EN|RU|UK
 Политика Украины
  15659  243
Материалы по теме:

 Руслан Кошулинський: "Один з першочергових указів від президента Кошулинського - Указ про спадковість держави Україна. Не Радянський Союз, а УНР"


Автор: Є.Кузьменко

Чому від націоналістів у президенти йде він, а не Тягнибок? Що пішло не так у відносинах з "Нацкорпусом"? Про що Кошулинському зізналися американці серйозного рівня? Що він забув у російській тайзі на початку 90-х? Хто з українських політиків поцупив у націоналістів їхні слогани? Чому Ігор Кривецький супер, а звинувачення на його адресу – наклеп? Про це та інше – у великому інтерв’ю з циклу "Кандидати в президенти".

22 січня з'їзд ВО "Свобода" висунув керівника секретаріату партії, екс-віце-спікера Верховної Ради Руслана Кошулинського кандидатом на пост Президента України. Як і передбачалося, його кандидатуру підтримали "Правий сектор", ОУН, КУН і С14. Вибір на користь одного з лідерів партії делегати з’їзду підтримали одностайно.

А кількома днями раніше "Цензор.НЕТ" у рамках циклу "Кандидати в президенти" взяв у пана Кошулинського велике інтерв’ю. Говорили про дуже різні речі: кадри, фінанси, відносини з партнерами і конкурентами, ядерну зброю і давню роботу кандидата на російських золотих родовищах. А також про те, чому останні 5 років в Україні націоналісти не мали помітних успіхів на виборах.

Руслан Кошулинський: Один з першочергових указів від президента Кошулинського - Указ про спадковість держави Україна. Не Радянський Союз, а УНР 01

Зустріч відбулась у приємному кількаповерховому будиночку на Подолі, звідси і перше запитання:

- Ваш офіс справляє враження. Скільки коштує оренда цієї будівлі? Чи це взагалі партійна власність?

- Ні, це нам надають в оренду. Скільки коштує, знають у штабі, можна з’ясувати. Але він не є вже новий, тут зйомки були, і інтерв’ю брали.

- Невдовзі ви маєте отримати посвідчення кандидата в президенти. Якесь хвилювання відчуваєте? Бо кандидати один за одним постять у Фейсбуку свої горді пики з цими посвідченнями.

- Ну тут уже якщо назвався, то - вперід! Я колишній спортсмен, і передстартовий мандраж перед змаганнями - він є завжди і у будь-кого…

- І яким спортом ви займалися?

- Легкою атлетикою.

- На які дистанції бігали?

- Спринт і стрибки в довжину. Але коли ти виходиш на дистанцію – все, мандражу уже немає. Маєш виконувати завдання – перемагати, іти, бігти максимально, чи стрибати.

- І які у вас були досягнення?

- Ну, я за сім метрів стрибав.

- Непогано.

- За 11 секунд вибігав сотню метрів, за 6, 9 - 60 метрів. Ну це десь 10-й клас.

- А зараз ви тренуєтесь?

- Плаваю, бігаю, боксую.

- Це ж питання теж не зайве, тому що Президент має бути у формі.

- У формі я себе тримаю.

"СВОБОДА" - ЦЕ НЕ ПАРТІЯ ВОЖДИСТСЬКОГО ТИПУ. ЯК БИ ТАМ СОБІ ХТОСЬ НЕ УЯВЛЯВ"

- Багато років поспіль "Свобода" висувала Олега Тягнибока. Зараз платівку ви вирішили змінити і з’явився кандидат Кошулинський. Але чому саме він? Адже від націоналістичної молоді міг би бути Андрій Іллєнко, від націоналістичних жінок — Лариса Ніцой, від націоналістичних інтелігентів – Богдан Бенюк. І так далі. Але висувають все-таки Кошулинського? Як вважаєте – чому саме вас?

- Олег Тягнибок запропонував висунути мою кандидатуру на посаду Президента України. Політрада партії ВО "Свобода" підтримала, союзники – погодили.

Щодо Іллєнка, по-перше, згідно з чинним законодавством, на превеликий жаль, Андрія висувати не можна, йому немає 35. І з тієї точки зору кандидатура знімається (сміється).

З іншої точки зору, Президент - це все-таки Верховний Головнокомандувач. І це є зовнішні відносини. І, власне, в цих двох царинах має бути більше знання, уміння, досвіду. Тобто потрібна людина, яка, скажімо, посідала достатньо високу посаду в державі; людина, яка, наприклад, свого часу була представником в ООН, головою групи міжпарламентських взаємин з Польщею. Це часи Генріха Литвина, Яна Томбінського. Я багато разів був в Польщі у своїх візаві – маршаликів, віце-маршаликів Парламенту. Тобто у нас були дуже хороші взаємини. Як і Грузією, з країнами ГУАМу. І от є мій досвід в міжнародній діяльності плюс військова царина. Адже навряд чи хтось з перелічених вами свободівців має більше досвіду в військовому напрямку, ніж я. Це навіть з точки зору сучасного і з минулого.

- Плюс, мабуть, віце-спікерська робота?

- Так. Все-таки у мене був вищий доступ до секретності і можливості опрацювати механізми. Починаючи з 2014 року, я був практично в контексті всіх подій і розумів усе. У мене була достатня кількість інформації.

- А якою мірою на цей вибір "Свободи" вплинуло те, що, в принципі, ваша кандидатура є компромісною для партнерів з націоналістичних організацій?

- Вплинуло. Для цього і була така пропозиція, з огляду на те, що, звісно, кожний лідер у партії має якісь лідерські амбіції. І для того, щоб не зняти будь-які механізми для цього об’єднання; розуміючи, що об’єднаний кандидат від націоналістів – це достатньо серйозний статус і можливості; беручи до уваги, що сьогодні ядро виборця – це приблизно 15 відсотків людей, які визнають націоналістичну ідеологію сьогодні в Україні своєю, - от і було зроблено такий вибір.

- А пан Олег сам сказав: "Я не піду кандидатом на ці вибори"? Чи таку позицію висунула верхівка партії? Розкажіть про механізм.

- Розумієте, "Свобода" - це не партія вождистського типу. Як би там собі хтось не уявляв. Це достатньо колективний орган…

Руслан Кошулинський: Один з першочергових указів від президента Кошулинського - Указ про спадковість держави Україна. Не Радянський Союз, а УНР 02

- У принципі, мушу з вами погодитися. Перевірити легко: не дай Бог, не стає лідера (адже всі ми можемо померти у будь-який момент) - і що тоді? Чи зникне партія? У вашому випадку - ВО "Свобода".

- Ні, не зникне. Тут треба віддати належне Тягнибоку, який розумів це - і дав можливість виростати великій когорті нових політиків. Починаючи від Іллєнка, Головка. Тобто молоді люди, які з 15, 16, 18 років у партії - і сьогодні досягли найвищих результатів. Це є низка достатньо вагомих, великих за державно-українським рівнем діячів націоналістичного середовища, які сприймаються людьми. Тобто навряд чи в багатьох політичних партіях є така низка відомих постатей.

"ЧИ УЯВЛЯЮ Я СИТУАЦІЮ, ЗА ЯКОЇ МИ З "НАЦКОРПУСОМ" БУДЕМО НЕПРИМИРЕННИМИ КОНКУРЕНТАМИ? В ПОЛІТИЦІ НІКОЛИ НЕ КАЖИ "НІКОЛИ". ВСЯКЕ В ЖИТТІ БУВАЄ. АЛЕ ДУЖЕ БИ НЕ ХОТІЛОСЯ ВЗАЄМНОГО ПОБОРЮВАННЯ"

- Тепер давайте про розбіжності з Національним корпусом. Я спілкувався і з Андрієм Білецьким з "Нацкорпусу", і з Андрієм Тарасенком з "Правого сектора". І Білецький у інтерв’ю Цензору розлого розповідав про необхідність якомога швидшого і комплексного об’єднання націоналістичних сил, створення спільних структур, висунуння спільного кандидата в Президенти, формування спільної команди на парламентських виборах. Дуже така жвава, позитивна програма дій.

Але після цього я спілкувався з очільником "Правого сектору" Андрієм Тарасенком і дізнався, що кілька осінніх місяців пан Білецький начебто бойкотував спільні зустрічі і перемовини. Ну, як бойкотував: просто не з’являвся на них. Як результат - у відомій заяві кандидатуру Руслана Кошулинського підтримали всі значні націоналістичні організації - окрім "Нацкорпусу".

От я і питаю вас: Білецький справді був відсутній на осінніх зустрічах? Внесіть ясність.

- До середини липня була комунікація, все було гаразд. З липня комунікація практично розірвалася. Остання зустріч у повному форматі відбулася 17 жовтня. На ній Голова партії "Національний корпус" обіцяв передзвонити. Обіцяв у присутності керівників "Правого сектора", своїх членів партії, заступників Тягнибока Мохника, Кривецького, Іллєнка. Сказав при всіх: "Я завтра передзвоню".

— І що далі?

— Ну, от, звонить досі.

- А з вашого боку йому не дзвонили?

- Намагалися. З липня намагалися. Використовували всі комунікації. У Верховній Раді підходили, Іллєнко питав : "Можна якось зв’язатися?" Тарасенко звертався…

- Підходив до Білецького у парламенті Іллєнко — і що далі?

- Ну : "Так, так, я зв’яжусь". Все.

- А як ви пояснюєте таку його поведінку?

- Я би не хотів… Припущення – перша сестра помилки. Я не маю всіх мотиваційних даних. І не знаю, чи то його особистісна позиція: ну, може, не сприймає Кошулинського…

Руслан Кошулинський: Один з першочергових указів від президента Кошулинського - Указ про спадковість держави Україна. Не Радянський Союз, а УНР 03

- Пане Руслане, облиште цей політес; у нас з вами зараз не вечірка студентів дипломатичного вишу, а відверта розмова, яку читатимуть і націоналісти.

- Так.

- І ви ж, я певен, обговорювали у себе в "Свободі" цю ситуацію, зробили певні висновки. Читачеві хотілося б їх почути. Бо оці ваші еківоки — вони не про націоналістів.

- Розумієте, повага до чоловіка вимірюється вагою його слова. Я не знаю джерел. Я хочу сісти з людиною очі в очі – от тоді я можу вам сказати. Чому мотивація така – я не знаю. Тому припущення давати – це неправильно.

- І вам не було боляче, коли цього року на день народження Бандери було два окремих марші: "Нацкорпусу" і решти націоналістів? Хоча до цього маршували разом...

- Ну, ми не завжди були разом, вони і свої марші проводили. Що ж, люди відзначають 1 січня так, як вважають за потрібне. Не можу ж я комусь в іншій політичній партії вказувати, як має бути. Націоналісти, які захотіли відзначити 110 річницю дня народження Степана Бандери зібралися і відзначили. А комусь шось вказувати по-інакшому - то є зайве.

- А чи не здається вам, що саме за "Нацкорпусом" йде більшість націоналістичної молоді? Знаєте, рік тому я спостерігав за атакою на неправомірно (з точки зору "Нацкорпусу" і багатьох місцевих) побудовану АЗС на вулиці Ревуцького. Вік тих хлопців, які атакували, був, переважно, від 14 до 18-20. Таких до "НК" останніми роками приходить багато. А зараз ці пасіонарії та атовці (яких багато у "Нацкорпусі" і навколо "Нацкорпусу") — дуже цінуються будь-якою партією.

І от є така стороння точка зору, що "НК" - це майбутнє націоналізму в Україні. Мовляв, "Свобода" - це, може, і сьогодення, - але воно відходить у минуле. Бо партія набула бюрократичних рис, "обросла" звичкою до влади, тягою до комфорту. До того ж, кажуть деякі ваші критики, свободівські атовці, які повернулися з фронту, не отримали у партії того впливу, на який заслуговують.

От і скажіть мені: може, і Білецький вважає, що за його політичною силою, а не за вами, - майбутнє українського націоналізму?

- Ну, по-перше, я не знає, що вважає Білецький. А щодо партійців, які повернулись з фронту – от, Кошулинський сидить перед вами. Я був старшим сержантом Збройних Сил. Точно не обріс звичкою до влади і тягою до комфорту. Далі — керівник виборчого штабу Олексій Кайда, заступник голови партії, колишній голова обласної ради, колишній депутат Верховної Ради України сьомого скликання, сержант Збройних Сил України...

- Але ж ці люди були у верхівці партії і до 2014 року.

- Ми говорили про те, що вони обросли чи не обросли.

- Так.

- Тут немає ніяких надзвичайних механізмів; ще ніхто не народився з татуюванням на грудях – "Я – вічний депутат". Чи "Я – вічний Президент". Це все змінне. Люди, які є в ідеологічній партії, мають на меті поширювати ідеологію і виконувати завдання, які стоять. Це ж не є сидіння у кріслі або досягання якоїсь кон’юктурної посади! Ну, так, сьогодні ти маєш цей інструментарій поширення, а завтра -  вже інший. Тобто роби свою роботу і залишайся собою - незалежно від місця сидіння, місця перебування.

- Переформулюю питання. Скажіть, чи є у вас "вікова" статистика по членству у "Свободі"? Скільки у партії людей від 40 до 60, скільки до 30, і т.і.

- Ну, ми такої статистики не робимо (сміється).

- Але партія старішає?

- Партія мудрішає. Що означає для політика 50 років? Наприклад, у Сполучених Штатах сьогодні наймолодший кандидат у Президенти від демократичної партії – мій одноліток. Наймолодший! Тобто кожне суспільство виставляє свої вимоги, критерії. Тому на законодавчому рівні мінімальний вік для кандидата в Президенти - 35 років, не менше! Тобто є якійсь віковий ценз. А чим є погана людина, яка мудра, досвідчена? От, наприклад, Юрій Герасимович Іллэнко. Він духом був старий чи молодий?

- Молодий.

- Саме так. Тобто вагу має не те, скільки тобі там років натікало, а те, що ти хочеш змінити, які твої якості є. Ти можеш бути неймовірно в роках, але настільки харизматичний! Людина, яка рветься вперед, може багатьох за собою потягнути!

Руслан Кошулинський: Один з першочергових указів від президента Кошулинського - Указ про спадковість держави Україна. Не Радянський Союз, а УНР 04

З іншого боку, ти можеш бути і недосвідчений, молодий, і зробити помилки. І, власне, річ не в молодості і віці, а у професійних якостях, знаннях, можливостях – це, власне, ті речі, які є до потреби. От, скажімо, для чого тобі політична партія? Ти хочеш прийти, управляти країною і провадити свою ідеологію? Тоді, будь ласка, май достатньо знань і вмінь. І набирай ії. Сьогодні ти прийшов у політичну силу, яка тобі до вподоби; отримав досвід, досяг якихось результатів. Далі - навчився бути депутатом місцевих органів влади, отримав досвід депутата Верховної Ради, отримав досвід на війні. І цей досвід дає тобі можливість приходити до людей і казати : "Я знаю, як управляти країною. Як управляти містом, як управляти ОТГ".

- Але ж я про інші речі кажу. Вас не тривожить те, що молодь більшою мірою має потяг до "Нацкорпусу", бо для них приналежність до "НК" є більш привабливою?

- У структурі "Свободи" є молодіжні організації. Є студентська "Свобода", є "Сокіл", є комбатантська організація "Легіон Свободи", жіноча організація "Яворина". Це 20 тисяч членів партії! І говорити про те, що десь там більше молоді… Головне – який є результат діяльності партії; скільки ви маєте членів. У нас - 2 тисячі депутатів різних рівнів, мери міст величезних обласних центрів. І загалом - політична структура, партійна структура, яка спроможна управляти країною.

- Скажіть, а чи уявляєте ви ситуацію (а мені здається, вона можлива найближчим часом), за якої ви з "Нацкорпусом" будете жорсткими, непримиренними конкурентами?

- У політиці ніколи не кажи "ніколи". Правда. Всяке в житті буває. Але дуже би не хотілося взаємного поборювання. Ми ж розуміємо ті помилки і завдання, які стоять. Є свідомі того, що 15 відсотків сприймає сьогодні в Україні ідеологію націоналізму і вважає ії своєю. То ж якщо націоналісти зможуть об’єднати ті всі зусилля цього прихильника, то це буде хороший результат. А от якщо вони будуть порізно… Ми це вже проходили: доба УНР, бандерівці, мельниківці... Тобто ми робили максимально все для того, щоб зняти будь-які будь-які амбіції. Тягнибок – яскравий приклад. Маєте приклад: Дуда з Качинським у Польщі, Філарет в Україні. Філарет – то взагалі класичний приклад. Людина, яка створила цю Церкву, забирає свою кандидатуру, розуміючи, що воно не вийде, якщо він буде балотуватися.

"ЯК ПІДБИРАТИМУ ПРЕЗИДЕНТСЬКУ КОМАНДУ? ПАТРІОТИЗМ, ПРОФЕСІОНАЛІЗМ, ПОРЯДНІСТЬ. ДЕТЕКТОР ПРОЙШЛИ, ВСІ ЛЮСТРАЦІЙНІ МОМЕНТИ ПРОЙШЛИ – І БУДЬ ЛАСКА, ПРАЦЮЙ!"

- Що ж, принаймні на вашому боці решта націоналістичних організацій. Ви як кандидат задоволені їхнім внеском у вашу передвиборчу кампанію?

- Так. У нас добра, ефективна співпраця -принаймні в тому контексті, де у них є осередки. Вони кажуть, де у них що є. Принаймні на всіх моїх зустрічах, які я провожу, їхні осередки присутні. Представляють, доповідають, зі мною радяться. Це і керівник обласної організації, і міської, якщо вона є. Це стосується всіх 14 організацій, які заявили про мою підтримку.

- Можете по фігурах розповісти про свій виборчий штаб? Хто за що відповідає?

- Олексій Кайда – керівник штабу. Також є Андрій Мохник, Левко Мартинюк.

- Всі досвідчені люди.

- Люди, які завжди в штабі працювали в тих напрямках, які є.

- А тепер питання, на яке не змогли відповісти майже всі кандидати в президенти, з якими я мав розмову під час цього циклу інтерв‘ю. Я думаю, ви знаєте, про що йдеться. Давайте детально поговоримо про майбутню команду президента Кошулинського. Всі ми знаємо, за які напрямки відповідає Голова держави. Отже – хто за президента Кошулинського буде главою СБУ? Або принаймні обрисуйте коло претендентів на цю посаду.

- Ну по-перше: партія, яка була в парламенті, є достатньо вагома і має достатньо велику лавку запасних. Це навіть не обговорюється.

По-друге – принцип. Партія – це ж не бюро з працевлаштування. Ви можете згадати або перевірити команду заступника Голови Верховної Ради Руслана Кошулинського. Апарат заступника Голови, куди люди підбирались не за партійною належністю, це я вам точно кажу.

- А за якими ж факторами?

- Патріотизм, професіоналізм, порядність. Детектор пройшли, всі люстраційні моменти пройшли – і будь ласка, працюй!

- На детекторі мають проходити всі? Без виключення?

- Конкурс. Відкритий конкурс. Без застереження.

Руслан Кошулинський: Один з першочергових указів від президента Кошулинського - Указ про спадковість держави Україна. Не Радянський Союз, а УНР 05

- І умовний пан Мохник – також?

- Звісна річ. Якщо він захоче претендувати на цю посаду.

- Ну, добре: а раптом він проходить детектор - і щось не так?

- Значить, не так. Які проблеми? Це ж не є працевлаштування. Люди прийшли сюди для того, щоб поширити ідеологію. Ви хочете мати успішну країну? Так. Ви хочете мати якісну команду Президента? Так. Ну, тоді будь ласка. Подивіться склад апарату тодішнього заступника Голови Верховної Ради України Руслана Кошулинського. Подивіться апарат міських голів Тернополя, Франківська і Хмельницького. Проаналізуйте, наскільки він є пропартійний. І ви зразу побачите – не за тими чинниками формувався апарат. І тому вони успішні, всі перелічені мною міські голови. Міській голова Франківська взагалі отримав відзнаку ПАРЄ як найкращий.

- І все ж таки мене дуже цікавлять ваші призначення людей на важливі посади. То ж спитаю ще раз. Хто буде очолювати СБУ за президента Руслана Кошулинського?

- Я ж сказав – конкурс відкритий. Максимально.

- По МВС теж конкурс відкритий?

- Аналогічно. Конкурс відкритий. По всіх кандидатурах.

- Цікаво чути від вас, пане Руслане, нове обґрунтування старої відмови всіх кандидатів в Президенти розповідати про персоналії своєї майбутньої команди. Зазвичай кажуть, що у нас, мовляв, перспективні кандидати обіймають серйозні посади – то ж якщо ми їх зараз назвемо, на них очікують репресії, тому викривати ці імена не можна… У вас мотивація трішки більш sophisticated. Добре. Але хоча б можете сказати, хто у вас буде головою АП? З цією кандидатурою ви, я гадаю, точно вже визначилися.

- Визначимо. Нема проблем. Якраз з апаратом Президента - взагалі немає проблем.

"АМЕРИКАНЦІ МЕНІ ПРЯМИМ ТЕКСТОМ КАЗАЛИ: "МИ САНКЦІЇ ВСТАНОВЛЮЄМО ЩОДО БАБАКОВА, РОТТЕНБЕРГА, ФРІДМАНА – А ВОНИ ТУТ ПРАЦЮЮТЬ І ОТРИМУЮТЬ ПРИБУТОК…ВИ НЕНАДІЙНІ, НАЩО МИ ВКЛАДАЄМОСЬ?"

- Якими ви бачите перші 5 великих указів президента Кошулинського? "Великі" - у сенсі "програмні".

- Перший - заміна Нормандського формату. На так званий Будапештський.

- А саме?

- Нагадаю зараз заяву Яцека Чапутовича. Який вже говорить про те, щоб до ЄС долучити Сполучені Штати Америки. Саме тут такий спосіб. До речі, у мене вже відбувалися ці розмови з американською стороною, вже з новою владою. Я їх питаю : "А чому ви на Польщу ставите у військовій справі?". Адже штаб НАТО зараз у Польщі, всі натівські перемовини – теж у Польщі.

- І кого ви маєте на увазі, говорячи про "американську сторону"?

- Ну, це неофіційна зустріч.

- Серйозні люди?

- Достатньо. І вони відповідають : "Більше того, ми знаємо, що і збройні сили Польщі не мають такого досвіду, як Україна. Та й ми вчимося на вашому досвіді".

Тобто вони прямим текстом це кажуть. Але чому ставлять на Польщу? Тому що Польща надійна і передбачувана. Я розумію всі підводні течії, які зараз є. І як Уряд Польщі спрацював на виборах.

- Про непередбачуваність України мені казав посол у Австрії Олександр Щерба. Головна проблема України, окрім пропагандистських тез Росії, - це її репутація. І непередбачуваність.

- Звісна річ.

- Він каже: ця репутація - як темна хмара, роздмухати її дуже важко, на це потрібні роки. І активна робота.

- Слово "роки" означає конкретні кроки. Американці ж прямим текстом називають: "Ми санкції встановлюємо щодо Бабакова, Роттенберга, Фрідмана – а вони тут працюють і отримують прибуток. Чому ми маємо встановлювати санкції, а вони у вас нормально заробляють гроші?". Тут розмова була вже неофіційного характеру, і мені прямим текстом казали: "Ви ненадійні, нащо ми вкладаємось?"

Руслан Кошулинський: Один з першочергових указів від президента Кошулинського - Указ про спадковість держави Україна. Не Радянський Союз, а УНР 06

- Які ще першочергові укази отримаємо від президента Кошулинського?

- Указ про спадковість держави Україна. Не Радянський Союз, а УНР. Ми не країна в продовженні УНР- УРСР. Спадковість УНР має бути закріплена. Ми говоримо про тяжість, історичну тяжість, це надважливо.

І, звісна річ, це законопроекти невідкладного антиолігархічного пакету. Повернення коштів з офшорів, заборона приватизації стратегічних підприємств. Заборона приватних монополій, олігополій. Весь пакет енергетичної безпеки. Звісна річ, перегляд бюджету Збройних Сил.

- Ви кажете про потужні Збройні сили – а я йшов до вас на зустріч і бачив бігборди від разних кандидатів. І багато де бачив обіцянки про швидкий мир, припинення війни. А що для вас є мир або припинення війни?

- Звісно, що це є перемога. Але давайте перефразуємо. Мені подобається вислів Митрополита Андрія Шептицького: під час Другої Світової війни він після літургії завжди молився за справедливий мир для українців. Тобто перемога – це і є справедливий мир для українців. От якщо буде справедливий мир для українців, цього треба досягати. Війна – це ж протистояння не тільки військове, а й політичне, дипломатичне, економічне, ідеологічне. Тобто ми маємо надпотужного ворога. Неймовірно потужного. Ядерна зброя, бюджет збройних сил - понад 70 мільярдів доларів США.

- А у нас?

- Близько трьох мільярдів. У американців - 719 мільярдів. Тобто не порівняти. – і кількісно, і щодо забезпечення збройних сил, підготовки до тієї війни. Звісна річ, що без сучасного переоснащення Збройних Сил України успіху у нас не буде. Якщо ми сьогодні не можемо робити ядерну зброю (беручи до уваги фінансовий і геополітичний фактори – не дадуть, умовно кажучи, це зробити) – треба подбати про неядерні стратегічні сили.

- Мені взагалі-то подобається, що ви не обіцяєте в свій президентський термін надати Україні ядерну зброю. Натомість кажете реальні речі.

- Ну, останні 24 кілограми збагаченого урану Янукович віддав Хіларі Клінтон за фотографію з Обамою.

- Так, про це важко забути.

- Важко. І вона точно не повезла їх в Америку, ці 24 кг… Але ж ми можемо мати і неядерні стратегічні сили. Тобто ракети дальністю 500-600 км, маючи свій ВПК. Ми достатньо спроможні, з огляду на види військ – сухопутні, повітряні, військово-морські сили. Нам це до снаги, ми можемо це робити. Це є сучасні методики обходження ядерної зброї. Ми цілком це можемо, але в це треба вкладатися, звісна річ. І коли 1,5 відсотка військового збору висить на всіх з зарплати, - ну, звісна річ, що ми так не наповнимо бюджет. Хоча законопроект про військовий збір з олігархів був зареєстрований ще у 2014 році.

Тобто це є вкрай необхідний напрямок. І необхідна розмова з нашими гарантами про надійність країни.

- Що ви маєте на увазі, коли кажете про надійність країни?

- Те, про що ми розмовляли раніше. Надійність країни в тому, що їй треба не просто говорити, але й демонструвати . Якщо у вас дипломатичні стосунки не розірвані, якщо у вас незакритий кордон з агресором, з ворогом, якщо їхній бізнес на вашій землі процвітає, - як з вами мати справу? Для порівняння: минулого року з бюджету США виділялося 350 млн для, скажімо так, допомоги Збройним силам України. Цього року - вже 250 млн. Це показник? Так, показник. Тобто якщо ви хочете мати надійного партнера, - приходьте і показуйте, що зробили. Мовляв, я бізнес їхній перекрив; я кордон закрив; я буду боротися. Дайте мені можливість!

- Гадаєте, це змінить ставлення з їхнього боку?

- Змінить. У них є така можливість; це є найпотужніші країни світу. Треба бути надійним партнером. Якщо ми міняємо це, з огляду на Нормандський формат – тоді економічні партнери Путіна вже навіть не обговорюють "Північний потік-2". І це дуже важливо. Адже, якщо тільки вони його запускають, ми щороку втрачаємо понад 3 млрд дол. Тобто практично 10% бюджету! Це нас практично на коліна ставить.

Про Францію і казати не буду. Макрон приїжджає в Петербург, кричить: ми Путіну покажем! І тут же в Петербурзі французи укладають угоду про видобуток газу на Півночі Росії…

- До речі, про Францію. Гадаю, свободівцям вже набридло, що в інтернеті весь час постять старе фото Тягнибока з Марін Ле Пен. Але якщо брати всю Європу, вас не дратує те, що по всьому континенту Путін робить досить успішну ставку на правих? Підкупає, провокує, співробітничає з ними. І таке враження, що в багатьох європейських країнах Кремль з правими – вась-вась.

- Ну, то їхні проблеми. Тобто як тільки Ле Пен заявила, що має там стосунки – все, ми всі стосунки з нею розірвали відразу. Взагалі, на превеликий жаль, після того, як партію очолила вона, а не її батько, - там кардинально все змінилося. І ми не маємо жодного стосунку з ними.

Руслан Кошулинський: Один з першочергових указів від президента Кошулинського - Указ про спадковість держави Україна. Не Радянський Союз, а УНР 07

- А в чому змінилося?

- Відбулося максимальне наближення до Путіна. Її батько собі ніколи не дозволяв таких речей. Тобто людина, яка воювала, людина, яка пройшла дуже багато, він же воював, втратив око на війні, тобто він достатньо великий був у тому плані, він ніколи собі не дозволяв.

- Ви ж завжди намагалися підтримувати контакт з європейськими правими, непогано знаєте це коло. Хто з європейських правих ще залишається поза путінським впливом?

- Зараз правих, які є вагомі і мають вплив, практично немає. І ми зараз не контактуємо в тому плані.

- Добре, розкажіть, якою буде позиція президента Кошулинського щодо ринку землі.

- Наша позиція полягає в тому, що земля має залишатися у власності державній, сільськогосподарського призначення, перш за все. Ми говоримо про землю сільськогосподарського призначення. Про землю, яка присадибна ділянка, під виробництво – це прошу дуже. Ця земля, сільськогосподарського призначення, має залишитися в довгостроковій оренді громадян України, з правом успадкування. Громадяни України можуть на ній працювати, можуть передавати у спадок своїм дітям, онукам, кому мають за бажання. Не мають бажання працювати (ну таке буває в житті, не хочуть працювати) – нехай буде за комерційною ціною продаж в державний земельний банк. Тобто не випускати з державної власності землі сільськогосподарського призначення. Їх і залишилося всього 26%.

"НА ЯКИХ КАНАЛАХ МЕНЕ НЕМАЄ? НА "ПЛЮСАХ" НЕМАЄ, НА "ІНТЕРІ", НА ICTV, НА ТРК "УКРАЇНА". НА П’ЯТИЙ НЕ ЗАПРОШУЮТЬ. Я РОКІВ 3-4, НАПЕВНО, ТАМ НЕ БУВ"

- На що кандидат в президенти Кошулинський і його команда роблять акцент в агітаційній кампанії?

- Зустрічі. Це зараз найбільша цікавинка. Воно, здавалося б, дуже складно, але я багато зустрічей проводжу з людьми безпосередньо – чи на виробництвах, чи по житлових будинках.

- Справді? Якби це були парламентські вибори, таку тактику ще можна було б зрозуміти: багато спікерів, є кому працювати. Але ж кандидат у президенті один від кожної політичної сили або альянсу. Ви просто фізично не можете всюди встигнути.

- Добре, гаразд. Ми згадали Макрона. 350 тисяч квартир, будинків вони зайшли. Команда зайшла. Так, я розумію, що у нас інше законодавство, і там інші моменти. Але у нас інакшого варіанту нема.

- Чому?

- Бо у країні загалом відбувається класична олігархічна кампанія. Викуплені всі бігборди, в кілька разів збільшена вартість за них. Викуплений медіачас. Або власники, які тебе ніколи туди - ну, все, крапка.

- Розкажіть про суми. Тобто ви звертались, наприклад, до певних структур рекламних?

- Штаб. Кажуть: немає. Немає. Всі вони викуплені.

- А коли звертались?

- Почали звертатися після 14 жовтня.

- Без шансів?

- А як же? Вже все викуплено. Причому, наскільки мені говорили, ціни дуже високі.

- Тобто залишаються зустрічі плюс Інтернет?

- Звісна річ. Соціальні мережі, зустрічі, агітатори, яких у нас величезна кількість – партійна структура, вона ж активно працює. Кожен в себе на осередках, на своїй території. Класично наше – то є друкована продукція, газета, зустріч. Тобто за тією методологією, яка вона в нас є. І вона є найкраща. Ніхто ще не змінив механізм direct mail, вона - одна з найкращих.

От дивіться, бачите графік? Вчора зустрічі: раз, два, три, чотири. Завтра: раз, два, три, чотири. Це тільки один день. А у мене кожний день розписаний позустрічно. От вже написано, що буде. Франківськ, Тернопіль. І там вже розписано. У Франківську буде – 6,7,8 зустрічей, у Тернополі.

Руслан Кошулинський: Один з першочергових указів від президента Кошулинського - Указ про спадковість держави Україна. Не Радянський Союз, а УНР 08

- Щодо телевізійних або радійних ефірів. Хто не запрошує взагалі? На яких каналах вас немає?

- На "Плюсах" немає, на "Інтері", на ICTV немає, на ТРК "Україна". На П’ятий не запрошують. Я років 3-4, напевно, там не був.

- А раніше запрошували?

- Коли я був віце-спікер, то ще був. 4 роки тому.

- А куди запрошують спокійно, вільно і без обмежень?

- Без обмежень – не буває такого. А так - ну, Еспресо, Четвертий, ZIK.

- З агітаторами і спостерігачами проблеми виникають?

- Ні. 20 тисяч членів партії плюс прихильники. У нас ніколи не було з цим проблем – з агітацією, з пропагандою. Люди завжди класично і намети, і роздачі.

"ЖОДНИХ АРГУМЕНТОВАНИХ ЗВИНУВАЧЕНЬ ІГОРЮ КРИВЕЦЬКОМУ НЕМАЄ, А ТІ НАКЛЕПНИЦЬКІ ОБВИНУВАЧЕННЯ МОЖНА ПРИРІВНЯТИ ХІБА ЩО ДО НАПИСІВ НА ПАРКАНІ"

- Сакраментальне питання: звідки у партії гроші на рекламу?

- Економічна рада партії. Ми самі збираємо. Є підприємці, члени партії. Є наші прихильники. Ми можемо зібрати там таку суму. Є керівник штабу, він з ними працює… Голова економічної ради Ігор Кривецький.

- Який, до речі, судячи з розповідей, був регулярно присутній на зустрічах вузького кола лідерів націоналістичного руху, де ви обговорювали спільну програму дій. Мені цікаво: чому він неодмінно присутній на таких нарадах? Чи він настільки є тією людиною, яку не можна замінити? Ви же знаєте про його репутацію. І розповіді про Ігоря Кривецького множаться. Журналісти ж не про все пишуть, про те, хто і що про цього суб’єкта цікавого розповів. Не пишуть, бо далеко не все можна довести. Але ж немає диму без вогню. І от мені цікаво: чому він весь час на поверхні, і у вас не виходить його принаймні приховати? При тому що його присутність дратує дуже багатьох.

- Євгене, давай так. Ну, і я дратую багатьох.

- Набагато менше за пана Кривецького.

- Ну, по-перше, він є заступник голови партії. Тобто людина є рівна з багатьма членами політвиконкому, рівна в своїх повноваженнях. А щодо його присутності на нарадах. Буває так: я сьогодні у Львові, ти в Києві. Гаразд. Зможеш бути на нараді? Добре, окей. Хоча ти відповідаєш за напрямок економічний. Але ж ти завтра можеш і за інший напрямок відповідати. Це ж не є твої обов’язки…

- Мені цікаво: якщо завтра пан Кривецький з якихось причин відійде від партійних справ, наскільки це вдарить по фінансах партії? Бо мене багато хто переконує, що дуже вже багато зав’язано саме на Кривецькому - тому він настільки потрібний.

- Кожен вміє і робить те, що він уміє. Якщо він це вміє – супер. І він це вносить в діяльність політичної партії – нормально, класно.

Руслан Кошулинський: Один з першочергових указів від президента Кошулинського - Указ про спадковість держави Україна. Не Радянський Союз, а УНР 09

- Якою мірою він визначає напрямок руху партії?

- Визначає найвищий орган. Сам Кривецький - не визначає. У нас не буває так, що я хочу – пішов туди, хочу – пішов сюди. Це працює таким чином: я маю пропозицію; ви погоджуєте мені ту пропозицію? Погоджуємо. Я можу працювати в тому напрямку? Можеш. Тобто немає такого, щоб хтось з нас самостійно, без рішення політвиконкому чи політради, ухвалював собі таке рішення. Навіть голова партії собі не може дозволити. Тобто самостійно ніхто себе на перемовини не призначає. Є можливість, є сьогоденна доцільність - ну все, гаразд. А оскільки ти є заступник, твої повноваження цілком достатні, щоб бути там чи там. Потім доповіси на виконкомі, що відбулося, - і ми вирішимо після того.

Тому – ну, які питання можуть бути до Кривецького? У нього навіть приводу в міліцію не було ніколи. Як я можу йому сказати, що ти якийсь не такий? Він одразу скаже: добре, дайте мені підстави вважати, що я щось порушив, чи ще щось. Але ж я не маю цих документів! І якщо не маю, то тихенько сиджу і мовчу. А кидатися там брудом: мовляв, він такий-сякий? Ну, я був в інтернаті; я дитина асфальту - і що?

Слово бере прес-секретар "Свободи" Христина Равлюк:

- Вибачте, Руслане Володимировичу, що я доповнюю. Так от: всі журналісти, хто до нас робив запит, - всі отримували позитивні відповіді і я їм організовувала інтерв’ю з Ігорем Кривецьким. Ми жодній душі не відмовили! Більше того, коли ми побачили, що від програми "Схеми" їздять за Ігорем Кривецьким, я у Фейсбуці написала: хлопці, у вас є питання? От мій телефон, ви можете мені дзвонити в будь-який час. Які проблеми можуть бути? По факту – жодних аргументованих звинувачень Ігорю Кривецькому немає, а ті наклепницькі обвинувачення можна прирівняти хіба що до написів на паркані.

"ГОЛОВНЕ - ЩОБ НЕ БУЛО ВИДНО, ЩО ТИ ЇДЕШ З ТАЙГИ. А ТИ Ж ЇДЕШ НЕ В СЕЗОН: ШАПКА-УШАНКА, ТУЛУП, БО ТАМ ІНШІ ТЕМПЕРАТУРНІ РЕЖИМИ. ПРИЇЖДЖАЄШ У МОСКВУ В ТАКОМУ ВИГЛЯДІ…"

- Від сумнівів у біографії пана Кривецького перейдемо до сумнівів у біографії пана Кошулинського. Я у Львові від кількох людей чув таке: мовляв, подобається мені Руслан, але не подобається оцей період у його біографії, коли він був заробітчанином у Росії. Оці всі "копальні і т.д".

Перекладу з мови конспірологічних натяків людською мовою: є побоювання, що у Росії вас тоді завербували. Та й взагалі: дивний, як для одного з лідерів "Свободи", епізод біографії. Що ви зазвичай на це відповідаєте? Гадаю, вам не вперше ставлять такі питання.

- Вперше, якщо чесно. Ти піонер цієї провокації, що Кошулинський працював у тайзі. Гаразд. Націоналістами не народжуються. Націоналістами відроджуються. Це була моя спонука прийти в політику після того, як я був у тайзі, я чесно це не приховую.

- Розкажіть про це. Що саме спонукало вас поїхати на заробітки до Росії? І що такого ви зрозуміли про українську націю і можливо про російську, що після цього пішли до політики?

- Я виріс в робітничій сім’ї. Батьків вже немає. Така класична робітнича сім’я, інтернат спортивний, у 85-му тільки закінчував школу. Тобто в ті часи ще навіть перебудови не було, ніяких навіть намірів. А в 90-х я уже був одружений, у мене уже було двоє дітей. Дуже складно було з роботою, початок 90-х. і тут випадає нагода, запрошують працювати. Ну, добре, гаразд. Неймовірні високі зарплати були тоді там в артелі. Правила артелі: працюють всі

- Тобто Польща, Туреччина: ці типові для 90-х варіанти вами не розглядалися?

- Було складніше. Я не торгаш. У Польщу треба було їхати торгувати чимось: купити тут, продати там. Я не вмію таких речей робити. Я мав руки, мав голову. Хотів заробити своїми руками. Тут є нагода з твоїм фахом. Я пробував різні речі, бо все-таки молодий, здоровий, після армії, сім’я, двоє дітей – треба вже щось заробляти, треба крутити головою: щось там, щось там. Я меблі робив, як раз невеликий меблевий бізнес розпочали знайомі. Зробили майстерню, почали працювати. І – не пішло. Знову-таки Польща, конкуренція вагома. Поляки почали тоді привозити дешеві меблі на поролоні, а у нас…

- І тоді виник варіант з копальнями у Росії?

- Так. В артілі правила були такі: всі працюють у 2 зміни, доба на дві частини, по 12 годин, без жодного вихідного, поки є можливість. Всім платять однаково, незалежно від того, що ти робиш.

- Що ви добували?

- Золотовидобувна артіль, офіційно, це є в трудовій книжці навіть. Я не приховую, ніяких речей там немає. Але, як правило, всі українці працювали; місцеві не хотіли працювати. Це дуже виснажлива робота. Високооплачувана, але виснажлива. Місцеві тільки закладали собі за комір, могли п’яні валятися – але їм платили так, як нам.

- Українці там були на хорошому рахунку?

- Дуже хороший рахунок. Вони вважалися найкращими працівниками. І коли ми почали працювати, доходило до криміналу з місцевими: ви от сюди приїхали, забираєте нашу роботу…Хоча вони працювати не хотіли. І платили часом нам стільки ж, як п’яному місцевому, який валявся. А потім зі своїми чесно заробленими грошима ти ще мав долетіти в Україну. Бо, як правило, треба було ще через Москву заїхати, потягом чи іншим транспортом. А це 90-ті, серйозний рекет…

- Бувало таке, щоб і з вас витягували гроші?

- Пробували – але ми оминали. Я був наймолодший в бригаді. От я з бригадою вертаюся через Москву. А хлопці – 8, 9 місяців, хто більше, хто менше – ніхто дома не був і нічого не бачив, горілки не бачили, бо у артілі пити заборонено. А гроші видають у кінці сезону - і готівкою; банківські переводи в 90-ті ще не були нормою... І треба було живим доїхати. І бували випадки, коли хлопці не доїжджали до Москви. Верталися назад повністю "на нулі". Там я вперше почув у 90-ті, що таке "клофелін". Коли приїхав чоловік – і каже: я не пам’ятаю, що зі мною сталося. В купе їхав, далі нічого не пам’ятаю! І вже нічого нема. Або поліцейський, міліціонери на той час підходили в Москві…

- Ви ж намагалися триматися разом?

- Були різні варіанти. Можна було і по-одному; головне - щоб не було вино, що ти їдеш з тайги. А ти ж їдеш не в сезон: шапка-ушанка, тулуп, бо там інші температурні режими. Приїжджаєш в Москву в такому вигляді. Ну, і звісна річ, всім все зрозуміло…

Руслан Кошулинський: Один з першочергових указів від президента Кошулинського - Указ про спадковість держави Україна. Не Радянський Союз, а УНР 10

- Скільки ви там пропрацювали?

- Три сезони. Три роки.

- "Махачі" українців проти місцевих часто були?

- Часто-не часто, але кримінал був. І коли ти відчував себе українцем як соціально, так і національно. Уяви собі: там посьолки, немає сіл, тільки поселення. І от чуєш: "О, какие красивые ребята, какие файные ребята". Ну, зразу вухо зрізало. Питаєш: "А ви звідки?". Відповідь: "З Тернопільської області". – "А чого не вертаєтесь додому?". І - класика жанру!- відповідь: "Так, нікого вже нема, по дорозі померли, ще частина вже тут; в Тернопільській області вже нікого немає - куди вертатися?" І я розумію, що ця людина уже ніколи в житті додому не повернеться. Ніколи. І там таких багато. І Україна як держава їм навіть не допоможе.

Віриш, я плакав… Тобто оце була спонука. І коли ти з грошима повертаєшся додому, і розумієш, що нічого не можеш зробити. Бо ти "дитина асфальту", дитина робітників, і в тебе немає зв’язків, немає якихось можливостей…

- То як це все привело вас до політики?

- А я на кухні в кума виступав. А кум каже: чого ти пінишся в мене на кухні, тебе не влаштовує? Я кажу: ясно, що не влаштовує!

- Кум зараз теж у "Свободі"?

- Так. Він зараз військовий, служить в армії. Я кажу: так. Він каже: ти молодий, здоровий, йди міняй, здоровий і борзий. Взяв за руку і привів у партію. Все.

- За можливого президенства Руслана Кошулинського що він зробить для того, щоб можливо повернути тих людей додому?

- Євгене, ми з кандидатом економічних наук, депутатом Верховної Ради Михайлом Головком, в якого батьки на заробітках в Америці, - навіть законопроект зареєстрували. З огляду на власний досвід. А за приклад брали сінгапурський досвід Лі Куан Ю. Зауважимо, що найбільший інвестор сьогодні в Україну - це заробітчани: минулоріч практично 13 млрд тільки через банківські рахунки перевели! Порахуй тепер в 30 млрд бюджету. І це тільки офіційно! А скільки неофіційно привезли…

І от я був зараз на зустрічі на Франківщині; селище в 9 тис. населення, з них 3 тисячі - в Антверпені. Моє запитання: вони повернуться? Відповідь: повернуться куди?

Отже, принцип такий: кошти, які заробітчани переводять в Україну, вважати інвестицією у власний бізнес. І не оподатковувати їх хоча б 5 років. Тобто створити якийсь механізм фінансового стимулювання - бо ті кошти вони все одно передають. Вкладають їх у квартиру, батькам, дітям, у будівництво якогось будинку - тобто на харчування. І треба дати можливість, щоб вони, по-перше, не витягували родину туди за собою. І щоб знали : ось, вони закінчують - і у них тут є можливість відкрити свій невеликий бізнес: СТО, магазин, ресторан, стоматологічний кабінет… Це не є величезний бізнес. Це є бізнес такого родинного характеру. І принаймні вони будуть знати, для чого їхати додому. Бо зараз перше питання: куди вертатися? Зараз провадити їм тут дуже складно. От як брати кредити в банку комерційному? Облікова ставка Нацбанку - 18%. Ідеш у комерційний – 28, зараз виходить 32-36. 30% річних. І ти розумієш, що підняти якийсь бізнес неможливо.

Розумієш, я ж об’їхав півсвіту як заробітчанин. Ніде українці-заробітчани не були жебраками. Вони всюди поводили себе класно, вибачай за це слово "класно". У чужих умовах вони там ефективно працюють. І цей механізм для того, щоб вони розуміли: є куди повертатися. І тут можна буде заробляти гроші, тут є якість стимуляції їхньому бізнесу.

Тобто оцей механізм, щоб людина знала, куди вертатися. Так робив Лі Куан Ю, коли він залучав інвестора. Було засідання ради міста - і, умовно кажучи, вони робили в місяць 30-40 таких дозволів. От людина приходить, каже: я готовий, от мій бізнес-проект, я можу відкрити робочі місця там, там і там. Місцева рада засідає і каже: окей, ми тебе на 5 років позбавляємо всіх податків - тільки відкрий робочі місця!

От так треба і у нас. Знаючи наших заробітчан – та якщо будуть такі пільгові умови, то вони не тільки свої гроші привезуть! Тобто сьогодні і цей механізм залучення інвестора – може бути дуже вагомий. Бо сировинна експортна економіка, ніхто дуже іти не хоче. Тут же все поділено, всі галузі. І куди ти там далеко залізеш?

"ЕКСПЛУАТАЦІЮ НАЦІОНАЛІСТИЧНИХ ГАСЕЛ ТА ІДЕЙ В УКРАЇНІ ВИКОРИСТОВУЄ ВЕЛИЧЕЗНИЙ СПЕКТР ПОЛІТИКІВ"

- Руслане, поясніть мені от що. Начебто націоналісти за логікою повинні бути зараз у зеніті своєї популярності. Бо ж триває війна з історичним супротивником; в суспільстві є потреба в героях, в історичній самоідентифікації. Але вибори показують, що більшість людей не голосує за націоналістів. Чому? Що ви робите не так?

- Перше. Ви ж бачите експлуатацію націоналістичних гасел і ідей (тому що кон’юнктурно вони сьогодні в запиті є) тими політичними діячами, у яких є великі можливості донесення.

- Кого саме маєте на увазі?

- "Народний фронт". Це націоналістична організація? Ні. І ті люди, які при владі, ніколи не були націоналістичними, правда ж? БПП – націоналістична сила? Ні, і не була ніколи. Але собі за честь має брати націоналістичні гас ла. Аналогічно з "Батьківщиною". Тобто просто величезний спектр політиків це використовує! І це є класика жанру, починаючи від "Слава Україні!" - правда ж?

І у цих людей є ресурсність, яка називається телевізор. Називаємо найбагатших людей і загинаємо пальці: 1+1, Україна, ICTV, Новий, СТБ, П’ятий, 24-й – вони всі мають можливість це доносити. А коли ти не маєш?

Плюс до того, націоналісти завжди були роз’єднані. Навіть у 2014 році: ми - 5,73%, "Правий сектор" – 1,8%. Ішли би разом, що би там Охендовський не робив – вкрасти можна 2%, ну 2,5%, ну більше не можна вкрасти. Тобто навіть ми би вже мали можливість.

Руслан Кошулинський: Один з першочергових указів від президента Кошулинського - Указ про спадковість держави Україна. Не Радянський Союз, а УНР 11

- Наостанок – про вашу сім’ю. Як рідні поставилися до вашого кандидатства?

- Я ж у партії з 90-х років. Ну, по-перше, діти вже дорослі. Дві старші доньки заміжні – 25 і 27 років. У них свої сім’ї. Молодшому 16; цього року складає ЗНО. Тобто, в принципі вже дружина, син – ну, то вже менше проблем. А з огляду на те, що я стільки років вже - і депутат міської ради, і Верховної, і обласної, і армія, - то вже якось звикли. Я ж з 91-го року одружений. Уявляєш, скільки в мене досвіду сімейного стажу?

- Тобто: лягай одна, кохана, я приїду пізніше?

- Дуже часто так. У неї дуже добре виховання. Вона з Карпат. Там достатньо такі традиційне, класичне сімейне виховання. Чоловік сказав, жінка має забезпечити домашнє вогнище. Я дуже втішений, що маю таких класних тестя з тещою .

- Не боїтеся, що зараз певний відсоток жінок прочитають - і їм ці слова не сподобаються?

- Це їхнє, умовно кажучи. Але дуже класні в мене тесть і теща. І ті взаємини сімейні. Наприклад, діти до мене звертаються на "ви". Я не звертався так до своїх батьків, тобто у мене було таке міщансько-робітниче виховання. А мої діти - до мене звертаються.

- Зараз жалкуєте про це?

- Так, звісна річ. Тобто є частина речей, яка мала бути по-інакшому.

І мені приємно, що батьки моєї дружини дали можливість традиційного виховання, навіть якщо мене не було. Я постійно десь чи то на заробітках, чи на роботі, чи по політичній діяльності. Але я спокійний. Лінія така, що сім’я, родина, будинок - захищені. І немає проблеми, що хтось там щось не так зробить. Там все нормально. Там спокійно. Там впевнено. Оце гуцульське виховання без жодних проблем. Суперово!

Руслан Кошулинський: Один з першочергових указів від президента Кошулинського - Указ про спадковість держави Україна. Не Радянський Союз, а УНР 12

Євген Кузьменко, "Цензор.НЕТ"

Фото: Наталія Шаромова, "Цензор.НЕТ"

Читайте: Анатолий Гриценко: "Сейчас я вижу атаку из штаба Тимошенко. Пока публично не реагирую, но это грязно и подло"

Читайте: Роман Безсмертный: "Порошенко не понимал, как общаться с Путиным. Поэтому возник Медведчук"

Читайте: Виктор Чумак: "Я не собираюсь прекращать войну на Донбассе, я хочу ее выиграть. Войну можно прекратить, только сдавшись"

Читайте: Андрій Садовий: ""Сміттєву блокаду" можна було б припинити за один день, якби я погодився на пропозицію Петра Олексійовича"

Олег Ляшко: Тимошенко пропонує канцлера, я пропоную жорстку президентську вертикаль

Источник: https://censor.net.ua/r3108552
 Топ комментарии
Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
Страница 3 из 3
<<<1 2 3
Страница 3 из 3
<<<1 2 3
 
 
 
 
 
 вверх