EN|RU|UK
 Общество
  8608  5

 Бої за стратегічний населений пункт Семенівка


Автор: Дмитро Путята

У попередній частині дослідження було розглянуто загальну ситуацію станом на кінець травня 2014-го у Слов’янській агломерації та бій 3 червня за Красний Лиман, де сили ЗСУ діяли доволі грамотно та активно застосовували авіацію.

 Внаслідок бою Лиман був звільнений, затримано понад 10 підозрюваних у причетності до збройних формувань противника.

У статті йтиметься про бій за Семенівку 5 травня 2014 року та повторну спробу взяти її під контроль 3 червня в рамках єдиного першого масштабного наступу на Слов’янськ. Семенівка була стратегічним населеним пунктом через своє розташування. Обороняти бойовикам Слов’янськ без утримання Семенівки було неможливим. Вони таким чином перекривали трасу і забезпечували безперешкодне постачання до практично блокадного Краматорська та Слов’янська.

З початком АТО стався надзвичайний казус – противник захопив бронетехніку 25 ОПДБр, декілька бійців і офіцер перейшли на їхню сторону. Серед захопленого було 3 одиниці БТР-Д, 1 БМД-1, 1 БМД-2 та 1 САУ 2С9 "Нона". Найнеприємнішими, як показав час, виявилися трофейна САУ та ПЗРК, котрі були в одній з машин. Саме ними були збиті перші українські гелікоптери. Саме ця "Нона" забрала потім багато життів українських військових. Таким чином, арсенал бойовиків, окрім кількох російських КамАЗів, поповнився бронетехнікою. Все що вимагалося від бойовиків – грамотно використати її. Як уже зазначалося, противник на вчиняв активних дій і вдавався лише до поодиноких вилазок з метою атаки колон ЗСУ та збору інформації. Існує популярна думка, що в бою 5 травня за Семенівку бойовики чекали на колону ЗСУ і готували засідку. Час розставив усе на свої місця і нам тепер ясно, що це був всього лиш випадковий зустрічний бій з першочерговою метою зайняти обома сторонами стратегічний населений пункт. 2 травня бойовики збили 2 Мі-24. Були загиблі.

З наявних даних відомо, що у всьому районі зі сторони СпП МВС ("Омега", "Вега", "Ягуар") було близько 300 бійців та 100 бійців з СпП СБУ "Альфа". Окрімх них рота 80 ОАЕМБр. 4 травня 2014 року почалася операція з передислокації українських підрозділів, після того, як 2 травня було ліквідовано декілька БП сепаратистів та 3-4 травня встановлення нових БП українських силовиків. На аеродром Краматорська прибуло посилення з 95 ОАЕМБр, і тому стояло завдання вивести звідти СпП СБУ та МВС в Ізюм для утворення такого потрібного ударного кулака для подальших операцій. Головна дорога з Краматорська через Семенівку противником не контролювалася, але і там, як вже згадано неодноразово, не було наших сил. Силовики об’їжджали місто також і з обидвох сторін. Противник поки що колони не атакував, але можливість атаки ніхто не виключав. Зведений загін СпП МВС та СБУ висунувся з аеродрому на кількох БТРах і вантажівках. Від 4 БП вони повинні були вийти по околицях Слов’янська через Семенівку до БП 3-А. Групою командував полковник Асевелюк. З ним також був командир "Веги" з позивним Матрос, полковник від "Альфи" та командир "Омеги" полковник Стрельченко. Все ж таки існував великий ризик потрапити під вогонь, рухаючись через Семенівку, тому Асевелюк ухвалив рішення рухатися іншими дорогами. Що і було зроблено. Наближаючись до північних околиць Семенівки, силовики помітили рух озброєних бойовиків, тому було вирішено не вступати в бій. Загін розвернувся і повернувся на автотрасу і поїхав по головному маршруту. АТЦ отримав інформацію про високу ймовірність засідки, тому вирішили надіслати весь наявний резерв, а саме "Ягуар", "Альфу" та 2 БТР-80 80 ОАЕМБр.

Завдання іншої групи полягало в зустрічі резервної і їхньому спільному проходженні через Семенівку. Скоріш за все, противник отримав інформацію про це і поступово почав перекидати сили в населений пункт.

Сили сторін та учасники бою 5 травня 2014 року

Бойовики:

- 12 рота "Саланг" (командував Душман). Налічувала 18 бойовиків;

- група "Вовка". Налічувала 36 бойовиків;

- група "Ведмедя". Налічував 11 бойовиків;

- взвод "Мотороли" (прибув як підкріплення). Налічував 10 бойовиків;

- частина бронегрупи (БМД-1 та БМД-2).

Сумарно в Семенівці на момент і впродовж бою (йдеться про резерви противника) перебувало 75 бойовиків та дві одиниці бронетехніки.

Сили ЗСУ, МВС та СБУ:

- зі сторонни БП 3А (командний пункт):

- СпП СБУ "Альфа";

- СпП МВС "Ягуар";

- 80 ОАЕМБр (2 БТР-80).

Сумарна кількість близько 30 бійців.

- Зі сторонни Краматорська:

- СпП СБУ "Альфа";

- СпП МВС "Вега";

- СпП МВС "Омега";

- 95 ОАЕМБр.

Сумарна кількість 50 бійців та 5 БТР-70 та БТР-80 (3 БТР були придані з різних частин НГУ, решта були від 95-ї бригади).

Тобто можна зробити висновок, що сили, загалом, були рівними. Хіба що українські силовики переважали противника в бронетехніці, але на стороні бойовиків була перевага у наявності протитанкових засобів та замаскованих позицій.

Бій

Перед заїздом у Семенівку о 9:10 ранку відбувся перший вогневий контакт зі сторони зеленки. Силовики відкрили вогонь у відповідь, але одразу виявити позиції бойовиків було неможливо. Колона рухалася під вогнем бойовиків. Лише коли приблизно о 10 ранку 2 БТР-80 наблизилися до залізничного переїзду, вогонь противника перекинувся на них. БТРи своїм вогнем прикривали інших бійців і потерпали від снайперів і кулеметників бойовиків, котрі вели вогонь зі сторонни промзони. Біля залізничного переїзду появилися і перші поранені. В тому числі офіцери. Тут також і було ліквідовано двох бойовиків снайпером "Альфи". Під час бою в населений пункт прибували бойовики на підсилення.

Тоді одну з групп бойовиків під командуванням Ведмедя (прийняв командування 2 травня, коли у дуелі зі снайпером "Альфи" був ліквідований попередній командир з позивним Ромашка). Безпосередньо сам Ведмідь мав досвід служби в армії. До війни служив у десантно-штурмовому батальйоні. Сам був з Сімферополя і являвся колишнім бійцем "Беркуту". Прибув в Семенівку разом з 16 іншими бойовиками, котрі розділилися. Ліквідований в бою біля залізничного переїзду, як і заступник командира загону "Саланг". Бій тривав декілька годин і сили бойовиків зростали. Підключилася навіть бронетехніка. В той же час, силовики не могли викликати авіацію через згадані раніше події. Також через відсутність централізованого командування не був задіяний резер 80 ОАЕМБр, котрий перебував на БП 3-А.

Підсумовуючи написане можна сказати, що в українських силовиків відбувалася ротація, котру планувалося провести у найбезпечніший спосіб задіявши для цього великі сили і провести її через нейтральну зону. Противник, скоріш за все, дізнався про це (приховати це було неможливо через велику агентурну мережу бойовиків серед місцевого населення) і мав на меті влаштувати засідку, але, судячи зі всього, не розрахував свої і сили українських силовиків, через що довелося задіювати резерви. Або ж противник все ж таки наважився взятии під контроль стратегічний н.п. і перекрити дорогу для унеможливлення пересування нею ЗСУ. А по факту вийшло так, що зіштовхнулися з колонною силовиків і були змушені вести бій. Втрати противника за цей бій склали 5 бойовиків. Серед них командир одного з формувань, заступник командира іншого формування. Втрати українських силовиків склали 3 бійців: прапорщик "Ягуару" Віктор Долінський. Куля влучила у боєкомплект до РПГ і він здетонував. Віктор загинув на місці. Проявив мужність в бою і був першому ряді з тих, хто вів вогонь. Полковник Олександр Онищенко. СБУ "Альфа". Загинув в бою витягуючи з поля боя поранених. Майор Руслан Лужевський. СБУ "Альфа". Прикривав відхід бійців і отримав численні кульові поранення. У цей день також бойовиками було збито ще один гелікоптер Мі-24 ЗСУ. 5 травня став першим і унікальним у своєму роді боєм війни.

Бої за стратегічний населений пункт Семенівка 01

Бронетехніка противника неподалік Семенівки, травень 14-го. Фотографія зроблена місцевим жителем

БІЙ 03.06.14 ЗА СЕМЕНІВКУ

О 4-й ранку 3 червня колона ЗСУ висунулася на 2 БП. Спочатку стояла задача їхати на Слов’янськ, а потім вони розвернулися і поїхали на БП 3-А, де стояли бійці НГУ. Колона виглядала наступним чином:

  • одна рота 95 ОАЕМБр на чолі з комбатом 1 батальйону Сенюком Тарасом та командиром бригади Михайлом Забродським;
  • 1 та 2 аеромобільні роти 13 ОАЕМБ під командуванням командира батальйону підполковника Стельмаха;
  • розвідувальний взвод 13 ОАЕМБ батальйону 95-ї бригади (сумарна кількість БТРів на три роти – 13 машин);
  • рота НГУ з БТР-4Е (6 БТР-4Е);
  • 2 танки 17 ОТБр на трейлерах;
  • батарея гаубиць Д-30, котра була розташована біля Карпівки;
  • мінометний взвод;
  • армійська авіація (прилетіла потім);
  • штурмовик Су-25 (прилетів згодом).

Тобто перед Семенівкою зібралися 4 роти української піхоти на чолі з елітною бригадою ЗС України. Оцінюючи дії командування 5 років тому стає зрозумілим, що це, скоріш за все, була перша і єдина спроба взяття під контроль доріг, котрими відбувалося постачання боєприпасів та живої сили до Слов'янська. Дана авантюра була погано і що головне, поспішно, організовано. Потрібно розуміти, що місцевість біля Семенівки доволі специфічна і мало підходить до військових операцій такого масштабу (приблизно було задіяно 25 БТР-80/4Е). Для точного опису місцевості використаю коментар місцевого жителя, котрий був даний для даного матеріалу: "От северной окраины Семеновки до русла Казенного Торца поросшее травой поле, севернее Торца снова поле и что-то похожее на лес там начинается уже в районе поворота с трассы Е-40 на Красный Лиман. Плюс болотца прям рядом с дорогой. Более-менее скрытно подойти километра на 2-3 можно, а вот дальше начнутся проблемы. Броня пройдет, но упрется в мост через Казенный Торец, а вот пехоте будет очень "весело". Окрім даних несприятливих факторів до уваги не була взята така деталь, як доволі потужні сили противника в самій Семенівці, котрі зросли в декілька разів за один місяць. В населеному пункті був зведений батальйон з різних підрозділів, котрі були в підпорядкуванні Стрєлкова, а саме: рота "Кепа" (котрі після літньої кампанії стали одним із загонів СпП ГРУ "ДНР"), підрозділ "Мачете" (взимку 15-го були переформовані в батальйон у складі 7 ОМСБр), загін "Мотороли" (майбутня "Спарта") та різного роду "штрафники", котрі в основному займалися інженерним обладнанням позицій. Загальна кількість налічувала 300-400 бойовиків з крупнокаліберними кулеметами 12.7, ПТРД/ПТРС, ЗУ-23-2, РПГ та ПТРК "Фагот" і навіть захоплена БМД-2. Характерно те, кількість українських піхотинців була практично рівна кількості "ДНРівців".

Передовий загін на чолі з бійцями 1 батальйону зайшли в Семенівку (десь поруч з ними був і розвідувальний взвод 13 ОАЕМБ, котрий був у "вільному плаванні"). Бійці НГУ зі своїх БТР-4Е почали зачищати порожню "зеленку" витрачаючи боєкомплект в нікуди і як результат – повністю витрачений БК. Противник відкрив вогонь зі сторони міста на що українські бійці зробили запит на допомогу танками (Т-64БВ та Т-64Б з 17 ОТБр) аби ті розчистили їм дорогу. Танки зупинилися біля мосту, де почали отримувати влучання з ПТРД та ПТРК "Фагот". Згодом підключилися і ворожі РПГ. В один із танків влучила ракета з "Фаготу" і в нього відмовила система ведення вогню. На мості утворився затор. ГАЗ-66 з ЗУ-23-2 був покинутий водієм через сильний обстріл, а БТР-80, котрий стояв позаду нього, на деякий час заглох. Танк з нашої сторони мосту намагався наблизитися до мосту, як в нього почали активно стріляти з РПГ. Одна з ракет влучила позаду БТР-80, котрий стояв на мості. 5 бійців отримали поранення. Почалася евакуація "300". В усій колоні утворився загальний великий затор через котрий не могла приїхати техніка і забрати поранених. Їх довелося виносити на руках. Для прикриття евакуації залучили пару (дві штуки) Мі-24 з 16-ї бригади армійської авіації. Слід відзначити і невідомого бійця 95 ОАЕМБр, котрий сів за ЗУ-23-2 на покинутій ГАЗ-66 та відкрив вогонь по противнику чим допоміг евакуювати поранених. По рації передали, що командир першого батальйону загинув від кулі снайпера, котра влучила в рацію та вбила Тараса Сенюка, що перебував якраз у передовому загоні. Разом з ними ще 4 бійців отримали поранення. Підключилася артилерія (Д-30), котра вела вогонь по психлікарні, де розташувалися бойовики. Працювали Мі-24П/ВП. Один Мі-8 прилетів для евакуації поранених і приземлився в районі БП 3-А, а ще один Мі-8 з бійцями 8 опСпП мав завдання висадити бійців, але через сильний стрілецький вогонь борт пішов на вимушену посадку південніше Семенівки. В Мі-24ВП з номером "10" влучили з зенітного кулемета (або 12.7 або 23-2) і він був вимушений сісти в районі Черевковки, де пілотів евакуювали бійці 8 опСпП.

Бої за стратегічний населений пункт Семенівка 02

Влучання в хвіст Мі-24ВП. Фото з особистого архіву бійця 1 аеромобільної роти 79 ОАЕМБр

Бої за стратегічний населений пункт Семенівка 03

Евакуація пілотів. Фотографія з інтернету

Ще один борт Мі-24П з номером "15" зазнав влучання з ПЗРК та здійснив вимушену посадку поряд з дорогою навпроти водойми на північ від Семенівки. Пілоти цілі. Евакуацію машини згодом здійснили під прикриттям танку, двох БТР-4Е та бійців 25 ОПДБр.

Бої за стратегічний населений пункт Семенівка 04

Влучання в "15"

Бої за стратегічний населений пункт Семенівка 05

Евакуація збитого гелікоптера. Фотографії з особистого архіву бійця 1 аеромобільної роти 79 ОАЕМБр

Бої за стратегічний населений пункт Семенівка 06

Схема бою

Бої за стратегічний населений пункт Семенівка 07

Загиблий 3 червня командир 1 батальйону 95 ОАЕМБр Сенюк Тарас. Фото з сайту "Книга памяті"

ВИСНОВОК

Оцінюючи дії 95 ОАЕМБр, можна дійти висновку, що операція була спланована надзвичайно погано на всіх рівнях. Не було враховано:

  • місцевість, де атакували. Противник міг доволі легко в такому вузькому коридорі влаштувати вогневий мішок та розбити бронегрупу на декілька і методично знищувати їх;
  • недооцінка противника. Маючи приблизно 400 бійців, іти в наступ на підготовлені позиції противника в котрого є всі засоби для боротьби з бронетехнікою і навіть з авіацією і, що головне, в котрого було від 300 до 400 бійців – безглузда ідея;
  • не була проведена артилерійська підготовка по позиціях противника, що вилилося в повну домінацію на полі бою в плані подавляючого вогню. Саме через вузький перехід не було можливості розвернутися в бойовий порядок і застосувати свою вогневу міць. На самому початку був застосований штурмовик Су-25, результати котрого залишали бажати кращого;
  • противник був добре підготовлений до бою. Була вибудувана лінія оборони, розрахунки ПТРК вели вогонь з дахів будівель у промисловій зоні;
  • для такої масштабної за важливістю операції були задіяні надто малі сили. І задіяні вони були неграмотно. За таку легковажність і самовпевненість довелося заплатити високу ціну – життя комбата.

Тепер ми знаємо, що 3 червня на двох напрямках під Слов’янськом проводилися дві важливі операції, одна з яких закінчилася вдало, а інша – очікувано. Доволі легко уявити подібний сценарій для бійців 79 ОАЕМБр, котрі також атакували по вузьких коридорах БП навколо Красного Лиману, якби у противника було вдосталь сил і часу організувати хоча б пародію на оборону тій, що бойовики зуміли вибудувати в Семенівці. Далі був бій за Ямпіль. Що ж стосується втрат противника, то згідно з даними OSINT дослідника NecroMancer, 3 червня 2014 року втрати противника становили 8 загиблих, з них 3 - це бійці "Мотороли" (на відео нижче противник каже про 6 "двохсотих". Цілком можливо, що це відповідає дійсності. Оскільки 1 з 8 загинув у районі 3 БП, а ще один міг загинути в боях за Лиман). Точно відомо, що вогнем українського танка з 17 ОТБр було вбито двох ворожих "мисливців за бронетехнікою".

Дмитро Путята, для Цензор.НЕТ

Источник: https://censor.net.ua/r3164351
Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх