EN|RU|UK
 Общество
  16680  1

 Розвідка боєм з натяком. Аналіз атаки росіян 20.08.2014 напередодні "офіційного" вторгнення. ЧАСТИНА ІІІ


Автор: Дмитро Путята, Андрій Карбівничий

Після взяття двох ОП Збройних сил України збройними силами РФ бій не закінчився. Мусили відбити втрачені позиції. Для цього потрібно було сформувати та задіяти бронегрупу.

У попередній частині статті було описано противника, котрий атакував ЗСУ, та безпосередньо сам бій.

 Першу частину можна прочитати тут.

У Лутугине до штабу 24 ОМБр, де знаходився комбриг, НШ та командувач сектору "А" викликали командира розвідувальної роти 24 ОМБр з позивним Урал. Також на нараду прибув командир 4-ї механізованої роти 2 МБ 30 ОМБр у званні капітана. Окрім них був присутній і командир 8 опСпП полковник Нечаєв. Планувалося силами 4 механізованої роти відбити ОП "Гагарін". Для цього з Червоної Поляни, де вони тримали оборону, перекинули 5 БМП-2 та два танки (один з них був Т-64БМ з 1 ОТБр, інший – Т-64БВ з 30 ОМБр). Уралу поставили завдання довести бійців 30 ОМБр до висоти, оскільки він знав цю місцевість і працював у ній.

Генерал-майор Колєснік видав "геніальну" ідею – атакувати чистим полем висоту, що означало б повний розгром тактичної групи. Полковник Павлюк, комбриг 24-ї, сказав Уралу діяти по ситуації і довірив йому самотужки обирати маршрут і як проводити атаку. До бронегрупи долучилися і два КамАЗи 8 опСпП. Виїжджаючи з Лутугиного, колона, умовно кажучи, розділилася на дві частини між котрими була невелика відстань. І частина колони мала такий вигляд:

  • БРМ-1К 24 ОМБр з Уралом;
  • Т-64БВ з номером "205" 30 ОМБр;
  • 2 БМП-2 разом з командиром 4 механізованої роти;

ІІ частина колони:

  • 3 БМП-2;
  • Т-64БВ з номером "200" 30 ОМБр;
  • 2 КамАЗи 8 опСпП.

Покидаючи Лутугине, приблизно об 11:30 вони зустрілися з відступаючою артилерією (САУ). І частина колони доїхала до мосту неподалік ОП "Затор" та вступила в бій з ворожим танком та БМД-2 на зайнятій висоті, а ІІ частина колони зупинилася та почала займати позиції біля домів, звідки росіяни їх не могли дістати вогнем своїх гармат. 8-й полк спішився з КамАЗів ще раніше та згодом зайняв позиції в хатах. Т-64БМ зробив декілька пострілів в сторону ворожого танку, і в нього виникли проблеми з механізмом заряджання гармати, довелося відступити назад та сховатися за зеленкою. Ворожа БМД-2 намагалася знищити БМП-2. Вогонь вівся по броньованій машині 30 ОМБр, декілька снарядів влучили поруч у землю, звідки рикошетом їй в башту, а звідти рикошетом у двигун, та вивели її з ладу (в подальшому евакуйована та відремонтована).

І частину колони почали обстрілювати "Градом" та 82 мм мінометом. До бою підключилася ІІ частина колони. Т-64БВ 30 ОМБр "200" вів інтенсивний вогонь по висоті. Оператор-навідник "200-го" згадував це так: "Я башту повернув вліво, дивлюсь - просвєт в кущах, холм, на холмі техніка, солдати бігають. Командир (йому в Лутугине далі радіостанцію "Моторолу") щось по ній почув і крикнув - "#баш!!!". Я кажу "Командире, може, то наші?". На що отримав відповідь: "Не наші, #баш"!!!".

Беру в приціл ліву верхню БМД-2. Вона якраз зупинилась, на ній десант. Поки спрацював механізм заряджання, поки снаряд летить, - десант спригнув назад машини. Якийсь їхній старший в кепці рукою махає своїм підлеглим, роздає команди і снаряд попадає позаду БМД, просто їм під ноги. Їх там було щось 5 чи 7 десантників. Тут наш інший танк, що йшов за нами, по зв'язку каже, що заклинив снаряд  у стволі, і вони відходять на ремонт. Пускаю ще один ОФ (осколочно-фугасний) по тій самій БМД-2 з поправкою, але недоліт. Її аж підкинуло вибухом, але ціла. Вона розвертає башту, бє по нас. Але командир наказує механіку-водію рухатись вперед-назад, поки іде перезарядка. Тут дивлюся, а під єдиним потужним деревом якісь рухи, чоловік 5 сховались, а за ними ще техніка! Заряд - конвеєр крутиться, крутиться, крутиться і я думаю "чому ж так довго?"

І звідти вилітає ПТУР прямо в нас. Командир теж його побачив. Істерика, кричимо "Птури-и-и-и-и!!!". А в мене все ніяк снаряд не зарядиться...

ПТУР летів яскравою плямою, прямо мені в очі, кричу механіку-водію "Андрюха, газу!!". Але, як завжди, тангента не спрацювала, він мене не почув.

На щастя, він не долетів пару десятків метрів. Ракета різко повернула вліво, за танк, зачепилася проводом за дерева (потім я цей провід знайшов, звідки він вийшов, там були сліди від гусянок БМД і купа подрібнених осколками лахів- тельняшок, ОЗК з бірками, сухпайки). Після ПТУРа командир закричав "У тебя пушку заїло!!" і дав наказ механіку здавати назад. НСВТ у нього не працював, з ПКТ не дав мені навіть спробувати (надто велика відстань була).

Повернув я башту назад і бачу, як по нашій БМП-2 попадає коротка черга з тої БМД, що я намагався поцілити з самого початку. Згодом я знову почав дивитися на БМД, котра стояла в яру та випустив по ній снаряд та знищив її!"

Спогади оператора-навідника Т-64БВ 30 ОМБр з номером "200" Олега Кіріленка

Як виявилося, Олег Кіріленко знищив БМД-2 з номером "287", котра мала дуже хорошу позицію в невеличкому яру, звідки вона виїжджала, відстрілювалася та заїжджала назад. Оператор-навідник БМП-2 з номером "711" (брала участь в звільненні Георгіївки та Лутугиного, згоріла 12 лютого в бою за Логвинове), мобілізований сержант Луцков Олег, вів вогонь по ворожих машинах. Відстрілявши весь боєкомплект, Луцков пересів в іншу БМП-2 та почав вести вогонь з неї. Лише дві БМП-2 30 ОМБр активно вели вогонь по ворожому танку та іншій бронетехніці противника і навіть змусили екіпаж одного з них покинути ненадовго машину. Той танк так і залишився стояти покинутим у посадці, його замінували бійці 8 опСпП. Але не вдалося знайти фото. Тому маю надію, що хтось із бійців полку фотографію зробив і поділиться нею. Знищивши ворожу БМД-2, до неї під’їхав БТР-80 бойовиків для евакуації поранених російських десантників, котрі також брали участь в атаці, але використовувалися радше як резерв і знаходилися в тилу бойових порядків. Скоріш за все, БТР належав "Зарі" або ГШР "Бетмен". З висоти також працював ворожий 82 мм міномет.

Розвідка боєм з натяком. Аналіз атаки росіян 20.08.2014 напередодні офіційного вторгнення. ЧАСТИНА ІІІ 01

Розвідка боєм з натяком. Аналіз атаки росіян 20.08.2014 напередодні офіційного вторгнення. ЧАСТИНА ІІІ 02
Розвідка боєм з натяком. Аналіз атаки росіян 20.08.2014 напередодні офіційного вторгнення. ЧАСТИНА ІІІ 03
Розвідка боєм з натяком. Аналіз атаки росіян 20.08.2014 напередодні офіційного вторгнення. ЧАСТИНА ІІІ 04
Розвідка боєм з натяком. Аналіз атаки росіян 20.08.2014 напередодні офіційного вторгнення. ЧАСТИНА ІІІ 05

Унікальні фотографії, котрі вперше публікуються: знищена молодшим сержантом Олегом Кіріленком на ОП "Гагарін" ворожа БМД-2 з номером "287" 

Підключилася українська артилерія. Два 120 мм міномети з Лутуг,иного згодом БМ-21 почали вести вогонь по "Гагаріну". Відступивши, 3 САУ 2С3, котрим довелося міняти снаряди, бо вони були встановлені для стрільби на максимальну дальність, також приготувалися для стрільби по висоті, але лише одна САУ, пристрілявшись, почала влучати в ціль. Почали відпрацьовувати артилерією і по "Сармату". Корегуванням артилерії з даху Лутугинського заводу займався лейтенант розвідувальної роти 24 ОМБр Володимир Гера. Бійці, котрі були на КСП 3 БТГр в школі, зняли відео обстрілу ОП "Гагарін", що перебував під контролем росіян.

Приблизно о 12:15 (не раніше) 15-16 бійців, котрі тримали оборону в крайніх хатах Георгіївки відступивши з "Сармату" разом з 5-6 бійцями "Шторму",  які приєдналися до них під командуванням пораненого Юрія Савічєва, висунулися на "Сармат" після того, як його добряче накрила артилерія. Даний ОП вдалося знову взяти під контроль після того, як його покинули росіяни. Ближче до обіду (13-14:00) російські десантники разом з танкістами та бойовиками почали відступати з ОП "Гагарін". Ще деякий час артилерія відпрацьовувала по висоті. Згодом вони переключилися на район висування та зеленку і двома САУ 2С3 пройшлися розгорнутим віялом (снаряди падають один від одного на далекій відстані). Зайти знову на висоту потрібно було бійцям 8 опСпП. Полковник Нечаєв запитав чи є бажаючі, на що ніхто не погодився, після чого було сформовані дві групи: 1) група заходить на висоту та розвідує ситуацію; 2) група заходить та ставить протитанкові міни на випадок повторної атаки з боку противника. І вже під вечір "Гагарін" знову перебував під повним контролем ЗСУ, де оборону тримали бійці 24 ОМБр з технікою 30 ОМБр.

Розвідка боєм з натяком. Аналіз атаки росіян 20.08.2014 напередодні офіційного вторгнення. ЧАСТИНА ІІІ 06

Схема бою за висоту

Підрахунок втрат та ідентифікація противника

Ви могли помітити, що на картах вказані підрозділи 8 ПДР 234 ДШП та 1 танкова рота 35 ОМСБр. Це вдалося встановити за допомогою трофейних документів та технічної підкованості. Почнемо з другого.

Танкісти. В ОШС мотострілецької бригади ЗС РФ в танковому батальйоні 40 машин. Переглядаючи відео з Ростова, на котрому танки 35 ОМСБр з номерами 5## рухаються в сторону України, у нас виходить, що командир танкового батальйону повинен мати танк з номером "500", командири рот – "510/20/30", командири взводів – "501-509". У такому разі 6 танків (як на відео в Луганську) – це танковий взвод разом з командиром танкової роти та, скоріш за все, ще когось. Відповідно 1 ТР складатиметься з командира роти за танком "510", де в 1 танковому взводі машини матимуть номери "501, 511, 512, 513", 2 тв – "502, 514, 515, 516", 3 тв – "503, 517, 518, 519". Бійці на "Сарматі" знищили танк з номером "511", в Луганську засвітився танк з номером "513". Тому ми можемо сміливо заявити, що участь в бою 20 серпня брав 1 танковий взвод 1 танкової роти ще з якимись танками. Тобто точно відомо, що в бою брав участь командир 1 танкової роти, командир взводу і можливо з інших взводів (було б видно бортові номери – встановили б). Як згадувалося в ІІ частині статті, в Ростові їхало 3 танки на тягачах без бортових номерів. OSINT дослідникам вдалося його прив'язати.

Десантники. Ми вже встановили, що 18 серпня на територію України зайшли артилеристи 104 ДШП, але вони участі в бою не брали і артилерійську підтримку не давали. В ОШС 76 ДШД перша цифра на бортових номерах техніки означає номер полку, друга – номер роти, третя – номер машини в роті. Таким чином 104 ДШП – це є 1 полк, 234 – другий. Тобто, якщо машина, наприклад, має бортовий номер "237", то вона входить до складу 3 роти 234 ДШП.

Розвідка боєм з натяком. Аналіз атаки росіян 20.08.2014 напередодні офіційного вторгнення. ЧАСТИНА ІІІ 07

БМД-2 з номером "237" в Ростовській області, вересень 14-го

Коли бійці ЗСУ знову зайшли на ОП "Сармат", то побачили, що в соняшниках стоїть покинута російська БМД-2 з бортовим номером "275", котра належала 7-й гвардійській десантно-штурмовій роті 234 ДШП 76 ДШД ЗС РФ.

Розвідка боєм з натяком. Аналіз атаки росіян 20.08.2014 напередодні офіційного вторгнення. ЧАСТИНА ІІІ 08

Документ з покинутої машини

Розвідка боєм з натяком. Аналіз атаки росіян 20.08.2014 напередодні офіційного вторгнення. ЧАСТИНА ІІІ 09

Покинута на ОП "Сармат" БМД-2 7 ПДР 234 ДШП з номером "275"

Окрім того, в БМД-2 було знайдено журнал командира роти, журнал вечірньої перевірки та супутникові карти, на котрих були позначені всі ОП ЗСУ в Георгіївці. З документації стає зрозуміло, що ротою командував гвардії капітан Короленко і в журналах перевірки числиться 60 бійців (скоріш за все, вони і атакували). Дивним є те, що на журналі вказано, що це 1 ПДР. На мою думку, це було зумовлено тим, що в росіян був брак контрактників, котрих можна було б застосувати в бою. Саме тому роти формувалися так, щоб по максимуму накопичити їх контрактниками, котрі бралися з інших рот (це пояснює і втрати серед 104 ДШП. Вони також числяться за цей день, але про це згодом).

На ОП "Гагарін" противник також покинув одну БМД-2, а ще одну було знищено. На щастя зі знищеної БМД-2 залишилися документи та деякі цілі деталі (як частина гусениці та деталі до мотору). Номер знищеної був "287", а захопленої – "284". Тобто ОП "Гагарін" атакували БМД-2 8 ПДР 234 ДШП, а "Сармат" - 7 ПДР.

Розвідка боєм з натяком. Аналіз атаки росіян 20.08.2014 напередодні офіційного вторгнення. ЧАСТИНА ІІІ 10

Документи зі знищеної БМД-2 з номером "287"

Розвідка боєм з натяком. Аналіз атаки росіян 20.08.2014 напередодні офіційного вторгнення. ЧАСТИНА ІІІ 11

Евакуація покинутої на "Гагаріні" БМД-2 з номером "284"

Розвідка боєм з натяком. Аналіз атаки росіян 20.08.2014 напередодні офіційного вторгнення. ЧАСТИНА ІІІ 12

Журнал вечірньої перевірки

Втрати сторін. Україна в бою 20 серпня з російськими військовими втратила 5 захисників: старший сержант Штинда Микола (ОП "Гагарін"), капітан Жилін Руслан (ОП "Затор"), солдат Білоус Сергій (ОП "Сармат") та двоє пілотів – підполковник Бірюк Олег та капітан Родіонов Антон. Поранення в бою отримало близько 15 бійців. Втрати техніки становили: ОП "Гагарін" - 2 БМП, 2 одиниці автомобільної техніки. ОП "Затор" - 1 БМП-2. ОП "Сармат" - 1 БМП-2 знищена, ще одна виведена з ладу, 1 "Урал", дві МТ-ЛБ та 1 МТ-12 "Рапіра". Ще одна БМП-2 30 ОМБр також була виведена з ладу. Втрачено Мі-24П. Безповоротні втрати в БМП – 4 одиниці (ще дві відправилися на ремонт).

Втрати ЗС РФ: ОП "Гагарін" - дві БМД-2, 1 танк отримавував влучання з БМП-2 та Зу-23-2. ОП "Сармат" - 1 танк знищений танк, 1 танк зазнав пошкодження з РПГ та "Рапіри", 1 БМД-2. Сумарні втрати – 3 БМД-2 та 2 Т-72БМ. Що ж стосується втрат особового складу, то тут потрібно детальніше розібратися. Для оцінки втрат живої сили керувався здоровим глуздом та російськими ресурсами. Свого часу в мережі було популярним висловлювання, що в бою 20 серпня росіяни втратили цілу роту. Стаття так і називається "Всю роту положили". Потрібно відкинути емоції та бажання противника видати бажане за дійсне і проаналізувати, що ж у телефонній розмові двоє російських десантників наговорили (а вони говорили про цей бій).

Цитата: "Голос 2: Так, подожди, смотри, вот эти вот подразделения, которые прикомандированы были, из 7-й роты, б... , всех в одну роту кинули? Голос 1: Да… Ну там только первую, вторую, третью укомплектовали. Комплектовались. Голос 1: Да… Со второго, третьего батальона. РХБЗ огнемётчиками определяли… Голос 2: Ну понятно, группировку создавали".

Тобто це підтверджує написане мною вище, що для створення ударного угруповання росіяни брали бійців з різних рот і зусереджували їх в одній через брак контрактників. Це пояснює чому на знайденому журналі пише "1 ПДР", а техніка була з 7 та 8 ПДР. Наступна цитата: "Вот так вот. Я тебе говорю, сделал буквально два шага от них. Просто кто-то говорит: "Иди посмотри там". Там стреляли, а не подошли бы – просто е… , понимаешь, оттуда наступление шло. Ну посмотреть, думаю, нет ли там, сука. Я чуть только отошёл, поворачиваюсь, и тут *бжжж* - я в траву, нах... В подсолнухи, б... И обстрел, нах... Встаю, б... , все лежат… Все лежали, я встал, б... Пацаны, которые ещё были, давай тут сразу бинтовать, б... К Лёне подбежал, нах.., давай бинтовать. Смотрю, там бесполезно бинтовать, там нога сломана, бёдра разъ… , там п... просто. Я говорю, просто смотрю, у нас осталось два… или три танка. Эти ушли влево куда-то, так и потеряли их, б... Я такой смотрю, пушка заклинила, короче, б... В том танке пушка тоже заклинила. Я такой, короче, пацанам говорю: "Уходите с боя или п… нах.., нас раз…т". Пошёл туда к зводнику…".

Потрібно внести деяку ясність: "танки" у випадку з десантниками це їхня штатна техніка – БМД-2. Серед десантників прийнято називати своїх алюмінієвих колісних друзів "танками" (можна зустріти вислів "алюмінієві танки"). Десантник згадує соняшники. А соняшники були біля ОП "Сармат". Також згадуються танки 35 ОМСБр, котрі пішли кудись там ліворуч, і вони їх загубили. Тобто він описує незрозумілі маневри Т-72БМ навколо "Сармата".

Наступна цитата: "Голос 1: Да, да… Шли вот так вот, на букву "П" на поле вышли, подсолнухи п... , е… , головы не видно. Стоит блокпост посреди поля. Разъ#бендили его, короче. Пошли… Я через "Тюльпан" смотрю, б... , три танка стоят, зенитка, б... , бмп и "семьдесят двойка". Их разъ… Камаз, б... , с боеприпасами, с этой х… , короче. У нас этот, б...., наводчик угорел нах.., понял? Мы его вытащили оттуда, водой холодной полили, всё, понял?".

Практично точно описав сили та засоби ЗСУ на "Сарматі", тільки переплутав "Урал" з КамАЗом.

Наступна цитата: "Голос 1: Да!.. Пошёл, кровь херачит у меня, ноги в крови все. Иду через это поле, б... Выхожу, и там… Ну, загрузили Лёню в танк, ротного загрузили, покоцанных всех. Пошёл до взводника: "Надо уё…", - говорю. До взводника дохожу – их танк залетел на бетон, короче, на плиту, и никак не съехать им, понял? И мы давай возле этого танка оборону держать, короче, ещё, понимаешь? Там эти наступали, б... , х… пока. Потом ещё одна БМД подъехала с этим, с Ж… Ж… там, с 6-й роты. Пацаны подскочили, там, кое-как вытащили, а там "семьдесят двойку" подбили ещё".

Згадується бетонна плита на котру залетіла їхня БМД-2. Саме такі бетонні плити і були на ОП 24 ОМБр (в ІІ частині матеріалу є фото знищеної БМП-2, котра стояла за бетонними плитами). Також згадується і підбитий ворожий танк. Тобто, думаю, цих цитат цілком достатньо, аби довести, що російські десантники з 7 ПДР та, як вказано, БМД-2 6 ПДР, брали участь в цьому бою. Згадується і командир роти, котрий зазнав поранення. Згадується командир взводу Кічаткін, котрий дістав серйозні поранення. Обидва померли від поранень. В одному з репортажів "Дождя"  чоловік розповідає, що в роті, де служить його брат (прізвище фігурує в захоплених документах) 3 "200", 4 дістали важкі поранення та ще 20 бійців зазнали травм та поранень різної тяжкості. На даний момент вдалося ідентифікувати 5 загиблих російських десантників, котрі брали участь у бою 20 серпня:

  • гвардії капітан Короленко Антон (загинув на ОП "Сармат"), 234 ДШП;
  • гвардії старший лейтенант Кічаткін Леонід (загинув на ОП "Сармат"), 234 ДШП;
  • солдат Кінібаєв Тлеужан, 104 ДШП (місце загибелі невідоме, скоріш за все загинув в/біля знищеної БМД-2 на "Гагаріні");
  • солдат Осипов Олександр, 104 ДШП (місце загибелі невідоме, скоріш за все загинув в/біля знищеної БМД-2 на "Гагаріні");
  • Карпенко Олексій, 1974 року народження (з огляду на його дату народження, скоріш за все це був офіцер або мінімум сержант. Кадровий військовий). 76 ДШД, місце загибелі невідомо.

Скоріш за все, що це практично всі загиблі в тому бою. Особисто я допускаю, що якщо є якісь поки що приховані та невстановлені загиблі російські десантники, котрі загинули в цьому бою, то їх не більше 2-х. Оперуючи відео від "Дождя", де вказується цифра в 3 "200", то це, скоріш за все, лише ті, хто загинули на "Сарматі". Як мінімум двоє з цього списку загинули на "Гагаріні". Сили росіян можна оцінити як такі: 6 танків (по 3 танки на кожен ОП) та 6-7 БМД-2 та 60-80 десантників та 18 танкістів. При цьому втрати, включаючи санітарні (разом з танкістами), виходять приблизно такими: 40 поранених та загиблих від, приблизно, 80 атакуючих, що являє собою 50%. І коли учасники бою з ворожої сторони заявляли, що "всю роту положили", то 90% від тих, кого "положили" - це поранені. Характерно те, що за ці бої ніхто з живих учасників не отримав нагороду, а я нагадаю, що:

  • Дмитро Янів, навідник гармати МТ-12 в 24 ОМБр, знищив ворожий танк на ОП "Сармат" та пошкодив ще один. Зазнав поранення;
  • Луцков Олег, оператор-навідник БМП-2 4 механізованої роти 30 ОМБр, мужньо проявив себе в бою, ведучи вогонь по росіянах з різних БМП;
  • Капітан Олег Хітяєв з 24 ОМБр надавав допомогу 5 пораненим та виводив їх до українських позицій під вогнем противника. Взяв кулемет у бійця і вів вогонь з ПКМ по російських десантниках;
  • Молодший сержант Олег Кіріленко з 30 ОМБр вогнем з танка знищив ворожу БМД-2 та пошкодив ще одну, котру потім евакуювали (отримав за це нагороду);
  • Іван Южда, боєць 24 ОМБр, власноруч займався евакуацією 5 поранених під вогнем противника;
  • пілоти, котрі знищили ворожий танк.
  • Розвідка боєм з натяком. Аналіз атаки росіян 20.08.2014 напередодні офіційного вторгнення. ЧАСТИНА ІІІ 13

Трофейна БМД-2 в Лутугиному

Гідно та показово себе проявили бійці Путькало та Костирко, Ісак Руслан, Більчак та Щирий. Бійці проявляли мужність та героїзм. Евакуйовували поранених або вели вогонь, бувши пораненими. Варті відзнаки і командири ОП, котрі, також маючи поранення, керували своїми бійцями і продовжували вести бій. Заслужено, але, на жаль, посмертно, отримали нагороди льотчики збитого Мі-24П та двоє бійців 24 ОМБр (Білоус та Лесешак). Деяких з бійців подавали на нагороди, але вони так їх і не отримали. Маю надію, що з публікацією даного матеріалу справа зрушиться з мертвої точки. Потрібно пам’ятати і живих бійців, не тільки загиблих.

У бою зі сторони ЗСУ брали участь такі підрозділи:

  • 7 та 8 механізовані роти 24 ОМБр;
  • 4 механізована рота 30 ОМБр;
  • артилеристи 80 ОАЕМБр;
  • артилеристи 24 ОМБр;
  • 7 опАА;
  • 8 опСпП.

Зі сторони противника:

  • 7 та 8 ПДР 234 ДШП (разом з бійцями 104 ДШП;
  • танки 35 ОМСБр;
  • артилерійську підтримку "Градами" забезпечували бойовики з загону "Тайфун";
  • вогонь мінометами вівся батальйоном "Заря";
  • надавали допомогу в евакуації та часткову участь брали ГШР та згадана "Заря".

Ще до початку самого бою на ОП "Наука" з Волнухиного заїхав ворожий КамАЗ, водій котрого завчасно вистрибнув з кабіни, зрозумівши, що повернув не туди. Характерно те, що ніхто з бійців навіть не зробив жодного пострілу по ньому. Що багато каже про підготовку. В машині були виявлені ракети до ПТРК "Фагот" та протипіхотні міни. Іронічно, що в бою з 8 ПДР 76 ДШД ЗС РФ (як і 7 ПДР) брала участь 8 механізована рота 24 ОМБр ЗСУ.

Розвідка боєм з натяком. Аналіз атаки росіян 20.08.2014 напередодні офіційного вторгнення. ЧАСТИНА ІІІ 14
Розвідка боєм з натяком. Аналіз атаки росіян 20.08.2014 напередодні офіційного вторгнення. ЧАСТИНА ІІІ 15

Трофейні ракети та КамАЗ

АНАЛІЗ БОЮ

Провівши цедослідження, опитавши велику кількість учасників бою, витративши роки на пошук інформації по противнику (в цілому) в голові виникає лише одна абревіатура з трьох англійських букв. Спробую розглянути декілька варіантів, мотивів даної атаки і аргументую, чому у них немає права на існування:

  • розгромити українське угруповання в Георгіївці. Задіювати в атаці приблизно 6-7 БМД-2 та 6 танків для розгрому навіть мобілізованого батальйону, в котрого все ще є потужна артилерійська підтримка максимально недоцільно і російські офіцери на таке б не пішли. Захопивши ОП, вони б мали продовжувати витісняти ЗСУ з інших ОП, накривати артилерією КСП батальйону тощо. Цього не відбулося.
  • Відрізати Луганський аеропорт від постачання. А для чого це робити? Аеропорт з самого початку розглядався як база, де сформуються два ШЗ для майбутніх наступальних операцій. Станом на кінець серпня аеропорт не грав жодної ролі. Навіть вилазки ДРГ в його сторону припинилися. Для такої операції потрібно було б задіювати, в першу чергу, більше артилерії аби подавити артилерійські підрозділи і сили ЗСУ в аеропорту, звідки могли б здійснити удар назустріч.
  • Атакувати, щоб атакувати. Цілком можливо припустити, що атака була проведена просто з метою заволодіння територією (заодно взяти в полон командування 3 БТГр 24 ОМБр, по можливості ліквідувати артилерію в Георгіївці та завдати максимальних втрат, більшість з яких були б полонені, ЗСУ на цій ділянці). Знову ж таки, для такого затратного і ризикованого сценарію потрібно було задіювати більше сил. В Луганську не було великої кількості артилерії, але її могло б бути вдосталь, якщо сконцентрувати її на одну ділянку для конкретної операції. Цього не було зроблено.

Тоді яка мета? Для чого ці втрати були? Котру б нову теорію не придумав, котрий би варіант не розглянув, завжди залишається один серйозний аргумент – багаторазово згадана артилерія. Нагадаю, 18 серпня 2014 року в Луганську область заїхало 8 Д-30 104 ДШП. Це кваліфіковані артилеристи, контрактники. Добре навчені. Якщо б росіяни ставили якусь масштабну мету (навіть одну з наведених вище) – вони б просто були забов’язані застосувати 122 мм калібр своїх гаубиць. Цього не було зроблено. А те, що це стріляла артилерія бойовиків – тут без сумнівів. Вона практично не принесла жодних результатів. ЗС РФ 20 серпня не планували розвивати наступ і навіть не планували довго затримуватися. Безумовно, можливо їхній локальний план був дещо амбіційнішим, але через вогонь української артилерії їм довелося піти на поступки. Моя думка така: все це було пов’язано з прибуттям 22 серпня 2014 року гуманітарного конвою в Луганськ. Таким чином росіяни показали свою присутність, перевірили наші сили, реакцію та взаємодію між підрозділами. Прощупали оборону на міцність. Якщо коротко – розвідка боєм з натяком.

Дії противника і сам план можна оцінити як продумані. Була обрана ідеальна пора для атаки і створені для цього всі умови: надзвичайно густий туман, висування вздовж посадки техніки під прикриттям артилерії, стрімка атака з незахищеного флангу. Якщо на ОП "Сармат" противник спрацював практично ідеально, то на "Гагаріні" російські танкісти практично зірвали наступ. Важко уявити, як би розвивалися події, якщо б окремі бійці і їхній героїзм доданий до нерозуміння що робити в російських танкістів. Вони б повністю знищили "Затор", накривали б "Науку", могли б піти до КСП батальйону (якщо б така задача стояла). Що ж стосується української сторони, то тут все значно гірше: втрата керування батальйоном від комбата, незрозумілі накази "спостерігати", відсутність взаємодії та безліч чого іншого (в тому числі наявність великої кількості ПТРК "Фагот" в БМП-2, але жодна ракета не була використана через те, що ніхто не вмів стріляти з цих ракет). Але насправді всі ці проблеми (включаючи не названі) були характерними для Збройних сил України в цілому, тому критикувати не стану. Чи можна було зробити і провести все краще? Так, можна було. Навіть у реаліях літа 14-го. З позитивних моментів можна відзначити, що оперативно викликали авіацію та сформували ударну групу.

Розвідка боєм з натяком. Аналіз атаки росіян 20.08.2014 напередодні офіційного вторгнення. ЧАСТИНА ІІІ 16

Кулемет з трофейної БМД-2. Фото: Думская

Гуманітарний конвой та збиття Су-24М

20 серпня 2014 року приблизно в обід був збитий український Су-24М, котрий виконував спеціальне завдання. Річ у тім, що ближче до обіду був збитий український Су-24М з бортовим номером "27". В інтернеті немає жодної нормальної інформації щодо цього епізоду, тим більше фото. Су-24М повинен був розбомбити вишку (якось була пов’язана зі зв’язком), що він і зробив. На завдання він полетів не один, а під прикриттям двох Су-27. Екіпаж вижив. Більше того, зберіг всю документацію. Збиття літака спостерігали в Новосвітлівці та Новоанівці. Зі слів очевидців, ракета була запущена з землі. Влучивши в літак , він почав розвалюватися в повітрі. Згідно з моїми даними, він був збитий ЗРПК "Панцирь-С". Пілоти добралися до своїх та були евакуйовані.

Розвідка боєм з натяком. Аналіз атаки росіян 20.08.2014 напередодні офіційного вторгнення. ЧАСТИНА ІІІ 17

Унікальне фото: Су-24М 20 серпня в небі Луганщини (фото зроблено місцевим жителем)

22 серпня на територію України зайшов перший гуманітарний конвой, котрий почав рухатися Краснодонською трасою та планував зайти нею в Луганськ. Військові отримали наказ не відкривати вогонь по ньому і пропустити його, що було абсурдом. Але хтось в районі Новоанівка-Новосвітлівка все-таки відкрив вогонь і конвой повернув назад в сторону Краснодону, звідки польовими дорогами вздовж україно-російського кордону біля річки Сіверський-Донець заїхав до Луганська. Прикриттям займалися бойовики з батальйону "Амур" та "Грек". Я переглянув низку матеріалів по цій темі за той період і точно встановив за допомогою супутникових знімків його маршрут.

Також, окрім захоплених карт, на котрих були показані наші позиції, різних документів, форми, сухпайків та техніки, до рук наших військових потрапила карта, котру вперше (і єдиний) раз показали у вересні 2014 року на телеканалі "Еспресо" у програмі Шевченка. Переглядаючи відео, зупиняючи його безліч раз, вдалося перенести те, що було на російській карті (зони відповідальності, підрозділи) на нашу карту. Згідно з отриманою інформацією, ми бачимо, що райони поділені між БТГр 76 ДШД та ЗБТГр ПФ (спільна тактична група на базі 200 ОМСБр та 61 полку МП Північного флоту РФ). Що було в гуманітарному конвої - невідомо, але те, що не боєприпаси, – це точно. Мені відомо, що група російських спеціалістів у різних галузях прибула в Луганськ і повертала його до нормального функціонування. В місті була катастрофічна ситуація: порожні магазини, відсутність електрики та води.

Розвідка боєм з натяком. Аналіз атаки росіян 20.08.2014 напередодні офіційного вторгнення. ЧАСТИНА ІІІ 18

Маршрут гуманітарного конвою та зони відповідальності

Дмитро Путята, Андрій Карбівничий, для Цензор.НЕТ

Для зв’язку з автором: dima.putyata89@gmail.com

Источник: https://censor.net.ua/r3144730
 
 
 
 
 
 вверх