EN|RU|UK
 Политика Украины
  5163  21

 Нардеп від "Голосу" Соломія Бобровська: "Мені самій цікаво, що на наступних виборах хотітиме народ"


Автор: Тетяна Ніколаєнко, Євген Кузьменко

"Цензор.НЕТ" продовжує знайомити читачів з новообраними депутатами. Цього разу нашою гостею була депутат "Голосу", заступниця Михеїла Саакашвілі в ОДА Соломія Бобровська.

 Інтерв‘ю відбувалось якраз після зустрічі комітетів закордонних справ і євроінтеграції з профільними урядовцями стосовно плану Штайнмаєра, тому розмова почалася з цього. А далі перейшла у майбутні місцеві вибори, плани "Голосу", стосунки з владою і опозицією і спогади про роботу в Одесі.

- Отже, про що говорив міністр на зустрічі з двома комітетами?

- Скажу одразу – це дуже хороша ініціатива, що допоможе гілкам влади говорити спільною мовою. Дякую, що віце-прем’єр з євроінтеграції, міністр закордонних справ та представник офісу президента відгукнулись. Але попри те, що профільні міністри наші однодумці і мають проукраїнську позицію, сьогодні була можливість стикнутися лоб в лоб.

Насправді, думаю, що такі розмови мають тривати годинами для напрацювання концепції зовнішньої політики, хоча це і прерогатива президента.

- Я згадую слова Романа Безсмертного, що він єдина людина, яка наживо чула план Штайнмаєра. Хтось його боїться, хтось каже, що цей план потребує багато уточнень. Чи пояснив вам міністр, про що йдеться і який наш план дій? Ми все частіше говоримо про дострокові місцеві вибори в Україні, але можливо, що з ними ж і відбудуться вибори на Донбасі.

- Він спростував свої слова, сказані кілька днів тому. Вочевидь, що без українських умов вибори на окупованій території не можуть бути проведені. Ми проговорили план Штайнмаєра, якому вже три роки і який тепер знову піднімається Росією, але в нас були питання щодо плану Зеленського стосовно Луганської і Донецької областей. І ті речі, які озвучив Пристайко, були доволі адекватними.

Перше, про що йдеться, – розведення важкого озброєння і військ у районі моста в Станиці Луганській.

- Одразу запитаю: а до кого ми ставимо питання про розведення військ – до бойовиків чи до Росії?

- Гарне питання. І я би теж запитала в міністра, щоб зрозуміти, хто там остаточний бенефіціар. А також треба говорити про те, що ми мали б показати приклад для громадян з тих регіонів. Показати, куди рухається Україна. А, натомість, бюджети регіонального розвитку цих регіонів не використані. І багато наших співгромадян навіть не знають, що Сєверодонецьк є зараз адміністративним центром Луганської області. А ще не знаємо, скільки там лишилось людей, після того як виїхали наші співгромадяни у 2014-2015 роках.

- Зате ми знаємо, як там переміг народний депутат Шахов, по суті скупивши людей за 5 мішків цукру.

- Абсолютно. За 5 років не було поїздок топових чиновників у цю область і вона перетворилась на апендицит, який мало кому потрібен. Добре, що ми говоримо зараз хоч про Станицю Луганську, але відповіді, про те, з ким ми там зрештою домовляємося, в мене немає.

- Я так розумію, що це не було проговорено міністром?

- Ні. Ми згадали про закон про особливий статус, про те, що вони будуть готувати нову редакцію, бо 31 грудня спливає термін дії закону. Не було проговорено нових умов, які там можуть бути прописані. Бо всі ми згадуємо цю редакцію, де учасники подій не притягуються до відповідальності, зокрема народна міліція.

І я за те, щоб ще раз переглянути те, що ми вкладаємо в ті чи інші поняття.

-Тому що багато часу минуло і багато чого стало забуватися…

-Так, правильно. Бо, наприклад, коли хтось говорить про автономію для цих областей, то наші експерти кажуть, що закон про децентралізацію і є розширенням прав регіонів і місцевої влади. Є питання мови, і воно важливе, з огляду нга те, з чого все почалося.

- У вас сьогодні на зустрічі не було відчуття, що вам не кажуть усього і що між словами Пристайка і тим, про що вже домовився президент Зеленський і його команда, – величезна відстань? Може, це голос параноїка, але він звучить у багатьох.

- Якщо ви думаєте, що цей голос параноїка не звучить у мені – то ви помиляєтесь. І ми страшенно раді, що наші хлопці повернулись додому з полону, але дуже страшно, що може бути в тіні цих домовленостей. Особливо з огляду на те, що росіяни – відомі шулери, яким немає рівних останні 100 років. І не дай Бог, щоб ми цим законом про особливий статус чи амністію не знищили свою ж цілісність.

- Минулого скликання була така практика, коли депутати ініціювали закриті засідання Верховної Ради. Чи не хочете ви повторити таку практику, щоб президент або якщо він не хоче, то міністри представили бачення дій в цій сфері, а ви водночас заклали для них червоні лінії?

-Так, сьогоднішня зустріч була першою і ми зробили її публічною. Є група по ПАРЄ, і тут теж цікава розмова, чи треба повертатися на Асамблею. Є ще Мінська підгрупа, де депутати можуть ближче познайомитись із нашою позицією на переговорах у Мінську. Але точно є занепокоєння щодо цих швидких заяв – хіба ми 5 років вели неправильну політику, хіба президент не хотів миру чи не хотіло суспільство?

За 4 місяці ми маємо не всіх голів адміністрацій призначених, про що ми говорили до початку інтерв’ю, але робимо такі швидкі кроки у міжнародній політиці.

- Один наш співрозмовник, добре знайомий з нашою міжнародною політикою, нам розповідав, що перша розмова Зеленського і Путіна була спонтанною і без підготовки МЗС. І є побоювання, що рівень імпровізації в даних стосунках значно вищий, ніж нам би того хотілось.

- Можливо, цей авантюризм міг би бути асиметричною відповіддю, але не треба забувати, що проти тебе грає гросмейстер світового рівня.

- Ви згадали про ПАРЄ, ваша позиція яка: треба повертатися чи ні?

- Моя особиста позиція, що в умовах, коли є група країн, які вимагають fair play і однакових правил для всіх ми маємо спитати: шановне керівництво ПАРЄ для вас всі країни рівні чи хтось важливіший? І коли ми маємо нагоду це спитати, показати свою активну зубасту позицію, то гріх цим не скористатись. Інакше це нагадує стосунки насильника і жертви: де він відсидів і повертається наче нічого не було, а вона киває головою, що мені нормально і це майданчик для того, щоб з тобою поговорити. А всі інші кивають, бо якщо вам нормально, то чого інших це має турбувати? Ми ковтаємо анексію Криму, бо права людей для нас важливіші.

- Перейдімо до питань внутрішньої політики. Ви вже два тижні працюєте в Раді. І перше питання, як працюється в опозиції?

- Перше, ми не заявили, що ми опозиція – ні в перший, ні в другий, ні 25-й день. У нас була така позиція – у них є монобільшість з правами коаліції і ми маємо до їхньої політики таку позицію – там-де є законопроекти, які нам близькі, вони підтримуються. Там, де ми не отримуємо відповіді на свої питання – ми лишаємо всю відповідальність на монобільшості, даємо можливість бути театром одного актора. Дехто каже, що наша позиція – це позиція "над". Моя версія: де позиція близька – ми їх підтримуємо, в іншому випадку – ми даємо чітку і різку критику.

- Коли "Голос" тільки ішов у парламент, вас часто порівнювали із "Самопоміччю", а коли вже пішли чутки про вашу можливу участь у коаліції, то порівнювали з "Народним фронтом". І говорили так: або вони стануть НФ при БПП і знищать себе, або займуть нішу "Самопомочі", де було багато хороших людей, але на яких нема попиту в суспільстві. Як ви для себе бачите лінію поведінки партії "Голос", щоб вона через 5 років лишилась у політиці?

- Ви добре сказали, що гарні люди, з гарними ідеями суспільству чомусь не потрібні. І в мене у відповідь риторичне запитання: а що тоді вже нашому суспільству потрібно? Ви дали максимальний мандат довіри президенту, одноосібну більшість його партії, люди були втомлені і розчаровані, вони хотіли помсти і крові. І для мене самої цікаво: що захоче народ, якщо ми умовно через рік підемо знову на перевибори. Я з великою повагою ставлюся до "Самопомочі" і вважаю, що вони мали свою нішу і дуже чітко її несли. "Народний фронт" - ну, нас важко порівнювати, у них була значно більша маса і вона досі залишається в уряді, в МВС.

- Ну, не тільки в МВС…

- Згодна. Але для нас найважливіше лишити свою суб’єктність і чіткі рамки, з якими ми прийшли. Ми їх витримаємо, і це буде наш персональний тест. Нехай це буде не дуже їстівним для українців, які хочуть чути популістичні речі, але свою планку дотримати до кінця – я вважаю, що це буде правильним. Я вважаю, що "Самопоміч" таку планку дотримала і для них тепер головний виклик – зробити рестарт.

- Якщо ми вже заговорили про рестарт, то є чутки, що після виборів "Голос" серйозно вирішив переглянути свою партійну структуру, і якщо і не йдеться про рестарт, то про ротацію кадрів.

- Очевидно, якщо ти біжиш не марафон, а спринт (а ці вибори в два місяці більше нагадували спринт), то є мета пробігти за 10 секунд чи менше, і ти намагаєшся дотриматись цієї планки. Було важко протистояти цьому трактору чи жорнам – не знаю як це правильніше назвати – слів, не ідей, але отримали, що отримали. У нас є наш базовий табір, як каже наш лідер, наша задача тут закріпитися і зараз займатися нашим обласним рухом. Готуватися до місцевих виборів – це наступний виклик, який стоятиме перед усіма партіями.

-Насправді, якщо ми дивимось на місто Київ, то це має відбутись уже у грудні. Чи є в "Голосу" свій кандидат, адже Сергій Притула з’явився в опитуваннях і, думаю, не випадково.

- По-перше, кажуть, що вже йдеться не лише про Київ, а ще про три міста мільйонники – Харків, Одесу і Дніпро. Щодо наших планів – у нас ідуть перемовини і формування. Про Сергія не можу вам нічого відповісти. Думаю, краще він сам скаже.

- Та в Тернопіль піде (сміються).

- Безвідносно до Сергія, але хотілося б бачити в містах людей не просто політичних, а тих, хто міг би по-господарськи наводити лад. Я зараз звернусь до Одеси. Ви ж хочете приїздити в місто, на чисте море і щоб ви могли поставити машину біля моря або масимально близько, і не платити купу грошей, щоб мати доступ до води і за відпочинок на пляжі. А не бачити ці коряві забудови, які руйнують ту класичну Одесу.

Тому, мери – це політика, але мені також хотілось би щоб вони творили, російською "созидали". Бо є вже втома від цього нехлюйства і жлобства і сприйняття, що міський чи обласний бюджет – це наповнення моєї кишені.

- То по Києву ви не готові назвати вашу кандидатуру?

- Не готова, звісно (посміхається).

- Але вона буде?

- Очевидно, у нас же великі амбіції.

- А інші – Одеса, Харків, Дніпро?

- Я думаю, що ми вийдемо з партійною позицією, як тільки зрозуміємо, в яких містах будуть найближчі вибори.

- Ви були заступницею Михеїла Саакашвілі, і навіть потім керували областю після його звільнення. Наскільки важко було з вашою проукраїнською позицією працювати в такому специфічному місті, як Одеса, щоб вас не зненавиділи?

- Тут є питання котлет і мух, і коли ми кажемо про проросійськи налаштоване населення, я знаю, як з ними знайти спільну мову. Просвітництво, освіта, діти – це все довгострокові стратегічні речі. Але коли ти серед цих людей маєш представників бізнесу і криміналітету, які напряму пов’язані з РФ, то тут мають бути задіяні правоохоронні органи, в тому числі і СБУ. І мені було дивно, коли в Одесі були відверто сєпарські мітинги, про них було відомо СБУ, але вони не робили превентивних заходів. Це просто була якась історія на публіку, з якої розносився новий конфлікт.

- Волонтерські пункти зривали, але ніхто ж не загинув, значить, можна…

- Є історія 2 травня, яка в підвішеному стані, бо відпустили затриманих хлопців, але ніхто не згадує вже про події початку березня, коли над одеською ОДА також піднімали російський триколор.

Але, повертаючись до вашого питання: до одеситів треба приходити дуже м’яко, з повагою, приймати їхні правила гри і розуміти, що їм потрібно. В них десятками, сотнями років вибудовувалась позиція, що Київ десь далеко, а ми тут самі по собі. Ви навіть, якщо приїдете до них на сесію, то на вас подивляться, як на мале пиво, і скажуть, що ви нам не будете розказувати, які мають бути правила гри, бо ви не мали до нас жодного відношення. "Ми хочемо Порто Франко, ми хочемо особливих умов, і Київ для нас – не указ!" Пам’ятаю, що в мене було велике здивування, як таке можна говорити вголос, але…

Крім поваги і правил – це робота з бізнесом, громадським активом. І треба стукати навіть у світ кримінальний, адже вони різні.

- Одразу питання, чи доводилось вам особисто спілкуватись з Галантерником, Трухановим?

- Галантерник не має офіційної посади, хоча ми розуміємо його вплив, тому не зустрічались. З Трухановим звісно так. І манера вуличного виховання, така пацаняча в нього дуже витримувалась. В хорошому сенсі. Але звісно були ідеологічні стички. Мене дуже сварили, чому його немає на селекторних нарадах.

Втім його час добігає кінця, вибори наближаються…

- Насправді було дуже дивно ці місяці спостерігати, коли в команді президента йшли публічні конфлікти з мером Києва, мером Дніпра, а Кернес і Труханов залишались поза активною увагою, наче нічого поганого у них і не відбувається. Хіба що Михеїл Саакашвілі, який був у цій студії, критикував Кернеса так, що ми подумали, що він іде в мери Харкова.

- Тут дуже цікаво, тому що я знаю публічну позицію Михеїла, що він дуже активно критикує в своїх блогах Труханова. Значить, питання до Галантерника, чи домовився він з новою адміністрацією.

- А ви випадково не чули, хто взагалі збирається йти в мери Одеси від різних політичних сил?

- Я чула про прізвище Гурвіца, який знову збирається балотуватися. Очевидно, ви згадали Михеїла (Саакашвілі). Від "Слуг" ще не чула кандидатів. І тут буде питання по нас і по "Європейській солідарності", бо ми розуміємо, що є запит на проукраїнську силу, але є питання, чи вистачить в проукраїнської сили спроможності подолати бар’єр. В обласну раду буде легше, а міську…

- Це гірке, але чесне зізнання.

- Абсолютно! Для мене як для Соломії, яка має до Одеси дуже тепле ставлення, це велике питання. І я не можу сказати, що Одеса буде готова віддати якійсь проукраїнській партії, а в нас їх лишається лише дві – Голос і ЄС. Ще є "Наш край", який грає там вагому роль і масовий виграш "Слуг" у мажоритарці… Вони з одного боку зробили правильну історію, коли збульдозерили Ківалова, Чекіту та інших, але питання, яка якість зайшла.

- А яка якість зайшла?

- Подивимось. Просто це ж уже було неможливо витримати, коли діти виросли на мемах про 2004 рік, а стабільна історія Ківалова і академії процвітає. Академія будується, добудовується.

- Свого часу, коли тільки починав політичну публічну кар'єру Рінат Ахметов, вони багато щоденників дарували від "Шахтаря". І тоді казали, що він ростить свого виборця, бо діти виростуть і все одно згадуватимуть ті щоденники. Так само, думаю, і люди, які мають такий вуз, як юракадемія, мають постійну ментальну прив’язку до Ківалова. Так само як і підтримка церков.

- Так.

- І можна уявити, які зв’язки у цих випускників юракадемії.

- Але питання, чому цим людям вдається тримати єдність, а демократам – ні.

- Поганих хлопців об’єднують корупційні інтереси.

- Але хороших хлопців і дівчат теж мали об’єднувати цінності, підходи, бачення. Ми ж швидше посваримось і заб’ємо ногами людину, яку ставимо на перше місце. Це якісь фантастичні граблі в демократів…

- До речі, як ця демократична гальорка комунікує, як ви співіснуєте з ЄС, "Батьківщиною", можливо, позафракційними?

- По вашій же партії також проїхався бульдозер ЄС. Це якось позначилось на ваших стосунках? Бо мені вони видаються складними.

- Вони робочі. Що значить складні, теплі стосунки – вони робочі. Як на мою особисту думку, люди мають бути руконепотискаємі ті, які відверто працюють на країну-агресора. Для мене це представники крайнього правого крила. Вони не в залі мають сидіти, а за ґратами. Щодо інших мені складно говорити про всі ці літри помиїв – треба займати державницьку позицію і працювати.

- Ви кілька років тому навчалися в канадському парламенті. Наскільки досвід того парламенту якось співмірний з тим, що ви побачили? І чи можна ті знання і досвід застосувати тут?

- Звичано, він неспівмірний. Це питання етики і культури, які виробляються роками. Те, що мене дратувало останні два тижні – це максимально швидкий темп обговорення законопроектів. Особливо те, що стосується змін до Конституції. Це той наріжний камінь, задля якого треба пройти весь Еверест. Для того парламент існує, щоб говорити. І вони мають пройти три читання, обговорення комітетські. Тут я апологет правильного традиційного підходу.

- Ваша фракція якраз ініціювала зміни до регламенту, щоб повернути старі правила.

- Звісно. Куди поспішати? Вони ж мають ситуативну коаліційну більшість. Та зупиніться, зробіть красиво! Зробіть так, щоб опозиція не підкопалася, щоб "Солідарність" і слова не могла сказати. Втріть носа тим, що ви фахові. Людям не горить зміна в Конституцію за два тижні. Більше того, у більшості з них навіть немає розуміння, навіщо вони. Я думаю, що ми маємо пройти до простіших правил. Мені здається, що в Україні завжди буде схема обходу будь-яких виборчих правил. Це наша ментальна риса: хочу знати правила, щоб мати можливість обійти.

- Ми перед інтерв’ю були на регламентному комітеті, де розбирали кнопкодавів, і по суті це закінчилось нічим. Скажіть, яка була б реакція вашої фракції, якби хтось покнопкодавив у вас?

- Я не можу такого припустити, бо в нас таке неможливо. У нас просто немає такої "кнопочки". Ви кажете уявіть, а я навіть не можу таке уявити. Кожен з нас за це боровся в різних секторах. Це ж просто тупо, коли хтось голосує за тебе.

- Але найдивніше те, чому це роблять люди, у яких є вдосталь голосів.

- Так, можна ж було просто написати заяву – прошу врахувати мій голос.

- Закон про держслужбу. Я чула від представників вашої фракції, що для частини призначень роботу конкурсних комісій треба зберегти. Ви як колишня чиновниця що думаєте?

- Дивіться, якщо ми говоримо про голів адміністрацій, то ці конкурси були дуже фарсовими і бутафорними речами.

- Згадуємо миколаївського голову ОДА Савченка і все зрозуміло одразу.

- Так. Голови ОДА – це пряма відповідальність президента, він йому підзвітний, ми розуміємо, що це прокладка для контролю за радами і регіоном, яка була створена президентом Кучмою. І, думаю, що кожен би президент робив би під себе таку історію. Буде цікаво подивитись, як випрацюються ці речі з префектами.

- Мені здалося, що в команди Зеленського взагалі нема бажання продовжувати тему з префектами.

- Якщо вони хочуть закінчити тему децентралізації, вони муситимуть це зробити. Це законодавчо закріплені речі, питання, як вони будуть випрацьовувати механізми контролю, "блюдіння" за людьми і грошима. Те, що зробив минулий президент, воно відверто не працювало. Якщо ми призначаємо без конкурсу керівника СБУ, то чому маємо інакше призначати голову ОДА? Це пряма відповідальність. Інша річ з керівниками департаментів і так далі. Я розумію бажання влади швидше всіх змінити, але тут я проти цього, бо ці люди мають проходити конкурс, доводити свою спроможність. Це не має бути людина з вулиці чи кум, брат, сват. Це правильно, що людина має захищати свою програму дій. Тому тут я проти різкої ротації, бо незрозуміло, на яких людей вони будуть змінені.

Вони багато говорять: у нас буде перезапуск прокуратури, у нас будуть нові люди. Нова хвиля – хлоп! У нас там будуть ротації, не знаю, хай у посольствах. Зробимо! У нас будуть нові голови ОДА, РДА."

- Я, до речі, питаю по районах, хто у вас там від "слуг", як будується вертикаль, а мені відповідають "Ми не знаємо". Те саме і про осередки партії, там теж відчувається брак людей.

- Я хочу сказати, що все нове – це добре забуте старе. Це добре, щоб у партії була мережа, це правильно працювати від низу до верху, це правильно мати своїх представників. Але це тяглість і політична традиція. А в нас мало таких партій, хіба що "Батьківщина" і "Свобода".

- І треба згадати, що тільки "Батьківщина" на минулих виборах не мала проблем з членами комісій, а навіть могла й іншим позичити.

- Так, але ця мережа будувалась 15-16 років. Це були представники сільські, міські обласні, які мали стимул росту далі в парламент, а потім уряд. Це були ліфти, які працювали. А не так, щоб приліпити себе борд і навіть не вийти до людей, як мажоритарники в Миколаївській області. Коли вони не прийшли навіть на знайомство з журналістами. І вони просто кануть в Лету, якщо нічим особливим не відзначаться. А так – ти житель якогось району, ти знаєш свого мажоритарника, ти знаєш, куди іти і де офіс депутата. І це правильно, і так має бути. А партія має бути інструментом росту для своїх депутатів.

- Таке відчуття, що маса ліфтів спрацювали, а ліфтерів не вистачає.

- Знаєте, це питання ще глибше – що ми робимо для того, щоб нас не лишилось 25 мільйонів на території України.

- Якщо говорити про те, які ліфти спрацювали, то досить несподівано спрацював ліфт громадських організацій і ті, хто були залучені в BRDO, якісь інші інституції, вони прийшли до Зеленського, який був кадрово голий і босий, і запропонували свої послуги. Можливо, через рік він їх змінить, але поки вони для нього стали громовідводом.

- Вони стали для нього ширмою і добре, щоб вони це зрозуміли.

- Але моє питання в іншому: ви як людина, що вийшла з громадського сектору і була в управлінні державою, як ви вважаєте, чи громадський сектор це достатня підготовка для управління державою?

- Це далеко недостатня школа – ні для державного управління, ні для парламенту як представницького органу. Але, коли в 2014 році, коли ці ліфти почали працювати (і був заклик від Яценюка, здається, іти працювати на держслужбі), я пішла працювати, бо вважала це своїм обов’язком. Хтось пішов на фронт, а я на держслужбу. І як на мене це є обов’язковий елемент для розуміння, що це таке, для відчуття процесів. І ми можемо 100 разів слухати історію, але тут ти пізнаєш, як же просто тебе вставити, якщо ти не розумієш, як ці механізми працюють. І це нормально пройти щаблі від нижнього і далі, і не соромитись. Повз вас проходить маса інформації, ви маєте вплив на безліч процесів. Але мене турбує інше, ми за пошуком нових облич втрачаємо фаховість. І мені хотілось би, щоб колеги, які зараз поїдуть у складі делегацій, щоб вони занурювались і працювали над собою. Бо колеги, які працюють у парламенті багато років, вони працюють як баскетбольні команди, де кожен має свою ділянку, по якій він лупить.

- До речі, скільки часу ви проводите за читанням законопроєктів, чи все встигаєте читати?

- Не все встигаю читати, відверто кажу. Читаю все своє профільне. Читаю загальні рамки канви і скажу чесно, що в перші сесійні тижні приходила додому і хотілось лише вмитися і десь впасти, щоб вранці встати і піти назад. Це дуже складно. Тому я кажу, що бути новим і не мати досвіду – це ти не просто букашка, а не знаю навіть. Тобі треба м’язи бігом качати, бо інакше ти просто не виживеш.

- Або ти просто ти натискаєш зелену кнопку за те, що спустили згори.

- Це ж неправильно, може хтось і хоче в це бавитись, але не я.

- У вас є мала можливість протидіяти певним тенденціям, виступаючи по законопроектах, з правками, переконуючи колег і будучи експертами для інших. Чи готові ви працювати не на 100%, а на 200%?

- Ми поділили такі сфери у фракції – хтось фахівець у економіці, хтось місцевій політиці, хтось по правоохоронних органах працював – ми між собою багато спілкуємося, часто гостро сперечаємося, але для нас пріоритетно, щоб фракція зрештою мала одну позицію, як один кулачок.

- Я скоріше не про вашу позицію, а про те, щоб ви могли переконати "Слуг".

- З того, що я бачу зараз, багато людей підходять по-дружньому спитатися, а чому ви проти, поясніть. Дуже показовою була історія з імперативним мандатом, коли Дубінський виходить і каже, а що це таке. Дайте їм час обжитися, далі побачимо, хто з них ходитиме, чи збережеться дисципліна, чи не буде конфлікту характерів, позицій і так далі. Вони ж доволі різнорідні і їх треба за щось тримати. А якщо ти мажоритарник, за що тебе тримати?

- Як за що? За субвенції!

- Це якщо вони лишаться. А може бути таке, що Опоплатформа виб'є собі якісь гроші, а своїм не дадуть, бо скажуть, що ми відмовляємось від мажоритарки. Чим тоді тримати – тільки імперативним мандатом, так тому вони і вийшли, бо цим депутатам є що втрачати, вони ж свої гроші повкладали в кампанію.

- Останнє питання, яке завжди цікавить глядача: депутатської зарплатні вистачить на життя?

- Я ще її не отримувала. Перевірю, скажу наступного разу. Головне, щоб мені вистачало на поїздки по областях, бо я за ці 2 тижні вже задихаюсь у Києві і мені бракує поля, людей і адекватного відчуття, що відбувається на місцях. Тому я планую їхати на Захід, на Південь в Одесу. Також мене цікавить Луганщина. І мені хотілось бути їхнім інструментом змін і їхнім голосом.

 Тетяна Ніколаєнко, Євген Кузьменко, "Цензор.НЕТ"

Источник: https://censor.net.ua/r3150427
 Топ комментарии
Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх