Є тіньовий ринок землі, але Верховна Рада 16 разів подовжувала земельний мораторій. Є приватні інвестиції, але рух капіталу обмежений. Цей перелік можна продовжувати.
Стандартна теорія реформ має такий вигляд. Перше, реформи є непопулярними. Є ті, хто потерпають від реформ найшвидше. Це люди, які будуть звільнені з неефективних підприємств чи державного апарату, або люди, які муситимуть платити більше за комунальні послуги. Друге, все населення та, особливо, майбутні покоління отримають користь від реформ через кращу, більш ефективну та процвітаючу економіку. Третє, ті, хто програють від реформ, наприклад, пенсіонери, державні службовці, шахтарі, краще організовані, ніж ті, хто виграють. Тому ті, хто програють, будуть успішно чинити опір реформам. Слабкі політики-"популісти" почують їх, і реформи застопоряться.
Здається, такий опис підходить і для України. У нас є цикли революцій та політичних криз, у результаті яких до влади приходять нові уряди. Такі нові уряди проводять масштабні реформи. Створюється новий кістяк з політиків-реформаторів та громадських активістів. Формуються нові регулюючі органи, в державний апарат вводяться нові компетентні та чесні професіонали. Але через кілька років реформи зупиняються, громадськість розчаровується, а реакційні сили знов стають сильними.
Але якщо Джоел Хелман має рацію? У 1998 році Джоел Хеллман, нині декан Джорджтаунського університету, написав дуже впливову статтю. Він стверджував, що існують добре організовані еліти, які зацікавлені в тому, щоб країна "застрягла в перехідному періоді". Це, наприклад, "корпоративні інсайдери, які стали новими власниками лише для того, щоб розкрадати активи своїх фірм", "комерційні банкіри, які саботують макроекономічну стабілізацію, щоб зберегти свої надзвичайно вигідні арбітражні можливості на спотворених ринках", "місцеві посадові особи, які перешкоджають виходу нових гравців у своїх регіонах, щоб захистити свою монопольну ренту". Ми можемо продовжити цей список, включивши в нього багато інших людей, яким сьогодні добре живеться в Україні. Консультанти з міжнародного та внутрішнього розвитку займаються опрацюванням мільярдів доларів та євро, призначених для втілення реформ. Надходження цих коштів може припинитися, якщо Україна стане економічно та політично стійкою. Сільськогосподарські компанії знайшли способи, які дозволяють їм працювати в сірій зоні права. Деякі бояться міжнародної конкуренції, до якої може призвести лібералізація ринку землі. ІТ-індустрія процвітає частково через слабке адміністрування податків. Якщо буде реалізована реальна податкова реформа, багато ІТ-компаній матимуть зростання безпосередніх витрат. Банківська галузь — це єдиний виняток, що підтверджує правило. Ми всі бачили, наскільки сильний опір мав вивід банків, що фінансували пов'язані сторони (читаємо "власний бізнес"), за рахунок українських платників податків.
Останній, але, мабуть, найважливіший приклад - це ЗМІ. Вони впливають на громадську думку і, таким чином, визначають напрямок розвитку в країні. Сьогодні більшість українських ЗМІ мають фінансову підтримку олігархів чи міжнародних донорів. Їхня бізнес-модель - адвокація інтересів спонсорів. Якщо реформи будуть успішними, у ЗМІ не буде бізнес-моделі.
Джоел Хелман стверджував, що країни можуть застрягти в стані постійних реформ саме тому, що реформи створюють коло еліт, для яких застопорені зміни є виграшною ситуацією. Такі еліти протистоять повному переходу до ринкової економіки, підтримують "обережні та повільні" реформи та заявляють про свою підтримку постійних нових реформ, бо старі були "не ті".
Це може і відбувається в Україні. Якщо так, то що ми маємо робити? Один підхід - це боротись з цими впливовими елітами. Прикладом є люстрація та боротьба з корупцією. Але існує небезпека. Боротьба з корупцією може зробити політиків більш зацікавленими в боротьбі з попередніми елітами, ніж у переході до ринкової економіки.
Альтернативним рішенням є амністія. Ідея - "було та загуло", ми пробачаємо минулі провини і переходимо до нового, кращого соціального контракту між елітою та суспільством. Небезпека тут в тому, що еліта приймає амністію, але не погоджується на новий соціальний контракт.
Яким би не було рішення, українська громадськість має визнати проблему того, що країна "застрягла в стані постійних реформ", і почати серйозно шукати шлях, щоб рухатися вперед.
Тимофій Милованов та Річард ван Веельден, Університет Піттсбурга, для "Цензор.НЕТ"
Стаття надана Київською школою економіки
Побудуємо світле майбутнє на кістках теперішнього покоління. Треба тільки трохи потерпіти.
Пане Милованов, ми будівельників світлого майбутнього бачили дуже багато. Все закінчувались однаково - народ біднішав, щасливе майбутнє так і залишалося майбутнім, будівельники із награбованим переїжджали у інші країни. Нічого нового нинішні будівельники щасливого майбутнього не придумали для лохторату.
К сожалению , другого выхода уже нет . Или так или вообще никак . Реформы вещь очень болезненная но крайне необходимая ,, и начинать их надо было ещё 25 лет назад . Тогда этот процесс не был бы таким болезненным .А сейчас - поздно пить Боржоми
Выход всегда есть. Например, можно поехать туда, где нет строителей светлого будущего, дети мои так и делают.
С 2019-го года нужна шоковая терапия для богатейшего офигевшего корумпированого чиновництва разных мастей.
А это - арестовывать заграничные счета высокопосадовых воров и отдавать долги МВФ с них.
Можно будет погасить разом все долги.
Не, аджэтоговарти?
Й дали чыстым кулэмэт?
И если реформы предполагают прохождение некой черной полосы для того, чтобы выйти в белую, то имитация реформ - это действия, направленные на получение быдлоэлитой личной выгоды для себя за счет откровенного обворовывания населения. Просто чтобы пипл не вякал и не возмущался, используется манипуляция "реформы - это всегда тяжело".
На самом деле проблема большинства украинцев в зеркале.
Не надо ждать мифического изменения элит. Поменяйте себя. Хотя бы перестаньте воровать, недоплачивать налоги и жать руку таким же сами и вы увидите как все вокруг изменится.
Это не 1%, это ближе к 80%.
И никто там с голоду не мрет, перстаньте.
Когда вы платите за место - это плата за место, это не налоги.
В Великобритании есть минимум, но это абсолютно не значит что можно ничего не декларировать просто потому что вы себе решили что не дошли до этого минимума.
План автора простий і витончений - погано повинно бути всім: ITшнiкам, пенсiонерам, шахтарям, фермерам, геть усiм. Вiн ще забув про заробiтчан. Бiльше податки, бiльше комуналку, зняти субсидії. А кому має стати добре, МВФ? Чудова програма, тiльки наступним разом вiзьмiть в спiвавтори Реву, буде не просто сумне шапiто, а цинiчне шапiто з виродками, ексклюзив. Може з часом людей це таки зачепить i вас знову винесуть
украинской многоуровневой мафии + "старые связи" а это на минуточку криминально-кагабеш-
ная раша........ так что у нас почти как в анекдоте - уже никто никуда не идёт, я бы даже сказал-
а они, эта самая "элита", вообще никуда и не шла. Это наше прошлое, вся наша "элита" это уже
вчера и позавчера, там до сегодня мало кто дотягивает, и их "розовая мечта" вернуть времена
расцвета кучморенесанса, когда вечнозелёное бабло налом носили в коробках из под ксерокса.
Головою оновленої ЦВК від бариг і олігархів звичайно обрано мільйнершу і бізнесменшу ТетянуСліпачук. Звичайно нова голова ЦВК призначила своїми радниками злочинців Ківалова і Охіндовського. Сліпачук задекларувала за 2017р. ₴4,3млн.грн доходів,а також понад $0,5млн.дол заощаджень............................ реформы вперёд....!!!.................ногами...............???