EN|RU|UK
 Общество
  4547  13

 "Нам дуже важко без мами": Яну Червону нагородили орденом "Народний герой України" (посмертно). Репортаж із церемонії у Харкові


Автор: Віолетта Кіртока

У Харкові срібними орденами "Народний герой України" нагороджено десятьох неймовірних українців. Двох із них – посмертно. Зокрема і жінку, у якої залишилося двоє маленьких дітей.

Нам дуже важко без мами: Яну Червону нагородили орденом Народний герой України (посмертно). Репортаж із церемонії у Харкові 01

Урочистий зал харківського Національного академічного театру опери та балету вщент заповнився людьми. Дізнавшись про проведення церемонії нагородження "Народним героєм України", і департамент освіти Харківської області, і керівництво університету Повітряних сил України, і університету Внутрішніх справ та інших закладів, де готують майбутніх захисників країни, відразу відрядили своїх курсантів та студентів, учнів старших класів на цей захід. "Таке нагородження – найкращий урок патріотизму", - і це справді так.

Нам дуже важко без мами: Яну Червону нагородили орденом Народний герой України (посмертно). Репортаж із церемонії у Харкові 02

Начальник головного управління Національної поліції в Харківській області генерал Валерій Сокуренко, який активно допомагав в організації церемонії, підкреслив значення цього нагородження тим, що прийшов на свято у парадній формі. Перед початком особисто цікавився, чи все в порядку, прослідкував, щоб захід, який проводиться відкрито, був безпечним. Така увага була приємною і доречною.

Нам дуже важко без мами: Яну Червону нагородили орденом Народний герой України (посмертно). Репортаж із церемонії у Харкові 03

Всі присутні на церемонії зауважили, як урочисто та щиро прозвучав Гімн України у виконанні хору театру. До речі, весь колектив ХНАТОБу зробив усе, щоб церемонія була гідно оформлена і організована, щоб усе можна було показати, а герої відчували себе в центрі уваги. Генеральний директор-художній керівник театру Олег Орищенко переймався, слідкував за всім підготовчим процесом, все нагородження провів у залі і щиро запропонував співпрацю і надалі. Організатори церемонії зазначили, що таке ставлення зустрічається далеко не всюди.

Ведучі церемонії - поет і журналіст Дмитро Лазуткін та акторка, режисер Катерина Степанкова не просто викликали на сцену героїв та тих, хто їх представляє, а й самі привітали нагороджених. Дмитро разом із своїми харківськими друзями-музикантами Борисом Севастьяновим та Євгеном Андреєвим виконали дві пісні проекту "Артерія", запаливши зал словами: "коли українські танкісти ведуть вперед українські танки"… А Катерина прочитала неймовірно сильний вірш Дзвінки Торохтушки, присвячений загиблому бійцю з позивним Гюрза. "…з Героєм гранично зручно, коли він почив у Бозі"… Римовані рядки зворушили наймужніших воїнів, примусивши потайки витирати сльози…

Цього разу нагороди вручали командир 1-ої штурмової роти Добровольчого українського корпусу Дмитро Коцюбайло, друг Да Вінчі, та організатор медичної служби "Вітерець", яка вивозить поранених з передової, Галина Алмазова.

Нам дуже важко без мами: Яну Червону нагородили орденом Народний герой України (посмертно). Репортаж із церемонії у Харкові 04

"Коли я назвав Яну дівчиною, вона зупинила мене словами: "Я тобі не баба якась. Я – боєць", - представляючи кулеметницю Яну Червону, позивний Відьма, яку нагороджували посмертно, її побратим Микола Шафалюк, друг Бугай, ледь стримувався – важко говорити про загиблого друга, тим більше, коли на сцені стоять її діти і чоловік. Син Яни - і це зауважили всі, хто був у залі, – неймовірно схожий на маму… Чоловік загиблої, тримаючи в руках футляр із нагородою, зміг сказати єдине: "Нам дуже важко без мами"…

Нам дуже важко без мами: Яну Червону нагородили орденом Народний герой України (посмертно). Репортаж із церемонії у Харкові 05

Наступними на сцену піднялися діти Андрія Широкова, позивний Сімянин, який загинув на Світлодарській дузі. Його дружина тепер самотужки піднімає п’ятьох дітей. Всі вони у вишуканих червоно-чорних вишиванках. Батько пишався б… Побратима представляв командир 1-ої штурмової роти Добровольчого українського корпусу Дмитро Коцюбайло, друг Да Вінчі, який пліч-о-пліч воював із Сім’янином з 2014 року. А посмертні нагороди родинам передавав батько наймолодшого Народного героя України харківянина Данила Дідіка Андрій.

"Я пишаюся цією нагородою. І помітила, що з часом пам’ять про загиблих стирається. А ми маємо розказувати дітям, що їхній батько був героєм. І рада, що тут сьогодні народжуються легенди", - дружина загиблого Андрія Широкова Ганна справжня патріотка України і такими виховує дітей.

Нам дуже важко без мами: Яну Червону нагородили орденом Народний герой України (посмертно). Репортаж із церемонії у Харкові 06

Танок солдата і Смерті з пластичної драми "Матінка Кураж", поставлений хореографом Олексієм Скляренком, рухами настільки влучно показує тонку межу між життям і загибеллю, що зал, здається, не дихав, дивлячись на сцену. А самі артисти добре знають, що таке війна, розуміють, наскільки вона близька. Даря Баріхашвілі була вимушена покинути окупований Луганськ, де вона жила і грала у театрі… Виїжджала вона з рідного міста вже тоді, коли це було досить небезпечно. А Юрій Радіонов – родом з Бахмута, колишнього Артемівська. Це місто також зазнало бойових дій та зазіхань окупантів… Ці чудові актори дуже добре розуміють і відчувають, що відбувається в країні, тому і виконують свої ролі настільки проникливо. До речі, вистава раз на місяць іде в київському Театрі на Липках. Найближча відбудеться 6 грудня.

Нам дуже важко без мами: Яну Червону нагородили орденом Народний герой України (посмертно). Репортаж із церемонії у Харкові 07

Бійці 24-ої бригади та 3-го полку спецназу, які піднімалися на сцену в парадній формі, викликали захоплення. Справжні офіцери незалежної країни. Причому цю незалежність вони самі ж і виборюють.

Нам дуже важко без мами: Яну Червону нагородили орденом Народний герой України (посмертно). Репортаж із церемонії у Харкові 08

Андрій-Василь Дзюба, позивний Принц, прийшов у 24-ту бригаду в 2014 році – підписав контракт після того, як отримав диплом… політолога львівського університету. Розуміючи, що в країні точиться війна, молодий хлопчина, який навіть військову кафедру не закінчував, не міг інакше – і пішов захищати Батьківщину. Цієї весни саме Андрій брав участь у керуванні вогнем під час знищення ворожої позиції "Крокодил" під Мар’їнкою. Вона розміщувалася на висоті, звідки бойовики добре бачили наші позиції та постійно обстрілювали армійців. Саме випущена з цього ВОПу граната поцілила по військовій машині. Попри щільний вогонь Андрій витягнув пораненого бійця, надав йому допомогу, відтягнув у  безпечне місце. А коли прийшов час і була можливість знешкодити той самий ВОП, долучився і до того. Після розгрому позиції ворог не наважився його відбудувати. Бійцям роти, якою командував Андрій, стало трохи легше… Представляв свого друга і побратима Джеміль Ізмаїлов, кримчанин, вимушений покинути рідні місця після окупації півострова Росією. "Андрій – надійний друг, мужній командир і взагалі – найкраща людина з тих, кого я знаю. Він заслуговує на цю нагороду і повсякчас буде підтверджувати це високе звання", - сказав Джеміль.

Нам дуже важко без мами: Яну Червону нагородили орденом Народний герой України (посмертно). Репортаж із церемонії у Харкові 09

Спецпризначенець Чарлі вийшов в окулярах, бо обличчя бійця не мають знати наші вороги. Його представляв побратим з позивним Яшка, який, розказуючи про свого командира роти, ще й жартував. Сам офіцер був урочистий і схвильований. "Для мене велика честь і відповідальність –отримувати таку нагороду, бо вона – від справжніх воїнів, від народу України. Мій друг, з яким ми служили разом, Євген Подолянчук, позивний Скаут, який отримав звання Народного героя України посмертно, говорив: "Боротися – означає жити, а жити – означає боротися. Ми продовжуємо ту роботу, яку не закінчили наші побратими, які віддали життя за майбутнє нашої держави", - такими словами подякував присутнім Чарлі, тримаючи нагороду в руках. І віддав честь з такою гідністю, аж подих перехопило.

Нам дуже важко без мами: Яну Червону нагородили орденом Народний герой України (посмертно). Репортаж із церемонії у Харкові 10

Харківський письменник Сергій Жадан долучився до церемонії нагородження. Багатьох Народних героїв, присутніх у  залі, він знає особисто, бо зустрічається з ними на війні, куди досить часто їздить з виступами, з розмовами, з волонтерською допомогою. Про багатьох з тих, кого нагороджували, він чув або навіть добре знав, а тут мав змогу познайомитися і привітати після церемонії особисто. "Сьогодні зі сцени часто звучать слова "честь" і "відповідальність". Це дуже символічно саме для звання Народного героя України. Останнім часом намагаються примусити забути про армію, про все те, що відбувається на сході. Але це неможливо. І потрібно доносити всім, що у нас є наша армія, свобода і країна", - після цих слів Сергій прочитав декілька своїх віршів.

Нам дуже важко без мами: Яну Червону нагородили орденом Народний герой України (посмертно). Репортаж із церемонії у Харкові 11

"Ми разом з цією людиною пройшли іловайський котел, - представляв Михайла Гойду, позивний Док, доброволець Юрій Ульшин, позивний Грек. – Неодноразово відчували дихання смерті. От навіть місяць тому потрапили під артилерійський вогонь. Але спокій Дока, його вміння правильно оцінювати ситуацію та аналізувати те, що відбувається, неодноразово допомагало нам вийти з важких ситуацій неушкодженими". А сам нагороджений згадав рядки з декалогу, які трішки перефразував: "Я гордий, що доля дала мені шанс брати участь у боротьбі за славу Володимирова тризуба".

Нам дуже важко без мами: Яну Червону нагородили орденом Народний герой України (посмертно). Репортаж із церемонії у Харкові 12

"Сирота завжди іде попереду, - так про Юрія Сергійчука, який отримав свій позивний саме тому, що виріс без батьків, казав його побратим. - До своїх підлеглих він ставиться як рідний батько. І береже їх". Про це розповідав, представляючи свого командира, боєць тактичної групи "Сапсан" Олександр Галай, позивний Короткий. "Я не раз мав загинути, але стою перед вами. Це не тільки моя нагорода, це і орден тих моїх хлопців, тих, кого вже немає", - суворий воїн ледь стримував сльози.

Нам дуже важко без мами: Яну Червону нагородили орденом Народний герой України (посмертно). Репортаж із церемонії у Харкові 13

"Хочу, щоб усі розуміли, що ця війна може закінчитися тільки нашою перемогою", - такими словами привітав усіх харків’янин Григорій Сіваченко, позивний Гора, який служив у батальйоні "Айдар" і відзначився тим, що під час оборони 32-го блокпосту в Луганській області виявив і знищив групу російських офіцерів, разом з героєм Росії, який отримав це звання за "взятіє Крима".

Нам дуже важко без мами: Яну Червону нагородили орденом Народний герой України (посмертно). Репортаж із церемонії у Харкові 14
Нам дуже важко без мами: Яну Червону нагородили орденом Народний герой України (посмертно). Репортаж із церемонії у Харкові 15
Нам дуже важко без мами: Яну Червону нагородили орденом Народний герой України (посмертно). Репортаж із церемонії у Харкові 16

"Єдина моя заслуга на війні – це те, що я боками рівняю окопи, коли по них іду, - волонтер із Білої Церкви Юрій Москаленко примусив зал сміятися над своїми жартами. Але продовжив цілком серйозно: - Я хочу вибачитися перед тими, кого не змогли врятувати. Ми про них завжди пам’ятатимемо. і я хочу, щоб ви знали: ця нагорода не лише моя, а всіх, хто входить в Білоцерківську волонтерську групу. Це ті люди, які невтомно шостий рік допомагають армії".

Нам дуже важко без мами: Яну Червону нагородили орденом Народний герой України (посмертно). Репортаж із церемонії у Харкові 17

"Ми познайомилися з цим мужнім воїном у миротворчій місії в Іраку, - представив киянина Вадима Крайненка, позивний Тридцятий, командир 503-го батальйону морської піхоти Вадим Сухаревський, позивний Барсук. – Я був тоді 19-річним бійцем, а він мене навчив всього, навіть грати на гітарі. Коли прийшла війна до нас, Вадим уже жив цивільним життям, але відразу пішов добровольцем у військкомат. Чесно скажу, що я його відмовляв, просив залишитися вдома, мовляв, в армії є люди, але він не послухав. І зустрілися ми під Луганським аеропортом. Вадим виводив групи десантників із оточення, вертаючись по них знову і знову. Він вивіз і мене після поранення"… Вадим, приймаючи орден, сказав такі слова: "Це нагорода мужності, героїзму кожного бійця, який опинився на цій війні. Я на власні очі бачив, як ви робите неможливе можливим".

Нам дуже важко без мами: Яну Червону нагородили орденом Народний герой України (посмертно). Репортаж із церемонії у Харкові 18

"Я точно знаю, що друг Інженер – це та людина, яка знищила більше ворожої техніки за будь-якого бійця", - представив Валерія Кіндзерського його побратим друг Яшка. Доброволець, який дев’ять місяців у 2014-2015 роках тримав позицію в Пісках, воює всі ці роки. Але зараз - у лавах 93-ої бригади. Він, небагатослівний і стриманий, сказав найважливіші слова: "Перемога буде за нами!"

Нам дуже важко без мами: Яну Червону нагородили орденом Народний герой України (посмертно). Репортаж із церемонії у Харкові 19

Завершив церемонію виступ проекту "Тимчасова назва" - непрофесійних музикантів, вимушених переселенців із Донецька, які написали музику на вірші Сергія Жадана. Для багатьох присутніх вони стали відкриттям. Всі їхні композиції можна послухати, якщо задати в інтернеті пошук по назві проекту. Вони страшенно переживали, щоб усе звучало як слід. Їм допоміг у цьому звукорежисер ХНАТОБу Михайло Алборов.

Нам дуже важко без мами: Яну Червону нагородили орденом Народний герой України (посмертно). Репортаж із церемонії у Харкові 20

Серед гостей церемонії був і головний редактор сайту Цензор. НЕТ Юрій Бутусов, який з перших днів існування нагороди долучився до місії і продовжує слідкувати за тим, щоб нагороджували дійсно за військові подвиги. Є на цій фотографії і внук відомої артистки Ади Роговцевої Матвій Скляренко, який у складі акторської групи вже також виступав на базі у добровольців. Разом із Народними героями залюбки фотографувався і Всеволод Кожемяко, харківський бізнесмен, волонтер, який активно допомагав і щиро переживав за те, щоб церемонія нагородження не минула не поміченою в місті, щоб наші бійці відчули себе потрібними, щоб їм було затишно і тепло. Так і було.

 Віолетта Кіртока, Цензор.НЕТ

Фото: Олександр Савченко, прес-офіцер 24-ої бригади

Источник: https://censor.net.ua/r3163195
 Топ комментарии
Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх