EN|RU|UK
 Общество
  9347  83

 "Чинна система тероборони не спрацює у разі загальної мобілізації. Що потрібно змінити?" - аналізують офіцери військкоматів


Автор: Юрий Бутусов

Нещодавні навчання підрозділів територіальної оборони під час воєнного стану стали ефективним засобом перевірки реальної готовності ТРО до війни. З точки зору перевірки реального стану речей та порядку організації навчання виявилися вкрай корисними. Але організаційних проблем виявлено багато, тож конструктивна критика необхідна, щоб зробити крок вперед.

 Спробуємо провести хоча б неофіційно After action Review. Ця стаття підготовлена на основі спілкування з офіцерами ЗСУ, ветеранами війни, що проходять службу у деяких районних військкоматах та брали активну участь у нещодавніх навчаннях військ територіальної оборони. Мета одна – провести зміни і найкраще підготуватись до можливих майбутніх загострень обстановки, підвищити боєздатність територіальної оборони. Публікуємо стислий аналіз.

Чинна система тероборони не спрацює у разі загальної мобілізації. Що потрібно змінити? - аналізують офіцери військкоматів 01

Проблеми тероборони на третьому етапі розвитку

Історія: перший штат окремого батальйону територіальної оборони (бтро) був уведений ГШ в дію в квітні-травні 2014 року. Необхідність створення таких частин була викликана як необхідністю швидкого формування нових частин для виконання завдань охорони та оборони об’єктів місцевої інфраструктурі замість бойових частин, які були повністю задіяні в АТО, так і відповіддю на великий соціальний запит "знизу" від добровольців, яких треба було швидко зорганізувати та "приставити до справи", щоб не заважали. Цей штат передбачав лише охоронні підрозділи як основні бойові (3 роти охорони), усічені порівняно із стандартним механізованим батальйоном управління та підрозділи забезпечення. В подальшому, в міру того, як новостворені бтро залучались до виконання бойових завдань в зоні проведення АТО, штат відповідно змінювався (я нарахував близько 18 змін станом на кінець жовтня 2014-го). При цьому спочатку ще намагались утримати структуру саме бтро, тобто хоча з’явилася штурмова рота, мінометний, 2 протитанкових, зенітно-ракетний, танковий взводи, зберігались і 2 роти охорони. Наприкінці жовтня, коли остаточно вималювалась картина військового протистояння на фронті, всі бтро були переведені на штати окремих мотопіхотних батальйонів (омпб), вже більш уніфікованих та пристосованих для виконання суто військових завдань, передані в управління механізованим бригадам та іншим з’єднанням ЗСУ, а згодом зведені в самостійні з’єднання – окремі мотопіхотні бригади (омбр). На цьому перший етап формування системи територіальної оборони завершився.

На другому етапі, одночасно із переведенням бтро на штати омпб, було прийняте рішення про формування військовими комісаріатами територіальної оборони у вигляді загонів оборони в кожному районі та створення районів оборони, кожний зі своїм управлінням (військовий комісаріат + місцеве самоврядування). Загони формувались за штатом посиленої роти охорони у складі приблизно 250 осіб з примітивним управлінням без реальних підрозділів забезпечення. Кількість загонів на адміністративно-територіальну одиницю (відповідно й на район оборони) визначалась з огляду на кількість населення. Комплектування загонів відбувалось за територіальним принципом шляхом призначення військовими комісаріатами до їх складу військовозобов’язаних та техніки, як на окремі команди та партії. У штаті військового комісаріату з’явились заступники з територіальної оборони, які власне і повинні були періодично вивчати приписаний особовий склад та техніку, проводити заняття, відпрацьовувати документацію, проводити навчання в формі стрілецьких днів та інших "піонерських" заходів.

З осені 2017 року почався третій, сучасний етап, на якому передбачається створення у кожній області бригади територіальної оборони (бртро), у складі кількох (залежно від кількості населення) бтро, які комплектуються знову ж таки приписним особовим складом та приписною технікою. В цій структурі управління бртро та бтро вже формується кадровими офіцерами на базі відповідних військових комісаріатів – формувачів, але в звуженому складі. Тобто з управління бригади кадровими є командир, його заступники (НШ, ЗКВ, ЗКТ), начальник зв’язку. Управління бртро вже залучається до проведення командно-штабних тренувань (КШТ) та командно-штабних навчань (КШН) на рівні військкоматів (ОВК) та оперативних командувань (ОК).

Чинна система тероборони не спрацює у разі загальної мобілізації. Що потрібно змінити? - аналізують офіцери військкоматів 02

Отже динаміка очевидна: керівництво ЗСУ намагається створити систему ТрО без значних фінансових та організаційних вкладень, без кардинальних змін чинного законодавства, максимально використовуючи ресурс радянської системи мобілізаційної підготовки, в основі якої лежить принцип загального військового обов’язку. Останній в радянській системі був підкріплений заходами державного примусу, відсутністю альтернативи для громадян (можливості вільного пересування, працевлаштування лише на державних підприємствах та в установах, інститутом прописки) та всесильністю спецорганів. Відсутність інших джерел інформації, ніж державні, також давала свій ефект за принципом "у газеті ж написано".

У сучасних умовах цей принцип не спрацює. В демократичній державі громадянин може працювати на приватного власника або сам на себе та бути непомітним для системи. Він може отримати інформацію раніше, ніж органи військового управління отримають відповідні, та просто поїхати в іншу місцевість, бо має право. Відповідальність за порушення правил військового обліку наразі адміністративна, мінімальна, та й для того, щоб винного у порушенні (наприклад у неповідомленні про зміну місця проживання або у відмові в отриманні повістки) притягти навіть до неї, треба повністю розкрутити адміністративний процес, який на кожному етапі можна "розвалити", навіть не маючи особливої юридичної підготовки.

Чинна система тероборони не спрацює у разі загальної мобілізації. Що потрібно змінити? - аналізують офіцери військкоматів 03

Як треба змінити систему ТРО – уроки навчань

Отже, та система ТрО, яку зараз будує ГШ, не спрацює у разі оголошення загальної мобілізації, тобто вона все рівно буде працювати в ручному режимі: військові комісаріати отримають планові завдання з поставки мобресурсів та будуть їх виконувати так само, як це робиться зараз – ловити тих, хто прийде, а не призначених у команди, формувати ці команди та відправляти кудись туди. Для того, щоб система запрацювала в сучасних умовах, її треба наповнювати іншим змістом, а саме:

  1. Бртро повинні бути створені та функціонувати на постійній основі на базі та в пунктах постійної дислокації військових частин та з’єднань ЗСУ та/чи НГУ. До речі, бойова бригада повинна бути зацікавлена у "власній" частині чи з’єднанні ТрО, як у джерелі поповнення о/с контрактної служби;
  2. У місцевостях, де нема ППД бойових частин ЗСУ чи НГУ бртро створюються як окремі частини кадру з власним господарством та структурою, яка дозволяє хоча б мінімально виконувати функцію збору та підготовки о/с;
  3. Комплектування бртро особовим складом повинно бути на контрактній основі за результатами перших-других підготовчих зборів приписного складу. При цьому контракт резервіста має набути реального матеріального змісту, тобто контрактник-резервіст має отримувати щомісячне грошове забезпечення за готовність до виклику на рівні половини посадового окладу за тією штатною посадою, на якій він проходить службу в резерві. Під час призову на збори – повне грошове забезпечення за посадою;
  4. Збори бртро мають забезпечуватись військовою частиною, на базі якої вона формується. При цьому метою зборів треба ставити саме отримання о/с певних навичок, а не організацію армійського побуту. Резервісту нема сенсу жити в казармі. Виняток – польові виходи, які теж не має сенсу робити з переїздом в іншу місцевість. Достатньо полігону військової частини чи найближчого поля чи лісу. Якщо без стрільб – цього достатньо для організації занять з тактики, інженерної підготовки, тактичної медицини, зв’язку;
  5. Техніка бртро та інші види забезпечення (зброя, б/п, майно РХБЗ, засоби зв’зку, медицина, ПММ, тил загалом). Важкий момент. Приписна чи нова техніка не надійде одразу ж, тому на етапі відмобілізування доцільним було б розраховувати на певну кількість техніки та інших видів майна бойової бригади – формувача. Не треба зберігати майно і техніку на всю бригаду – тільки критично необхідну кількість і види для зборів, навчання та бойового злагодження бртро, все інше буде отримано після початку формування з центральних органів постачання вже як на військову частину;
  6. Після досягнення базових параметрів укомплектованості, рівня військової підготовки та дисципліни резервістам бртро можна залишати формений одяг та зброю вдома, щоб не було витрат часу на отримання майна великою кількістю людей;
  7. Функція військових комісаріатів – лише документальне оформлення призову на збори та їх проходження. У невідкладних випадках – оповіщення за місцем роботи чи проживання.

Оперативне та тактичне застосування підрозділів та з’єднань ТрО також буде залежати від принципу їх формування. Досвід 2014 року вказує на те, що знов створені "на пустому місці" військові частини без кадрового кістяка на рівні 25-30% нездатні виконувати завдання за призначенням на такому ж рівні, як кадрові частини хоча б тому, що не зможуть користуватися новими засобами зв’язку. На єдиному патріотизмі такі речі не витягуються. Отже на четвертому і наступних етапах створення системи ТрО необхідно передбачити включення бртро в загальну систему підготовки військ для досягнення уніфікації управління та логістики.

Юрій Бутусов, "Цензор.НЕТ"

Источник: https://censor.net.ua/r3105331
 Топ комментарии
Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх