EN|RU|UK
 Общество, Политика Украины
  12334  16

 З насильством у розвинених країнах жорстко. У нашій державі діти часто гинуть від насильства, соціальна служба про це знає, але нічого не робить, - дитячий омбудсмен Микола Кулеба


Автор: Ольга Скороход

Рік тому було оголошено про реформу інтернатної системи. Її ініціатор - уповноважений Президента з прав дитини Микола Кулеба заявляє про масштабну мету: за 10 років нівелювати потребу в інтернатних закладах. Мало того, він запевняє, що зміни допоможуть вирішити проблему неблагополучних сімей та недієвості соціальних служб, через що від насилля та недогляду померла не одна дитина.

Сьогодні в Україні діють 750 інтернатів, розрахованих на 100-300 дітей (мешкають по 6-16 осіб у кімнатах). У таких закладах нині навчається майже 107 тисяч дітей, з них лише 7 тисяч є сиротами чи позбавленими батьківського піклування. Решта 100 тисяч мають власних батьків.

Серед існуючих інтернатних закладів основними є:

- загальноосвітні школи-інтернати, розраховані на дітей-сиріт і таких, яких батьки з певних причин не можуть утримувати;

- санаторні школи-інтернати, створені з метою тимчасового лікування чи оздоровлення дітей (на практиці переважно діють як звичайні інтернати, де діти перебувають весь час);

- спеціальні школи-інтернати, розраховані для дітей з важкою формою інвалідності;

- спеціалізовані школи (як правило, розраховані на талановитих дітей і таких, що бажають поглиблено вивчати певний напрям у навчальних програмах): мистецькі, спортивні, військові, наукові школи.

За планами реформаторів, до 2026 року кількість інтернатних закладів має скоротитися втричі. Більшість дітей лишатимуться під різною формою опіки у сім'ях. Під опікою держави будуть тільки важкохворі діти, які не зможуть жити у родинах. Для них зведуть нові заклади, де мешкатиме не більше 10 дітей. Старі інтернати мають бути трансформовані в звичайні школи, дитячі садочки, лікарні й центри реабілітації.

"Цензор.НЕТ" запитав дитячого омбудсмена про те, як він збирається досягати цього і чому впевнений в успіху.

З насильством у розвинених країнах жорстко. У нашій державі діти часто гинуть від насильства, соціальна служба про це знає, але нічого не робить, - дитячий омбудсмен Микола Кулеба 01

ЩОРОКУ НА ІНТЕРНАТИ ВИДІЛЯЮТЬ 8 МЛРД. ЦИХ КОШТІВ ДОСТАТНЬО ДЛЯ ПІДТРИМКИ СІМЕЙ

- Ви наполягаєте, що реформа – це не про закриття інтернатів, а про нівеляцію потреби в них. Яким чином зникне така потреба?

- Суть реформи – зникнення потреби у великих інтернатах, розрахованих на велику кількість дітей. Так було у розвинених країнах, де також не насильно закривали інтернати, а просто змінювали ставлення і починали підтримувати сім'ї. Ми, можливо, є останньою з країн постсоціалістичного простору, що здійснює таку реформу. Росію я не беру до уваги, оскільки там дуже тяжка ситуація в усіх сенсах, там понад 2% дитячого населення є сиротами. У нас – менше відсотка. Але то справа Росії. Якщо ж казати про такі держави, як Болгарія, Польща, Румунія, Молдова, то вони вже реформували свої системи на 70-90%.

- Ми вже мали схожу реформу за президентства Ющенка. Тоді було всиновлено багато сиріт, але інтернати нікуди не зникли. Чому так вийшло?

- Та реформа була успішною в сенсі розвитку форм альтернативного догляду для дітей-сиріт і позбавлених батьківського піклування. Реформа вирішила проблему дитини-сироти, але не вирішила проблему потрапляння дітей до інтернатів. Це зараз в інтернатах лише 8% сиріт. Тоді ця цифра становила 40%. Думалося: сиріт розберуть, й інтернати повідмирають. Однак школи-інтернати зрозуміли, що їм не треба триматися за сиріт, а шукати контингент серед дітей з неблагополучних сімей. Вони пішли по таких сім'ях, зокрема через місцеві департаменти освіти.

І вони дійсно отримали цих дітей – шляхом зміни типу інтернатного закладу на санаторну школу-інтернат. Наприклад, ставали школою для дітей з вадами легеневого розвитку. Неважко отримати довідку про те, що дитина має бронхіт. Що виходило? Дитина з бідної родини, має бронхіт - значить, пряма дорога до санаторної школи-інтернату. Діти в санаторних школах мають перебувати лише певний час, однак на практиці такі санаторні школи діють як звичайні інтернати.

Нещодавно в одній з областей почалася процедура закриття санаторної школи-інтернату, а дітей планували перевести до іншої школи-інтернату. Так ось, адміністрація і батьки написали звернення, щоб їх захистили. У тій ситуації вони мали рацію в тому, що злиття двох інтернатів – це неправильно. Але вони, виправдовуючи своє існування, попросту показали свій контингент. В інтернатах переважно діти трьох категорій: малозабезпечені, з багатодітних родин та з сімей, де є лише один з батьків. І це дає відповідь на запитання: яку підтримку необхідно надавати сім'ям для того, щоб дитина не була в інтернатному закладі.

- Які етапи нинішньої реформи?

- Перше – це роз'яснення, оцінка ситуації в кожній області і в кожній громаді. Потім має бути планування власне реформи. Планування має бути по кожному інтернатному закладу і по кожній дитині. Далі має йти поступове перепрофілювання інтернатів та розвиток послуг у громаді. Сьогодні кожна область вже робить оцінку і складає власний план. У цьому плані буде відображено почергово, який з інтернатів, коли і у що має трансформуватися. Наприклад, у місті може бути інтернатний заклад але немає школи, і тому діти навчаються в інтернаті.

З насильством у розвинених країнах жорстко. У нашій державі діти часто гинуть від насильства, соціальна служба про це знає, але нічого не робить, - дитячий омбудсмен Микола Кулеба 02

- Вже проведені розрахунки, у скільки обійдеться реформа та звідки брати гроші?

- Коштів, які сьогодні виділяються на інтернатну систему, достатньо для того, щоб за цю суму належним чином підтримувати сім'ї. Це понад 8 мільярдів гривень щороку. Жодним чином не йдеться про економію коштів. Що люди зазвичай думають, коли йдеться по реформу? Ніби-то комусь потрібне приміщення, земля, економія. Хочу розвіяти ці міфи. Нам потрібні діти, які в нашій державі у цей час живуть у гідних умовах у власних родинах і отримують усю необхідну підтримку з боку батьків та держави. І коли реформою називають покращення умов, зміну типу закладу, закриття інтернатів без жодного плану чи переведення дітей з одного інтернату до іншого, то це не так.

З насильством у розвинених країнах жорстко. У нашій державі діти часто гинуть від насильства, соціальна служба про це знає, але нічого не робить, - дитячий омбудсмен Микола Кулеба 03

ДИТИНА НЕ ПОВИННА ЙТИ В ІНТЕРНАТ ЛИШЕ ТОМУ, ЩО НАРОДИЛАСЬ У БІДНІЙ СІМ'Ї

- Зараз тільки початковий етап реформи. Чого за перший рік вдалося досягнути?

- Реформа розрахована на 10 років. Перший етап – це комунікація. Ми маємо перш за все змінити ставлення до дітей. Наше суспільство змусили за часи рабства під Російською Федерацією думати, що дитина є другорядною, що вона не може мати своєї думки. За радянських часів батьків спонукали думати, що ніхто не виховає дітей краще, ніж держава. Більшість батьків досі думають, що завдання держави не лише навчити, а ще й виховувати дитину.

Згідно з Конвенцією ООН про права дитини в інтересах дитини збереження сім'ї. Завдання реформи – донести, що виховання є обов'язком батьків, а держава має у цьому допомогти постійно, а не забирати дитину до інтернатного закладу. Тільки-но в нас зміниться це ставлення, то не потрібно буде жодних стратегій. Це вигідно і державі також – щоб потім не пожинати наслідки виховання в інтернатах.

- Власне, думаю, багато хто не розуміє, навіщо так докорінно міняти систему. Точна статистика відсутня, але достатньо пройтися вулицею чи вийти на дитячий майданчик, щоб зрозуміти, наскільки багато в Україні неблагополучних сімей. І ваші критики ставлять запитання: ви повертатимете дітей у ці сім'ї?

- Мені видається, що шкоду інтернатного виховання навіть не варто пояснювати. Дослідження вказують на те, що ризик скоєння самогубства, злочинів збільшується в десятки разів порівняно з людьми, які виросли у власних родинах. Випускники інтернатів переважно своїх дітей також віддають до інтернатних закладів. І тут нічому дивуватися, адже ці люди виросли фактично в ізоляції.

У багатьох наших людей ще досить часто совок у головах. Їм наводиш аргументи, а вони не погоджуються. Наприклад, нещодавно я був на зустрічі з випускниками інтернатних закладів. Вони всі говорили: ми вас підтримуємо і готові вам допомагати, щоб інтернатів у країні не було. А один хлопчина завагався: "Ви знаєте… можуть бути й інші форми інтернатів. От зараз я допомагаю створити військовий інтернат-ліцей".

- Тобто ви вимагатимете, щоб не існувало навіть закладів, створених не для дітей-сиріт, а для розвитку певних навичок. Адже до цієї категорії потрапляють й школи-інтернати для обдарованих дітей…

- Це все одно інтернати, хоча й буцім-то спонукають дитину розвиватися. Я таким людям кажу: "У тебе є діти? Так віддай своїх до такої школи". Але своїх вони не хочуть віддавати. Тому побутує думка, що дитині з бідної або неблагополучної родини буде краще в інтернаті.

Якщо ми говоримо про долю дитини, то це дійсно має бути в інтересах дитини. Тобто дитина дійсно має мріяти стати військовим, а не тому, що їй вдома нічого їсти чи батьки не хочуть її виховувати! До цієї ж категорії потрапляють інтернатні заклади для талановитих дітей – музичні, математичні, хореографічні і так далі. Не може дитина, хай і талановита, жити з 6 років в інтернаті. Хай сім'я в такому разі переїздить ближче до цього закладу.

По-перше, таке рішення дитина може прийняти лише з певного віку. Це припустимо з віку 14+. По-друге, ми маємо у кожному випадку робити перевірку потреб дитини і впевнитися, що сама дитина хоче жити у спеціалізованому закладі й ізоляція від власної родини не пошкодить її фізичному та психічному здоров'ю.

З насильством у розвинених країнах жорстко. У нашій державі діти часто гинуть від насильства, соціальна служба про це знає, але нічого не робить, - дитячий омбудсмен Микола Кулеба 04

МАЄ БУТИ СТВОРЕНА ДИТЯЧА ПОЛІЦІЯ. САНКЦІЇ МАЮТЬ ВЖИВАТИСЯ ЗА ПЕРШИХ ОЗНАК НАСИЛЛЯ ДО ДИТИНИ

- Що буде замість інтернатів?

- Реформа має на меті розвинути інші послуги, що прийдуть на заміну утриманню та вихованню дитини в інтернатному закладі. Ці послуги покликані на те, щоб сім'я не скотилася в неблагополуччя.

- Які конкретно послуги та посади впроваджуватимуться?

- Є три базові послуги. У кожній громаді має працювати фахівець із соціальної роботи. Він має надавати комплексну оцінку стану сім'ї та виявляти неблагополуччя, а після цього – рекомендувати, яку саме допомогу надати цій родині. Друга річ – це навчальні програми з розвитку батьківських навичок. Подібні програми працюють у розвинених країнах.

Третє – патронатна форма виховання. Тисячі дітей щороку потрапляють до лікарень, притулків, центрів реабілітації, інтернати лише тому, що в Україні не розвинута ця тимчасова форма сімейного облаштування. Якщо вже у сім'ї біда, то дитина має тимчасово потрапляти під патронат, а не до інституції.

З насильством у розвинених країнах жорстко. У нашій державі діти часто гинуть від насильства, соціальна служба про це знає, але нічого не робить, - дитячий омбудсмен Микола Кулеба 05

- Якщо взяти першу групу послуг – оцінку малозабезпечених та проблемних сімей. Ви наполягаєте, що дитина через відсутність інтернатів не лишатиметься в неблагополуччі. Зважаючи на недавні випадки домашнього насильства над дітьми, які шокували всю країну, це скидається на ідею, яку дуже важко буде втілити.

- Це є наша однозначна пересторога: якщо ми повертаємо дитину, то має бути підтримка цієї сім'ї і бути впевненим у тому, що сім'я зможе займатися вихованням дитини.

- Підтримка можлива тоді, коли у сім'ї матеріальна скрута або батьки не досвідчені. А якщо батьки з певних причин попросту не в стані виховати дитину – через асоціальний спосіб життя, насильство, антисанітарію і так далі. Тоді що?

- Позбавляти батьківських прав.

- Хто і за якою процедурою це оцінюватиме? Нині служби у справах дітей та у справах сім'ї практично знищені.

- Ці служби і послуги мають бути відновлені. Контроль здійснюватимуть соціальні працівники.

- Маємо багато випадків, коли соціальним органам не вдалося убезпечити дитину від смерті та жорстокого поводження. В одній з останніх трагедій на Чернігівщині соціальні служби пояснили свою пасивність тим, що не могли потрапити на подвір'я, де жила дитина, бо їх не пустили злі пси. Чи будуть змінені законодавчі норми, які дозволятимуть соціальним працівникам заходити додому до проблемних сімей навіть тоді, коли їх не пускають? І так само зобов'яжуть поліцію реагувати на факти насилля щодо дітей?

- Я подібні ситуації розбираю щодня. Норми обов’язково зміняться. Зараз над цим працює Міністерство соціальної політики. І я очікую від нього дуже рішучих дій стосовно зміни діючої системи. Має бути належна кількість і якість соціальних працівників та їхня секторальна співпраця з медичними працівниками та поліцією. Важливо, щоб соціальний працівник не лишався сам-на-сам, коли може бути загроза його життю при спілкуванні з неблагополучною родиною.

Маємо вдосконалити систему зокрема створенням дитячої поліції як окремого органу. Тому що патрульні поліцейські не навчені, як правильно діяти в умовах небезпеки для життя і здоров'я дітей. У соціальній сфері потрібні фахівці, о можуть своєчасно і тверезо оцінити ситуацію. У системі освіти також потрібні педагоги, які б розумілися на питанні захисту прав дітей.

- Але справа також за сусідами і всіма небайдужими. У більшості випадків сторонні практично не втручалися у ситуацію.

- Так, громада, сусіди, керівники місцевих органів. Від усіх потрібна усвідомлена позиція по відношенню до дитини. І нова система це забезпечуватиме.

- Щодо ваших планів є інший бік - страх, що ми отримаємо дуже жорстку систему, схожу на ту, що існує в деяких державах Заходу, коли дітей можуть забрати з сім'ї під найменшим приводом. Мережею гуляє багато таких страшних історій. Яка ваша думка з цього приводу?

- Це не має бути каральна служба у сенсі того, щоб спершу відірвати дитину від родини, а потім розбиратися. Те, що відбувається в інших країнах, досить часто обростає міфами. Якщо у соціальних служб є підозри, що дитина зазнавала насильства і жорстокого поводження вдома, вони можуть її вилучити до встановлення істини. З насильством у розвинених країнах досить жорстко. У нашій державі інші крайнощі - діти дуже часто гинуть від насильства, служба про це знає, але нічого не робить. У нас дитина має бути дуже понівечена або вона має загинути – і лише тоді соціальні служби це побачать. Реформа передбачає вжиття санкцій за перших ознак насилля проти дитини.

- Якщо дитину все-таки забиратимуть з біологічної сім'ї, які альтернативні форми опіки та виховання пропонує реформа?

- По-перше, це прийомна родина, де може бути до 4 дітей. Друге – дитячий будинок сімейного типу. Це фактично сім'я, що взяла на виховання від 4 до 10 дітей. Плюс патронатне виховання. Це форма тимчасового догляду, коли дитина до півроку може перебувати у сім'ї, поки не буде вирішена ситуація з її батьками. Також є малий груповий будинок. Це свого роду міні-інтернат. Положення про такі заклади сьогодні знаходиться в Мінсоцполітики. Держава фінансує і фінансуватиме всі ці форми.

З насильством у розвинених країнах жорстко. У нашій державі діти часто гинуть від насильства, соціальна служба про це знає, але нічого не робить, - дитячий омбудсмен Микола Кулеба 06

- Актуальне питання щодо асоціальності багатьох дітей-ромів. Розумію, що ромське питання треба вирішувати комплексно. Але за логікою реформи - велика частина ромських дітей – чи не перші кандидати на вилучення з рідних сімей. Чи є проекти, бодай на рівні слів, як відбуватиметься це і чи відбуватиметься?

- Таких проектів, насправді, є досить багато. Проте не всі вони є успішними. І тут питання не в самих дітях-ромах, а у толерантності ставлення населення. Недавній випадок, який стався на Львівщині, шокував не лише всю Україну, це  сколихнуло весь світ. Такі випадки є неприпустимими! На мою думку, всі проекти щодо соціалізації ромів, в першу чергу мають розпочинатись з широкої просвітницької кампанії по формуванню толерантної думки населення! Адже, інакша національність, колір шкіри, приналежність до тієї чи іншої етнічної групи – не повинна ставати приводом для цькувань.

- Щодо підтримки батьківства, є цілий спектр технічних моментів, які малозаможні батьки не зможуть вирішити самотужки. Скажімо, якщо самотня мати працює зранку до вечора, то сама лише школа батьківства їй навряд чи допоможе.

- З базових потреб – забезпечення транспортом. Якщо школа розташована за 10 кілометрів, транспорту немає, то часто це стає причиною направлення дітей до інтернату. Друге – це харчування дітей у школі. Якщо бідна сім'я, то треба дитину і сніданком годувати. Третя річ – це неформальна освіта – гуртки, спорт, групи подовженого дня. Словом, те, що дозволяє дітям довше перебувати під забезпеченням, розвитком і наглядом у школі. Фінансування цих програм з державного бюджету було скорочено. З одного боку, скорочено фінансування неформальної освіти при школах, а з іншого – це наповнює інтернатні заклади, які також потребують фінансування.

За десять років ми маємо вийти на рівень, що 50% таких послуг надаються неурядовими організаціями, у яких держава замовляє ці послуги. Так є зокрема у Румунії та Польщі – коли сотні працівників працюють в неурядовій організації, а держава оплачує їхні послуги. Також вони залучають благодійні гроші, а щось дає місцева громада. І це вигідно усім: і люди забезпечені роботою, і бізнес взаємодіє із суспільством.

З насильством у розвинених країнах жорстко. У нашій державі діти часто гинуть від насильства, соціальна служба про це знає, але нічого не робить, - дитячий омбудсмен Микола Кулеба 07

- Кабмін виступив з ініціативою запровадження інституту муніципальної няні. За рахунок місцевого бюджету батькам частково компенсуватимуть оплату няні. Є побоювання, що, як часто буває, гроші виділять не вчасно або вони не дійдуть вчасно. Ви берете участь у реалізації цього проекту?

- Будь-яка ініціатива, яка може підтримати сім'ю з дітьми, є корисною. Якщо це бодай частково покриє витрати на няню, а батьки зможуть нормально працювати, то чому ні? Подібні сервіси працюють в інших країнах. Тому я не маю жодних сумнівів, що це спрацює на підтримку родини. Так само бебі-бокс, який видаватимуть батькам у пологових будинках, дасть необхідну підтримку на старті, то чому ні? Чому Фінляндія це може робити, а ми – ні?

- В ідеї боксів вже також знайшли "зраду". Лунала версія, що його створення спонсорують виробники дитячих сумішей, оскільки ці суміші входять до комплекту.

- Підтвердження цьому я не знаю. Але навіть якби його спонсорували виробники дитячих сумішей, то й нехай спонсорують. Зараз у суспільстві істерія: що б не зробив, усюди зрада. Реформуєш інтернати – зрада. Створюєш бебі-бокс – теж зрада. А нічого не робити – також зрада. Я думаю, що нам треба, маючи у фокусі безпеку дитини, робити ті речі, які оцінять згодом.

ВАЖКОХВОРІ ДІТИ МАЮТЬ ЖИТИ У ГРУПОВИХ БУДИНКАХ МАКСИМУМ НА 10 ОСІБ

- Окрема група питань щодо реформи – це доля важкохворих дітей. Якщо батьки все ж не можуть за ними доглядати самостійно і вони не здатні навчатися у звичайних школах, що чекає на таких дітей?

- Важкохворі діти повинні жити в закладах альтернативного догляду, в яких умови будуть максимально наближені до сімейних. Це заклади щонайбільше для 10 дітей, утримуватимуться за рахунок держави. Мені заступник міністра регіонального розвитку Парцхаладзе буквально годину тому надіслав проект такого будинку.

З насильством у розвинених країнах жорстко. У нашій державі діти часто гинуть від насильства, соціальна служба про це знає, але нічого не робить, - дитячий омбудсмен Микола Кулеба 08

Такі будиночки будуватимуться по всіх містах вже цього року. Вже зараз області виділяють земельні ділянки.

Сьогодні діти з важкими формами інвалідності живуть у старих, радянського типу інтернатах поза межами населених пунктів. Їх там ніхто не бачить і вони там помирають. Тому ми говоримо про те, що таким дітям необхідно надати гідні умови для проживання у населених пунктах.

Дуже важливим є розвиток інклюзивної освіти. Адже багато дітей потрапляють до інтернатних закладів через те, що розташовані поблизу школи не готові прийняти на навчання цю дитину. Сьогодні рух пішов. Зокрема, завдяки дружині президента. Зараз все більше шкіл відкривають свої двері для дітей з особливостями розвитку. Вже з'явилися навчальні програми по інклюзивній освіті. Запроваджено посаду асистента дитини, саме виходить положення про це. Були внесені зміни до Закону "Про освіту". Виділено понад 200 млн субвенцій на розвиток інклюзивної освіти. Також передбачено створення інклюзивно-ресурсних центрів, ресурсних кімнат у школах.

- Для чого потрібна ресурсна кімната?

- Дитина з інвалідністю зазвичай не може перебувати у класі всі 45 уроку. Якщо в неї є певна потреба, то асистент може вивести дитину і продовжувати навчання у ресурсній кімнаті. Це стосується діток з ментальними, фізичними порушеннями. Завдяки можливості відвідування школи дитина соціалізується, отримує якісну освіту. Дуже важливо також і в садочках запроваджувати інклюзивну освіту. Ізоляція дитини в ранньому віці призводить до того, що, досягнувши 6-7 років, дитина не може йти до школи, бо не зможе адаптуватися до соціуму. Тому дитину краще вживляти в освітній процес з 3 років. Таким чином ми готуватимемо і здорових дітей до того, що люди з інвалідністю є серед нас.

- Далеко не всі фахівці-дефектологи витримують роботу з важкими дітьми навіть на прогресивних волонтерських проектах. Тому перекваліфікація персоналу та запровадження нових професій – це величезна робота. Чи ведуть вже розробки програм перекваліфікації?

- По кожній з послуг має бути розроблений стандарт. Частково ці стандарти вже є, і вони фінансуються. Є ряд стандартів, які ще мають бути розроблені. Асистент дитини у школі, денний догляд, фахівець соціальних майстерень для адаптації дітей з інвалідністю, і так далі.

- І щодо патронажу чи наставництва. Це нові для України інститути. Як вони впроваджуються?

- Ми разом з організацією "Одна надія", яка драйвує наставництво в Україні, впроваджуємо інтернет-платформу для наставників. З 2019 року платформа має почати діяти. Кожен охочий стати наставником може зайти на платформу і подивитися онлайн-тренінги та отримати відповіді на багато запитань. Вона відкриє сам алгоритм наставництва, допоможе пройти навчання, отримати сертифікат і далі отримати право знайомитися з дитиною та піклуватися про неї. Це одна з ключових послуг, щоб убезпечити від того, що дитина лишиться на самоті зі своїми проблемами.

З насильством у розвинених країнах жорстко. У нашій державі діти часто гинуть від насильства, соціальна служба про це знає, але нічого не робить, - дитячий омбудсмен Микола Кулеба 09

КОРУПЦІЮ В ІНТЕРНАТНІЙ СИСТЕМІ ЗДОЛАТИ НЕМОЖЛИВО

- Ви переконуєте, що найбільший супротив реформі чинять адміністрації інтернатів та місцеві чиновники.

- Супротив чинять усі, тому що це зміна. Люди, які годуються з одного інтернатного закладу – це сотні людей. Сюди входять також поставники продукції до інтернатів. Вони йдуть до свого місцевого депутата і говорять: якщо ти не збережеш інтернат, то ми голосів не дамо. І депутат потім на сесії розпинається: "Що ж ви робите? Виганяєте дітей на вулицю!" Насправді окрім дітей на місцях усім вигідно існування інтернатів. Тому нам дуже важливо на початках пояснювати цю реформу. По-друге, треба дати можливості працівникам інтернатних закладів побачити себе в новій системі. А це також дуже не просто, тому що залежно від типу інтернату від 30 до 50% працівників є людьми пенсійного віку. І вони розуміють, що окрім цього інтернату вони роботу вже ніде не знайдуть. Але решта може знайти для себе робоче місце.

- Ті випадки корупції, що зафіксовані в інтернатах, розслідуються? І наскільки такі випадки є масовими?

- Корупції в системі інтернатів дуже багато. Є справи по інтернатах, де гроші розкрадали просто-таки на всьому: на харчуванні, на ремонтах, на виплатах дітям. І прослідкувати за цим дуже важко. Хтось може сказати, що ми маємо боротися з корупцією. У нас 750 інтернатних закладів! Це треба окрему армію перевіряльників наймати, які, до речі, часто також отримають хабарі. Вся система заснована на корупції, і подолати її там неможливо. Можна лише замінити цю систему на нову – прозору, ефективну підтримку сімей.

- Є ще нюанс, про який говорять і волонтери, і ви – протидія з боку бізнесу. Це звучить дещо несподівано.

- Протидія з боку бізнесу може бути шаленою. Тому, що коли ти говориш бізнесмену, який вклав мільйони у ремонт інтернатів, про те, що тепер це не буде інтернат, він просто шаленіє. Тому ми зараз і бізнесу пояснюємо: не вкладайте гроші в інтернати. Вкладіть краще у підтримку сімей – розвиток центрів денного догляду, допомогу дітям з інвалідністю. Тут також має бути зміна мислення. Насправді, налагодження діалогу з бізнесом було проблемою й інших країн.

- Є хоча б один успішний приклад, коли інтернат в Україні докорінно змінив профіль?

- В Україні вже є розвинуті моделі і приклади того, як можна трансформувати інтернатні заклади. Зокрема є приклади, коли з будинку дитини був успішно створений центр реабілітації для дітей з інвалідністю. Згадаю тут Центр підтримки дітей і сімей "Добре вдома" на Дніпропетровщині та Харківський обласний спеціалізований будинок дитини №1. Також є два навчально-реабілітаційні центри у Львові. Тому більшість інтернатів можуть стати садочками, медичними закладами, школами, центрами розвитку дітей, лікарнями.

 Ольга Скороход, "Цензор.НЕТ"

 Фото: Наталія Шаромова, "Цензор.НЕТ"

Источник: https://censor.net.ua/r3074963
Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх