EN|RU|UK
 Политика Украины
  10262  34
Материалы по теме:

 Депутатка від "Слуги народу" Ірина Верещук: "Коломойський і є та патологія і система, яка сьогодні і є державою. На жаль"


Автор: Тетяна Ніколаєнко, Євген Кузьменко

Військова, юристка і спеціаліст з міжнародної інформації, Ірина Верещук – одна з 15 депутатів президентської фракції, кому довірено спілкуватися з журналістами. Втім, попри жорстку партійну дисципліну, вона не боїться мати свою позицію, хоч інколи і непопулярну.

Ірина Верещук – 29-й номер "Слуги народу", представник уряду у парламенті.

До того, як потрапити в Раду у команді влади, Верещук працювала в РДА та була мером Рави-Руської у 2010-2015. У 2013 році, після відмови влади Віктора Януковича від євроінтеграційного курсу,вона закликала країни Європейського Союзу підписати окрему угоду про асоціацію з містом Рава-Руська.

Минулого тижня Верещук потрапила у скандал через свої слова по НАТО."Нам не можна йти туди, де нас не чекають", - сказала вона в ефірі 112-Україна.

"Ми хочемо, але нас не беруть. І ми стукаємо в закриті двері і втрачаємо репутаційно. Нам не можна йти туди, де нас не чекають. Нам треба рухатися, ставати міцнішими, більш злагоджено. У нас є програми співпраці, все. Але чомусь у Грузії це одна частина роботи, а у нас - інша. І навіть про політичну частини йдеться", - завила Верещук.

Ці слова були сказані після того, як було записане відео-інтерв’ю для Цензор.НЕТ, але ми вирішили уточнити її позицію і чи не було неточним формулювання власної думки. Виявилось, ні.

- Ірино, коли сьогодні вранці ми брали у вас інтерв'ю для рубрики "Відео на "Цензор", нам ще не було відомо про ваші заяви щодо проблематичності інтеграції України в НАТО. А вже до вечора на вашу адресу було висловлено стільки критики, що ми вирішили взяти у вас додатковий коментар. Скажіть будь ласка, та оцінка ваших висловлювань, яку згадують російські ЗМІ (зокрема, "в партії Зеленського засумнівалися в необхідності вступати в НАТО") - відповідає вашому погляду на ситуацію?

- Звичайно, ні. І мене дуже дивує, як можна на п'ятому році гібридної війни з Росією (в тому числі інформаційної), настільки не розібравшись, передруковувати заголовки й абсолютно повторювати те, що пише російська пропаганда. Я насправді - і це знають всі як в Україні, так і за її межами, в Польщі, Євросоюзі - виступаю за НАТО, за Європейський союз. І ми були першими, хто виступив проти Януковича...

- Ми це хто?

- Ми - це міськрада Рави-Руської (в статті "Вікіпедії" про Верещук вказується: "Після оголошення урядом Азарова-Януковича відмови від підписання Угоди про асоціацію з ЄС, наступного дня від імені громади Рави-Руської звернулася до Європейського союзу із закликом підписати Угоду про асоціацію окремо з Равою-Руською. Вважаючи офіційну позицію влади України щодо призупинення євроінтеграції такою, що не відповідає iнтересам територiальних громад і не відстоює інтереси територіальних громад". - Ред.). Але я за те, щоб говорити людям правду. Все, що я сказала у своєму інтерв'ю, - це те, що ми маємо бути реалістами стосовно НАТО. І що швидше в НАТО візьмуть Грузію, ніж нас. На превеликий наш жаль. Тому що в 2008 році ми разом могли отримати ПДЧ, але тоді європейські країни нас не підтримали (я говорю про Німеччину і Францію). І ми його не отримали.

Проте, сьогодні ми можемо і повинні забезпечувати співпрацю НАТО в тому, що стосується нашої безпеки. Це - наш оборонний комплекс, це стандарти НАТО. А політична частина, на жаль, від нас не залежить.

Ось і все, що було сказано. Але, на жаль, як ви бачите, все інтерпретували по-іншому. Головний посил, за який мене критикують - це те, що я сказала: на жаль, НАТО озиратиметься на Росію. Тому що вони це зробили в 2008 році. І зараз вони працюють з Росією і щодо Ірану, і щодо Венесуели, Сирії, Афганістану, щодо багатьох інших точок. І тому заперечувати те, що Росія, на жаль, впливає на рішення НАТО - годі й говорити. І щоб вони не дивилися на Росію, приймаючи рішення щодо України, має змінитися сама парадигма НАТО. Ось у чому суть проблеми. Хіба це не правда? Нехай НАТО нам скаже, що це не так. А запитайте нас - так, звичайно, ми хочемо в НАТО. І будемо робити все, щоб швидше провести модернізацію і стати ближче до НАТО.

І ще я сказала, що наша країна має використовувати всі можливості, які дає НАТО. І проєкти, і програми. Навела як приклад Фінляндію, яка не вступила в НАТО і не включила такий пункт у свою Конституцію, але при цьому ближча до НАТО, ніж інші країни! І я додала: якщо є можливість, щоб НАТО прийшло до нас своїми стандартами, економічними програмами - то до цього треба прагнути.

Щодо інших питань позиція Ірини Верещук теж досить радикальна, і тому цікаво, наскільки фракція зможе справитись із внутрішнім вільнодумством і чи не піде будувати українську версію китайського єдиномислія.

НЕ ВВАЖАЮ, ЩО СААКАШВІЛІ БУВ БИ НАСТІЛЬКИ ХОРОШИМ МЕРОМ ДЛЯ ОДЕСИ, ЩОБ ПІДТРИМУВАТИ ЙОГО І АГІТУВАТИ ЗА НЬОГО

- Пані Ірино, ви починали з роботи в РДА, а потім були мером Рави-Руської, а зараз одна з найбільш актуальних тем – це дострокові вибори. Плюс на це накладаються всі чутки про план Штайнмаєра – буде він втілений чи ні, і чи будуть вибори на окупованих територіях. Тому цікавить ваша позиція, чи потрібні Україні дострокові місцеві вибори, чи краще почекати до осені 2020?

- Дякую за запитання, моя позиція така: я за строкові місцеві вибори. Не так багато часу залишилось і, повірте, перед нами дуже багато роботи, щоб підготуватися і провести їх вчасно, аби вони були забезпечені, прозорі, демократичні. Щодо формули Штайнмаєра, я не бачу на сьогодні аргументів, чому ми повинні проводити вибори на Донбасі. Ми не маємо безпекових питань вирішених, ми не маємо вирішених багатьох інших питань – закриття кордону, взяття під контроль україно-російського кордону, роззброєння, питання амністії. Є дуже багато питань, які передують виборам на Донбасі. І якщо ми говоримо про вибори у квітні - як я чула перші дати - то це неможливо. І я не буду голосувати за такі рішення.

- Є ще чутки, що дострокові вибори відбудуться не по всій Україні, але стосуватимуться 4 найбільших міст – Київ, Харків, Одеса, Дніпро.

- У це я вірю більше. Навіть, скоріше, більше вірю у Київ, ніж Одесу і Дніпро. Поясню чому: кожні вибори потрібно голосувати окремою постановою Верховної Ради. Для того, щоб були дочасні вибори, потрібні підстави. Конституція передбачає, що мають бути підстави. І коли ми говоримо про місцеве самоврядування, такими підставами можуть бути – порушення Конституції, інших законів, що визнано судом, - ми повинні мати рішення судів, що дана рада порушує Конституцію. Якщо ми маємо інші підстави – наприклад, не збирається рада, немає кворуму більше визначеного законом терміну, не голосує бюджет – то по кожному випадку треба розбиратися окремо. Я не знаю, яка на сьогодні ситуація в Одесі, але знаю, яка у Львові – нормальна, робоча. Чи треба проводити вибори у Львові? Я не переконана. Я як міський голова у минулому стою на засадах децентралізаційності. Нам спочатку треба провести децентралізацію, вирішити усі питання спроможності громад, провести аудит громад, що вже утворені, і подивитись, скільки ще потрібно утворити. Провести ці перші вибори, якщо ми говоримо про створення ОТГ, і лише тоді виходити на загальні українські вибори. Немає такого часу, щоб це зробити за 3-4 місяці.

- Ірино, думаю, що ці доводи, чому потрібно проводити строкові, а не дострокові вибори, приводили і керівництву партії. Але, здається, вас не почули. В чому доцільність проводити позачергові вибори?

- Звичайно, така доцільність є – партія, яка отримала більшість у парламенті, завжди має розраховувати і на більшість у місцевих радах. Чому ми б мали про це не мріяти і не стукати до людей у надії, що вони нам довірять і місцеві ради? Але окрім політичної доцільності має ще превалювати державницька позиція. Чи це допоможе громадам? Чи це допоможе у бюджетному процесі, бо я не переконана, що дострокові вибори будуть сприяти якісному бюджетуванню. Це формується бюджет, збираються показники. Це мають робити люди, які на сьогодні є міськими головами, депутатами місцевих рад. А якщо ми їм скажемо – ок, через 3 місяці місцеві вибори, то вони звичайно підуть на вибори, намагаючись переобратись. І, звичайно, підуть диспропорції, дисбаланси, конфлікти всередині. Ви ж знаєте, що в нас немає жодних місцевих виборів, які б обійшлися без конфліктів. Зразу знаходяться інші позаурядові і позамісцеві організації, які будуть впливати. І на сьогодні це розбалансування має дуже багато загроз. Тому я вважаю, що краще спокійніше розіратися, як це робить Кабмін з ДФРР і соцекономом. Ви знаєте, що є дві можливості отримати субвенції на місця - це є програми соціально-економічного забезпечення і Фонд регіонального розвитку. Було дане завдання Каміном зробити аудит. Його провели, побачили, хто не провів тендери, хто не встиг і вже, напевно, не встигне їх провести, вичленували, подивились по пріоритетах. Наприклад, якщо розкритий дах або лікарня, яка ургентно потребує вирішення, то ці проекти будуть профінансовані вже (зараз). А якщо це дитячий майданчик або закупівля м’ячів, то це можна зробити дещо пізніше, враховуючи дохідну частину бюджету. І я вважаю, що це і є ефективне управління. І вже відновили фінансування соцеконому для тих, хто цього реально потребує. І таким чином має відбуватись будь-яка дія по відношенню до місцевих рад.

- Я уточню, бо бачила нещодавно один закритий лист про зупинку фінансування соцеконому. Ми пам’ятаємо лист Богдана ще до попереднього уряду, щоб зупинити ці виплати, і потім вже були зупинені виплати за нового уряду. З ваших слів я розумію, що Кабмін Гончарука таки поновив ці виплати.

- Ще раз кажу, що це було зроблено з метою верифікації і аудиту, тому що було дуже багато сигналів, що там закладені мільярди і з них не всі йдуть за призначенням – тобто не для розвитку громад.

- Це не секрет, що колишні депутати мали з цього непогану годівницю, бо як вибивали гроші на свої регіони, так потім з них і користалися через дороги як на Тернопіллі по 40 метрів без тендеру.

- Ви дуже в темі і розумієте, про що я говорю. Саме з цією метою було зроблено аудит. І на сьогодні всі нормальні проєкти будуть профінансовані.

- Повертаючись до теми місцевих виборів, скажіть, чи є вже кандидатури, які підуть на вибори від "Слуги народу" у великих містах? Наприклад, по Києву.

- Ми про це не говорили на фракції, але між собою у фракції дивимось, приглядаємось і, звичайно ж, "Слуга народу" висуватиме свої кандидатури. І в Київ, і в Одесу, і в Львів.

- Але чи буде це представник партії чи якийсь знаковий політик? Наприклад, Саакашвілі в Одесі.

- Думаю, що пріоритетом буде кандидатура від "Слуги народу". А якщо вже взагалі не буде кандидатури, то будемо звертатись до інших знакових людей. Хоча я не вважаю, що пан Саакашвілі був би настільки хорошим мером для Одеси, щоб підтримувати його і їхати агітувати за нього.

- Он як. А чому так?

- Я спостерігаю за його діяльністю, бачу і багато його позитивних рис (без сумніву, вони є), але я трішки розумію, яким має бути міський голова – це господар, це господарник, який занурюється в місто. Як правило, це має бути людина, яка там народилася, виросла, розуміє ментальність, розуміє, як достукатись до людей. Це має бути прямий контакт. Не можна спілкуватися, якщо йдеться про міського голову, через ЗМІ, через соцмережі, своїх помічників. Треба прямий контакт. І якщо ти не маєш такого шарму чи емоцій, які би були зчитувані місцянами, дуже важко знайти контакт. І щоб він був на користь місту.

- Тобто ви не думаєте, що буде як у випадку з мажоритаркою, коли бренд вашої партії переважував персоналії самих людей, а кандидати дуже часто навіть не виходили на зустрічі з виборцями.

- Ні, так не буде, бо це дуже важко відтворити на місцях, бо люди знають, за кого вони голосують, а голосують вони за тих, хто потім 5 років буде відповідати на їхні запитання, буде слухати їхню критику і буде з ними ділити горе і радість. Тому важливо розуміти, що люди на місцях знають, кого вони обирають. Це ми думаємо, що мер Одеси чи мер Харкова погані, а харків’яни беруть і обирають мера, якого вважають за потрібне. І потім з ним працюють. І це потрібно поважати в центрі.

- Я правильно розумію, що по Одесі вже є в партії кандидатура, але ви не хочете її назвати?

- Ну, бодай, я про таку кандидатуру знаю. Є люди, які працюють з нами і готові спробувати свої сили в Одесі.

- А в Києві є кандидат, бо це значно ближча перспектива. Були чутки і про Олександра Ткаченка, і про інших депутатів…

- І Андрій Богдан самоанонсувався…

- Київ – це дійсно дещо особливе, тому що він має свій закон. Ніхто крім Києва і Севастополя окремих законів не мали. І цей закон регламентує діяльність міського голови, обумовлює виключність у повноваженнях – коли поєднуються функції голови КМДА. Цього немає ні в Харкові, ніде. І на сьогодні це питання гостро дискусійне, хто і що має бути міський голова для киян. І хто, і що (я маю на увазі функції) має бути голова КМДА. Чи ці поняття є єдиноцілі, чи ці поняття мають бути розділені.
Я вважаю, що ці поняття мають бути розділені. Моя думка і аргументи такі: я почитала новий проект закону, який пропонує наша фракція, подивилась його з точки зору міського голови і побачила, що стаття 13, яка викладає функції міського голови, вона є повною і в принципі забезпечує необхідне функціонування і забезпечує виконання зобов’язань або обіцянок, з якими ідуть кандидати на міського голову повною мірою – туди належить освіта, медицина, земельні питання, управління містом, комунальні питання. Це все робить міський голова. КМДА – це контрольна функція і виконання державних програм. Якщо є державна програма і вона діє в тому числі в місті Києві, то це питання до префекта або наразі голови КМДА. Єдине дискусійне для мене питання – це функція припиняти рішення у випадку невідповідності Конституції та іншим законам. І тепер питання до особи, яка буде виконувати цю функцію – хто має встановити, що Конституція була порушена, якою освітою має володіти голова КМДА, щоб припинити рішення ради з причин неконституційності? У нас є Конституційний суд…

- І ухвалення ним рішення затягується на чималий проміжок часу…

- А тепер уявіть, скільки рішень буде виноситися. На сесії в Рава-Руській їх було понад 80.

- Є ще питання райрад. Нинішній закон їх скасував, новий передбачає поновлення. І тут постане питання, яке завжди найгостріше в Києві – це питання відведення землі. В новій редакції закону я так розумію, що саме вони вирішуватимуть земельні питання. І тут виникає питання: де буде менше корупції – коли це робить один орган чи коли їх буде кілька?

- Погоджуюсь. Знаєте, у нас у кожній царині виходить така паталогічна ситуація, що б ти не робив, все одно виходить погано. Райради – погано, відсутність райрад – погано. Корупція в будь-якому випадку є і тепер треба зважити, що буде тим меншим злом і що буде реальним шляхом до її викорінення. Або бодай зменшення. Наразі в мене відповіді на це немає. Закон теж не дає відповіді. Представницька демократія - це добре, люди мають прямий зв'язок. Я вірю, що краще людина, яку обрали, ніж та, яку призначили. Але я не знаю, чи воно спрацює в даному випадку. І я не знаю, чи допоможуть вирішити це питання землі.

У ПИТАННІ ЗНЯТТЯ НЕДОТОРКАННОСТІ НЕМА МІСЦЯ ДЛЯ ПРОТЕСТУ

-Оскільки вже заговорили про тему корупції, то минулого тижня у вашій фракції стався такий собі ексцес виконавця, коли частина депутатів не проголосували зміни в КПК, "Закон про статус народного депутата", які давали право на обшук депутата, доступ до його банківських рахунків, прослушку для ДБР та НАБУ. У багатьох активістів це викликало обурення – мовляв, немає різниці між Радою попередньою і Радою нинішньою. З іншого боку, в депутатів був логічний протест, бо вони усвідомили ризик стати заручниками, які не матимуть змоги голосувати на свій розсуд, а тільки виконувати централізовані команди.

- І стануть не слугами народу, а слугами партії.

- Дякую за запитання, але немає місця для протесту. Ми зняли недоторканність, яка була закріплена в Конституції. А відтак всі решта законів мають бути приведені у відповідність.

- Але мені здається, що дехто з депутатів, коли голосував зміни в Конституцію, не до кінця розумів, що дозволяє і про що йдеться.

- Так, і тепер питання до тих депутатів: ви розуміли, що ви робите? Бо я це робила свідомо. Ми маємо позбавити депутатів недоторканності. Політичний індемнітет – він лишається, але я чудово розумію, чим він відрізняється від усіх видів захищеності. І якщо хтось з моїх колег думав, що ми це проголосували для проформи, то ні – ми ідемо далі і робимо те, що хочуть люди. І я переконана, що ми повернемось до цього законопроєкту і проголосуємо його.

- У мене немає доказів, що депутати платили за свої мандати, хоча все ж зрозуміло, що вони принаймні вклали великі кошти в свої кампанії, і для них буде складно голосувати…

- І що? Це має означати, що тепер вони повинні мати певні пільги чи преференції перед законом?

- Ні, питання не в преференціях, а в тому, що для них буде морально складно голосувати ще один закон, де ідеться про відкликання народного депутата.

- Складно, але вони знали, куди ішли. І таке голосування буде для них тестом. І воно мало би мати пояснення. Не можна пообіцяти, а потім робити вигляд, що ми цього не говорили. У 9-му скликанні так не буде, і якщо хтось цього не розуміє, то краще зараз скласти повноваження.

- Знаєте, ми якраз  минулого тижня були на регламентному комітеті, де "розбирали" двох порушніків-кнопкодавів, і пані Копанчук на питання Синютки, що вони ж підписували меморандум, де обіцяли цього не робити, відповіла, що це не юридичний документ. І ми були під сильним враженням, бо думали, чи не варто так тепер сприймати й інші обіцянки?

- Ні, не варто. Це радше виняток, який підтверджує правило. Ми будемо боротись з кнопокдавами, ми будемо боротись із тими, хто порушує дані обіцянки, бо ми давали колективні обіцянки. І люди, які голосували за нас, вони не розбираються, яке прізвище, вони кажуть: "ви обіцяли". І якщо такі випадки повторяться, то такі, як я, а я сподіваюсь, що таких буде багато, ми ставитимемо питання руба – або ми, або вони.

- Наскільки я розуію, на початку історії з цими двома кнопкодавами багато членів фракції якраз і поставили питання руба. І пропонували попри відсутність правових підстав змусити до морального рішення скласти мандат. Чому цього не сталося?

- Тому що дійсно немає поки юридичного механізму, ми внесли законопроєкт, але депутати з інших фракцій нас гостро за це критикують. А зараз немає іншого механізму крім морального. Ми сказали: "складіть мандати". Вони відповіли: "Не складемо". Ну що, ми будемо бити їх?

- Ви сказали, що наступного разу буде сильніше покарання. Я правильно розумію, що це буде виключення з фракції. Як ще ви можете покарати?

- Ну, виключити з фракції – вони залишаться позафракційними депутатами-мажоритарниками. Легше зі списочниками. Наприклад, мене проголосували, і я втратила мандат.

- До речі, у вас же є ця дискусія, чи застосовувати імперативний мандат до мажоритарників?

- І бачите, тут у мене інша позиція, яка не збігається з позицією керівництва фракції і тими, хто розробля таку норму. Я вважаю, що це будуть нерівні умови між тими, хто є у фракції і балотувався від "Слуги народу" і тими, хто не є у фракції, і є позафракційним. Але він теж мажоритарник. Виходить, що до них цей закон взагалі не буде застосований. Як на це реагуватимуть люди – що є політично недоторканні і ті, щодо яких може бути застосований партійний диктат. І де знайти той баланс? Щоб і той мажоритарник, який кнопокодавить, відчував відповідальність і не кнопкодавив, і не казав, що це просто меморандум. Тому ми запропонували кримінально притягати до відповідальності за кнопокодавство. Але поки цей законопроєкт чекає другого читання.

- З подачі вашої фракції в останні тижні з’явився термін турборежим. Але ми нещодавно говорили з депутатом з "Голосу" Андрієм Осадчуком і він зі смутком зауважив, що до 60% можуть бути неякісними через такий поспіх. Чи погоджуєтесь ви з такою цифрою?

- Ні, не погоджуюсь із такими відсотками. Звичайно, ризиковано застосовувати турборежим у тривалому періоді, я вважаю, що його потрібно вже припиняти, але і сама специфіка моменту змушує збільшувати чи сповільнювати темп. Ті законопроєкти, які є внесені і проголосовані в першому чи другому скликанні, вони були розроблені в попередній каденції. Ці законопроєкти роками були в комітетах, в різний спосіб обговорювались, але не було сили волі і консенсусу їх прийняти. І хороші законопроєкти не були проголосовані, бо не вистачало голосів. Чому ми швидко це робимо, бо нам вистачає голосів. От ми минулої п’ятниці ухвалили 3 законопроєкти, які давно чекало Міністерство оборони.

Є, звісно, законопроєкти, які викликають занепокоєння. Це колишні законопроєкти, куди правками закладено інші норми щодо податків, щодо ефективного використання коштів.

- Наприклад, це закон про пайовий внесок забудовників. Щодо нього було багато дискусій і цікаво почути вас, бо ви теж мер, бо представники тих міст, які біля Києва, кажуть, що пайовий внесок давав до 20% в бюджет громади. І зараз у них є побоювання, чим перекривати ці гроші. Яка ваша думка і як вас переконував прем’єр, який заради цього законопроєкту приїхав у Раду, і чи зміг він вас переконати?

- Я мушу вам зробити комплімент – ви настільки глибоко в темі. Напевно, глибше, ніж дехто з депутатів. Ви правильно поставили акценти. Бо я мала на увазі саме цей законопроєкт, але не хотіла називати. Дійсно, от вам законопроєкт про пайову участь. Ось вам корупційна складова. Всі чудово розуміють, що коли в тебе є градація від 0 до 10, то міський голова і Рада можуть забезпечити і собі безбідне життя, і громаді. А може і не забезпечити. Може використати цю (корупційну) можливість, а може і не використати. Всюди, де є людський фактор, – це є ризик, і його треба уникати. Але на даному етапі життя, подекуди бюджети розвитку малих громад, особливо міст районного значення, коли в нас кілька років тому забрали ПДФО, який був фіксованим і передбачуваним податком, ця пайова участь подекуди давала 60-70% до бюджету розвитку. І позбавити одномоментно громади всієї України доходу, бо податок умовно ризиково корупційний – це було нечесно. Відразу піднялась асоціація міських рад, сільських, селищних голів, вони почали писати, бомбити, штормити. Але нам і не треба було це доводити, бо ми це розуміли. Я не розумію, чому розробники закону не розуміли і в такий ригористичний спосіб намагались скасувати повністю пайову участь.

Я погоджуюсь з аргументами прем’єра, який каже, що низькі або нульові податки на інвестиції – це є прийнятною світовою практикою. Але не було запропоновано компенсаторів, і наші депутати, і представник "Голосу" просили компенсаторний механізм. І, слава Богу, нас почули! Щоб встановити фіксований відсоток – 0% для промисловості, 2% для житла і 4% для нежитла. Це позбавляє корупційності і є чітко зрозумілим. Тут немає нічого складного. Це зробили і ми проголосували.

ПРЕМ’ЄР РОБИТЬ УСЕ МОЖЛИВЕ У ТІЙ СИТУАЦІЇ, У ЯКІЙ ВІН ОПИНИВСЯ

- Ви представник уряду в Раді. Наскільки часто спілкуєтесь із прем’єром, які завдання перед вами стоять?

- Настільки часто, що до вас приїхала від прем’єра. Ми майже щодня спілкуємося, моя місія – це комунікація, в тому числі і з вами; я мушу доносити те що бачу, чую ; я маю доступ до усіх нарад – закритих і відкритих. Я приходжу, я слухаю, аналізую, раджусь, щось, може, підказую. Той же закон про пайовий внесок – я комунікувала з прем’єром як колишній міський голова, доводила. У нас повна комунікація і не можу на сьогодні сказати, що прем’єр не хоче чи не може побачити загальну картину. І на сьогодні він робить в силу тих обставин, де він опинився, все, що може. 12 – він ще на роботі, 8 ранку – він вже на роботі.

На сьогодні йде програма МВФ. Нам дуже важливо підписати нову програму, бо це наші показники в світі, це те, на що дивляться інвестори. А МВФ, знаєте, теж не дуже любить суб’єктні держави, щоб ми відстоювали свою суб’єктність. Це легко експертом мені було говорити: "що ми не можемо МВФ пояснити, що ми не можемо підняти тариф? Бо ми не маємо, як заплатити". А зараз я змінила риторику.

- Можна ще згадати серіал "Слуга народу", як там говорив президент про МВФ, і що є в реальності.

- Тепер все змінилось, ми стали віч-на-віч з реальним МВФ, реальними програмами, реальними проєктами. Я не кажу, що щось кардинально змінилось, але моя риторика теж змінилась. Я тепер розумію, наскільки уряд затиснений в лещата ситуації. Це є кон’юнктура сьогоднішнього дня. Світові ціни на метал диктують нам ціну всередині країни. Ну от так. Ми не є суб’єктні. Ми є залежні. Нам треба це визнати. Ми залежні від 438 мільярдів грн, які ми маємо заплатити за наступний рік. 178 мільярдів дірка Пенсійного фонду. Що робити? Де брати ті гроші? Звичайно, можна сказати: легалізуємо бурштин і отримуємо надходження.

- О, у вас же була історія з Тетяною Чорновол, де вона вас звинуватила у причетності до певних схем. Але сама історія з бурштином триває вже 5 років, з того часу як на нього зросли ціни через зацікавленість Китаю. В Україні раптом почалася бурштинова лихоманка. Кілька разів намагались урегулювати через законопроєкти. Зараз я не бачу таких законопроєктів. Данило Гетманцев казав, що на нього має поширюватись просто закон про надра. Як ви вважаєте, це треба виводити в окремий сегмент, робити як Палиця на Волині через комунальні підприємства чи розвивати приватні підприємства?

- Дякую за запитання. Маленьке уточнення – це не була дискусія з Тетяною Чорновол, а її монолог і звинувачення. Але якби вона розібралась і мала честь і гідність, то вона вибачилась би. Бо якщо подивитись на мою історію і бурштин, то в Україні є одна приватна компанія, яка на сьогодні має ліцензію. За стільки років є єдина компанія, яка отримала ліцензію. Я не буду її рекламувати, можете подивитись в реєстрах. Жінка-власниця отримала ліцензію 10 років тому і постійно проходить сім кіл пекла, відстоюючи право на легальний бурштин. Тим бурштином користуються усі президенти, коли готують подарунки за кордон, цей бурштин показують на усіх виставках – єдиний, який має паспорт і дозвіл на експорт. І от нас з цією жінкою познаймили в 2017 році, і вона каже: "Я бачу, що ти енергійна, давай щось зробимо. Я бачу всю цю процедуру покроково. Я єдина на Рівнинщині, хто легально добуває, хто робить рекультивацію, хто проходить всі документи щодо землі, але ніхто мене не чує. Ти можеш мені допомогти?" І власне я очолила громадську організацію, яка є асоціацію бурштиністів, назвімо це так. І намагалась щось почати, піти на якусь комісію. Повірте, як я приїхала на ту Рівненщину, як вона мені показала ці місячні кратери… Я думала, що я залучу поляків, литовців, які знають як це робити, ми зробимо з цього гарний кейс. І ми покажемо, як Польща з цим впоралась, як Литва, і ми зробимо українську бурштинову біржу. Але коли я побачила всіх цих бенефіціарів, я зрозуміла, що навіть, якщо в мене буде дуже багато енергії, я нічого на своєму місці не зроблю в 2017 році. Інша справа – 2019, коли я стала народним депутатом. І тут пані Чорновол нехай начувається і готується, бо все, що вони покривали в частині міністерства внутрішніх справ, міністерстві екології, Держгеонадрах – як видавались дозволи, чому не давали людям дозволи… На моє задоволення цю компанію сьогодні покликали до грона експертів, які сьогодні консультують уряд і займаються розробкою законодавства щодо легалізації видобутку бурштину. Я бачила це у Facebook, і мені радісно, бо вони знають, як це робити. Головне тепер – політична воля. І вона в нас є. А те, що комусь увірветься – будьте певні.

- Просто увірветься чи у нас будуть бурштинові посадки?

- Ви розумієте, це дуже важке питання, тому що воно настільки глибоко вкорінене в систему правоохоронну, судову, на місцях, коли ви Палицю приводите, коли комунальні підприємства вже почали виникати, облдержадміністрації, які, як виявляється, усі заангажовані у цей процес. Я маю тривожні думки, щодо цього.

МИ МАЄМО ТІСНУ КОМУНІКАЦІЮ З ПРЕЗИДЕНТОМ

- Скільки разів від того, як почала працювати Верховна Рада, фракція спілкувалася з президентом?

- Ми маємо досить тісний зв’язок і досить тісну комунікацію. Я не можу сказати скільки разів, але певно разів чотири-п’ять.

- Це вже зустрічалась фракція?

- Так, зустрічі. Ми зустрічаємось по складних питаннях і повірте, ми ставимо ці питання публічно. Вони почасти не є компліментарні. Вони почасти є складними. Вони стосуються і партійної дисципліни, й ініціатив президента і так далі. Ми маємо такі досить жваві дискусії, чого напевно не було в Партії регіонів - я не пам’ятаю, такі дискусії - хоча я може чогось і не знаю. Ну, коли ми говоримо про найбільшу фракцію в парламенті, ми не маємо більше з чим порівняти. Такої великої фракції ще ніколи не було, щось схоже було у Партії регіонів.

- У комуністів, здається було десь у 90-х.

- Комуністи, так, але ми вже той відлік часу не беремо до уваги. Отже, у нас жваві дискусії, ми завжди знаходимо консенсус, бо він мусить бути.

- Тобто від президента не звучить такої думки, що ви тут завдяки мені і ви маєте слухати мене…

- Ні, ну перестаньте.

- "Ви маєте робити те, що скаже Адміністрація Президента"?

Нам наводять цитату президента про зеленого коня, на якому ви в’їхали і так само легко можете виїхати, якщо будете вести себе невідповідно до лінії партії, лінії президента.

- Ви знаєте, кожен сприймає слова президента в силу своєї освіченості, в силу своєї моральності. Я це не сприймаю ані  як погрозу, ані як приниження. Я не бачу в словах президента чогось такого, що не міг би собі сказати чи дозволити президент по відношенню до провладної фракції "Слуги народу". Я не відчуваю, я чесно кажу. Я не розумію, чому президент не може до нас звернутись з ініціативою і попросити підтримати законодавчу ініціативу президента. А чому би я не повинна була його підтримати? Так, я можу мати багато питань. Я можу в якийсь спосіб намагатись відкоригувати щось, але я підтримую ініціативи президента. Інша річ – це ті ініціативи, які з’являються у парламенті. Ті ініціативи, які є в Кабінеті міністрів – це зовсім інші вертикалі влади. Але я підтримую ініціативи президента. Я ще не побачила жодної, яка б була не на користь державі. Якщо це, звичайно, щось, що буде зрадою Батьківщини, чи зрадою державних інтересів, ми будемо обговорювати, але наразі такого немає. Я абсолютно адекватно сприймаю, коли президент каже: "Я вас прошу підтримайте, це моя ініціатива. Ви готові це зробити?" Чому б ми мали це не робити?

-Президент може не знати якусь там людину, кого призначає, це дійсно зрозуміло, все таки для державного менеджменту він – людина нова і дуже часто можна помилятись.

- І президент це визнає.

- Але давайте на вашому прикладі, як ви потрапили в команду? Вас хтось рекомендував? Ви були мером Рави-Руської від "Сильної України".

- Поясню, чому була "Сильна Україна". У нас у 2010 році, як ви пам’ятаєте, президент Янукович дуже сильно хотів прив’язати до партійної приналежності місцеві ради і міських голів.

- Так, вступали (в Партію регіонів) усі…

- І всіх під гребінку. Якщо ти не є в партії, то тебе немає і не можна балотуватись. Кожен кандидат мав бути висунутий якоюсь партією, яка є і має осередок у районі.

- Як ви відбились?

- Відбилась. Я поїхала до керівництва обласного керівництва Партії Регіонів, за що я йому зараз дуже дякую. Я ще була молоденька, взагалі 29 чи 28 років мені тоді було. І я йому сказала: можна я цього робити не буду? Я просто не піду тоді на вибори. Я не буду. Я не піду в партію. Він так на мене подивився і сказав: "Іди дитино, добре". І захистив. Я не знаю, як він це зробив. Я йому досі дякую. Бо тоді дійсно змушували. Просто змушували. При чому голова райдержадміністрації писав депеші, хто не вступає. Все як у комуністичні часи, реально. Це настільки було обурливо. Але залишимо. І я, коли вирішила балотуватись до міської ради Рави-Руської, з’ясувалось, що у нас в районі є лише 6 осередків партій. Тоді це був "Фронт змін", була "Батьківщина", "Свобода", ну і так далі. І всі вони мають своїх кандидатів. Ну, бо зрештою, вони давно працюють, вони давно на місцях. Мають свої осередки. І єдиним осередком, який був зареєстрований і не мав кандидата, була "Сильна Україна". Я ще тоді пам’ятаю вони були ледь створені, 2010 рік. Я прийшла і ще гримала на них – будь ласка, швидше, бо я втрачу шанс балотуватись.

- Мала дівчина, але вже гримала.

- Ну да, вже тоді настоювала. Ніяких зустрічей. Я взагалі з паном Тігіпком познайомилась нещодавно на форумі, де у нас був разом з УРБ (Українська рада бізнесу), куди запросили три президенти і я там була і там познайомилась із паном Тігіпком. Тобто ніякої історії ні успіху, ні невдач у нас немає.

Я ЗНАЙОМА З КОЗАКОМ, АЛЕ НІКОЛИ НЕ ЙШЛА НА ДОГОВОРНЯКИ З НИМ

- Є низка публікацій на сайтах з такою собі репутацією, де вас прив’язують до Тараса Козака і Віктора Медведчука.

- Ну, ще б пак (сміється)

- У чому суть історії? Чи знайомі ви з цими людьми? Є версія, що два мільйони кешем вам дали на кампанію. Яку кампанію?

- А якщо ні, то звідки вітер дме? Звідки взялись ці дані?

- Ну, звичайно, про два мільйони, ви розумієте, що це ні про що. Але, я дійсно знайома з Тарасом Романовичем Козаком. В силу обставин, коли я була міською головою Рави-Руської, він був депутатом обласної ради по нашому округу. Це був 122-й округ, де Тарас Козак виграв вибори до обласної ради. Він був чи не єдиний, як ми жартували, хто забезпечував бюджет розвитку. У нас другий кошик завжди був незаповнюваний. Це була людина, яка купувала школярики, будувала і ремонтувала ФАПи, робила дороги, дитячі майданчики. І до нього, реально, у його приймальню вилаштовувались черги. З міських голів, сільських, священники. Одним словом, це треба було бачити - 2 роки, з 2010 по 2012 роки, вся територія Жовківського і Яворівського районів була з ним в тісному контакті. Я напевно, якщо ви його спитаєте, навпаки трималась осторонь, бо завжди передбачала на майбутнє такі ризиковані речі, як якісь умовні договорняки про якесь будівництво чогось, бо це завжди потім коштує. Це коштує голосу. Це коштує, що ти повинна ходити і за нього агітувати, ну і так далі.

- Тебе вбудовують у команду.

- Так, і нікому, як я казала, руки не пекло. Всі стояли в черзі. Я зараз, хай не ображаються мої колеги, але хай мені скажуть в очі, що це не так. Рівно зі священиками, які літали в Ізраїль. Які проголошували за здравіє Тараса Романовича, який так багато зробив для всіх. І дійсно був такий випадок, коли Тарас Романович приїхав до Рави-Руської і хотів познайомитись зі мною і каже: "А чому ви нічого не просите? Що ви стоїте? Чого ви чекаєте? У мене є наприклад програма "Безпечне місто", у мене є програма "Дитячих майданчиків" з твердим покриттям спортивних майданчиків".

- Тобто у нього для кожної людини була своя програма?

- Так. Тобто все було продумано. Я кажу: "Я навіть і не знаю. Я якось сама". Там ПроООН, там ЄС, там Польща-Білорусь-Україна, там ще якісь проєкти. Та я навіть не знаю. Що я буду стояти в черзі з простягнутою рукою? Та я міський голова. Я себе поважаю. От і все. І на сьогодні виходить, що мене прив’язують, хоча людина щиро, нормально працювала і далі залишалась депутатом обласної ради, здається, до 15-го року він був. Тобто от і всі мої зв’язки. Пана Медведчука взагалі ніколи не бачила.

- А зараз це доповнено тим, що ви ходите на телеканали, які належать Козаку.

- Але я ходжу і на 5-й канал. Але там мене зустрічає пані Чорновол, і вона не бачить цього. Я ходжу на Суспільне, я ходжу на Інтер. Тобто на всі телеканали, куди мене запрошують. На НАШ ходжу. На 1+1 побувала перший раз.

- Тобто у вас немає такого, що я не піду до вас, тому що ви займаєте таку позицію, як…

- Ні, я іду туди зі своєю позицією. Яким би не був канал. Яким би не був контекст, хто би не були гостями, хто б не був ведучим, це – моя робота донести свою позицію і думку. А позаяк я є спікером фракції, в тому числі серед інших моїх навантажень, я ще й спікер фракції, то звичайно, що я мушу це робити. І у мене немає (різниці) НАШ, News One, чим відрізняється структура власності - це питання до правоохоронних органів. Хай вони зроблять свою роботу, а я буду робити свою.

- Ірино, я думаю, що наші глядачі вже встигли оцінити, що ви людина йоршиста, не дасте собі в кашу наплювати, у гарному розумінні цього слова. Коли ви були 5 років мером Рави-Руської, до того ж ці роки припали на часи правління Януковича, вас намагались включити у корупційні потоки? Тому що я знаю про такі спроби по меру Сум, по інших мерах. Чи були спроби і як ви на це реагували? Розкажіть одну-дві історії.

- Ну, якихось корупційних потоків у мене не було і навіть пропозицій, тому що ми з першого дня воювали з Партією регіонів. Тому що я не розуміла чому? І я це робила публічно, ще навіть легенди ходять по районам, як я головам райдержадміністрацій в очі говорила, уявляєте міський голова приїжджає на засідання ради, тобто і там де є голова райдержадміністрації і в очі йому каже: "Ти робиш – це неправильно, ти робиш це неправильно, ти чий? Добре, тебе призначив Янукович, але ти розумієш, що ти живеш на території і в регіоні, який.. Ну, ти розумієш, що таке децентралізація, що таке права громад, чому ти дозволяєш, щоби нам вимивали з бюджетів кошти?" Та це є і були публікації, я й на ZIK йшла. Я постійно воювала з першого дня, але ви не повірите, я воювала не тільки з Партією регіонів, а й з націоналістами зі "Свободою", які, коли було потрібно, підігрували. Їхні члени партій ставали губернаторами, такі як Ірина Сех. Їхні члени партій ставали головами обласних рад, прокурорами, суддями, тобто все було нормально. Уявіть собі, людина, яка незаангажована, немає партії, ніколи не була, а просто прийшла працювати, отримує і від влади і від опозиції просто спільність думок, дій, координацій і починається постійний тиск. От в цьому тиску, я й жила всі 5 років.

- А як вас не посадили?

- Я теж дивуюсь. І тепер, коли я дивлюсь на проблеми в Києві, я своїм колегам, консультантам – у мене є юристи, аналітики - кажу слухайте, якщо я не сіла там, повірте, я вже нічого не боюсь. Хотіли (посадити, – ред.), наркотики підкидали. Було різне. Але завжди знаходились люди, які могли подзвонити, підказати щось. Тобто повірте, це дуже складний регіон, але я так розумію, що це не тільки тому, що він - Західна Україна, митниця, контрабанда чи ще щось. Така вся Україна. Якщо ти хочеш бути іншим, якщо ти хочеш змінити Україну, знаєте, ти зразу стаєш таргетованою, як знаєте, як для дартсу, коли у тебе кидають постійно. Але це вибір кожного. Я ж його зробила свідомо, вільно, на мене ніхто не тиснув. Я могла цього не робити, але я це зробила. І зробила зараз і буду продовжувати робити завжди.

ЧИМ БІЛЬШЕ КОЛОМОЙСЬКИЙ НАМАГАЄТЬСЯ ДЕМОНСТРУВАТИ СВІЙ ВПЛИВ, ТИМ БІЛЬШЕ Я УТВЕРДЖУЮСЬ У ДУМЦІ, ЩО ВІН ЙОГО МАЄ МЕНШЕ

- Знаєте, є в Україні така група людей, президенти змінюються, а вони зберігають свій вплив, свої важелі впливу. Йдеться про олігархів. І з кожним президентом, хтось із них стає сильнішім, хтось слабшим, хтось намагається домовитись, створюються якісь групи впливу. І от у нас новий президент, є такий посил для людей, що це нова команда, все змінюється, але за його спиною завжди маячить тінь Ігоря Валерійовича Коломойського. І завжди є підозра, що ця людина якось впливає, що він буде намагатись якось, якщо не протягнути свої інтереси, то створити враження, що він впливає на президента. І які є важелі, можливо, навіть у депутатів, щоб нарешті зменшити вплив олігархів на політику?

- Знаєте, це моя суб’єктивна думка, але я теж поділюся з вами. Чим більше пан Коломойський демонструє через засоби масової інформації або намагається продемонструвати вплив, тим більше я утверджуюсь, що він його має менше. Бо якби він його мав реально, він би про це не розповідав, він би просто робив свою роботу і не ходив би і з Шустером не сварився в такий ганебний спосіб і не розповідав на усіх YESах по 4 години, намагаючись журналістам донести, що і як.

Він знає рішення судів, він все знає. Це говорить про слабкість. Він хлопець, перепрошую за таку просторіковість, не дурний. Він чудово розуміє, він вже давно більше, ніж просто бізнесмен. Він навіть і трошки більше, ніж те, що ми вкладаємо в слово – олігарх. Він вже зрісся з системою. Він і є та патологія і та система, яка сьогодні і є державою. На жаль.

- Більше того, він в інтервю численних вибудовує, розповідає про свою філософію державного управління.

- Я ж кажу, він і є та система.

- Він нібито, вибачте, за легкодумний термін, займається коханням з системою держуправління. Якось зрощується.

- Ну він сублімує деякі поняття. В нього давно вже все зрослося. Він вже не відокремлює себе від держави, державу від себе. Він вже і є, як він вважає – частина держави. І ,напевно, має підстави. За стільки років перебування в різний спосіб у владі, через своїх людей в парламенті, через Кабінет міністрів, через інших, то тепер йому додався до всього, як він вважає, ще й президент. І це дуже хибна думка і дуже небезпечна, я думаю, для самого Ігоря Валерійовича, тому що світ змінився. Ми живемо в іншій парадигмі. Немає 90-х років і ніколи не буде. Хоче він цього чи не хоче, хочуть інші фінансово-промислові групи чи не хочуть. Так, певні залишки такі імпульсивні будуть і, напевно, будуть помилки і нової влади, але я завжди суджу по бюджету. Мене цікавить завжди бюджет, бо те що Ігор Валерійович має, як бізнесмен, наприклад, якісь там певні преференції, як МАУ, наприклад, так – це одна справа, а коли він використовує державний бюджет для таких преференцій, це – інша справа. Скажіть, можливо ви знаєте? Я, можливо, чогось не знаю, чи ви побачили у бюджеті на 2020 рік преференції для Ігоря Коломойського, для його бізнесу?

- Рано ще говоримо. Ми не говоримо поки що про ренту, ми не говоримо про розподіл державних підприємств, ми побачимо це по розподілу вже тоді.

- От і я так говорю, я не бачу наразі…

- Поки що не бачимо, але наші інші колеги, які займаються економікою, тендерними речами, вони говорять, що Коломойський заходить у ту нішу, яку раніше займав Ахметов з Кононенком. Він намагається підпорядкувати собі ту гілку в енергетиці і тут дійсно важливо буде дивитись на те, що відбувається в залі, коли йтиметься про ренту, про якісь такі інші речі. І звісно, монополія МАУ - не є найкращою моделлю розвитку для держави.

- І я з вами погоджуюсь. Я вважаю, що коли дві іноземні авіакомпанії припиняють свою діяльність - Брітіш Ейрлайнс і ще якась - ну, це дуже погано. Нам треба всіма силами диверсифіковувати (цей ринок). Не може Коломойський літати в МАУ, коли ми мусимо за квиток платити непомірну суму. Чому в Польщі можна літати між містами за 30-20 євро, а ми собі цього навіть уявити не можемо.

- До речі, один з механізмів впливу Ігоря Валерійовича на формування бюджету, це – його депутати у фракції "Слуга народу".

- А хто його депутати?

- От я хотів у вас спитати.

- (Сміється) Я не знаю.

- Звичайно, що є зв’язки в Ткаченка, Дубінського, Василевської-Смаглюк.

- Ну, це так яскраво, що я навіть не вважаю це якоюсь новинкою.

- Це те, що було видно. Є, очевидно, ще ті депутати-мажоритарники, які йшли від "Слуги народу" в Івано-Франківській області - вони були пов’язані з Шевченком. Ті, що йшли на Волині, вони були пов’язані з Палицею, Тобто є непрямий зв'язок з Коломойським, але є…

- Тобто прослідковується це.

- Прослідковується. Є очевидна динаміка Дубінського, коли він хоче більше уваги зосередити на собі і показати себе, як окремішню таку одиницю у фракції. Але чи є з боку якоїсь групи депутатів, якась така окремішня, але більш централізована позиція? Не скажу політика, але позиція, щоб захищати окремі правки на фракціях, певну позицію? Такого немає?

- Чи купкуються вони разом?

- Сказати, що купкуються – ні, бо рівно, як і сказати, що Оля Смаглюк – це чітко Коломойський, тільки тому що вона працює на 1+1 чи працювала. Ну, в такий спосіб можна кожного прив’язати до когось, тільки тому, що вони працювали в той чи інший час з тим чи іншим… Так можна і про Ахметова сказати, так? Там теж кажуть: - От працювала в ДТЕК, або в Тарути працювала. В нас є одна. Але це ж не означає, що вона людина Тарути, якщо вона працювала у нього менеджером, умовно 5 чи 6 років тому? Та зрештою всі ми повинні десь працювати, бо як працюєш весільним фотографом – це теж погано. Тобі закидають, що ти не маєш досвіду, що ти не економіст, а де здобути досвід, якщо всі царини поділені? Ну, або між тим, або між тим, або між тим. То сьогодні хтось один, завтра хтось інший, ну умовно. Так, хтось працював у Пінчука, і я знаю ці прізвища, хто працював. І що тепер мені вважати, що це людина Пінчука, бо вона працювала у нього там в Україна-3000 чи ще десь, ну так, умовно.

- Є багато доводів на користь такого припущення. Наприклад, один мажоритарник, якого пов’язують з Коломойським, протистоїть на окрузі ворогу Коломойського – Кононенко. Інший мажоритарник у Харкові протистоїть пану Грановському, другому ворогу Коломойського, і якось все це складається у чіткий пазл.

- Я не заперечую, що напевно є люди, які мають певні домовленості, або якийсь зв’язок, але я заперечую на сьогодні існування таких групувань навколо тих и інших депутатів. Вони атомізовані, вони мають свою специфіку, вони в різний спосіб бачать ситуацію, яка відбувається. Про це говорять публічно, що ще раз підтверджує демократичність процесів у фракції. Немає якогось диктату, так треба і все! І на сьогодні це процес, який не вийшов за рамки, прийнятні для того, щоб вважати, що парламентаризм в Україні відсутній або ще щось. Він є, тільки яких воно набере форм далі? Бо ви праві, поки що в бюджеті ми побачили загальні цифри, і коли ми побачимо реальний лобізм, коли ми говоримо про ренту ту ж. Я, наприклад, проти того, аби рента піднімалась, або опускалась необґрунтовано, або так з запалу. Це має бути все пораховано до останньої копійчини. Бо коли я читаю про ренту, яку збираються підвищити на руду, безвідносно до прізвищ, до тих, хто сьогодні добуває руду, і читаю про те, що потім це виштовхне наших, тих, хто добуває і продає руду з ринку і його займе Росія, яка радісно чекає, відкрила свої залізнорудні лапи і чекає, як зайти на цей ринок, в мене питання. І от наприклад, я їх ставлю тим людям, які є ініціаторами закону і питаю…

- Є такі ж питання азотних добрив..

- Азотні добрива!

- Тобто що гірше – підтримувати заводи Фірташа, чи пустити напряму Росію? І там, і там є російський газ, і там і там є російські інтереси…

- І що гірше?

- Є тільки один нюанс, що у Фірташа працюють українці на заводі, а те що прийде з Росії, це взагалі…

- Це імпорт, який, для чого?

- Який не дає нам нічого. Крім ціни.

- От власне! І от ви бачите - тут увірве, а тут надточить. І як в тому всьому стані знайти ту золоту середину і зберегти баланс, бо нам треба баланс, ми не можемо зараз вирватись і сказати, давайте, ми тут введемо ренту, або ще щось. Росія на кожен наш крок уже давно пропрацювала сотні схем, які будуть застосовані. Ну так побудована система. От власне і є моїм сьогоднішнім завданням все-таки докопатись, де те ядро, яке формулює чи формує сьогодні порядок денний. Я далека від думки, що це тільки президент, або тільки прем’єр. Це все велика машина і сказати, що нею управляє тільки Коломойський, це - неправда. Сказати, що нею управляє Ахметов, це – неправда. Вона якимось чином, ці коліщатка склалися роками і на сьогодні, вони зі скрипом, але рухаються. Отож треба зрозуміти, де треба замінити яку шестерню, які коліщатка і яких людей, бо це теж важливо, бо це все роблять люди, заступники міністрів, голови ЦОВВ (центральних органів виконавчої влади), керівники фонду держмайна, це все люди. Яких треба замінити людей, щоб воно почало працювати на державу? От і все! Я не кажу, що це просто, це дуже складно, але уряд іде тим шляхом. Наприклад, на середу готуються реальні кадрові зміни. Зараз будуть на конкурсних засадах люди підбиратись, бо не вистачає ні друзів, ні сватів, ні братів, щоби у такій кількості установ і організацій замінити на нових незаангажованих, які ніде не працювали- ні в Ахметова, ні в Коломойського і були в Оксфорді, але теж знають українські реалії, ну ви розумієте…, Де їх стільки взяти? І щоб не іноземці, і щоб не мали нашого впливу. Ну де? Де їх стільки взяти?

Депутатка від Слуги народу Ірина Верещук: Коломойський і є та патологія і система, яка сьогодні і є державою. На жаль 01

ЛЮДЕЙ НЕ ЦІКАВИТЬ, ЯК МИ ЦЕ ЗРОБИМО, ЇХ ЦІКАВИТЬ КОЛИ…

- Не можемо не спитати вас, як представника Кабміну у Верховній Раді, коли буде представлена програма діяльності уряду, тому що депутати, назвімо їх, з міноритарних фракцій жаліються, що вони сформували Кабінет Міністрів, ми ухвалюємо вже закони, які створюються вже під візію цього нового Кабміну, але у нас немає програми діяльності уряду. Ми не розуміємо взагалі, до чого ми маємо рухатись? Ми йдемо навпомацки. Так от, коли цей документ буде представлений і технічно розкажіть, як над ним іде робота?

- І тут я змушена констатувати, вони праві, бо спочатку приймається програма уряду, а потім під неї ухвалюються закони, і бюджет, що найголовніше. На жаль, в силу обставин, чому є, і ще один аргумент проти місцевих виборів, дочасних, бо завжди ці дочасності, вони ту терміновість так в часі і просторі порушують, і тут уже закон вимагає до 15 вересня внести законопроєкт про бюджет до зали парламенту, а уряд ще не готовий, бо він тільки 29 серпня приступив і вперше зайшов у свої кабінети, ну і так сталося цього разу. Урядова програма буде готова до 29 вересня, тому що є місячний термін, теж передбачений законом і така програма буде представлена у парламенті. Буде її представляти прем’єр, робота ведеться день і ніч. Я взагалі дивуюсь, як вони там сплять, як їдять, але вони дійсно працюють. Крім того, ви ще не забувайте, що є макроекономічні показники, які закладені не зараз, а закладені ще у травні…

- Середньотермінове планування.

-Так. І ми не можемо змінити на півдорозі, бо це прив’язано до МВФ, це прив’язано до наших кредиторів.

- А дуже хочеться змінити це питання? Ви вже проаналізували, безумовно.

- Ну, звичайно, ви ж бачите яка ситуація. Долар закладено там 28,80, якщо я не помиляюся. Сьогодні долар 24,20. Якщо я не помиляюсь. А що робити із цим розривом? А це щодня.

- При чому, що це ніяк не впливає на ціни в магазинах і люди не розуміють, що відбувається і є така підозра – а вони щось махлюють, на щось гроші збирають.

- Ну, то власне. Для чого це робиться? Ми маємо недопоступлення до бюджету, бо ви розумієте, долар був по одному курсу, грошова маса мала зайти, а ми в гривнях маємо бюджет, а не в доларах. І ми маємо в гривні недовиконання бюджету.

- І це при тих немалих соціальних обіцянках, які президент уже дав…

- Власне, а обіцянки потрібно виконувати, бо людей в принципі не цікавить, як ви це зробите. Вони питають – коли? І коли ми це відчуємо вдома – в холодильнику, у себе в кишені, на навчанні своїх дітей. "Ми хочемо повернутися з Польщі", - мені пишуть. "Ми хочемо повернутися з Владивостока". Українці повиїжджали і в Росію і всюди, дайте нам шанс, дайте нам таку можливість. Отже, на сьогодні показники по програмах розробляються, буде сформований новий макроекономічний прогноз. Пані Маркарова над цим працює денно і нощно. Закладення власне дохідної частини, яка має бути - ну там, 10, 20, 30 мільярдів вони мають показати- де той дохід, який ми маємо мати від легалізації бурштину, якщо ми відкриваємо ринок землі, якщо ми робимо те, то чому і коли настане благоденствіє. Я жартую, звичайно. Коли настане хоча би…

- Кінець епохи зубожіння.

- Так, кінець епохи. Я вже не хочу навіть тими гаслами говорити, бо вже всі втомилися.

- А також тарифного геноциду.

- Та і от коли цей тарифний геноцид закінчиться і далі пішли гаслами. Отже, маємо час до кінця вересня. Кінець вересня, на жаль, через тиждень. (Сміється). Отже тиждень.

- Наступного тижня багато ваших колег працюватимуть у міжнародних групах, в тому числі в ПАРЄ, ви для себе також обрали якісь міжнародні напрямки, у яких будете працювати?

- Та я от хотіла власне, бо моя кохана Польща, я знаю, вмію, як і хотіла власне очолити групу між Польщею та Україною, а потім з’ясувалось, що я маю навантаження Кабмін – Парламент, і він займає зараз 90% мого вільного і невільного часу. І я вже побачила, що все, я здаюсь, що все-таки буду робити щось одне, але добре. Я зосередилась на Кабміні і наразі стараюсь вибудувати комунікацію там і себе бачу там. Я також є в ПАРЄ, власне по дружбі з Польщею, ну, але бачу, що буде важко.

- Дуже хотілось вас бачити в одній з делегацій. Можливо не ОБСЄ, чи НАТО, але в ПАРЄ точно. Ми з Тетяною писали статтю минулого тижня і нам не дуже сподобалось обговорення і той кадровий ресурс, з якого врешті обрали керівницю.

- Мене теж дивує, ну, не тому що я… Я абсолютно, я завжди підтримую жінок. Я вважаю, що жінки можуть дуже багато, там де не можуть чоловіки, вже вибачайте. Особливо в питаннях перемовин, особливо в питаннях дипломатії. Ми такі більш гнучкіші, більш флексібл, ми знайдемо, як помирити усіх з усіма, але на жаль, я не бачу наразі, щоб наша позиція була сильна. Розумієте, ми маємо бути сильними. Повернули Росію - і вони тільки й дивляться, як зайвий раз продемонструвати свою силу в ПАРЄ. Отже організація і делегація в ПАРЄ має бути найсильнішою. Питання з НАТО, з іншими, ми ще там собі дамо ради, з ГУАМ і так далі, але ПАРЄ - це принципово, там має бути найсильніша команда.

- Але при цьому, Ірино, коли ви говорите – я не бачу, щоб наша позиція була сильною, це практично повністю, заслуга "Слуги народу". У вашої партії, з величезною фракцією не вистачає кадрів, щоб заповнити ці вакансії?

- Я сподіваюсь, що це питання технічне і ми зможемо виправити, якщо це стане помилкою, то ми зможемо її виправити. Інша річ, що це зовнішньо-політична арена і ті зв’язки, які вибудовуються…

- І можливо один виступ на цій арені призведе…

- Так, може коштувати більших втрат. І це ціна помилки. Бо наразі ціна помилки лише росте. Ми не бачимо, щоби помилки ставали дедалі м’якшими, а ми на зовнішньо-політичній арені маємо вигляд сильніших. На жаль ні, це не так.

- Ну, от, наприклад, ви чули про цю історію календарного зіткнення між графіком відряджень делегацій ПАРЄ?

- Фактично не може туди поїхати повна делегація, тому що в Раді потрібно працювати і якщо вся делегація поїде, то в "Слуги народу" можливо не буде достатньо голосів, щоб голосувати за законопроєкти.

- От ви, як фанат порядку, німецькою – орднунга, ви готові порушити на фракції питання, щоби цим займались компетентні люди, тому що вже зараз соціальні мережі киплять – "Ми що, програємо? Ми що, навмисно не їдемо на перше засідання ПАРЄ". Заголовок у російських ЗМІ: "Україна образилась і нікуди не їде".

- Я критикувала минуле скликання, коли вони прийняли рішення не їхати, ви пам’ятаєте. І я вже буду критикувати зараз і своїх колег. Я вважаю, що треба їхати і відстоювати позицію. Бо якщо питання лише у засіданнях Ради, то ці люди мають їхати, відбути до Страсбургу, а ми маємо займатись своєю справою. В принципі, нас 254, а не 226. І якщо ще там 5-6 чоловік поїде у делегацію, офіційно, нічого страшного не трапиться. Отже я буду ставити це питання, мені просто на все не вистачає часу, але мене зачепило те, що вирішили не їхати, а поїхати лише робочі групи, що там ті колишні будуть їхати. Це неправильно. Я вважаю, що це треба допрацювати. Але ми маємо хорошого голову комітету – пана Яременка.

- І насамкінець у мене таке запитання, ми його ставимо багатьом депутатам, це питання червоних ліній, після перетину яких ви будете говорити, що припиняєте співпрацю з партією і можливо кладете мандат, тому що це абсолютно суперечить вашій позиції життєвій?

- Це точно має бути сукупність певних факторів, бо за один якийсь фактор я так не можу зараз сказати про червоні лінії. Це точно має бути ознака зради Батьківщини, тобто зради наших національних інтересів. А нашими національними інтересами є насамперед безпекові інтереси, тобто забезпечення відновлення кордону, у рамках 91-го року міжнародно визнаних. Нашими життєво важливими інтересами є забезпечення цілісності, суверенітету і неподільності України. Жодних особливих статусів, якщо ми говоримо про внесення змін до Конституції, або якихось автономій і так далі, не може бути, бо ми унітарна держава. Ми вже маємо автономну республіку Крим і побачили, чим це закінчується. Я звичайно не пов’язую це тільки з тим, що вони мали статус автономної республіки, але я зараз мушу теж загострити на цьому увагу, хоча теж буду критикована. Я часто-густо відвідую телеканал АТР, де спілкуюсь і дискутую з кримськими татарами. Отже на сьогодні їхня позиція безапеляційна – національна автономія кримським татарам. Моє питання – чим відрізнятиме та автономія, від тої, що вже є закладена в Конституції? Це буде ще одна автономія? Це буде ще один законопроект? Ми таким чином будем боротися з Путіним? Але я державник. Я стою в центрі країни. Я її ядро. Я сьогодні влада і мушу брати на себе відповідальність, говорити правду. А чим ваша автономія відрізнятиметься від тої, яку попросить Закарпаття? Чим ваша автономія відрізняється від тої, що попросять русини, румуни, молдовці? У росіян завжди знайдеться група, яка буде просити автономію.

- Тобто ви теж бачите це як каменепад?

- Так, я бачу цю загрозу і не можу зрозуміти їхніх безапеляційних закликів, що якщо ви цього не зробите, ви зрадники! Ви зрадили Крим, ви їх не чуєте, ви їх не бачите! Я хочу дискусії. Навіть гострої. Навіть критики. Але я хочу зрозуміти, де тут держава Україна. Ми все розуміємо і на мене реально нападають! Нападають гості в студії, нападають експерти, які відстоюють право кримських татар на автономію. Я не проти взагалі всіх прав нацменшин. У нас їх багато. Я проти всього, що іде врозріз з державними інтересами. То чи йде воно врозріз, чи ні, я пропоную дискутувати, бо я все-таки стою на засадах - я з Західної України і я знаю, що таке сепаратистські рухи і я знаю, що таке відцентрові рухи, бо самі майже відділялись. Ну, ви пам’ятаєте, звернулися до Брюсселю. Я чудово розумію, про що я говорю. Ми унітарна держава. Уні-тар-на. У нас не може бути в нашому складі інших утворень. Я розумію, їм болить. Нам усім болить. Ми всі сьогодні зранені і Кримом, і Донбасом. Але тоді до нас прийде Донбас і буде мати право Путін сказати – ого, отут є Кримська автономія, чому Донбасу ви автономії не даєте? А чому ти, Верещук, тут даєш, а тут не даєш? Наприклад, тут голосуєш, а тут не голосуєш? Отож, я за те, щоб ми всі разом сіли і в себе у сім’ї, в себе в українській родині подумали, що нам важливіше, а що може ще почекати? Яка боротьба є сьогодні першочерговою, яка є пріоритетною, яка є черговою. Що таке система національної безпеки, що таке стратегія національної безпеки і що ці червоні лінії, а я зараз говорю фактично про Російську Федерацію, бо там треба виставити червоні лінії. Що і буде червоними лініями, які не дозволять наприклад мені перебувати у фракції, якщо я побачу, що їх перейшли. Все решта ми можемо домовитись. Корупція? Так, я буду приходити, якщо ви будете мене запрошувати і говорити. Якась партійна диктатура, ну, слухайте, вільну людину, якоюсь партійною диктатурою… Я володію цією свободою людини, яка має право на вільне висловлювання, ця форма свободи у мене є. Я завжди прийду до вас і скажу – отут партія намагається нас приструнити. Отут – нам можна. Але це не є підстава кидатись мандатом. Можливо, мене і виженуть з партії за такі речі, але я буду триматись до останнього.

- У Тані вже було останнє запитання, тепер у мене останнє запитання, якраз з приводу партійної дисципліни. Ми вже побачили по нашому спілкуванню, що ви людина, яка не боїться казати – ні. Висловлювати якусь незгоду. Вам вже довелось почути, давайте Іро, припинемо цю марну дискусію і будемо голосувати і зробимо так, як ми пропонуємо?

- Ні, у нас є домовленість: якщо ми маємо спірне питання, ми його виносимо у нас у фракції на голосування. Не в парламенті, не в залі парламенту. Спірне питання щодо законопроектів. Спірне питання щодо нашої позиції фракції, бо потім це треба озвучувати, як спільну позицію. Якщо 70% фракції голосує – за, решта, навіть, якщо мають іншу думку, повинні підкоритись волі більшості. Ну, так працює демократія зрештою.

- І багато таких голосувань було?

- Було. Напевно, більше ніж п’ять. Так, уже в даному випадку. На даному етапі.

- А були голосування, де точка зору розділилась 45 на 55, 50 на 50?

- Було і ми доводили до 70%. І якщо нема, то нема.

- Ви знімаєте питання?

- Так і є такі питання, які зняті..

- А можете назвати?

- Будь ласка. Та сходу у нас є декілька питань, приватизація теж викликала багато думок, акти Радянського Союзу, за які ми не проголосували.

Але якщо 70, все, я підкоряюсь. В мене був такий випадок. Тобто я розумію, що є воля більшості.

- Треба було не 70, а 73.

- (Сміється) А трішки не вистачило. Я запропоную.

- Дякуємо.

 Тетяна Ніколаєнко, Євген Кузьменко, "Цензор. НЕТ"

Источник: https://censor.net.ua/r3151351
 Топ комментарии
Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх