EN|RU|UK
 Общество
  2384  5

 На сьогодні у нас під опікою більше ніж 450 дітей бійців, загиблих на війні. Не обходимо увагою і тих, в кого батьки закінчили життя самогубством, - волонтер Світлана Бахвалова


Автор: В. Ясинська

Нещодавно волонтери "Народного тилу" до свята Святого Миколая і Нового року збирали кошти на подарунки дітям полеглих захисників. Таку акцію вони проводять не вперше: про родини загиблих дбають протягом останніх трьох років. В чому саме полягає їхня робота з сім’ями загиблих - розповіла координатор проекту "Сім’ї Народного Тилу" Світлана Бахвалова.

На сьогодні у нас під опікою більше ніж 450 дітей бійців, загиблих на війні. Не обходимо увагою і тих, в кого батьки закінчили життя самогубством, - волонтер Світлана Бахвалова 01

Фото: Віка Ясинська

Почалося все у 15-му році з того, що з’явилась наша волонтерська організація "Народний Тил": заснували усе це Георгій Тука, Рома Синіцин, Олексій Сіхарулідзе. А назва, як показала практика, – дуже влучна, бо це виявився тил не тільки армії, а і одне одного. От навіть з тими ж дітьми, я б одна хіба справилась? Якби не Наталка Мостіпан – дружина загиблого і моя "права рука", Ірочка Гук, Рома…і всі інші. Що може зробити одна людина? І хоча кожен з нас тягне свою тему, ми постійно на підхваті одне в одного.

Коли ми тільки почали працювати, задачі були такі: ну, хоч би ще одну людину врятувати на фронті. Я власноруч напакувала понад 10 тисяч аптечок, коли це було потрібно, так само й інші наші хлопці та дівчата. І коли до нас прийшов з війни хлопчик і сказав, що ви мені врятували життя - ми всі ридали. А допомога дітям і сім’ям загиблих – це те, що витекло з цієї нашої спільної справи.

На сьогодні у нас під опікою більше ніж 450 дітей бійців, загиблих на війні. Не обходимо увагою і тих, в кого батьки закінчили життя самогубством, - волонтер Світлана Бахвалова 02

Я філолог за фахом, а також психолог. Коли все почалося на сході - всидіти вдома було неможливо. Чоловік пішов у військкомат, його не взяли. Але все одно треба було якось віддавати борги Україні, так би мовити. Я стала шукати де - і "Народний тил" "упав в око". Їм потрібен був секретар, і я прийшла саме на секретаря, але паперовими справами займалась усього день - далі все перейшло в збирання, формування, пакування, і відправку необхідних речей на фронт. Щодня до нас йшли потоки людей, просто стояла черга, щоб віддати гроші. І я дуже вдячна людям за довіру. Саме завдяки їм і чесності нашої команди, ми стали тим, ким стали. Одна мама приїхала до нас в реабілітаційний табір для мам і дітей, про який я скоро розповім, походила по ньому і каже: "Я бачу, що тут усі гроші йдуть на дітей".

Згодом ми зрозуміли, що в нас уже чимало загиблих і хтось з госпіталю з дівчат-волонтерок спитав, чи ми будемо щось дарувати дітям полеглих на Новий рік - ми замислились. Це був кінець 15 року. Написали пост у Фейсбуці - і одразу багато хто відгукнувся. Немало тоді допоміг український бомонд. Ну а далі ми почали працювати в цьому напрямку не тільки на свята, а й впродовж року. Здебільшого усі сім’ї були і є середнього достатку, тому, залишившись без чоловіка і батька, потреб у них було чимало. Багато хто з військових на той час жили в гуртожитках. Або винаймали житло. І ми почали збирати речі - вдягали дітей. Їм це було не тільки потрібно, а й приємно. Інколи я щось купувала наперед і думала: "А нащо я це зараз купую?", - але через деякий час хтось із мам звертається, що мені потрібно дитині те або інше, а в мене ця річ вже була напоготові.

На сьогодні у нас під опікою більше ніж 450 дітей бійців, загиблих на війні. Не обходимо увагою і тих, в кого батьки закінчили життя самогубством, - волонтер Світлана Бахвалова 03

Почалося все з 30-ї бригади - там якось одразу було чимало загиблих на той період. Далі взялись за сім’ї бійців, що значилися у "Книзі пам’яті". А трохи згодом я просто дзвонила у військкомати і там брала дані. І сімей, якими ми опікувались, ставало все більше і більше.

Якось у 16 році прийшов наш волонтер Слава Абрамов і сказав, що його колишній однокласник дає 60 тисяч євро, щоб ми звозили дітей у Болгарію. Ми зробили візи, зібрали групу. Авіакомпанія "Windrose" дала нам місця в літаку, і вже протягом трьох років вони оплачують переліт у Болгарію і назад. Але організовувати подібне довелося вперше, тому було непросто - ми не розуміли, як це робиться.

На сьогодні у нас під опікою більше ніж 450 дітей бійців, загиблих на війні. Не обходимо увагою і тих, в кого батьки закінчили життя самогубством, - волонтер Світлана Бахвалова 04

Проте коли ми приїхали з Болгарії, я зрозуміла, що є така категорія мам з дітьми, в яких тата безвісти зниклі або полонені. Вони не можуть їхати за кордон, бо батько не може дати дозвіл на виїзд дитини. Але оскільки на 60 тисяч євро замість одної групи ми звозили три і ще залишились гроші, ми вирішили повезти ці сім’ї в Карпати. І Ви собі не уявляєте, що це таке! Перші рази ми їздили на два тижні, весь цей час треба було тримати цих людей у позитивному стані. 14 днів з ними – це суцільна робота. До прикладу, у нас була така мама, яка дуже кричала на своїх дітей, злилася на них, поки я на неї не гаркнула добре, і не пояснила, для чого ми тут зібралися. Ще вона побула декілька разів на тих моментах, коли я працювала з дітьми загалом, потім окремо з її сином, бо він побився з іншим хлопчиком, - і вона таки немало зрозуміла. Вибачалась і плакала, що так себе поводила.

Вперше ми поїхали в Карпати у вересні 16 року. А потім ще в жовтні, листопаді, грудні. Зупинялися в Косові, там я відчула, що це чудовий край, з яким можна працювати. Згодом зрозуміла, як це все організувати якнайкраще. В нас були діти не обмежені за віком – наприклад, у першій групі найменшій дитині було рік і два місяці. І до 2 років у нас було 12 діток. Ми багато куди їздили по Карпатах: Верховина, Буковель, Яремче. І чого тільки не проводили для дітей: різноманітні майстер-класи, виявилось, що майже ніхто ніколи не робив глечика; медитативні тренінги; арттерапію, фізкультуру, йогу. Ми все охоплювали за два тижні, тому до нас і хочуть інші. Бо в нас дуже насичено і цікаво. Для мам щовечора – психологічні бесіди.

Взагалі, дружин загиблих треба було зібрати до купи. Ще під час першої поїздки в Болгарію це був хаос : жінки були в тяжкому психологічному стані. Але моїм завданням було підняти їх на інший рівень, щоб відчули відповідальність за себе, дітей, і статус "Вдова загиблого на війні". Я пояснила їм, яка це висока місія, високий обов’язок перед Богом, людьми. Бо всі на тебе дивляться. Навіть якщо ти знову виходиш заміж – все одно ти Берегиня. Твій чоловік пішов на фронт, ти його відпустила, і він поклав там життя. І хоч там були дівчата, які казали, що я його не відпускала, але розуміли що він не послухається. Різних історій було дуже багато. І насправді, це було дуже болісно.

На сьогодні у нас під опікою більше ніж 450 дітей бійців, загиблих на війні. Не обходимо увагою і тих, в кого батьки закінчили життя самогубством, - волонтер Світлана Бахвалова 05

Окрема тема - це мами загиблих. Я працювала з ними дуже просто - не давала страждати. Завтра (на момент інтерв’ю) у одної мами операція, і я з нею три дні працюю чисто психологічно. Розбираємо причину, чому вона захворіла. А у когось рак або ще якась важка хвороба. Дуже багато жінок хворіють. І здебільшого це ті, які досі у стані "не простила". Часто в мам є стабільний стан, з якого вони не хочуть виходити: "Все, дитина моя загинула - я нічого не хочу!". Але я спостерігала, що бувають моменти, ну, наприклад, якийсь день народження, і жінка забуває про свій стан, усміхається, а потім сама собі: "Стоп, чого це я щаслива? Я ж повинна бути нещасною!" - і все – вжих в свою нірку і сидить там. Але коли ти з ними серйозно поговориш, то є результат. Якось хтось дорікав мені, що Свєта, як ти так можеш розмовляти, коли в людей трагедія. Так, я це розумію, і всі це розуміють, але постійно сидіти в цій трагедії який сенс? Я займаюсь не тільки психологією, а і намагаюсь займатись духовною роботою з ними, а це дуже серйозні речі. Мені хочеться, щоб жінка думала так: я хочу щось змінити – моя дитина пішла до Бога, це велика честь. Він сам вибрав цей шлях. Але ж часто думки у них інші: як це моя дитина це вибрала - ні, і починає шукати винуватих в його смерті. Дружини, на відміну від мам, мобільніші в цьому плані, бо в деяких стосунки з чоловіками були різні,і не завжди хороші. Дехто на фронт тікав від домашніх проблем. Хоча звісно, багато хто йшов тому, що не могли залишитись осторонь і не відвойовувати державу.

Після наших психологічних розмов, тренінгів, що у мам, що у дружин, наче крила випростали. Голова вгору, і це вже зовсім інша постать - не жертва, а героїня. І я їм не давала спуску в цьому – кожна з них має усвідомити, що трапилось і простити себе, чоловіка.

Коли минуть новорічні свята, я хочу поїхати в табір з мамами загиблих. І те, що ми досі возимо групи - це все завдяки спонсорам. Хоча люди продовжують допомагати не менше ніж раніше. В нас спаду нема. Ми як і працювали на 100% в минулі роки, так і працюємо досі.

На сьогодні у нас під опікою більше ніж 450 дітей бійців, загиблих на війні. Не обходимо увагою і тих, в кого батьки закінчили життя самогубством, - волонтер Світлана Бахвалова 06

Станом на зараз ми звозили 25 груп по 50 чоловік. А в Києві проводили психологічні тренінги, з ним їздили і в Луцьк, Ужгород. Ну а взагалі, допомагали сім’ям чим тільки можна, і грошима в тому числі. Був час, коли техніку купували: і холодильники, і пральні машини. А ще, наприклад, забезпечували дівчат усім необхідним для роботи: швейними машинками або приладдям для манікюру. Дуже багато чого зроблено за ці роки. Звісно, коли почалися виплати, пенсії, допомога держави, то вже наш темп у деяких моментах, до прикладу, таких як одежа, трохи сповільнився. Інколи нам пишуть запити, що потрібно щось дітям у сіру зону – і ми, звісно, відгукуємось.

На сьогодні у нас під опікою більше ніж 450 дітей бійців, загиблих на війні. Не обходимо увагою і тих, в кого батьки закінчили життя самогубством, - волонтер Світлана Бахвалова 07

Якщо жінка виходить знову заміж, то, як правило, потреба в нашій підтримці відпадає, але не завжди. Бувало й таке, що у вдови новий чоловік теж атошник, який щойно повернувся і шукав роботу, то ми все одно підтримали цю родину. Але дітками ми займаємось в будь-якому випадку. На сьогодні у нас під опікою більше ніж 450 дітей загиблих ЗСУ, добровольців, полонених, зниклих без вісти. Хоча це цифра на початок листопада цього року, з того моменту їх немало додалося. Не обходимо і тих, в кого тата, наприклад, закінчили життя самогубством. Ми намагаємось зробити все по максимуму. І на запит щодо цьогорічних подарунків люди відгукнулись миттєво. Я не знаю, як це назвати, це наше звернення до Бога - наче якесь диво, все вирішилось дуже швидко. І це не тільки на свята, так будь-коли, які б ми не написали пости в соцмережі про потреби – це одразу з’являється.

Щецього року ми оголосили, що приймаємо малюнки дітей до дня Святого Миколая, і ми по цих малюнках зробимо конкурс, виберемо найкращі 5 робіт і нагородимо переможців. Прийшло дуже багато малюнків. І усі ці діти отримали те, що вони просили у Святого в цих листах. І от коли ти бачиш щасливі очі дітей і бачиш, що жінки змінилися, виснажитися неможливо. Хіба що фізично.

На сьогодні у нас під опікою більше ніж 450 дітей бійців, загиблих на війні. Не обходимо увагою і тих, в кого батьки закінчили життя самогубством, - волонтер Світлана Бахвалова 08

Зараз процес допомоги став іншим. Вона набуває нових обертів – ми йдемо далі. Вже два місяці я займаюсь проектом реабілітаційного центру. Ми плануємо зробити його в Києві, на постійній основі. В ньому я хочу поєднати старших людей, яким потрібен догляд, родини загиблих і ветеранів – і все це в одному місці. Я певна, що це спрацює. Колись чула про дещо подібне в Канаді: будинок пристарілих і сиріт поєднали, і це дало чудові результати - діти отримали любов, а стареньким це додає життя. Тут і взаємодія енергіями, досвідом , радощами. Я над цим думала, але надихнула мене все ж таки почати втілювати цей проект дуже високодуховна людина, її псевдонім Олекса Світла. Під час Майдану, коли гинули люди, вона малювала картини - так трансформувала біль у творчість. І з цього почалася ідея аукціону, кошти з якого підуть на центр. Тепер картини і різні творчі речі віддають і мами, і дружини: одна мати загиблого віддала іграшки, які вона робить, інші дівчата сорочки і вишиті плаття. Аукціон буде проходити онлайн, зараз у процесі розробка сайту, він має назву "Унікальний майстер". І дещо ми вже виставили на продаж. До нас можна долучитися зі своїми роботами, але є умова: автори мають бути не професіоналами, а любителями.

Я люблю те, що роблю, і усіх тих, заради кого це робиться. Вважаю, що усе, що ми зараз переживаємо, це чистилище, через яке ми усі проходимо, але кожен на своєму місці.

На сьогодні у нас під опікою більше ніж 450 дітей бійців, загиблих на війні. Не обходимо увагою і тих, в кого батьки закінчили життя самогубством, - волонтер Світлана Бахвалова 09

Картка для допомоги:

ПриватБанк

4149 4978 5686 1796

Телефон:

0632415850

Сайт аукціону:

https://unique-master.wixsite.com/art-works?fbclid=IwAR126ZLryXcwHQWNwvDe7lN8hXKpF-AoLOxyDSzaJLFrzLkmQkRCQfqh0w0

Народний Тил (сторінка у Фейсбуці):

Віка Ясинська, "Цензор.НЕТ"

Источник: https://censor.net.ua/r3104446
Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх