EN|RU|UK
 Общество
  10414  10

 Заступник міністра юстиції Олександр Банчук: "Ми плануємо поступове запровадження суду присяжних щодо особливо тяжких злочинів"


Автор: Тетяна Бодня

Нині, згідно з законодавством, збитки потерпілому від насильницького злочину повинен відшкодовувати передусім сам злочинець. Проте практика доводить, що отримати кошти вдається не завжди. Окрім того, поки триває слідство й суд, постраждалий самостійно сплачує за відновлення свого здоров’я.

У Міністерстві юстиції вирішили змінити це й пропонують запровадити механізм, який ефективно працює у багатьох країнах Євросоюзу. Яким чином люди, що постраждали від злочинів, зможуть отримувати соціальну допомогу від держави, у якому розмірі і як наповнюватиметься такий фонд, в інтерв’ю "Цензор.НЕТ" розповів заступник міністра юстиції Олександр Банчук.

Поговорили також про новації у сфері правосуддя, зокрема про технології альтернативного врегулювання спорів та модель суду присяжних, яка дасть змогу значно пришвидшити розгляд справ.

Заступник міністра юстиції Олександр Банчук: Ми плануємо поступове запровадження суду присяжних щодо особливо тяжких злочинів 01

"ТАКА ДОПОМОГА – ЦЕ ВИНЯТКОВО ЕЛЕМЕНТ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ. МИ НЕ БУДЕМО НАКЛАДАТИ ПОТІМ ЦЕ У ВИГЛЯДІ РЕГРЕСУ НА СЛІДЧИХ"

На парламентських слуханнях за результатами виконання Національної стратегії з прав людини Ви заявили про плани створення фонду відшкодування потерпілим від насильницьких злочинів. Скільки в країні щороку реєструється таких злочинів?

– Ми розраховуємо, що в середньому щороку такі виплати отримуватимуть від 10 до 20 тисяч потерпілих від насильницьких злочинів. Якщо людина загинула, то звернутися по компенсацію зможе хтось із її родичів.

За надходженнями такий фонд становитиме приблизно 200-300 млн грн на рік. Це мінімальні прорахунки, які робили наші фахівці разом з представниками Консультативної місії Європейського Союзу.

– Про які суми виплат ідеться?

– Законопроєктом не фіксується розмір, ми віддаємо це питання на відкуп уряду. Ми лише прописуємо, куди людині потрібно звернутися і як правильно це зробити, а також терміни розгляду заяв і здійснення виплат.

У світі є різні моделі. Кілька років тому спільно з іншими експертами ми на цю тему зробили дослідження й переклали закони десяти держав-членів ЄС, які також запровадили такі фонди. У принципі є різний підхід до застосування такого механізму і в деяких з них такі норми виписано в законі, але в наших економічних умовах найкраще буде, якщо прорахунки робитиме уряд. Головне, щоб при виплатах враховувалися види злочинів і шкода, завдана здоров’ю людини.

– Нині законодавство дозволяє людині заявити позов під час розгляду кримінальної справи в суді, щоб за заподіяну шкоду платив злочинець. Якщо людина заявить такий позов, вона вже не зможе розраховувати на допомогу держави?

– Чому ні? Зможе. Відповідно до Європейської конвенції про відшкодування шкоди потерпілим від насильницьких злочинів, передбачається додаткова допомога. І ми маємо створити фонд допомоги потерпілим від насильницьких злочинів, щоб людина не чекала, поки знайдуть винувату особу, поки ухвалять вирок. Це означає, що як тільки відбувся факт протиправного діяння, є підтвердження, що завдана шкода, особа або її родичі звертаються до відповідних органів, які представлятимуть фонд, і одразу отримують кошти. Людині треба відновлювати стан свого здоров’я, а не чекати, поки поліція закінчить розслідування, а суд розгляне справу.

– Які документи потрібно буде надати для підтвердження?

– Довідку від судово-медичного експерта і витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

– Експерти на місцях визначатимуть, якої шкоди заподіяно і скільки коштів потребує людина на лікування?

– Дискрецію на місця навряд чи варто надавати. Я бачу тут два критерії: вид злочину і ступінь завданої шкоди. Відповідно до цього і потрібно визначати суму виплати.

– Буде якийсь мінімум і максимум?

– Є пропозиції зазначити в законопроєкті такі норми, але ми це зараз повністю віддаємо на відкуп уряду. Тут не достатньо лише наших юридичних знань, ще потрібні розрахунки від Міністерства соцполітики, Міністерства охорони здоров’я і Міністерства фінансів. Потрібно врахувати надходження до цього фонду, і тоді буде зрозуміло, скільки держава зможе реально виплачувати. Тому ми прописали, що фонд запрацює лише у 2021 році.

– А як така система працює в інших країнах? Скільки виплачують там?

– Є різні моделі. Наприклад, у Німеччині платять залежно від виду злочину і завданої шкоди. Перший тип – передбачає одноразову виплату компенсації у розмірі 740 євро, а останній (п’ятий) – 14 976 євро. У Швейцарії своя системи відшкодування шкоди жертвам насильницьких злочинів, яка прив’язується до розміру прожиткового мінімуму. Максимальний розмір таких виплат сягає 120 тис. франків. У Нідерландах найбільшою сумою компенсації є 22 700 євро. Але це – за матеріальні збитки. Тут також оплачуються і моральні страждання жертві (не більше 9100 євро). Мінімальна виплата "за стрес" становить 454 Євро. В Естонії сума компенсації повинна становити 80% матеріального збитку, але не більше, ніж 9500 євро загалом.

Заступник міністра юстиції Олександр Банчук: Ми плануємо поступове запровадження суду присяжних щодо особливо тяжких злочинів 02

– Хто адмініструватиме такий фонд і куди людям потрібно буде звертатися?

– Найбільш розгалужена система – це управління соціального захисту населення. Тому ми прописали, що відповідні комісії працюватимуть саме при органах соцзахисту. Хоча, наскільки я знаю, у Мінсоцполітики інша позиція щодо цього питання.

Звичайно, нам потрібно уникати шахрайства, а такі спроби, ймовірно, будуть. Тому ми й закладаємо норму про те, що людина має звернутися до правоохоронного органу, щоб розслідування проводилося. При цьому всі мають пам’ятати, що існує кримінальна відповідальність за неправдиве повідомлення про вчинення злочину.

– Ви згадали Європейську конвенцію про відшкодування шкоди потерпілим від насильницьких злочинів. Україна її підписала у 2005 році, але досі не ратифікувала. Будете це робити паралельно з ухваленням закону?

– Так, передбачається, що Президент подаватиме законопроєкт про ратифікацію Конвенції. І оскільки вона одразу повинна впроваджуватися, тому ці два питання будуть розглядатися одночасно.

До речі, коли ми у 2014 році досліджували це питання, з’ясувалося, що ще не всі держави в ЄС ратифікували Конвенцію. Тому що це документ, імплементація якого потребує певних коштів.

– Чи стимулюватиме якимось чином така новація правоохоронну систему працювати краще?

– Така допомога – це винятково елемент соціальної політики. Ми в жодному разі не будемо накладати потім це у вигляді регресу на слідчих чи поліцейських, звинувачуючи їх у неефективному розслідуванні. Я був би проти цього закону, якби так робили.

– Якщо підозрюваний піде на угоду зі слідством і запропонує відшкодувати самостійно потерпілому, а людина вже отримала виплату з фонду, як бути?

– Тоді це відшкодування має бути вже не конкретному потерпілому, а в цей фонд. Ми виписали законопроєкт таким чином, щоб максимально захистити права потерпілої особи, але водночас зменшити ризики застосування шахрайських схем.

– За рахунок чого такий фонд буде наповнюватися? Кілька років тому були пропозиції передавати туди кошти, які надійшли від штрафів і реалізації конфіскованого майна.

– Є дві пропозиції. Перша – це дійсно надходження від штрафів по кримінальних і адміністративних справах. Проєкт закону ще передбачає запровадження судового збору у кримінальному провадженні для осіб, які визнані винуватими.

Заступник міністра юстиції Олександр Банчук: Ми плануємо поступове запровадження суду присяжних щодо особливо тяжких злочинів 03

"МИ ХОЧЕМО ЗМІНИТИ ЗАГАЛОМ СТАВЛЕННЯ СУСПІЛЬСТВА ДО ТАКОГО ЯВИЩА, ЯК СУД ПРИСЯЖНИХ. ЩОБ УЧАСТЬ У ПРОЦЕСАХ НЕ СПРИЙМАЛАСЯ, ЯК РОБОТА"

– Олександре, нині в країні вкотре намагаються провести судову реформу. Одна зі складових – суд присяжних. Його давно вже запровадили, але назвати дієздатним неможливо. Мінюст ініціює законопроєкт з цього приводу. Що конкретно пропонуєте змінити?

– Це питання також передбачено Національною стратегією з прав людини, і ми плануємо поступове запровадження суду присяжних щодо особливо тяжких злочинів і злочинів, за вчинення яких передбачене довічне позбавлення волі. Те, що зараз називається судом присяжних, таким назвати справді важко. Це скоріш народні засідателі, які вирішують долю підсудного разом із професійними суддями.

Проєкт закону, розроблений міністерством, передбачає, що колегія складатиметься з 7 присяжних.

– Чому саме з семи?

– Ми вільні у виборі (посміхається – авт). Ще у 2012 році я запитував експертів Ради Європи, чому вони не критикують таку модель, яка прописана в КПК. А вони у відповідь: "Немає стандарту". Тому зараз вам відповім так само. Це економічно буде точно дешевше, ніж 12 присяжних, як є, скажімо у США. А менше 6-ти не можна. З цього приводу є висловлювання американських фахівців, які переконливо доводять свою думку. До речі, в Америці в різних штатах різна кількість присяжних. Головна суть у тому, щоб колегія присяжних вирішувала питання винуватості чи невинуватості особи. Без участі професійного судді. Професійний суддя відповідає за призначення покарання або вирішує питання про його пом’якшення – залежно від вердикту присяжних.

З огляду на економічну ситуацію, ми передбачаємо так само, як і з фондом, що суд присяжних у новому складі запускатиметься поступово. З 1 січня 2021 року з участю присяжних будуть розглядатися лише ті справи, де йдеться про довічне позбавлення волі. Таких справ щороку по країні розглядається десь півсотні. Ще через рік суди присяжних слухатимуть справи по особливо тяжких злочинах.

Щоб суспільство звикло до цього, і кошти можна було знайти. Окрім того, таке поступове впровадження дозволить відкоригувати цю модель, якщо це буде потрібно.

З 1996 року положення Конституції про суд присяжних не реалізоване, в нас немає суду присяжних у кримінальних провадженнях. Ми ж повинні це колись нормально реалізувати.

– Нещодавно на засіданні парламентського комітету з правоохоронної діяльності обговорювали законопроєкт про суд присяжних, автор якого – нардеп Сергій Власенко. Склалося враження, що багато хто з депутатів дуже приблизно уявляють, який вигляд такий суд має зараз. А Ви ходили на процеси з участю присяжних?

– Так, коли я працював у Центрі політико-правових реформ, там проводилося таке дослідження, і слідкував за такими процесами. Звернув увагу перш за все на строки розгляду справ. Ну не може в нормальному суді присяжних справа слухатися півтора року. У будь-якій країні, де такі суди нормально працюють, на це йде десь три тижні. Це той час, за який можна нормально вивчити докази, які надаються сторонами, співставити і не забути деталі в показаннях. А коли це розтягується в неймовірну кількість часу, важко тримати все це в пам’яті.

Зараз ми хочемо змінити загалом ставлення суспільства до такого явища, як суд присяжних. Щоб участь у процесах не сприймалася як робота. Як це відбувається в інших країнах? Люди прийшли, відслухали і далі живуть своїм життям. Для них це обов’язок перед суспільством, а не варіант заробітку. У нас же формуються списки – і люди ходять в суди, як на роботу.

Суд присяжних має відображати різні верстви суспільства. Ти маєш бути судимим рівним тобі. В цьому суть. А якщо ви подивитеся, кого пропонує місцева влада в регіонах у ці списки, побачите переважно соціальних працівників і людей пенсійного віку.

Заступник міністра юстиції Олександр Банчук: Ми плануємо поступове запровадження суду присяжних щодо особливо тяжких злочинів 04

– Скільки платять за участь у засіданні нині і як плануєте мотивувати у подальшому?

– Винагорода присяжного розрахована  з огляду на посадовий оклад судді місцевого суду з урахуванням фактично відпрацьованого часу. Та ще раз повторюся: процес має бути обмеженим за часом. Ви майже не знайдете звичайну людину, яка десь працює і буде витрачати півтора року на те, щоб виконати обов’язок перед суспільством і здійснити правосуддя як присяжний.

– Яким чином пропонуєте формувати список кандидатів у присяжні?

– Відповідно до реєстру виборців, ми це погодили з Центральною виборчою комісією. Звичайно, будь-яка людина зможе відмовитися від участі в суді присяжних. Примушувати ніхто нікого не буде. Та ми хочемо провести широку інформаційну кампанію, і сподіваюся, що нас у цьому підтримають іноземні партнери. Будемо роз’яснювати, навіщо це. У нас же зараз багато хто говорить, що не довіряє суду. Будь ласка, у вас є змога долучитися до правосуддя і це змінити.

– Суд присяжних самостійно визначатиме, хто винен?

– Так, рішення пройматиметься в нарадчій кімнаті. Рішення про покарання виносить уже професійний суддя, якщо вердикт присяжних буде обвинувальним.

– Якщо перша інстанція – суд присяжних – виносить рішення "не винен", апеляція може це все змінити? І як там буде розглядатися справа?

– Ми зараз у процесі погодження цього питання з Верховним Судом і Генеральною прокуратурою. В законопроєкті не передбачаємо апеляційного оскарження. Що мають переглядати у вердикті присяжних професійні судді? Адже сенс таких процесів саме у вердикті присяжних. Ми передбачали, що буде тільки касаційне оскарження. Тобто, якщо були порушення в процесі або вони стосувалися матеріального права. Наприклад, неправильна кваліфікація діяння, визнання доказу недопустимим тощо. Ну, тобто, оця особливість така є касаційного перегляду – не втручатися у саме дослідження доказів і фактів, які розглядалися судом присяжних.

Зараз є зауваження, щоб передбачити апеляційне оскарження, дискутуємо.

Заступник міністра юстиції Олександр Банчук: Ми плануємо поступове запровадження суду присяжних щодо особливо тяжких злочинів 05

ВПРОВАДЖЕННЯ МЕДІАЦІЇ – ЦЕ ОДИН ЗІ СПОСОБІВ ЗМЕНШЕННЯ НАВАНТАЖЕННЯ НА СУДИ

– Парламент минулої каденції так і не спромігся ухвалити закон про медіацію. Хоча в країні працює чимало фахівців, які пропонують послуги з альтернативного вирішення судових спорів. Міністерство юстиції напрацювало новий проєкт. Комітет ВР з питань правової політики спеціально проводив засідання, щоб медіатори змогли висловити зауваження до цього документу. Все врахували?

– Робоча група, яка працювала над цим законопроєктом, вибрала ліберальну модель, тому представники ринку сприйняли його дуже позитивно. Фактично він рамковий, складається всього з 20 статей.

Впровадження медіації – це один зі способів зменшення навантаження на суди. Це означає, що на більш складні справи, де сторонам не вдалося домовитися або вони не можуть цього зробити, у суддів буде більше часу. В цьому головний позитив.

– А як часто зараз сторони домовляються у кримінальних провадженнях? Чи можна вважати інститут процесуальних угод частиною процесу медіації?

– Існують угоди двох видів: про примирення й про визнання винуватості. Перший вид можна вважати певною мірою медіацією. Потерпіла сторона й особа, котра вчинила кримінальне правопорушення, досягають консенсусу.

Також Кримінальний кодекс передбачає процедуру звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням. У таких випадках прокурор звертається не з обвинувальним актом до суду, а з клопотанням про закриття кримінального провадження на підставі звільнення від кримінальної відповідальності.

Така процедура застосовується у справах, коли людина вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості. Таким чином закриваються десятки тисяч проваджень.

Окрім того, існують угоди про примирення, які передбачені Кримінальним процесуальним кодексом і наслідком яких є вирок. Так, певне пом’якшення покарання тут буде, але людина отримає судимість.

Чи потрібно залучати медіаторів у кримінальних провадженнях? Кримінальне і кримінальне процесуальне законодавство цього чітко не окреслює. Посередник може бути, але адвокат це чи медіатор – вирішують сторони.

– Навіщо медіаторам закон, якщо ринок і так працює?

– По-перше, це все одно буде певне врегулювання їхньої професійної діяльності. По-друге, їм важливо внесення змін до процесуальних законів, щоб дати змогу медіаторам, коли сторони справді хочуть піти на таку процедуру, продовжили на цей період термін розгляду відповідної справи.

– Тобто призупинити на певний час розгляд справи? Під час засідання на комітеті медіатори просили від трьох до 6 місяців. Який термін вирішили все ж закласти?

– Поки що компромісний варіант – 30 днів. Але ми відкриті для дискусії. Якщо медіатори переконають депутатів і на це погодяться представники судової влади, строки можуть змінитися.

– Чи співпрацює міністерство з Комісією з правових питань при президентові?

– Так, ми беремо участь у напрацюванні концепції удосконалення у сфері правосуддя.

Давайте я покажу, над чим ми працюємо (дістає з шафи папери. – авт.). Одним із видів діяльності директорату зі здійснення судоустрою є здійснення аналізу реалізації законодавства в сфері судочинства. Нашим фахівцям шляхом моніторингу і різноманітних досліджень вдалося виявити низку проблем, щодо яких ми пропонуватимемо свої варіанти розв’язання.

Заступник міністра юстиції Олександр Банчук: Ми плануємо поступове запровадження суду присяжних щодо особливо тяжких злочинів 06

– Один із пунктів тут, як я бачу, це питання судових експертиз. Що конкретно пропонуєте змінити?

– Уже опублікований Указ Президента, в якому передбачено, що ми маємо до кінця 2020 року вирішити законодавчо питання створення саморегулівної організації експертів, а також розширити права приватних експертів. Наразі ми працюємо над тим, щоб внести зміни до підзаконних актів щодо збільшення кількості експертиз, які здійснюватимуться приватними експертами.

– Якщо говорити про судову систему в цілому в країні, коли, на Ваш погляд, вона буде не те що ідеальною, а бодай такою, що влаштовує хоча б половину суспільства? Тому що як тільки запускаємо нову реформу, критикуємо все, що було зроблено раніше.

– Усе залежить від нашого сприйняття. Якщо ставити досяжну мету й поступово рухатися до неї – все вийде. Дивіться, ми ж створили Вищий антикорупційний суд і він почав нормально працювати. Тому не можна сказати, що ми сидимо і нічого не робимо.

Насправді багато важливих підготовчих речей відбувається у сфері правосуддя, але люди про них не знають. Ну хто ходить у суди? Ті, кого примусили обставини. А здебільшого люди просто не цікавляться такими речами. Можливо, впровадження повноцінного суду присяжних дозволило б громадянам подивитися на судову систему зсередини, познайомитися з суддями, зрозуміти, в яких умовах вони працюють. І їхнє ставлення змінилося б.

Тетяна Бодня, "Цензор.НЕТ"
Фото: Наталя Шаромова, "Цензор.НЕТ"

Источник: https://censor.net.ua/r3164850
Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх