EN|RU|UK
 Общество, Политика Украины
  312093  507

 Боєць, який під час вручення нагороди не подав руку президентові, Олег Толмачов: "Не домовлятися у Мінську, а повертати території"


Автор: Валерія Бурлакова

Під час вручення нагород пораненим бійцям на "Іграх Нескорених" у Києві він демонстративно не подав руку президентові України. Пояснює: на його думку, поранених військових так багато тому, що конфлікт на Сході затягується, і не в останню чергу це провина головнокомандувача. Сам хлопець переконаний – повернути окуповані території можливо за півроку.

Також 28-річний черкащанин Олег Толмачов розповів про свій шлях з трибун стадіону на фронт, про бойові операції, у яких довелося брати участь до важкого поранення, і про те, як у Черкасах вшановують пам’ять загиблих побратимів.

"МИ ЗАВЖДИ БОРОЛИСЯ ПРОТИ МУСОРІВ"

-Чим ви займалися до війни?  

-Жив звичайним життям... Працював на підприємстві, яке займалося виготовленням меблів. І був учасником руху ультрас у Черкасах.

Ультрас-рух завжди був реакційним. Ми завжди боролися проти мусорів, якщо можна так сказати – у тому числі і на стадіонах… Це вже було для нас доволі звично – і коли почався Майдан, ми з товаришами, звісно ж, не змогли залишитися осторонь.

Боєць, який під час вручення нагороди не подав руку президентові, Олег Толмачов: Не домовлятися у Мінську, а повертати території 01

Хоча, чесно кажучи, на Майдані я не знаходився постійно. Їздив туди тільки під час загострень – наприклад, ми з хлопцями зібралися і вирушили в Київ коли почалися сутички на Грушевського.

-У Черкасах в ті часи теж було доволі "весело"…

-Так. Тут і облдержадміністрацію штурмували, і сутички з "Беркутом" на дамбі у нас були… Тоді пройшла інформація, що силовиків з іншого міста викликали до Києва – і вони мали проїхати по нашій дамбі. Ми намагалися перекрити рух. Частково це вдалося, але сили тоді були нерівні. Нас розігнали. Застосовувалися навіть автомати і помпові рушниці.

- У соцмережах писали, що ви були поранені не тільки на війні, а і до цього, під час подій Революції Гідності… Це сталося не у той день?

-Та ні, поранений я був тільки на фронті.

-До лав "Азова" ви, мабуть, приєдналися разом з іншими футбольними фанами з Черкас? Коли прийняли таке рішення?

- Так, нас було десятеро.

Офіційно "Азов" був створений 5 травня 2014 року (хоча до цього вже існував "Чорний Корпус")… а 29 травня до підрозділу приєдналися ми. Тобто, 29 травня ми вже прибули безпосередньо на базу, на мобілізаційний пункт "Азова", який тоді знаходився у колишньому готелі "Козацький" у Києві. Там ми розпочали навчання, яке тривало декілька тижнів. Якби з бази ми змогли виїхати трохи раніше – встигли б на звільнення Маріуполя… Але, насправді, на той час ми ще не були достатньо підготовлені.

Так що ми пройшли підготовку і процес оформлення – і тільки після цього, 23 червня, потрапили на базу "Азова". Тоді вона ще знаходилася у Бердянську. Але вже за декілька днів всі переїхали на іншу базу ближче до зони бойових дій – в Урзуф. Там ми вже не тільки проходили ґрунтовну підготовку на полігоні, але і паралельно в нас були бойові виїзди. Спочатку невеликі, розвідувальні…

Першим серйозним бойовим виїздом стала Мар’їнка, яку ми штурмували разом з іншими підрозділами. Дуже важко було… Були і поранені, і загиблі.

Потім ми ще виїжджали під Іловайськ, у Старобєшево.

Боєць, який під час вручення нагороди не подав руку президентові, Олег Толмачов: Не домовлятися у Мінську, а повертати території 02

"КРОВІ Я ВТРАТИВ МАЛО, ХОЧА ПОРАНЕННЯ БУЛО СЕРЙОЗНЕ"

- В якій роті ви були? У Кірта?

-У Черкаса (на сьогоднішній день Ігор Михайленко на псевдо Черкас є командиром "Національних дружин", - Ред.)

-А яка спеціальність, якщо не секрет?

-Я був звичайним автоматником. Хоча деякий час входив у кулеметний розрахунок - був другим номером на ПКМ. Першим номером був Сергій Амброс… Він загинув під час широкинської операції 18 лютого 2015 року.

Боєць, який під час вручення нагороди не подав руку президентові, Олег Толмачов: Не домовлятися у Мінську, а повертати території 03

(Черкащанин Сергій Амброс (16 травня 1990 - 18 лютого 2015) — боєць полку "Азов", молодший лейтенант Національної гвардії України. Кавалер ордена "За мужність" III ступеня (посмертно)).

А я поранення зазнав ще 24 серпня 2014 року. Це був час найактивнішої оборони Маріуполя. З боку Новоазовська почався наступ у напрямку міста. Ми тоді прибули на підкріплення на позиції ЗСУ.

Машина в нас була не броньована – звичайний армійський УАЗик. Під час невеличкої розвідувальної операції нас обстріляли. Мене поранило. На щастя, більше ніхто тоді не постраждав. А мене благополучно евакуювали і вчасно доставили до лікарні. Крові я втратив мало, хоча поранення було досить серйозне.

-Після цього ви більше не поверталися на фронт?

-Я дуже хотів… Але досить тривалий час проходив лікування, а потім – реабілітацію. І розумів, що виконувати у підрозділі ті функції, які я виконував раніше, я би не зміг. Я просто не зміг би бути піхотинцем.

Боєць, який під час вручення нагороди не подав руку президентові, Олег Толмачов: Не домовлятися у Мінську, а повертати території 04

Наслідком вогнепального поранення став багатоуламковий перелом великогомілкової кістки. Щоб хлопець не залишився інвалідом, травма потребувала складного лікування з використанням клітинних технологій та тривалого відновлення

Тим більше, поки я оговтувався, у Черкасах якраз почали створювати осередок азовського руху "Цивільний Корпус" - і справ тут також було чимало… На сьогоднішній день організація досі існує офіційно, але її основний склад перейшов у більш політичне русло: тепер у нас осередок "Національного Корпусу". Як, власне, і по всій Україні.

Хоча, звісно, працюємо ми не тільки у політичному напрямку, а і в громадському секторі, наскільки нам вдається.

-Які зараз найважливіші справи у місті?

-Ми намагаємося організовувати і просувати дуже різноманітні проекти. Але найважливіше… Я згадував про загиблого Сергія Амброса. Він був взірцем людини благородної, чесної, справедливої… Завжди міг дати пораду, вислухати, допомогти. Ця втрата нас жорстко підкосила. Але тепер у нашому місті є спортзал, названий на його честь. Там безкоштовно займаються учасники бойових дій та їхні родини. Для інших людей тренування не безкоштовні, бо на утримання залу потрібні кошти – але ціни дуже лояльні.

Боєць, який під час вручення нагороди не подав руку президентові, Олег Толмачов: Не домовлятися у Мінську, а повертати території 05

Олег Толмачов на "Іграх Нескорених" із прапором з емблемою спортивного клубу імені Сергія Амброса

Також незабаром має відкритися тир імені В’ячеслава Галви, Кузьмича, справжнього фахівця своєї справи (В’ячеслав Галва був полковником Головного управління розвідки Міністерства оборони України у відставці, інструктором з підготовки фахівців спецпризначення, - Ред). Він загинув у складі полку "Азов" 26 серпня 2014 року. Під Маріуполем.

 "Я НЕ ХОТІВ ТИСНУТИ РУКУ ЛЮДИНІ СУТО ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ВСЕ БУЛО ГАРНО"

-Цього року ви вперше брали участь у "Іграх Нескорених"?

-Вперше. Раніше я про них навіть не чув – а цього року їх більше розкрутили. І коли я дізнався, що таке є – зайшов на сайт, заповнив там заявку і почав готуватися.

-Скільки часу зайняла підготовка?

-Я тренувався з початку цього року.

Обрав собі дві дисципліни. По-перше – плавання. Тому що колись я ним займався трохи: вмію плавати, хоч і не досконало. По-друге, мені сподобалося веслування на тренажері.

Боєць, який під час вручення нагороди не подав руку президентові, Олег Толмачов: Не домовлятися у Мінську, а повертати території 06

 Олег Толмачов у спортзалі

- … У якому, власне, і вдалося перемогти.

- Так, чесно кажучи, я на це і робив ставку. Чимало тренувався у місцевій федерації академічного веслування.

А у плаванні ніякого місця на змаганнях не посів.

-А як так з Порошенком вийшло?

-Я не хотів тиснути руку людині суто для того, щоб все було гарно… Бо він такий прийшов і привітав поранених з участю у змаганнях.

Боєць, який під час вручення нагороди не подав руку президентові, Олег Толмачов: Не домовлятися у Мінську, а повертати території 07

-Бійці, які брали участь у "Іграх Нескорених", отримали поранення під час бойових дій на Сході України. А бойові дії ці не в останню чергу з вини Порошенка заморожені, знаходяться у стані такого затягнутого конфлікту. Якби війна не затягувалася – поранених було б набагато менше. Ось так і вийшло…

Боєць, який під час вручення нагороди не подав руку президентові, Олег Толмачов: Не домовлятися у Мінську, а повертати території 08

-У соцмережах на цей вчинок можна побачити дуже різну реакцію…

-Не тільки побратими, а й просто глядачі на "Іграх" після цього до мене підходили, тиснули руку. Казали: "красунчик", "молодець"… І у соцмережах багато незнайомих людей пишуть мені особисті повідомлення – це слова подяки та підтримки.

Ну, і журналісти просять дати якийсь коментар, запрошують на телеканали… Я, якщо чесно, втомився вже від того, що вони постійно телефонують.

-Ви кажете: "заморожений конфлікт", "затягнутий конфлікт"… Але чи є інший шлях?

-Я от тільки нещодавно спілкувався з побратимом, який вже чотири роки воює, вже чотири роки він у "Азові" і є керівником певного бойового підрозділу. Він переконаний, що якщо просто почати зараз спланований наступ і провести його коректно – то, якщо боротися проти сил, які зараз знаходяться на окупованих територіях, все цілком можливо завершити за 4-6 місяців. Якщо брати суто бойові дії.

Звісно, і потім, після звільнення територій, існуватиме якась напруга між людьми…

-… Але, принаймні, не буде майже щоденних втрат у режимі очікування невідомо чого, без просування вперед?

-Звичайно. Я вважаю, що треба не домовлятися у Мінську, а активніше повертати свої території. Якщо Росія не залучить свої війська (хоча на Сході, звісно, і так є або приватні військові компанії з Росії, або окремі навчені російські фахівці) – все цілком можливо зробити за півроку.

Боєць, який під час вручення нагороди не подав руку президентові, Олег Толмачов: Не домовлятися у Мінську, а повертати території 09

-Ви згадували, що свого часу повернутися на фронт заважали травми. Зараз ви вже у чудовій формі. Є думки знову приєднатися по полку? Чи у тому поки немає сенсу? Адже "Азов", як підрозділ МВС, зараз практично не має змоги воювати…

-Офіційно полк дійсно не воює. Але от тільки нещодавно якраз загинули два моїх побратими з "Азова"… Хлопці насправді постійно виїжджають на завдання.

І назад тягне. Але, чесно кажучи, вже не так, як було спочатку. Я вже чітко розумію, що і на місцях наразі є завдання, які є не менш важливими, ніж фронт. Націоналістам дуже складно вклинюватися у політичне середовище. Бо політики як на місцях, так і у країні загалом – це здебільшого люди, які бажають заробляти гроші. Бажають відстоювати інтереси власного бізнесу, а не інтереси нації.

 

 Валерія Бурлакова, "Цензор.НЕТ"

Источник: https://censor.net.ua/r3066629
Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
Страница 6 из 6
<<<1 2 3 4 5 6
Страница 6 из 6
<<<1 2 3 4 5 6
 
 
 
 
 
 вверх