EN|RU|UK
 Общество
  17374  32

 Загиблі герої року 2019-го. Поіменно. Кожний


Автор: Ян Осока

Сто одинадцять. Незрівнянно мало, якщо брати до уваги кількість вдихів, які кожен з нас робить щодня. Незрівнянно багато, якщо йдеться про кількість солдатських життів, які обірвала війна.

ВСТУП

Ці люди, ці чоловіки та жінки, які впродовж року віддавали своє найдорожче на всій лінії фронту, залишили по собі лише усміхнені обличчя на світлинах та у пам’яті.

Від Станиці до Чермалика, від Кримського до Старогнатівки, крізь Зайцеве, Торецьк та Мар’їнку, долаючи дні та кілометри, пройдімо цей важкий шлях та згадаємо особисто кожного загиблого військовослужбовця Збройних Сил України, який не дожив до кінця року, що минув.

Згадаймо солдатів та сержантів, офіцерів та медиків, контрактників та добровольців, віддамо останню шану тим, хто падав на землю там, на нулі. І нехай ця цифра глибокими шрамами відіб’ється в історії нашої змученої країни, де вже шостий рік поспіль ходить чобіт ворога. 

Величезний біль втрати для рідних та близьких.

Сто одинадцять миттєвостей вічності. Сто одинадцять могильних хрестів. Сто одинадцять пар очей, що закрилися назавжди.

Бойові втрати української армії за 2019 рік. Перелік не є остаточним.

Загиблі герої року 2019-го. Поіменно. Кожний 01

СІЧЕНЬ

  1. Микола Олегович Голубєв народився 17.12.1998 року у селі Вочківці Волочиського району Хмельницької області.

Старший солдат, навідник кулеметного відділення взводу вогневої підтримки 1-ї роти 108-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади.

Загинув 1 січня о 13.15 в районі селища НовотошківськеПопаснянського району Луганської області від смертельних поранень, які дістав внаслідок обстрілу наших позицій з озброєння БМП-1.

  1. Микола Іванович Семенюк (позивний Саїд) народився 28.11.1973 року у селі Леляки Жмеринського району Вінницької області. З 2005 року мешкав у селищі міського типу Браїлів.

Молодший сержант, заступник командира бойової машини - навідник-оператор 7-ї роти 3-го батальйону 72-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 14 січня о 15.50 в районі селища Гладосове Донецької області від смертельних поранень, що дістав під час обстрілу наших позицій з великокаліберних кулеметів.

  1. Віталій Анатолійович Губенко (позивний Батюшка) народився 16.02.1965 року у селі Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області.

Прапорщик, стрілець, помічник гранатометника роти вогневої підтримки 25-го окремого мотопіхотного батальйону "Київська Русь" 54-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 25 січня вранці в районі села Катеринівка Попаснянського району Луганської області від смертельних поранень, що дістав під час обстрілу військової вантажівки з протитанкового ракетного комплексу.

Загиблі герої року 2019-го. Поіменно. Кожний 02

ЛЮТИЙ

  1. Сергій Олександрович Гузенко (позивні Вовк, Шериф) народився 16.10.1987 року у селі Павлівка Верхньорогачицького району Херсонської області. З червня 2018 року мешкав у місті Берислав.

Старший сержант, головний сержант 1-ї роти 42-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади.

Загинув 4 лютого близько 17.00 в районі селища Опитне Донецької області від кулі снайпера найманців РФ.

  1. Ігор Олександрович Наконечний (позивний Замок) народився 03.07.1988 року у селі Шелудьківка Зміївського району Харківської області. Мешкав у селищі міського типу Андріївка Волноваського району Донецької області.

Старший солдат, навідник бойової машини 93-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 8 лютого в районі промзони міста Авдіївка Донецької області від смертельного кульового поранення, яке зазнав під час бою з найманцями РФ.

  1. Руслан Васильович Кондратюк (позивний Кіндрат) народився 02.10.1981 року у селі Війниця Млинівського району Рівненської області.

    Солдат, водій зенітно-артилерійського взводу мотопіхотного батальйону 24-ї окремої механізованої бригади.

    Загинув 15 лютого близько 10.45 в районі міста Мар’їнка Донецької області внаслідок мінно-вибухової травми та осколкових поранень, що зазнав під час виконання бойового завдання. Найманці РФ з боку окупованого Донецька з ПТРК обстріляли військовий автомобіль ГАЗ-66, коли той заїжджав на позицію. Ракета влучила в кабіну, троє українських військових дістали поранення. Руслан Васильович, який перебував за кермом, був смертельно поранений та помер дорогою до шпиталю міста Курахове.
  2. Сергій Павлович Данілейченко народився 25.12.1990 року у селі Вербовець Катеринопільського району Черкаської області.

Старший солдат, старший механік-водій 1-ї роти 8-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади.

Загинув 16 лютого о 22.50 в районі селища Кримське Новоайдарського району Луганської області від смертельного кульового поранення, що зазнав під час обстрілу наших позицій зі стрілецької зброї та міномета.

  1. Василь Богданович Богоносюк народився 18.10.1980 року у селі селі РаковецьБогородчанського району Івано- Франківської області. З 2001 року мешкав у селі Васильків Чортківського району Тернопільської області.

Старший солдат, старший стрілець 3-го відділення 1-го взводу 2-ї роти мотопіхотного батальйону 24-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 20 лютого близько 17.00 в районі міста Мар’їнка Донецької області від смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ.

  1. Євген Олександрович Фурсов народився 20.08.1975 року у місті Брянськ (РФ). З 1979 року мешкав у місті Дружківка Донецької області.

Сержант, командир бойової машини – командир відділення 122-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї окремої аеромобільної бригади.

Загинув 23 лютого в районі селища Чермалик Донецької області внаслідок прямого влучання з ПТКР у бліндаж.

  1. Борис Борисович Бординюк народився 28.02.1987 року у селі ЧеховкаНижньосірогозького району Херсонської області. Мешкав у селіБлаговіщенкаКам’янсько-Дніпровського району Запорізької області.

Старший солдат, старший навідник 1-го мінометного відділення мінометної батареї 1-го батальйону 54-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 24 лютого о 6.00 в районі села Катеринівка Попаснянського району Луганської області внаслідок смертельного осколкового поранення, що зазнав під час обстрілу найманцями РФ наших позицій з 82-мм мінометів.

  1. Олександр Миколайович Меденцев народився 28.10.1985 року у місті Соледар Бахмутського району Донецької області.

Солдат, заступник командира бойової машини – навідник-оператор 54-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 25 лютого у так званій "сірій зоні" в районі села Новоолександрівка Попаснянського району Луганської області від смертельного кульового поранення. Тіло військовослужбовця пролежало на місці загибелі до 27 лютого, коли командуванню бригади вдалося домовитися з найманцями РФ про евакуацію.

Загиблі герої року 2019-го. Поіменно. Кожний 03

БЕРЕЗЕНЬ

  1. Богдан Миронович Гаврилів народився 20.04.1999 року у місті Калуш Івано-Франківської області.

Солдат, розвідник-далекомірник 1-го батальйону 80-ї окремої десантно-штурмової бригади.

Загинув 4 березня внаслідок мінометного обстрілу поблизу села Лебединське Волноваського району Донецької області.

  1. Руслан Григорович Слісаренко (позивний Фокс) народився 09.10.1981 року у Хмельницькому. Мешкав у селі Іванівці Барського району Вінницької області.

Солдат, гранатометник 2-го відділення 2-го взводу 2-ї роти 1-го батальйону 54-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 16 березня о 12.40 поблизу хутора Вільний Попаснянського району Луганської області внаслідок осколкового поранення голови.

  1. Віктор Васильович Грабар (позивний Дуглас) народився 15.05.1990 року у селі Шевченківське Синельніковського району Дніпропетровської області. З 2005 року мешкав у Дніпрі.

Солдат, водій-електрик радіолокаційної станції окремої радіолокаційної роти 164-ї окремої радіотехнічної бригади повітряного командування "Схід" Повітряних Сил ЗС України.

Загинув 17 березня близько 19.30 в районі селища Водяне Донецької області внаслідок смертельного осколкового поранення, що зазнав під час обстрілу наших позицій з мінометів.

  1. Євген Миколайович Керечанин народився 07.05.1998 року у селі Деркачівка Недригайлівського району Сумської області.

Солдат, навідник 2-го відділення 2-го взводу 2-ї роти 1-го батальйону 54-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 18 березня о 9.55 в районі хутора Вільний, що входить до складу міста Золоте Попаснянського району Луганської області від смертельного кульового поранення голови, що зазнав під час обстрілу нашого взводного опорного пункту зі стрілецької зброї.

  1. Сергій Вадимович Валах (позивний Борода) народився 17.12.1984 року у Дніпрі.

Старший солдат, старший оператор 1-го розвідувального відділення 1-го розвідувального взводу розвідувальної роти 93-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 20 березня в районі міста Авдіївка Донецької області внаслідок підриву бойової машини на міні.

  1. Максим Миколайович Сирін (позивний Шалений) народився 23.07.1982 року у місті Станиця Луганська Луганської області.

Солдат, старший водій 1-го розвідувального відділення розвідувального взводу 2-го механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 21 березня о 15.30 в районі міста Авдіївка Донецької області у бою з найманцями РФ, зазнавши смертельного  кульового поранення голови.

  1. Володимир Михайлович Маркевич народився 05.02.1971 року у селищі міського типу Розділ Миколаївського району Львівської області.

Старший сержант, старший бойовий медик 1-ї роти 1-го батальйону 24-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 22 березня в районі села Новомихайлівка Мар’їнського району Донецької області від смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ.

  1. Дмитро Степанович Костенюк народився 08.10.1989 року у Чернівцях.

Старший сержант, номер обслуги десантно-штурмового взводу батальйонної тактичної групи 80-ї окремої десантно-штурмової бригади.

Загинув 29 березня в районі населеного пункту Широкине Донецької області від смертельних осколкових поранень, що зазнав під час обстрілу наших позицій зі 120-мм мінометів.

Загиблі герої року 2019-го. Поіменно. Кожний 04

КВІТЕНЬ

  1. Яна Михайлівна Червона (позивний Відьма) народилася 16.04.1979 року у Харкові.

Старший солдат, навідник-кулеметник кулеметного відділення взводу вогневої підтримки 2-ї штурмової роти 46-го окремого батальйону спеціального призначення "Донбас-Україна" 54-ї окремої механізованої бригади.

Загинула 2 квітня о 13.30 в районі села Новозванівка Попаснянського району Луганської області від прямого влучання міни у бліндаж під час обстрілу нашого взводного опорного пункту з 82 та 120-мм мінометів.

  1. Олександр Анатолійович Мілютін (позивний Дєда) народився 29.12.1968 року у селі Клишки Шосткинського району Сумської області. Мешкав у місті Бахмут Донецької області.

Молодший сержант, командир бойової машини-командир 3-го відділення 2-го взводу 2-ї штурмової роти 46-го окремого батальйону спеціального призначення "Донбас-Україна" 54-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 2 квітня о 13.30 в районі села НовозванівкаПопаснянського району Луганської області від прямого влучання міни у бліндаж під час обстрілу нашого взводного опорного пункту з 82 та 120-мм мінометів.

  1. Юрій Миколайович Фармагей (позивний Миколаїч) народився 06.05.1972 року у селі Огіївка Гайсинського району Вінницької області.

Старший солдат, номер обслуги кулеметного відділення роти вогневої підтримки 34-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади.

Загинув 5 квітня в районі селища Піски Ясинуватського району Донецької області від смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ.

  1. Дмитро Володимирович Стрекнєв народився 09.07.1997 року у селищі міського типу Нижня Дуванка Сватівського району Луганської області.

Солдат, гранатометник 3-го відділення 3-го взводу 3-ї роти 1-го батальйону 54-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 6 квітня о 23.30 в районі хутора Вільний Попаснянського району Луганської області від смертельного кульового поранення, що зазнав під час обстрілу нашого спостережного пункту зі стрілецької зброї та великокаліберних кулеметів.

  1. Іван Петрович Лисиця народився 03.04.1996 року у селі Карпівка Широківського району Дніпропетровської області. Мешкав у селі Вишневе.

Солдат, навідник 1-го відділення 1-го взводу 3-ї роти 1-го батальйону 54-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 6 квітня о 23.30 в районі хутора Вільний Попаснянського району Луганської області від смертельного кульового поранення, що зазнав під час обстрілу нашого спостережного пункту зі стрілецької зброї та великокаліберних кулеметів.

  1. Микола Миколайович Неживий (позивний Механ) народився 16.09.1961 року у селі Перчунове Добровеличківського району Кіровоградської області. З 1983 року мешкав у Хмельницькому.

Сержант, механік-водій 3-го відділення 2-го взводу 6-ї роти 2-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 8 квітня о 10.10 від смертельного осколкового поранення, що зазнав під час обстрілу нашого взводного опорного пункту.

  1. Олег Леонідович Бойцов народився 28.11.1979 року у місті Слов’янськ Донецької області.

Старшина служби цивільного захисту, старший сапер відділення піротехнічних робіт групи піротехнічних робіт частини піротехнічних робіт та гуманітарного розмінування аварійно–рятувального загону спецпризначення ГУ ДСНС України у Донецькій області.

Загинув 9 квітня о 10.30 в районі селища міського типу Зайцеве Донецької області в результаті вибуху невідомого вибухонебезпечного предмету під час проведення робіт з обстеження та очищення території від вибухонебезпечних предметів поблизу насосної станції каналу Сіверський Донецьк – Донбас.

  1. Роман Вікторович Чибінєєв народився 04.06.1989 року у місті Бердянськ Запорізької області. Мешкав у Києві.

Старший солдат, командир десантно-штурмового відділення 79-ї окремої десантно-штурмової бригади.

Загинув 11 квітня на Приазовському напрямку під час бою з найманцями РФ.

  1. Володимир Юрійович Лисаківський (позивний Юрист) народився 04.08.1991 року у селі Красненьке Кривоозерського району Миколаївської області.

Старший матрос, старший навідник 3-го відділення мінометної батареї 18-го окремого батальйону морської піхоти 35-ї окремої бригади морської піхоти.

11 квітня поблизу населеного пункту Гранітне Донецької області він зазнав вкрай важкого поранення під час обстрілу наших позицій та помер наступної доби, 12 квітня, у лікарні міста Волноваха.

  1. Ігор Павлович Ігнатенко (позивний Цум) народився 17.11.1963 року у місті Василівка Запорізької області.

Старший сержант, номер обслуги гранатометного взводу 2-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 12 квітня о 17.15 в районі шахти Бутівка Донецької області від смертельного осколкового поранення, що зазнав під час обстрілу наших позицій з 82-мм мінометів.

  1. Микола Миколайович Волков (позивний Смурфік) народився 25.02.1999 року у Маріуполі.

Доброволець-парамедик 2-ї роти "Тіні" 8-го окремого батальйону "Аратта" Української Добровольчої Армії.

10 квітня увечері в районі Маріуполя його поцілив у голову снайпер найманців РФ. Внаслідок надважкого поранення помер 15 квітня у лікарні.

  1. Олександр Олегович Цапенко (позивний Студент) народився 16.10.1998 року у селищі міського типу Широке Дніпропетровської області. Мешкав у Кривому Розі.

Солдат, навідник-оператор відділення управління 5-ї роти управління 2-го батальйону 54-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 21 квітня о 23.30 в районі села НовоолександрівкаПопаснянського району Луганської області від смертельного осколкового поранення, що зазнав під час обстрілу нашого взводного опорного пункту з 82-мм мінометів.

  1. Юрій Миколайович Коновод (позивний Вчитель) народився 09.08.1964 року у Сєверодонецьку. Мешкав у селі Зачепилівка Харківської області.

Молодший сержант, військовослужбовець 24-го окремого штурмового батальйону "Айдар" 53-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 23 квітня вдень в районі селища міського типу Південне Донецької області від смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ.

  1. Сергій Володимирович Гвоздієвський народився 14.04.1966 року у селі Серебринці Могилів-Подільського району Вінницької області. Мешкав у місті Могилів-Подільський.

Сержант, водій 79-ї окремої десантно-штурмової бригади.

29 квітня на Маріупольському напрямку він зазнав важких поранень та опіків внаслідок підриву на міні автоцистерни, що розвозила воду на позиції, після надання невідкладної медичної допомоги був евакуйований до Дніпра, але від травм помер 30 квітня.

  1. Володимир Анатолійович Куцик (позивний Дід) народився 22.04.1968 року у селищі міського типу Березнегувате Миколаївської області. Мешкав у селі Стоянів Радехівського району Львівської області.

Солдат, водій-електрик відділення управління взводу зв’язку механізованого батальйону 24-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 30 квітня в районі міста Мар’їнка Донецької області від смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ.

Загиблі герої року 2019-го. Поіменно. Кожний 05

ТРАВЕНЬ

  1. Денис Петрович Козьма (позивний Дєд) народився 20.08.1987 року у селі Приозерне Кілійського району Одеської області.

Старший матрос, командир відділення безпілотних авіаційних комплексів 137-го окремого батальйону морської піхоти 35-ї окремої бригади морської піхоти.

Загинув 1 травня поблизу села Миколаївка Волноваського району Донецької області під час боюз найманцями РФ. Через щільний обстріл негайно евакуювати тіло не вдалося та його забрали бойовики. Наша сторона отримала тіло Дениса Козьми 8 травня.

  1. Іван Володимирович Сакаль (позивний Волоцюга) народився 27.06.1994 року у селі ЗавадівкаТурківського району Львівської області.

Старший сержант, головний сержант-командир розвідувального взводу 137-го окремого батальйону морської піхоти 35-ї окремої бригади морської піхоти.

1 травня, під час бою з найманцями РФ, в районі села Миколаївка Волноваського району Донецької області він дістав надважке кульове поранення, перебував у стані коми, переніс декілька операцій, але помер 6 травня о 10.45.

  1. Сергій Олександрович Дрогін (позивний Скіф) народився 22.12.1986 року у Сєверодонецьку.

Старший солдат, командир бойової машини-командир відділення 2-го взводу 2-ї роти 24-го окремого штурмового батальйону "Айдар" 53-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 7 травня о 12.25 в районі селища міського типу Південне Донецької області від кульового поранення у груди.

  1. Володимир Валентинович Коваль народився 14.12.1967 року у місті Цілиноград (зараз Нур-Султан) Казахської РСР. З 1983 року мешкав у Хмельницькому.

Старшина, командир десантно-штурмового відділення 79-ї окремої десантно-штурмової бригади.

Загинув 8 травня вночі в районі села Павлопіль Донецької області від смертельного кульового поранення, що дістав під час обстрілу наших позицій.

  1. Антон Вікторович Безверхній (позивні Пітбуль, Піт) народився 24.01.1994 року у Харкові.

Солдат, гранатометник 2-ї штурмової роти 46-го окремого батальйону спеціального призначення "Донбас-Україна" 544-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 14 травня близько 12.00 в районі села Новозванівка Попаснянського району Луганської області від смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ.

  1. Василь Богданович Джус народився 25.09.1974 року у селі Букачівська Слобода Рогатинського району Івано-Франківської області. Мешкав у Івано-Франківську.

Прапорщик, військовослужбовець батальйону зв’язку 114-ї бригади тактичної авіації повітряного командування "Захід". Був відряджений на посаду навідника до 79-ї окремої десантно-штурмової бригади.

Загинув 16 травня під час ведення бою з найманцями РФ поблизу селища Водяне Волноваського району Донецької області від смертельного осколкового поранення, отриманого в результаті мінометного обстрілу наших позицій.

  1. Роман Мирославович Досяк народився 24.11.1970 року у Львові. Мешкав у селі Ліщин Жидачівського району Львівської області.

Солдат, стрілець-помічник гранатометника 1-го взводу 2-ї роти 109-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади.

У ніч з 17 на 18 травня, в районі населеного пункту Жолобок Слов’яносербського району Луганської області під час бою з найманцями РФ він дістав вогнепального наскрізного поранення голови. У стані коми був евакуйований санавіацією до лікарні імені Мечникова, де 22 травня о 23.15 помер.

  1. Олександр Юрійович Пузіков народився 08.05.1986 року у Нікополі Дніпропетровської області.

Старшина, старший стрілець 1-ї роти 24-го окремого штурмового батальйону "Айдар" 53-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 24 травня на Горлівському напрямку внаслідок смертельного осколкового поранення, яке дістав під час обстрілу наших позицій з 82-мм мінометів.

  1. Борис Миколайович Степанченко народився 22.06.1984 року у селі Самійлівка Олександрівського району Донецької області.

Солдат, сапер 1-го відділення інженерно-саперного взводу 2-го батальйону 54-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 28 травня під час пошуків групою бійців збитого БПЛА поблизу міста Попасна на Луганщині, діставши осколкове поранення. Його тіло залишилось на полі бою, оскільки під щільним мінометним обстрілом не було можливості його евакуювати, а тому він певний час вважався зниклим безвісти. Невдовзі стало відомо, що його тіло бойовики евакуювали на тимчасово окуповану територію. Після перемовин під егідою моніторингової місії ОБСЄ його передали 31 травня українській стороні.

Загиблі герої року 2019-го. Поіменно. Кожний 06

ЧЕРВЕНЬ

  1. Едуард Дмитрович Лазарєв народився 04.08.1970 року у місті Боготол Красноярського краю (РФ). Мешкав у місті Броди Львівської області.

Молодший сержант, водій-електрик мінометної батареї механізованого батальйону 17-ї окремої танкової бригади.

Загинув 4 червня близько 17.30 в районі населеного пункту Новоселівка Друга Волноваського району Донецької області від чисельних осколкових поранень, що дістав внаслідок прямого влучання протитанкової керованої ракети у вантажівку, що перевозила продукти харчування до позицій підрозділу.

  1. Олександр Петрович Лин народився 18.07.1970 року у селі Авдотівка Софіївського району Дніпропетровської області. З 1991 року мешкав у Кривому Розі.

Старший солдат, старший навідник мінометної батареї механізованого батальйону 17-ї окремої танкової бригади.

Загинув 4 червня близько 17.30 в районі населеного пункту Новоселівка Друга Волноваського району Донецької області від чисельних осколкових поранень, що дістав внаслідок прямого влучання протитанкової керованої ракети у вантажівку, що перевозила продукти харчування до позицій підрозділу.

  1. Владислав Олегович Бережний (позивний Бєрєг) народився 11.06.1996 року у місті Сватове Луганської області. З 2016 року мешкав у Попасній.

Молодший сержант, командир бойової машини-командир 3-го відділення 1-го взводу 3-ї роти 1-го батальйону 54-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 5 червня о 00.30 в районі міста Золоте Попаснянського району Луганської області від смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ.

  1. Дмитро Миколайович Пругло (позивний Круглий) народився 27.12.1990 року у Полтаві.

Старший лейтенант, заступник командира роти по роботі з особовим складом 3-ї роти 1-го батальйону спеціального призначення окремого загону спеціального призначення "Азов" Національної Гвардії України.

Загинув 7 червня близько 00.30 в районі селища Новолуганське Бахмутського району Донецької області внаслідок артилерійського та мінометного обстрілів позицій підрозділу.

  1. Максим Вікторович Олексюк (позивний Максон) народився 23.11.1995 року у місті Калинівка Вінницької області. Мешкав у місті Козятин.

Сержант, навідник-оператор 1-го взводу 3-ї роти 1-го батальйону спеціального призначення окремого загону спеціального призначення "Азов" Національної гвардії України.

Загинув 7 червня близько 00.30 в районі селища Новолуганське Бахмутського району Донецької області внаслідок артилерійського та мінометного обстрілів позицій підрозділу.

  1. Віталій Володимирович Молозовенко (позивний Механік) народився 06.06.1995 року у селі Тирлова Балка Устинівського району Кіровоградської області.

Старший солдат, командир безпілотних авіаційних комплексів розвідувального взводу 34-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади.

Загинув 13 червня близько 14.00, виконуючи бойове завдання в районі селища Піски Донецької області, від мінно-вибухової травми.

  1. Олександр Іванович Ляшок народився 06.03.1995 року у селі Михайлівка Олександрівського району Кіровоградської області. Мешкав у селищі міського типу Лісове того ж району.

Старший матрос, навідник 1-го відділення 1-го взводу 2-ї роти 137-го окремого батальйону морської піхоти 35-ї окремої бригади морської піхоти.

Загинув 19 червня в районі селища Новотроїцьке Волноваського району Донецької області від смертельного кульового поранення, що дістав під час обстрілу наших позицій з боку найманців РФ.

  1. Анатолій Ярославович Сорочинський (позивний Жмурик) народився 19.03.1989 року у Львові.

Солдат, стрілець-снайпер 3-го взводу 8-ї роти 3-го окремого мотопіхотного батальйону 24-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 22 червня близько 18.00 в районі населеного пункту Оленівка Волноваського району Донецької області внаслідок підриву на протипіхотній міні під час перевірки місцевості. Через шалений вогонь з боку найманців РФ негайна евакуація його тіла була унеможливлена. Лише вранці 24 червня , після того, як із ворогом була досягнута домовленість про тимчасове припинення вогню, волонтери пошукової місії "Евакуація 200" разом із представниками підрозділу змогли забрати тіло загиблого воїна.

  1. Олексій Анатолійович Карлаш(позивний Карлсон) народився 30.03.1993 року у місті Богуслав Київської області. Мешкав у селі Розкопанці Богуславського району, Богуславі та Києві.

Молодший сержант, старший стрілець 3-го відділення 3-го взводу 6-ї роти 2-го батальйону 54-ї окремої механізованої бригади.

19 червня близько 20.00 в районі міста Попасна Луганської області він дістав надважкого осколкового поранення голови внаслідок обстрілу наших позицій із СПГ-9. Помер 23 червня у Харківському військовому шпиталі.

Загиблі герої року 2019-го. Поіменно. Кожний 07

ЛИПЕНЬ

  1. Сергій Григорович Майборода народився 02.12.1971 року у Слов’янську. Мешкав у селищі міського типу Билбасівка Слов’янського району Донецької області.

Старший матрос, старший водій батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти.

Загинув 1 липня близько 10.50 в районі села Водяне Волноваського району Донецької області внаслідок важких поранень, що дістав під час влучання протитанкової керованої ракети в санітарну автівку, якою він керував.

  1. Ірина Вікторівна Шевченко (позивний Скажена) народилася 01.11.1970 року у селі Дар’ївка Білозерського району Херсонської області. Мешкала у Херсоні.

Сержант, санітарний інструктор медичного пункту батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти.

Загинула 1 липня близько 10.50 в районі села Водяне Волноваського району Донецької області внаслідок важких поранень, що дістала під час влучання протитанкової керованої ракети в санітарну автівку, в якій вона перебувала.

  1. Едуард Віталійович Лобода (позивний Фугас) народився 02.01.1994 року у селі Підопригори Лебединського району Сумської області.

Старший солдат, оператор-радіотелефоніст 2-го розвідувального взводу розвідувальної роти 24-ї окремої механізованої бригади.

3 липня о 12.20 в районі міста Мар’їнка Донецької області він підірвався на міні, від поранень помер наступного дня, 4 липня у лікарні.

  1. Олег Анатолійович Жуков народився 04.05.1977 року у місті Краматорськ Донецької області.

Солдат, стрілець-помічник гранатометника 2-го відділення 1-го взводу 2-ї роти 1-го батальйону 54-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 4 липня в районі хутора Вільний Попаснянського району Луганської області від смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ.

  1. Владислав Олександрович Локтіонов народився 07.10.1976 року у місті Дніпро.

Солдат, старший навідник 2-го гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 1-ї штурмової роти 24-го окремого штурмового батальйону "Айдар" 53-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 7 липня близько 20.00 в районі селища міського типу Південне Донецької області внаслідок смертельних осколкових поранень, що дістав під час обстрілу 120-мм мінами нашого взводного опорного пункту.

  1. Антон Олександрович Фака народився 08.09.1997 року у селищі міського типу Березанка Миколаївської області.

Молодший сержант, військовослужбовець взводу безпілотних літальних апаратів 406-ї окремої артилерійської бригади Військово-Морських Сил України.

Загинув 10 липня близько 15.00 в районі населеного пункту Гранітне Волноваського району Донецької області внаслідок смертельних поранень, що дістав під час обстрілу з протитанкового ракетного комплексу військового автомобіля КрАЗ, у кузові якого він перебував.

  1. Олександр Леонідович Колодяжний (позивний Кол) народився 01.01.1974 року у місті Жовті Води Дніпропетровської області. Мешкав у Дніпрі.

Старший сержант, заступник командира розвідувального взводу 74-го окремого розвідувального батальйону.

27 червня у Донецькій області під час виконання бойового завдання він підірвався на міні, діставши надважкі поранення. Його було евакуйовано до Головного військового шпиталю Києва, де 11 липня о 7.36 він помер, так і не опритомнівши.

  1. Володимир Богданович Салітра народився 24.07.1989 року у селі Волиця Жовківського району Львівської області.

Старший солдат, заступник командира бойової машини - навідник-оператор 2-го відділення 3-го взводу 9-ї роти 3-го батальйону 24-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 11 липня о 23.30 в районі населеного пункту Тарамчук Мар’їнського району Донецької області внаслідок смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ.

  1. Дмитро Олександрович Лісовол народився 24.10.1987 року у селищі міського типу Рокитне Київської області.

Старший солдат, командир протитанкового відділення протитанкового взводу 92-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 15 липня о 15.15, в районі міста Авдіївка Донецької області від смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ.

  1. Богдан Дмитрович Бігус (позивні Каспер, Баррет) народився 12.06.1991 року у Хмельницькому.

Старший солдат, снайпер 8-го окремого полка спеціального призначення.

Загинув 18 липня у зоні проведення Операції Об’єднаних Сил від чисельних осколкових поранень, що дістав під час виконання бойового завдання.

  1. Олександр Володимирович Бардалим (позивний Бармалей) народився 13.02.1986 року у місті Корсунь-Шевченківський Черкаської області.

Старшина, командир 2-го взводу 2-ї роти мотопіхотного батальйону 24-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 19 липня о 17.15 в районі міста Мар’їнка Донецької області від смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ під час спроби евакуації смертельно пораненого солдата Романа Джерелейка.

  1. Роман Васильович Джерелейко народився 04.11.1988 року у місті Волочиськ Хмельницької області.

Солдат, гранатометник 2-го взводу 2-ї роти мотопіхотного батальйону 24-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 19 липня в районі міста Мар’їнка Донецької області від смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ під час обладнання інженерних позицій підрозділу.

  1. Семен (Шаміль) Михайлович Румигін народився 01.12.1997 року у Дніпрі.

Солдат, стрілець-снайпер розвідувальної роти 25-ї окремої повітряно-десантної бригади.

Загинув 21 липня вранці в районі міста Щастя Луганської області від смертельних поранень, що дістав під час підриву на міні, коли намагався винести смертельно пораненого побратима Нікіту Скітченка.

  1. Нікіта Олександрович Скітченко (позивний Скіф) народився 08.05.2000 року у селі Великоцьк Міловського району Луганської області.

Солдат, військовослужбовець 25-ї окремої повітряно-десантної бригади.

Загинув 21 липня вранці в районі міста Щастя Луганської області від смертельних поранень, що дістав під час підриву на невстановленому вибуховому пристрої.

Загиблі герої року 2019-го. Поіменно. Кожний 08

СЕРПЕНЬ

  1. Олександр Олександрович Шарко народився 20.10.1988 року у місті Братськ Іркутської області (РФ). Мешкав у селі Савинка Козелецького району Чернігівської області.

Старший матрос, стрілець-помічник гранатометника 1-го відділення 1-го взводу десантно-штурмової роти 1-го окремого батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти.

Загинув 6 серпня о 10.20 в районі села Павлопіль Донецької області від смертельних осколкових поранень, що дістав під час обстрілу наших позицій з РПГ-7 (використовувалась 82-мм міна, що була прикручена до реактивного двигуна гранати).

  1. Владислав Миколайович Рак народився 28.12.1998 року у селищі міського типу Козелець Чернігівської області.

Матрос, гранатометник 1-го відділення 1-го взводу десантно-штурмової роти 1-го окремого батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти.

Загинув 6 серпня о 10.20 в районі села Павлопіль Донецької області від смертельних осколкових поранень, що дістав під час обстрілу наших позицій з РПГ-7 (використовувалась 82-мм міна, що була прикручена до реактивного двигуна гранати).

  1. Василь Миколайович Курдов народився 14.05.1999 року у селі Ганнівка Братського району Миколаївської області.

Матрос, навідник 1-го відділення 1-го взводу десантно-штурмової роти 1-го окремого батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти.

Загинув 6 серпня о 10.20 в районі села Павлопіль Донецької області від смертельних осколкових поранень, що дістав під час обстрілу наших позицій з РПГ-7 (використовувалась 82-мм міна, що була прикручена до реактивного двигуна гранати).

  1. Сергій Іванович Шандра народився 30.03.1995 року у селі Торчин Хмільницького району Вінницької області.

Солдат, старший стрілець 1-го відділення 1-го взводу десантно-штурмової роти 1-го окремого батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти (був відряджений з учбового авіаційного центру Повітряних Сил України).

Загинув 6 серпня о 10.20 в районі села Павлопіль Донецької області від смертельних осколкових поранень, що дістав під час обстрілу наших позицій з РПГ-7 (використовувалась 82-мм міна, що була прикручена до реактивного двигуна гранати).

  1. Роман Сергійович Романенко (позивний Біч) народився 21.01.1994 року у Дніпрі.

Молодший лейтенант, заступник командира групи спеціального призначення окремого загону спеціального призначення "Азов" Національної гвардії України.

Загинув 10 серпня вдень в районі населеного пункту Луганське Донецької області внаслідок підриву на міні. Через сильний обстріл з боку найманців РФ забрати тіло у той день наші воїни так і не змогли. Наступного дня його забрав ворог, а 13 серпня передав нашій стороні.

  1. Василь Володимирович Євстигнеєв народився 06.12.1980 року у селі Дорожинка Вільшанського району Кіровоградської області.

Солдат, командир відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки 72-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 14 серпня о 23.30 в районі хутора Вільний Попаснянського району Луганської області від смертельних осколкових поранень, що дістав під час обстрілу наших позицій.

  1. Тихон Олександрович Курбатов народився 03.05.1993 року у Сєверодонецьку.

Старший сержант, командир взводу 24-го окремого штурмового батальйону "Айдар" 53-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 25 серпня вранці в районі селища Шуми Донецької області від смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ.

  1. Сергій Васильович Савінов (позивний Сава) народився 02.11.1995 року у селі Іллічівка Братського району Миколаївської області. Мешкав у селі Мар’ївка Баштанського району.

Молодший сержант, командир відділення-командир бойової машини десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти 1-го окремого батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти.

Загинув 30 серпня о 8.40 в районі селища Водяне Волноваського району Донецької області внаслідок смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ.

Загиблі герої року 2019-го. Поіменно. Кожний 09

ВЕРЕСЕНЬ

  1. Олександр Володимирович Грицаюк народився 07.11.1971 року у селі Сарни Монстирищенського району Черкаської області. Мешкав у місті Христинівка.

Сержант, старший механік-водій відділення управління командира батальйону взводу зв'язку 3-ї танкової роти танкового батальйону 24-ї окремої механізованої бригади.

25 серпня об 11.15 в районі міста Мар’їнка Донецької області він зазнав вкрай важких мінно-вибухових осколкових поранень та помер 1 вересня в обласній клінічній лікарні імені Мечникова.

  1. Андрій Юрійович Проценко народився 30.09.1994 року у селі Бохоники Вінницького району Вінницької області.

Солдат, навідник 748-ї окремої радіолокаційної роти 133-го радіотехнічного батальйону 138-ї радіотехнічної бригади Повітряних Сил ЗСУ. Був відряджений до 36-ї окремої бригади морської піхоти.

Загинув 2 вересня в районі селища Водяне Волноваського району Донецької області від смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ.

  1. Едуард Олександрович Шахов (позивний Шах) народився 12.12.1993 року у селі Долинське Чаплинського району Херсонської області.

Молодший сержант, парамедик, командир відділення 3-ї роти 2-го батальйону окремого загону спеціального призначення "Азов" Національної гвардії України.

Загинув 4 вересня в районі селища міського типу Зайцеве Донецької області від смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ.

  1. Михайло Володимирович Ткачишин народився 20.09.1988 року у Херсоні. Мешкав у місті Новояворівськ Львівської області.

Сержант, гранатометник 5-ї роти 2-го батальйону 53-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 5 вересня о 20.30 під час виконання бойового завдання на Горлівському напрямку від кулі снайпера найманців РФ.

  1. Микола Миколайович Обуховський народився 10.10.1986 року у селі Велика Мечетня Кривоозерського району Миколаївської області. Мешкав у селі Луч Вітовського району.

Прапорщик, технік відділення повітряно-десантної служби 1-го окремого батальйону морської піхоти.

Загинув 11 вересня близько 23.00 в районі села Павлопіль Волноваського району Донецької області від смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ.

  1. Олександр Валерійович Лінчевський народився 16.04.1998 року у селі МатусівШполянського району Черкаської області.

Матрос, стрілець-помічник гранатометника десантно-штурмової роти 1-го окремого батальйону морської піхоти.

Загинув 11 вересня близько 23.00 в районі села Павлопіль Волноваського району Донецької області від смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ.

  1. Валерій Георгійович Шатурський (позивний Череп) народився 20.01.1974 року у селі Лісогірка Городоцького району Хмельницької області. З 2015 року мешкав у Маріуполі.

Молодший сержант, командир 1-го відділення взводу снайперів батальйону спеціального призначення "Донбас" 15-го окремого Слов'янського полку Східного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України.

Загинув 12 вересня вдень у Донецькій області внаслідок обстрілу наших позицій.

  1. Михайло Васильович Цимбалістий народився 29.07.1985 року у селі Увисла Гусятинського району Тернопільської області. Мешкав у Тернополі.

Майор, військовослужбовець 74-го окремого розвідувального батальйону.

Загинув він 13 вересня пізно увечері у зоні проведення Операції Об’єднаних Сил під час виконання бойового завдання.

  1. Максим Володимирович Кондратюк народився 24.07.1993 року у місті Красилів Хмельницької області. Мешкав у Хмельницькому.

Старший сержант, військовослужбовець 8-го окремого полку спеціального призначення.

10 вересня у зоні проведення Операції Об’єднаних Сил він зазнав численних вогнепальних осколкових поранень внаслідок підриву на протипіхотній міні. Був евакуйований до Харківського військового шпиталю, у якому 14 вересня близько 7.00 від  ран помер.

  1. Владислав Олександрович Рой народився 30.08.1994 року у селі Різдвянка Новомиколаївського району Запорізької області.

Солдат, стрілець-помічник гранатометника 1-го відділення 1-го взводу 3-ї роти 24-го окремого штурмового батальйону "Айдар" 53-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 17 вересня близько 3.00 в районі селища міського типу Південне Донецької області від смертельних осколкових поранень, що дістав під час мінометного обстрілу наших позицій.

  1. Андрій Юрійович Сторожук народився 26.02.1992 року у селі Педоси Хмільницького району Вінницької області.

Старший солдат, старший механік-водій механізованого батальйону 28-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 24 вересня в районі міста Мар’їнка Донецької області від смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ.

  1. Олександр Сергійович Марків народився 06.08.1981 року у місті Обухів Київської області.

Старший лейтенант, командир зенітно-ракетного взводу зенітно-ракетної батареї зенітно-ракетного дивізіону 4-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України.

Загинув 27 вересня внаслідок важкого осколкового поранення голови, що дістав у зоні проведення Операції Об’єднаних Сил у Донецькій області під час мінометного обстрілу наших позицій.

  1. Володимир Анатолійович Аджавенко (позивний Аджа) народився 20.05.1995 року у Маріуполі.

Старший сержант, військовослужбовець розвідувального підрозділу 56-ї окремої мотопіхотної бригади.

11 вересня близько 13.00 в районі селища Піски Ясинуватського району Донецької області його поцілив снайпер найманців РФ. Помер у лікарні імені Мечникова 28 вересня о 23.30.

Загиблі герої року 2019-го. Поіменно. Кожний 10

ЖОВТЕНЬ

  1. Юрій Анатолійович Тишик народився 27.07.1991 року у селі Мизове Старовижівського району Волинської області. З 2014 року разом із сім’єю деякий час мешкав у селі Самоволя Іваничівського району.

Старший солдат, механік-водій 4-ї роти 2-го механізованого батальйону 14-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 3 жовтня увечері в районі села Кримське Луганської області від смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ.

  1. Олег Володимирович Ремінний народився 10.12.1986 року у місті Шпола Черкаської області.

Старший солдат, механік-водій взводу розвідки 1-ї окремої танкової бригади.

Загинув 4 жовтня в районі селища Тарамчук Мар’їнського району Донецької області внаслідок смертельного поранення, що дістав під час обстрілу наших позицій найманцями РФ.

  1. Іван Вікторович Дейкун народився 23.07.1978 року у селі Іллінецьке Вінницької області. У листопаді того ж року родина переїхала до міста Новоукраїнка Кіровоградської області.

Старший солдат, заступник командира бойової машини – навідник-оператор 1-го відділення 3-го взводу 3-ї роти 1-го батальйону 28-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 6 жовтня о 15.25 в районі міста Красногорівка Донецької області від смертельного кульового поранення, що дістав під час обстрілу наших позицій зі стрілецької зброї та великокаліберного кулемету.

  1. Юрій Володимирович Волк народився 10.09.1997 року у селі Себине Новоодеського району Миколаївської області.

Старший матрос, номер обслуги гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 2-ї роти морської піхоти батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти.

Загинув 10 жовтня в районі селища Водяне Волноваського району Донецької області від смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ.

  1. В’ячеслав Анатолійович Кубрак народився 11.04.1986 року у селі Миролюбівка Нововоронцовського району Херсонської області.

Прапорщик, командир інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення 36-ї окремої бригади морської піхоти.

8 жовтня цього року під час виконання бойового завдання з проведення інженерної розвідки в районі селища Водяне Волноваського району Донецької області він зазнав мінно-вибухового поранення внаслідок підриву на невідомому вибуховому пристрої, від якого помер о 6:45 11 жовтня в обласній клінічній лікарні імені Мечникова у Дніпрі.

  1. Ярослава Сергіївна Никоненко народилася 25.08.1983 року у місті Миргород Полтавської області. Мешкала у Києві.

Солдат, снайпер 1-го відділення снайперів взводу снайперів 28-ї окремої механізованої бригади.

Загинула 15 жовтня о 15.30 в районі міста Мар’їнка Донецької області від смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ.

  1. Юрій Володимирович Громович народився 18.07.1983 року у Харкові.

Солдат, стілець-помічник гранатометника 92-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 15 жовтня об 11.50 в районі міста Авдіївка Донецької області від смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ.

  1. Степан Валерійович Криль (позивний Броннік) народився 14.12.1992 року у селі Байдівка Старобільського району Луганської області.

Старший матрос, номер обслуги гранатометного відділення взводу вогневої підтримки роти морської піхоти батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти.

Загинув 16 жовтня в районі селища Талаківка Волноваського району Донецької області від смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ.

  1. Віталій Михайлович Носкевич народився 10.08.1984 року у місті Коломия Івано-Франківської області.

Сержант, стрілець-зенітник зенітно-ракетного взводу зенітного ракетно-артилерійського дивізіону 28-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 22 жовтня в районі міста Красногорівка Донецької області від смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ.

Загиблі герої року 2019-го. Поіменно. Кожний 11

ЛИСТОПАД

  1. Герман Миколайович Бродніков (позивний Фріц) народився 28.03.1996 року у місті Чугуїв Харківської області.

Старший солдат, стрілець-помічник гранатометника 2-го відділення 2-го взводу 1-ї роти 1-го батальйону 92-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 7 листопада о 12.20 неподалік шахти Бутівка (район Авдіївки Донецької області) від смертельних осколкових поранень, що дістав внаслідок влучання протитанкової керованої ракети в автівку "Урал", біля якої військовослужбовці займалися забезпеченням підрозділу деревиною.

  1. Геннадій Анатолійович Моторін народився 08.01.1982 року у місті Краматорськ Донецької області.

Солдат, сапер 1-го батальйону 92-ї окремої механізованої бригади.

7 листопада в районі шахти Бутівка Геннадій зазнав важких поранень після обстрілу з ПТРК військовослужбовців ЗСУ, які займалися забезпеченням лісом-кругляком для обладнання інженерних позицій. Помер наступного ранку, 8 листопада, в лікарні Авдіївки.

  1. Юрій Миколайович Хомік народився 01.11.1963 року у селі Зимне Володимир-Волинського району Волинської області. Мешкав у місті Володимир-Волинський.

Солдат, старший стрілець 14-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 14 листопада у зоні проведення операції Об’єднаних Сил у Луганській області від смертельного кульового поранення, що дістав під час обстрілу наших позицій з боку найманців РФ.

  1. Артем Іванович Соколов народився 06.11.1987 року у селі Сущани Кагарлицького району Київської області. Мешкав у Києві.

Сержант, головний сержант взводу 1-го батальйону 14-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 16 листопада в районі селища Кримське Новоайдарського району Луганської області від смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ.

  1. Євген Володимирович Коростельов народився 09.10.1978 року у Сумах.

    Полковник, командир 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади.

12 листопада в районі населеного пункту Новотроїцьке Донецької області він зазнав важкого поранення під час огляду наших позицій, 13 листопада полковника доправили до Харкова, у військово-медичний клінічний центр Північного регіону, помер близько 4.00 ранку 19 листопада.

  1. Олексій Віталійович Капустян (позивні Капуста, Качан) народився 18.10.1993 року у Рівному. Мешкав у селі Кринички Гощанського району Рівненської області.

Сержант, командир відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки 8-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади.

Загинув 29 листопада близько 16.00 в районі селища Водяне Волноваського району Донецької області від смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ.

ГРУДЕНЬ

Загиблі герої року 2019-го. Поіменно. Кожний 12

  1. Дмитро Віталійович Каплунов народився 04.12.1980 року.

Полковник (посмертно) СБУ, військовослужбовець спецпідрозділу Центру спеціальних операцій "Альфа".

Згідно з повідомленням головного редактора Цензор.НЕТ Юрія Бутусова, "в ніч з 30 листопада на 1 грудня група спецназу управління "Альфа" Служби безпеки виконувала бойове завдання з ведення розвідки і спостереження в "сірій зоні" в районі села Староласпа Донецької області. Це район знаходиться далеко за межами зони розведення військ в районі Богданівки.

Вночі, при переході групи після успішного виконання поставлених завдань, стався підрив на міні. "Сіру зону" хаотично мінували, на жаль, цей ризик на фронті всюди. В результаті вибуху підполковник Дмитро Каплунов дістав смертельні поранення, він загинув на місці" .

Тіло загиблого військовослужбовця потрапило до рук найманців РФ, які передали його нашій стороні лише 7 грудня.

Попрощалися з Дмитром Каплуновим 9 грудня у Центрі культури та мистецтв Служби безпеки України. Указом Президента України йому присвоєно звання "Герой України" (посмертно).

Загиблі герої року 2019-го. Поіменно. Кожний 13

  1. Денис Олександрович Волочаєв народився 23.12.1981 року.

Полковник (посмертно) СБУ, військовослужбовець спецпідрозділу Центру спеціальних операцій "Альфа".

Вночі, при переході групи після успішного виконання поставлених завдань, стався підрив на міні. "Сіру зону" хаотично мінували, на жаль, цей ризик на фронті всюди. В результаті вибуху підполковник Дмитро Каплунов отримав смертельні поранення, він загинув на місці.

Денис Волочаєв і ще один офіцер були поранені в ніч з 30 листопада на 1 грудня, коли  група спецназу управління "Альфа" Служби безпеки виконувала бойове завдання з ведення розвідки і спостереження в "сірій зоні" в районі села Староласпа Донецької області, пише Юрій Бутусов. 

Оскільки підрив стався в "сірій зоні", противник підрив не спостерігав і відходу не перешкоджав. На жаль, під час евакуації від важких поранень загинув підполковник Волочаєв." .

Попрощалися з Денисом Волочаєвим 3 грудня у Центрі культури та мистецтв Служби безпеки України. Указом Президента України йому присвоєно звання "Герой України" (посмертно).

Загиблі герої року 2019-го. Поіменно. Кожний 14

  1. Дмитро Вікторович Темний народився 07.02.1991 року у селі Малий Бузуків Смілянського району Черкаської області. З 2011 року мешкав у селі Хацьки Черкаського району.

2008 року Дмитро закінчив 11 класів середньої загальноосвітньої школи у селі Степанки, після чого вступив до професійно-технічного училища №8 у Черкасах, де здобув фах електромонтера з ремонту та обслуговування устаткування. На строкову службу він був призваний у липні 2011 року. Одразу був доправлений до 180-го навчального центру радіаційного, хімічного та біологічного захисту (на той час – 1-й навчальний центр пожежної безпеки), у якому здобув професію "пожежник-рятувальник" .

26.09.2011 він повернувся з навчання до 3-го арсеналу авіаційних засобів ураження, що розташований у селі Дубіївка Черкаського району, служив там до 05.06.2019 року. У лютому 2016 року Дмитро Вікторович проходив курс навчання у 184-му навчальному центрі у Старичах за програмою для професійно-технічного навчання військовослужбовців за контрактом для заміщення посад командирів відділень та головних сержантів взводів.

08.10.2016 рокуйого було на один рік відряджено до зони Антитерористичної операції в район Маріуполя, де він проходив службу до 06.10.2017 року. Служив чоловік молодшим сержантом, механіком-водієм БМП, спочатку у 30-й окремій механізованій бригаді, а згодом – у 28-й ОМБр. Коли контракт закінчився, Дмитро звільнився та влітку цього року підписав новий, на півроку.

Молодший сержант, командир відділення 72-ї окремої механізованої бригади.

З дитинства він дуже любив грати у футбол, брав участь у районних змаганнях, а під час служби був членом футбольної команди частини "Арсенал". Також він захоплювався волейболом, баскетболом та тенісом, мріяв придбати власні будинок та автівку. Дмитро Вікторович завжди був на позитиві, легко знайомився, його відрізняли неабиякі відважність та сміливість. Намагався в усьому бути першим та кращим, а якщо припускався помилок – негайно шукав причини та шляхи виправлення.

Загинув 7 грудня в районі міста Золоте-4 Попаснянського району Луганської області від смертельних поранень, що дістав під час обстрілу наших позицій з автоматичних гранатометів.

Поховали Дмитра Темного 10 грудня у Хацьках. У нього залишилися батьки, дві сестри, дружина та донька.

Загиблі герої року 2019-го. Поіменно. Кожний 15

  1. Андрій Володимирович Войтович народився 27.03.1990 року у селі Квітневе Рожищенського району Волинської області у багатодітній родині.

Закінчивши 9 класів сільської загальноосвітньої школи, хлопець почав допомагати у домашньому господарстві (у родини велике фермерське господарство), потім його було призвано на строкову службу, повернувшись з якої він продовжив нести на плечах важкий тягар сільського життя.

Коли на Сході розпочалася віна, 02.08.2014 року Андрія Володимировича було призвано за мобілізацією до Луцького прикордонного загону, військовослужбовці якого (Андрій серед них) виконували бойові завдання в районі Слов’янська та Краматорська.

Був дуже відповідальним, завжди будь-яку справу доводив до кінця, дуже працьовитим, майже все вмів робити власними руками. Був веселим та щирим, і завжди захищав будь-кого, хто потребував захисту: чи то рідні, чи то сторонні люди. Дуже любив та поважав зброю, майже ідеально тямив у ній. Він мав великий авторитет серед бойових друзів, завжди йшов сам на важливі та небезпечні завдання замість більш молодших побратимів, беріг їх, і навчав усього, що знав сам.

Після демобілізації Андрій Володимирович повернувся додому, але ненадовго, адже 13.05.2016 року підписав із ЗСУ контракт на три роки, службу проходив у 14-й ОМБр. Коли термін контракту сплинув, він підписав ще один, на півроку (у лютому наступного року мав закінчити службу).

2016 року він познайомився зі своєю майбутньою дружиною, яка у 2014-2015 роках входила до волонтерської групи "Волинь SOS", що займалася проблемами переселенців, військовослужбовців та їхніх родин, але на прохання чоловіка припинила свою діяльність, адже він дуже хотів, щоб вона була у безпеці та займалася родиною та своїми двома синами (спільних дітей у них не було, це були діти від її першого шлюбу). У травні 2017 року вони одружилися.

Молодший сержант, заступник командира бойової машини – навідник-оператор 14-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 9 грудня увечері в районі селища міського типу НовотошківськеПопаснянського району Луганської області внаслідок смертельних осколкових поранень, що дістав під час підриву на невідомому вибуховому пристрої.

Похований 13 грудня у Квітневому біля могили матері (вона померла два роки тому від хвороби). У нього залишилися двоє братів, сестра, дружина та двоє дітей.

Загиблі герої року 2019-го. Поіменно. Кожний 16

  1. Сергій Миколайович Сирота народився 17.10.1997 року у селі Щурин Рожищенського району Волинської області.

Після закінчення 9 класів Щуринської загальноосвітньої школи, вступив до Торчинського професійного ліцею, у якому провчився з 2013 по 2016 роки, та отримав спеціальність "тесляр". Під час навчання у школі, у 8 класі, Сергій переніс складну форму грипу, через що змушений був 6 місяців перебувати на лікуванні у міжобласному дитячому протитуберкульозному санаторії "Згорани", де й навчався, й лікувався одночасно.

Сергій Миколайович любив грати у футбол, займатися бігом та рибалити. Увесь час проводив біля дівчат, заряджаючи тих своїми променями добра та здорового сміху. Він був тихим хлопчиною, але завжди міг постояти за себе або за когось іншого, хто потребував допомоги. Сергій не хапав зірок з неба, але маленьку зірочку, що йому подарувала доля, він міцно тримав у стиснутій долоні.

25.11.2016 року він підписав із ЗСУ трирічний контракт, а після його закінчення – продовжив ще на пів року.

Старший солдат, заступник командира бойової машини – навідник-оператор 14-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 9 грудня увечері в районі селища міського типу Новотошківське Попаснянського району Луганської області внаслідок смертельних осколкових поранень, що дістав під час підриву на невідомому вибуховому пристрої.

Поховали Сергія Сироту 13 грудня у рідному селі. У нього залишилися батьки та двоє братів.

Загиблі герої року 2019-го. Поіменно. Кожний 17

  1. Віктор Федорович Пруський народився 26.11.1970 року у Рівному.

Після закінчення 10 класів школи №18, Віктора Федоровича майже одразу було призвано на строкову службу, яку він проходив у 4-й розвідувальній роті 8-ї окремої бригади спеціального призначення до 18.10.1990 року. Під час "Трагедії 9 квітня", що трапилася у Тбілісі у 1989 році, його було перекинуто до грузинської столиці на підсилення контингенту Радянської армії, але коли він туди прибув, вже все скінчилося, антирадянську демонстрацію розігнали, тому перебувати у Тбілісі довелося лише декілька днів, після чого спецпризначенці повернулися на місце постійної дислокації частини.

Він любив гори, жив ними, дихав ними, мріяв ними, це було найбільше захоплення його життя. Починаючи з 5 класу школи, Віктор займався альпінізмом, разом зі своєю групою обійшов увесь Кавказ, підкорюючи вершину за вершиною, ця справа робила його по-справжньому щасливим. Також він дуже добре тримався на воді, якось посперечався із друзями, що зможе перепливти Басівкутське озеро (місцева водойма на Рівненщині), і не у ширину, а вздовж, а це неабияка відстань. І він переплив, впевнено та спокійно, вигравши суперечку (поки він долав ту велику відстань, друзі страхували його у човні, що плив поруч із ним).

Повернувшись зі строкової, він влаштувався працювати неофіційно: його товариш мав бокс з ремонту автівок, а у Віктора Федоровича був хист до ремонту двигунів, тому він працював там деякий час. У нього було дуже багато друзів, які знали, що Віктор просто не знає, що таке відмова від допомоги, до того ж, надійність та порядність були його особливо характерними рисами, з ним спокійно можна було б йти у розвідку, знаючи, що твоє життя у повній безпеці, бо за спиною знаходився Віктор Пруський, який прикривав би тебе до останнього.

30.09.2016 року він підписав із 14-ою ОМБр контракт, служив на посаді оператора ПТРК, брав участь у бойових діях в районі Щастя. 25.01.2019 року термін контракту сплинув, Віктор Федорович ненадовго повернувся додому, але всидіти на місці не міг, кажучи рідним: "там молоді хлопці воюють, а я, старий, повинен вдома перебувати?", тому 22.05.2019 він знову пішов на контрактну службу.

Молодший сержант, командир бойової машини-командир відділення 14-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 9 грудня увечері в районі селища міського типу Новотошківське Попаснянського району Луганської області внаслідок смертельних осколкових поранень, що дістав під час підриву на невідомому вибуховому пристрої.

Похований 13 грудня на Алеї Слави кладовища "Молодіжне". У нього залишилися мати, сестра та племінник.

Загиблі герої року 2019-го. Поіменно. Кожний 18

  1. Сергій Олександрович Михальчук народився 27.05.1998 року у селі Великі Проходи Дергачівського району Харківської областіу багатодітній родині.

Перші два класи школи Сергій відвідував у школі №62 селища П’ятихатки Київського адміністративного району Харкова, а починаючи з 3 класу - навчався у Великопроходівському ліцеї Дергачівської районної ради, у якому залишив по собі вкрай позитивні відгуки та спогади, був членом шкільних команд з футболу, волейболу та баскетболу, активно брав участь у численних спортивних змаганнях, отримував спортивні винагороди на рівні району. Він закінчив 11 класів, а потім увесь час допомагав своїй родині, працюючи на важких та виснажливих роботах: лісоповалі, будівництвах, різноробочим тощо.

01.02.2019 року Сергій Олександрович вступив на службу до лав Національної гвардії України.

Коли він прибув до свого розвідувального підрозділу, спочатку командир його навіть спробував відмовити від цієї ідеї, адже служба розвідника одна з найтяжчих у армії: спати уривками та де прийдеться, їсти швидкоруч, постійні навантаження, холод , але разом із тим потрібно завжди тримати себе у максимальній концентрації та бойовій готовності. Сергій вислухав ті слова, та твердо відповів: "мене не лякають труднощі" (важка робота з дитинства загартувала його тіло, душу та волю, він став людиною з міцним сталевим стрижнем усередині). І командир узяв його на посаду кулеметника ПК.

Він був молодим за віком у паспорті, але дорослим та виваженим у свої вчинках та думках. Він не був схожим на ніжних та слабких підлітків з міст, життєві уроки зробили з нього кремінь, людину, яка чітко вміє розставляти пріоритети, яка розрізняє головне від другорядного. Людину, яка знає, чого хоче, та втілює свої бажання у реальність, йдучи до мети чітким розміреним кроком справжнього солдата.

Так. Саме так. Він був справжнім.

Сергій був геть неконфліктною людиною, мав спокійний характер, уникав будь-яких сварок, і, головне, він не займався плітками. Кажуть, що чоловіки, коли збираються разом, пліткують гірше за жінок. Можливо. Але це не про Сергія Михальчука. Казати щось про людину за її спиною – то була не його стихія. Він надавав перевагу розмові очі в очі, кажучи, що якщо хтось має якісь претензії, то нехай каже одразу, дивлячись в обличчя співрозмовника. Ця унікальна прямота була ще однією його особливою рисою характеру.

Він завжди допомагав людям: що односельцям, що побратимам. Завжди брав над більш слабими за нього шефство, опікався ними, мов рідними братами. Хоча в армії кожен, хто тримає автомат поруч із тобою, є твоїм братом. Сергій дуже швидко вчився усього, іноді навіть швидше, ніж потрібно було, складалося враження, що він хоче усе встигнути та усе випробувати на собі. Він поспішав жити, насолоджуючись кожним днем, а потім трапився той клятий обстріл, що вбив цього чоловіка.

Сержант, старший кулеметник бронеавтомобіля 2-го взводу розвідки спеціального призначення роти спеціального призначення 4-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України.

Загинув 14 грудня в районі селища Новолуганське Бахмутського району Донецької області внаслідок смертельних осколкових поранень, що дістав під час мінометного обстрілу наших позицій, прикривши своїм тілом побратима, та узявши увесь удар на себе.

Похований 18 грудня на Алеї Героїв 18-го кладовища Харкова. У нього залишилися батьки, троє братів (один з яких – брат по батькові) та троє сестер.

За проявлений героїзм Сергія Михальчука посмертно представлено до вищої державної нагороди та звання "Герой України".

Загиблі герої року 2019-го. Поіменно. Кожний 19

  1. Василь Анатолійович Лісіцин народився 01.01.1991 року у селі Скалівські Хутори Новоархангельського району Кіровоградської області. Мешкав у Кропивницькому.

Після закінчення 9 класів школи №2, Василь отримав фах слюсаря з ремонту автівок. Потім його призвали на строкову, повернувшись з якої він працював автослюсарем у товаристві "Мотор-Олві" до 2014 року. Був призваний за мобілізацією у серпні 2015 року, службу проходив у 3-й роті 1-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади.

23.04.2018 року призваний за контрактом Кіровоградським МВК.

Старший солдат, водій-електрик 40-ї окремої артилерійської бригади. З 15.08.2019 року був відряджений до 28-ї окремої механізованої бригади на посаду механіка-водія.

Загинув 17 грудня о 18.30 в районі міста Мар’їнка Донецької області внаслідок смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ.

Похований 20 грудня на Рівнянському кладовищі Кропивницького. У нього залишилася прийомна мати.

Загиблі герої року 2019-го. Поіменно. Кожний 20

  1. Герман Ігорович Соловйов (позивний Маяк) народився 29.03.1994 року у Кам’янському Дніпропетровської області.

У вересні 2018 року він підписав із ЗСУ контракт, а до лав 93-ї ОМБр долучився 29.12.2018-го, коли бригада виконувала бойові завдання у зоні Операції об’єднаних сил.

Ще у період навчання, що проходило у Десні, Герман одразу показав, що до армії він прийшов не "відбути номер", а тому, що це було його особисте справжнє бажання. Коли інструктор вирішив провести для хлопців пару цікавих навчальних лекцій, щоб подивитись, хто з них є хто, і хто має твердий намір вчитися та вдосконалюватися, Герман одразу схопив стілець та побіг до першого ряду, й командир побачив у його очах справжню, непідробну цікавість, Герман дуже хотів вчитися, й не обмежував своє навчання часом лекцій. Опісля них він доволі часто залишався та сипав питаннями про принципи дії того чи іншого виду зброї, намагався зрозуміти, як усе працює, у яких умовах це краще використати, де це може знадобитись.

Це був такий собі велетень з доброю душею, він завжди намагався допомогти, чи то діями, чи то порадою. Щирий, відкритий та безпосередній, Герман Ігорович був найвищім у своїй групі, найдобрішим та найдопитливішим, трохи незграбним як усі високі люди, але дуже чуйним. Під час марш-кидків намагався допомагати побратимам, тягнув усіх за собою, адже сам він був міцнішим за залізо, зробленим із такого матеріалу, що увесь час якось заряджався сам від себе. Невтомний прототип кіборгаз великим серцем.

Я не думаю, що він вважав себе кращим за інших чи якимось героєм. Його відрізняв дуже гострий розум, скоріш за все, Герман сприймав себе за самостійну вдосконалену бойову одиницю, одним із тисячі гвинтиків у велетенській машині Збройних Сил України. Він був дуже сміливим, й не уникав бойових зіткнень, знаходячись на передових позиціях та ризикуючи власним життям. Він загинув у бою, як справжній солдат та захисник, тому для людей, що залишилися живими, завдяки його сміливості та відвазі, він – Герой.

Адже неважливо, як ти думаєш про себе сам. Важливо, як думають про тебе інші.

Солдат, механік-водій механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 22 грудня в районі селища Кримське Новоайдарського району Луганської області від смертельного кульового поранення, що дістав під час бою з найманцями РФ.

Похований 26 грудня на Алеї Слави військового кладовища Кам’янського. У нього залишилися батьки.

ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ

Сто одинадцять переламаних крил. Сто одинадцять крапель горя. Сто одинадцять нових зірок.

Зараз тривають новорічні свята, гримлять салюти та стійкий запах мандаринів невидимими павутинками оповиває затишні спокійні оселі. Ми проводжаємо рік, що минув, та зустрічаємо наступний, і у кожного з нас є свої мрії побажання та сподівання. Але далеко не кожен знаходить для себе хоча б хвилинку, щоб згадати про тих, хто пішов від нас на нульових позиціях, тих, чиє життя скінчилося у зоні бойових дій.

На жаль, це - реалії сьогодення.

Переважна більшість з нас ніколи не бачила війну, не стикалася з нею, не відчувала її подих на собі. Справжню ціну спокою знають лише ті, хто був на передовій, хто був присутнім в окопах під час обстрілів, хто виходив у сіру зону, хто безпорадно плакав біля мертвих побратимів, кількість яких за минулий рік досягла цифри сто одинадцять.

Всі полеглі Герої, чоловіки та жінки, були такими самими людьми, як і ми. У них було своє життя, у них були батьки, сім’ї та діти, у них були плани та хвилювання, і у них було головна, важка та смертельно небезпечна робота - міцно стояти між своїм народом та ворогом. І вони виконали цю роботу, вони були, є та будуть нашим надійним захистом, завдяки якому ці новорічні свята сповнені веселими вигуками, а не криками болю.

Вони були солдатами, і вони загинули за Україну у році 2019-му.

 Ян Осока, Цензор.НЕТ

Про загиблих Героїв серпня 2016 читайте тут.

Про полеглих Героїв вересня 2016 читайтетут.

Про Героїв, загиблих у жовтні 2016, читайтетут.

Стаття про загиблих Героїв листопада 2016тут.

Про загиблих Героїв грудня 2016 - стаття тут.

Про загиблих Героїв січня 2017 читайте тут.

Про загиблих Героїв лютого 2017 читайте тут.

Про Героїв, загиблих у березні 2017, читайте тут.

Про загиблих Героїв квітня 2017 читайте тут.

Про Героїв, полеглих у травні 2017, читайте тут.

Про полеглих у червні 2017 - матеріал тут

Стаття про загиблих у липні 2017- тут.

Про загиблих Героїв серпня 2017 читайте тут.

Про загиблих у вересні 2017 матеріал тут.

Матеріал про загиблих Героїв жовтня 2017- тут

Про полеглих у листопаді 2017 читайте тут.

Про загиблих у грудні 2017-го - стаття тут.

Про полеглих у січні 2018 року читайте статтю.

Про загиблих у лютому - стаття тут.

Про полеглих у березні 2018-го читайте тут

Про загиблих Героїв квітня 2018 матеріал тут.

Про загиблих Героїв травня 2018 матеріал тут.

Про полеглих у червні 2018 читайте тут

Стаття "Загиблі Герої липня-2018" тут

Про полеглих у серпні 2018 року читайте тут

"Полеглі Герої вересня" читайте тут.

"Загиблі Герої жовтня-2018" читайте тут.

Полеглі Герої листопада 2018 читайте тут

Про загиблих у грудні 2018 читайте тут

Про загиблих у січні 2019 - тут

Полеглі Герої лютого-2019 - стаття тут

Про загиблих у березні-2019 - стаття тут

Про загиблих у квітні 2019 читайте тут

Про загиблих у травні - тут

Про загиблих у червні 2019 читайте тут

Про загиблих у липні 2019 читайте тут

Загиблі герої серпня читайте тут.

Про полеглих у вересні 2019 читайте тут

Про загиблих у жовтні - тут.

 Загиблі герої листопада 2019 читайте тут

Источник: https://censor.net.ua/r3168014
 Топ комментарии
Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх