EN|RU|UK
 Общество
  6655  28

 "Я повернулася на фронт, коли доньці був рік і два місяці". Три історії мам-військових


Автор: Валерія Бурлакова

Матері, які служать у бойових підрозділах, розповіли Цензор.НЕТ про колискові по телефону, ставлення командування до бажання частіше бувати вдома, розстановку власних пріоритетів та дитячі ігри у війну.

"ЩОВЕЧОРА МИ З СИНОМ СПІВАЄМО ПО ТЕЛЕФОНУ ПІСНЮ: "ВЫШЕЛ В СТЕПЬ ДОНЕЦКУЮ…"

Христина Зозуля, радіотелефоніст у батальйоні "Донбас" (НГУ)

"В армії я другий рік, - розповідає Христина. – Служу в батальйоні спеціального призначення "Донбас". Служба проходить постійно в зоні ООС, адже навіть ППД (пункт постійної дислокації, - Ред.) нашого батальйону – на Донеччині, у Слов’янську".

"Моє рішення піти на фронт було цілком зваженим. Я з Горлівки. Тому хто, якщо не я, буде здобувати мир? Хочеться своїми знаннями, вміннями, відданістю, чіткою життєвою позицією хоч трохи наблизити перемогу", - продовжує вона.

Служить Христина разом зі своїм чоловіком. Він – доброволець, на війні від самого початку. "Мій чоловік із Західної України, а я зі Східної. Саме війна нас і одружила на День української армії у 2015 році. Він всиновив мого сина", - ділиться військова.

Я повернулася на фронт, коли доньці був рік і два місяці. Три історії мам-військових 01
Я повернулася на фронт, коли доньці був рік і два місяці. Три історії мам-військових 02

Синові Христини Кості зараз 7 років. Поки мама і тато на війні, хлопчик живе у Рівному разом з дідусем та бабусею.

Я повернулася на фронт, коли доньці був рік і два місяці. Три історії мам-військових 03

Христина ж зараз перебуває на Світлодарській дузі. "Мій син – за 1000 км від місця моєї служби. Але я бачу його кожні 5-6 тижнів – мене регулярно на тиждень відпускають до нього, тому що моє командування з розумінням ставиться до мого статусу мами та підтримує мене. Командир батальйону вважає, що я обов’язково маю їздити до дитини – щоб дитина розуміла, що мама не покинула, не залишила її…"

Я повернулася на фронт, коли доньці був рік і два місяці. Три історії мам-військових 04

"Зараз я бачу терикони Горлівки. Так близько від дому я не була вже 5 років, - продовжує. – Я про це розповідаю і синові. Кажу йому, що ми неодмінно повернемо свій дім. А ще щовечора ми співаємо з ним по телефону пісню: "Вышел в степь донецкую…"

"Мені пощастило бути поруч із героями сьогодення, служити у найкращому батальйоні, рівнятися на кращих. Але найбільше щастя для мене – це бути мамою сина. Які погони я б не одягнула, де б я не була – я мама", - підсумовує Христина.

Я повернулася на фронт, коли доньці був рік і два місяці. Три історії мам-військових 05

"КОЛИ СИН БЕРЕ ПАРАСОЛЬКУ – ЦЕ У НЬОГО РПГ"

Анна Косінова, діловод, Окремий президентський полк

Я повернулася на фронт, коли доньці був рік і два місяці. Три історії мам-військових 06

"Багато знайомих вважають, що ми з чоловіком познайомилися в армії, - сміється Аня. – Але це не так. Ми знайомі з 2008 року, а дитина наша 2012 року народження. Тимофію було два роки, коли ми хрестили його 15 лютого на Майдані… Незабаром почалася війна, і вже у квітні 2014 року мій чоловік підписав контракт. Я тоді залишилася з дитиною, і малий з 2014 року свого батька практично не бачив…"

У 2016 році чоловіка Анни перевели з передової у Суми. "Ми тоді подумали, що нарешті почнемо жити як родина. Переїхали також у Суми. З роботою у місті було не дуже, і я також пішла на контракт… Але батько Тіма побув з нами у Сумах лише два тижні - а тоді його відправили у Святогірськ на три місяці. Він посидів там, зрозумів, що з цією бригадою у нього нічого не вийде - і перевівся у 54 ОМБр, де займався аеророзвідкою".

У цивільному житті Анна працювала у сфері IT, тому сподівалася бути у ЗСУ зв’язківцем. Але оскільки з дитиною вона несподівано залишилася сама - не могла дозволити собі поїхати на чотири місяці на навчання. Тому йти на контракт довелося діловодом.

"Пізніше я перевелася у Київ, а згодом сюди перевівся і чоловік. Зараз ми разом служимо в Окремому президентському полку", - розповідає наша героїня.

Я повернулася на фронт, коли доньці був рік і два місяці. Три історії мам-військових 07

"Синові зараз 7 років. Всі малюнки Тіма - про війну. Коли він бере у руки парасольку – це у нього РПГ… А на фотографіях він завжди стоїть струнко, - перелічує Анна. – Нещодавно я була у тримісячному відрядженні в ООС, і чоловік мій за цей час зрозумів, наскільки це важко - коли на тобі і дитина, і служба…"

Я повернулася на фронт, коли доньці був рік і два місяці. Три історії мам-військових 08
Я повернулася на фронт, коли доньці був рік і два місяці. Три історії мам-військових 09

На думку Анни, головне для матері, яка служить, – правильно розставити пріоритети, і на перше місце завжди ставити дитину. "Адже робота – це робота. Важка, складна, але робота, - пояснює вона. – І ще, якщо у тебе є дитина – це не провина! Адже в армії командування інколи намагається тобі свідомо чи не свідомо поставити тобі у провину те, що у тебе є дитина, те, що ти маєш їй приділяти час, що ти не можеш 24/7 бути лише в армії, бо у тебе є й інша відповідальність… А армія – це і вихід у суботу, бо ПГД (парко-господарський день, - Ред.), і необхідність затримуватися часто. Треба дати людям зрозуміти: у мене дитина, вона ще маленька, тому поки що не дуже на мене розраховуйте. Словами це прямо казати не можна, але поставити себе треба саме так… Та мені в цьому плані пощастило. У мене підрозділ, який дуже мене підтримує. Якщо треба – відпускають. Але я відпрошуватися соромлюся. І це погано".

Я повернулася на фронт, коли доньці був рік і два місяці. Три історії мам-військових 10

"УСЮ МОЮ МИНУЛУ РОТАЦІЮ НА ДОНБАСІ ДОНЬКА БУЛА ЗАВЖДИ ПОРУЧ"

Юлія Толопа (Валькірія), аеророзвідник 58 ОМПБр

У 2014 році росіянка зі Ставропольського краю Юлія Толопа приїхала у Київ, щоб на власні очі побачити та зрозуміти, що насправді відбувається на Майдані і… залишилася. Влітку 2014 Юлія пішла з Майдану до лав батальйону "Айдар", де пройшла найважчі бої та стала командиром бойової машини. Після року служби Валькірія повернулася у Київ і народила доньку Мирославу. Але ще за рік – знову пішла в армію.

Я повернулася на фронт, коли доньці був рік і два місяці. Три історії мам-військових 11

"Коли я прийняла рішення підписати контракт, доньці був рік і два місяці. Чому я пішла?.. Все дуже просто. Коли тобі постійно дзвонять з передової, коли читаєш новини з фронту, – ти відчуваєш, що не можеш спокійно перебувати у Києві, коли там триває війна. Вирішилося тоді все якось швидко... Друзі, з якими ми з донькою тоді жили, раптом самі сказали, що вони розуміють, що зі мною відбувається, бачать, що я постійно у напрузі, у депресії. І вони сказали, що я можу поїхати… Нагадали, що якщо щось - я ж завжди зможу повернутися. Адже як мати-одиначка маю право у будь-який момент розірвати контракт".

Я повернулася на фронт, коли доньці був рік і два місяці. Три історії мам-військових 12

Зараз Мирославі вже чотири роки. За цей час її мама навчилася використовувати будь-яку можливість проводити якомога більше часу із донькою – навіть перевозила її на деякий час в орендовану квартиру на Донеччині. "Вона жила зовсім біля мене, усю мою минулу ротацію вона була завжди поруч, - згадує Валькірія. – І командири поставилися до цього з розумінням. Ніколи не було такого, щоб мене до доньки не відпустили, якщо не було необхідності у моїй присутності".

"Я розумію, що донці мене не бракує, тому щодня знаходжу час для того, щоб поговорити з нею, щоб пояснити дитині, що я у неї є. Що я не просто поїхала та залишила її з якоюсь тіткою – а що я дійсно є! Це найголовніше, на мою думку. Навіть якщо дитині рік або півтора – все одно потрібно говорити з нею", - переконана Юля.

Я повернулася на фронт, коли доньці був рік і два місяці. Три історії мам-військових 13

"Коли я була на навчаннях, показувала їй відео тренувань, а вона дивилася, що ми робили, і залюбки повторювала. Зараз, коли грається, часто повзає, каже, що її мама розвідниця, і вона теж. Я приїжджаю додому, відтискаюся вранці - мала і це завжди повторює за мною… Коли ми прощаємося – вона розуміє, що я їду, - додає Валькірія. – Але вона також розуміє, що я повернуся. Це важко, звичайно, але… Але так сталося".

Валерія Бурлакова, "Цензор.НЕТ"

Источник: https://censor.net.ua/r3149069
 Топ комментарии
Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх