не спираючись на додаткову опору, - розповідає директор київської протезно-ортопедичної майстерні "Ортотех-Сервіс" Олександр Стеценко. Саме тут всі роки виготовляють і протези, і необхідні для нього витратні матеріали. – Ми всі були страшенно здивовані, що наша маленька пацієнта навіть не пішла, а побігла!"

Олександр Стеценко розповів історію Мілани представникам німецького фонду Фріца Кройцера, який сам втратив ногу, коли йому було 25 років. Переживши все на власному досвіду, Фріц заснував благодійний фонд, головною метою якого стало збирати кошти в Німеччині для допомоги українським дітям-інвалідам. Дитячі протези потрібно міняти щороку – у міру зростання дитини, необхідно проводити їхній ремонт, регулярно виникає потреба у спеціальних носочках та силіконових вкладках у куксоприймач… Саме це все і забезпечує фонд Фріца Кройцера тим дітям, якими опікується. 2015 року Фріц Кройцер помер, але його справу продовжує донька Христина. Вона спеціально прилітала в Київ, коли почула історію маленької Мілани.

"Коли я дізналася про цей випадок, була страшенно вражена, - говорить Христина Кройцер. - Ми відразу вирішили взяти на себе реабілітацію дівчинки до її повноліття. За всю історію існування фонду це перший випадок, коли ми опікуємося дитиною, яка втратила кінцівку в результаті військових дій, а не нещасного випадку"…

З того часу і дотепер, крім протезування, фонд також оплачує Мілані з бабусею житло в столиці. Як тільки Мілана почала ходити, її оформили в дитячий садок, щоб вона спілкувалася з дітьми. "Дівчинка настільки швидко звикла до протеза, що навіть вважає його своєю рідною ніжкою, - додає Олександр Стеценко. – Коли була менша, дивувалася лише тому, що на її новій ніжці ніяк не з’являться пальчики…"

З дівчинкою та її бабусею довго працювали психологи. Саме вони наполягли, щоб Ольга Іванівна сказала Мілані правду. Коли жінка розповіла внучці, що її мами більше немає, вона спитала: "А де вона?" Ольга Іванівна взяла її на руки і винесла на вулицю: "Бачиш, на небі горить найбільша та найяскравіша зірка? Тепер твоя мама живе там". Аби подолати страх Ольга Іванівна відвезла Мілану в Маріуполь на могилу мами. А коли вони проїжджали повз магазин, де все сталося, Мілана зіщулилася і закрила очі. На цвинтарі дівчинка говорила з мамою, віталася з нею, розповідала свої новини…

Снаряд розірвався прямо перед будівлею. Чоловік кинувся витягати дівчинку з-під загиблої мами 03

Щоб жителі міста не забували, що російська війна скалічила та зробила сиротою маленьку дівчинку, київський стрітарт- художник Олександр Корбан створив у місті мурал на 15-поверховому будинку. Він намалював вже шестирічну Мілану з іграшковим ведмежатком у руках. Ця житлова будівля знаходиться на проспекті Миру і тепер так і називається – Мілана… "Ця маленька дівчинка вразила мене своєю силою, хоробрістю, любов’ю до життя. Через її образ хочеться передати всю ніжність, доброту та беззахисність дитини. Цим малюнком я нагадую всім, що бойові дії на Донбасі тривають, вони зовсім поряд з нами, не варто про це забувати ні на хвилину. А мирним жителям цього регіону дуже потрібні наші підтримка і увага", - говорить автор мурала.

Сьогодні Мілані вісім років. Вона ходить у другий клас столичної школи. Бабуся регулярно приводить її в ортопедичну майстерню – дівчинка росте, змінюється форма її культі, потрібно підганяти всі деталі протеза, та й час від часу міняти його.

"За ці роки ми вже зробили Мілані три протези, - говорить Олександр Стеценко. – Бачимо, як вона росте, змінюється. Коли була зовсім маленькою, їй потрібен був час, щоб адаптуватись у нас в майстерні, дати спеціалістам подивитися протез, її ніжку. Тепер вона стала більш відкритою, товариською. Розказує нам, що у неї відбувається, як вона почувається. Нас як фахівців, радує, що Мілана ходить на протезі, навіть бігає, попри те, що це – металева штучна основа. Дівчинка сприймає його досить органічно. Я дуже сподіваюся, що незважаючи на пережиту трагедію, важке поранення, психологічні проблеми, Мілана все ж буде щасливою. Вона це заслужила вже просто тим, що перебувала в Маріуполі в ті страшні дні. Головне – вона вижила. І про неї є кому піклуватися"…

Ця розповідь буде неповною без відповідей на запитання: чи покараний хтось за загибель десятків людей і поранення більш ніж сотні? Хтось відповів за скоєне? Відразу після обстрілу СБУ затримала місцевого мешканця Валерія Кірсанова, оголосивши його корегувальником артилериії. У 2016 році Орджонікідзевський суд Маріуполя виніс вирок: позбавити його волі на дев’ять років. Адвокати корегувальника подали апеляцію, яка відправила справу на повторне слухання. У червні 2018 року Кірсанова таки засудили до дев’яти років ув’язення. Але у серпні минулого року він вийшов на волю за "законом Савченко" - поки відбувалися судові засідання, термін покарання, який враховує день у в’язниці за два, минув…

Віолетта Кіртока, Цензор.НЕТ

Источник: https://censor.net.ua/r3172023
 Топ комментарии
Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх