EN|RU|UK
 Общество
  12740  34

 Начальник зв’язку 51-ї бригади Сергій Швачко: "З 8 серпня Іловайськ штурмували щодня, але безуспішно, 18-го батальон "Донбас" змінив ситуацію, підрозділи НГУ та МВС прорвались у місто"


Автор: Громадське ТБ

8 серпня 14-го року з вказаними засобами зв’язку я прибув у населений пункт Многопілля. Це була вихідна точка для штурму Іловайська.

Про це йдеться в інтерв’ю Громадського ТБ з Сергієм Швачком, начальником зв’язку 51-ї бригади.

 В задачі мої входила організація зв’язку між тими підрозділами, які задіювалися від нашої частини. Там знаходились на правому фланзі блокпости нашої частини, мінометна батарея і та бронебійна група, яка виходила щоденно на штурм Іловайська. Це основні такі підрозділи, з якими я здійснював зв'язок і управління. Впродовж з 8 серпня починались штурмові дії по Іловайську. Вони проходили щоденно. Але, на жаль, спочатку вони були безуспішні і вже пізніше, я так можу помилятися в числах, але десь з 18 серпня, коли прибув батальйон "Донбас", їм вдалося змінити ситуацію, і наші підрозділи з 18 числа вже, це підрозділи Національної гвардії та Міністерства внутрішніх справ змогли пробитися до Іловайська і зайняти там територію до залізничної станції. Це железнодорожнє полотно там розподіляє місто наполовину.

24 серпня на населений пункт Многопілля в нашу сторону вже було здійснено вогневий наліт артилерійський, досить такий потужний. Якщо до того по нас відбувався вплив артилерії, він був незначний і він був неточний. Навіть ми вже привикли до тих розривів мін і вже не лягали, не падали. 24 числа був масований обстріл, я його відчув на собі особисто. За той день у нас було багато втрат. І з того часу, з 24 серпня, вже стан справ під Іловайськом досить погіршився. На початку операції іловайської, це на початку серпня, відчувався сильний піднесений дух всіх бійців. Ми дивилися сводки і розраховували, що вже бойові дії от-от мають закінчитись. Ми розуміли, що ми досить успішно просуваємся. Опору значного ми не відчували. 24 серпня, вже наступного дня, ми відчули вплив російської… артилерійської зброї яку по нам було випущено. Різні були люди. Хтось займав позиції, хтось окапувався, хтось панікував. Всі люди різні. Більшість військовослужбовців – це були мобілізовані. Тобто їх упрікати в трусості чи в чомусь ще, я скажу, неправильно. ті хлопці, які служили раніше, ці були більш, скажімо так, врівноважені. Ще хочу зауважити, що російські війська, які там були присутні, порушивши всі можливі міжнародні конвенції, вони були без знаків розпізнавання, вони використовували наші знаки розпізнавання підрозділів МВС і Національної гвардії. Для розпізнання один одного, кожну операції домовлялись і намотували скотч – або на каску, або на бронежилет, або на рукава – визначеного кольору (червоний, зелений, білий). Росіяни цією інформацією володіли і вони також обмотували свої руки білим скотчем. Тільки була різниця, яку ми вже з’ясували пізніше. Вони обмотували ще одну ногу цим скотчем. Тобто в засоби оптики його не видно, а вони між собою друг друга ідентифікують. Це теж є підступність військових дій. Це більше від місцевого населення, яке бачило і розповідало, що такі-то такі-то, або якісь фотографії скидали. З нашої сторони я не думаю, щоб якийсь самоубийця там залишався і розповідав щось росіянам в надії, що він звідти вибереться живий. Мінометна міна не вибирає, виборку не проводить.

Начальник зв’язку 51-ї бригади Сергій Швачко: З 8 серпня Іловайськ штурмували щодня, але безуспішно, 18-го батальон Донбас змінив ситуацію, підрозділи НГУ та МВС прорвались у місто 01

На нас виходила колона ворожої техніки, яка була відбита за допомогою противотанкової "Рапіри". МТ-12 пушка. Тоді було знищено три машини росіян, були захоплені російські автомати АК-100. Це я їх бачив уже особисто. Колона розвернулась, відійшла і по нам продовжився вплив артилерії. З’явились безпілотники, які я раніше не бачив. Коли ми починали по ним відкривати вогонь зі стрілецької зброї, знову ж таки наші спроби придушувались вогнем мінометної батареї ворожої. А вже 29 числа була сформована колона, вищим керівництвом було прийняте рішення на вихід з Іловайська. Вже у наших підрозділів не вистачало важкого озброєння. Були втрати офіцерів. У нас була мінометна батарея, яка вже свої функції виконувати не могла за відсутності боєприпасів, які підвозити вже не було звідки, і відсутність там вже офіцерів – і старшого офіцера батареї, і командира батареї.

На початку виходу ми досить сильно розраховували на "зелений коридор". Це було і в інтернеті прописано, і в засобах масової інформації. По мобільним телефонам хлопці цю інформацію читали. Наше керівництво запевняло, що воно робить все можливе, щоб нас вивести. Але вже під час самого виходу була команда генерала Хомчака, що виходим по-бойовому. Я чув по радіостанції всі перемовини, які там… може не всі, частину, які проходили з представниками Російської Федерації. Вони придумували якісь умови. То вони вимагали іти іменно цим шляхом, то вимагали іти без техніки, потім вже доходило до того, що і без техніки, і без зброї. Ну, звичайно, ми не могли залишити техніку і зброю нашим ворогам. Було прийняте рішення виходити по-бойовому – я це можу підтвердити. Звичайно, що не кожен солдат отримав цю команду "виходимо по-бойовому". Не в кожного солдата є можливість. Не кожного можна забезпечити засобами зв’язку. Команда була видана по засобах зв’язку. Я її чув. Командир мій, Півоваренко, також її чув.

29 числа в складі колони ми вирушили на населений пункт Агрономічне, далі полями, і вже в самому Горбатенко - вродє таке село, можу помилятися в назві – перша машина наша була підбита. Спочатку, коли ми виходили з Многопілля, пройшовши десь пару кілометрів, я особисто спостерігав позиції російських найманців. Це були як візуально люди поголені, в гарній формі, і як люди в цивільній формі, або щось схоже на військових і заросші, борода чи… тобто це вже були змішані підрозділи. Далі, просуваючись по маршруту, колона попала вже в серйозну засідку. Перша машина була підбита, друга пошкоджена (БМП), зав’язався бій. Автомобілі, автобуси і легкоброньовані об’єкти почали рухатися на розворот. Я особисто пересувався в зв’язній машині БТР-80, вона не має ніякого озброєння. Так ми посадками, оврагами, ярчиками, нам вдалося вийти на швидкості вже і доїхати до населеного пункту Нова Єкатеринівка. Перед Новою Єкатиринівкою в нас шось попало в машину. Здійснювався вплив стрілецької зброї на техніку всю дорогу. Я відчував, як з правого боку автомобіля були влучення і крупнішого калібру, і меншого. По звуку відчутно. Але це не завдавало великої шкоди БТРу. А вже потім щось трапилось, вибух був. Я не можу сказати, з чого це був вистріл. Прийшовся удар у передню частину, якраз, де я перебував і під днищем щось вибухнуло. Якби це була міна, БТРа б не було і я б тут не сидів. Якби була піхотна міна, я б її не відчув. Щось, я так розумію, якийсь був постріл з противотанкового засобу, який зрикошетив від землі. Тобто основну силу прийняла земля, а вже потім остаточним і вторічним осколком так називаємим мені пошкодило ліву гомілку. Машина втратила керування і вже на інерції заїхала в сам населений пункт. Там я спостерігав вже багато бійців, які зайняли оборону кругову. По населеному пункту здійснювався вплив артилерії мінометної. Через деякий час представники місцевої влади звернулись до нас з таким проханням, можна сказати, що нам треба або покинути населений пункт, або здатися росіянам, тому що росіяни обіцяли нас вибивати, поки не знищать всі будівлі в цьому селі. Хлопці, які були сміливіші і не були поранені, зі зброєю в руках оврагами, річками, каналами, їм вдалося вийти там кукурудзами і соняшниками. Більшість поранених або підірваних морально були вимушені здатися. Хто не міг ходити, таких як я особисто, мене завезли туди на прицепі від легкового автомобіля. Це була регулярна російська армія. Це було видно і по тих сухих продуктах, які нам давали. Вони ж нам давали продукти. По тій дисципліні. Це вже… по зовнішньому вигляду, навіть по акценту, по говору, це було чути. Не можна сказати, що це рускоязичні українці, ні в якому разі. Акцент такий пітерський. Там знаходились хлопці з чертами обличчя чукотськими чи.. такого, зауральського… з такими рисами. Це однозначно були росіяни. Там ми пробули ніч. На наступний день приїхали дві вантажівки з полоненими і пораненими нашими бійцями на цю позицію. Нас всіх відфільтрували. Хто був поранений – залишили на цій позиції. Хто був неушкоджений або мав незначні поранення – погрузили у вантажні автомобілі. Їх повезли в подальшому, їх знімав там Захарченко вродє, там я їх спостерігав вже тих людей. А нас, інших, приїхала колона медичних автомобілів і вивезла з зони бойових дій.

Начальник зв’язку 51-ї бригади Сергій Швачко: З 8 серпня Іловайськ штурмували щодня, але безуспішно, 18-го батальон Донбас змінив ситуацію, підрозділи НГУ та МВС прорвались у місто 02

Чи могли ми там ще залишатися? Звичайно, могли б. Але які втрати були б для нас, я не можу сказати. Чи це були б менші втрати, ніж ми виходили. Важкого озброєння у нас практично не було. Точніше, боєприпасів до них не було, до бойових машин піхоти. Ніякого запасу не було. 500 вистрілів БМП вистачало на 20 хвилин бою. І поповнити їх вже було нічим. Залишаючись там, можливо… на сьогоднішній день, аналізуючи, я розумію, що, мабуть іншого варіанта, той, який трапився, не було. По-різному люди сприйняли це. Великі втрати, звичайно. Багато людського горя. Вже ті хлопці, які приходили пізніше вже більш з розумінням усвідомлювали, куди вони йдуть, які можуть бути наслідки.

Відео: Громадське ТБ, розшифровка: "Цензор.НЕТ"

Источник: https://censor.net.ua/r3083494
 Топ комментарии
Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх