EN|RU|UK
 Общество
  53506  60

 Мені казали: "И чего добилась эта Небесная Сотня?"Ті, хто керуються тільки потребами шлунку, не зрозуміють, що відстоював мій Саша, – мама Героя Небесної сотні Олександра Плеханова

В.Ясинська

Сьогодні, 7 березня, виповнилося б 27 років Олександру Плеханову – активісту Революції Гідності, який загинув 18 лютого 2014 року на Майдані.

Читайте також: Він на Інститутській втратив страх - там і загинув, - інтерв’ю з родиною героя "Небесної Сотні" Івана Бльока,

"Для мене немає різниці, хто натиснув спусковий гачок і влучив у мого чоловіка. Для мене важливо, хто дав цю вказівку", - інтерв’ю з родиною героя Небесної Сотні Андрія Дигдаловича,

  "Друзі сказали Богдану, що на Майдані його можуть убити, а він відповів, що то буде не найгірша смерть, і загинув 20 лютого", - інтерв’ю з родиною загиблого Богдана Сольчаника,

"На фразу "Ви виховали героя" я відповідаю, що робила це не для того, щоб він вийшов на Майдан і якийсь мудило вистрілив йому в голову". Спогади родини Героя Небесної Сотні Романа Гурика

Саша був киянином, студентом архітектурного факультету Київського національного університету будівництва і архітектури. З мамою Саші, Інною Плехановою, ми говорили про 22 роки життя з її сином-мрійником і 4 - без нього.

Я ХОЧУ, ЩОБ НАШ НАРОД ЖИВ ДОСТОЙНО. ЛЮДИНА, ЯКА ЖИВЕ В САРАЇ – НІКОЛИ НЕ БУДЕ МРІЯТИ ПРО ЩОСЬ ВЕЛИКЕ

Мені казали: И чего добилась эта Небесная Сотня?Ті, хто керуються тільки потребами шлунку, не зрозуміють, що відстоював мій Саша, – мама Героя Небесної сотні Олександра Плеханова 01

"Його в школі та інституті дражнили філософом. Саша був прямолінійним, і небагато хто міг це сприймати. Коли син з’являвся в будь-якому новому колективі, дратував людей, тому що дозволяв собі казати правду. Якось його одногрупники розповіли мені, що ми спочатку його не полюбили, а потім зрозуміли, що він не прикидається, а справді такий і є.

Мені казали: И чего добилась эта Небесная Сотня?Ті, хто керуються тільки потребами шлунку, не зрозуміють, що відстоював мій Саша, – мама Героя Небесної сотні Олександра Плеханова 02

Мені казали: И чего добилась эта Небесная Сотня?Ті, хто керуються тільки потребами шлунку, не зрозуміють, що відстоював мій Саша, – мама Героя Небесної сотні Олександра Плеханова 03

 Гімназія №19 "Межигірська", у якій навчався Саша

Раніше ми жили на Подолі. Згодом переїхали, але Саша продовжив навчатися в 19 подільській школі. Син дуже добре знав історію - це був один з його улюблених предметів. Він вивчав українську, хоча в нас в сім’ї було прийнято розмовляти російською. Якось випадково в 13-му році я подивилася на його мобілку – і помітила,що він змінив у ній мову. Свою автобіографію написав теж українською, в мене вона збереглася.

Сашко був дуже напористою людиною – і чим тільки не займався: академічним веслуванням, боксом, велосипедним спортом, танцями, на англійську ходив. Він казав: "Я хочу багато спробувати і зрозуміти, потрібно мені це чи ні". А взагалі він був дуже везучим.

Мені казали: И чего добилась эта Небесная Сотня?Ті, хто керуються тільки потребами шлунку, не зрозуміють, що відстоював мій Саша, – мама Героя Небесної сотні Олександра Плеханова 04
Мені казали: И чего добилась эта Небесная Сотня?Ті, хто керуються тільки потребами шлунку, не зрозуміють, що відстоював мій Саша, – мама Героя Небесної сотні Олександра Плеханова 05
Мені казали: И чего добилась эта Небесная Сотня?Ті, хто керуються тільки потребами шлунку, не зрозуміють, що відстоював мій Саша, – мама Героя Небесної сотні Олександра Плеханова 06

Саша з мамою і бабусею

Коли стало питання вибору професії, вирішив стати архітектором  – для мене це було дивно, тому що поступав з гуманітарної школи в технічний вуз. Йому дуже не подобалося, що люди не цінують минуле, що в нас недбало ставляться  до пам’яток архітектури. У сина завжди була своя чітка позиція. Я, як жінка, мислила в розрізі сім’ї. А Саша мислив у розрізі навіть не країни, а планети. Наприклад, багато хто з його одногрупників на дипломну роботу бакалавра вибирали якісь вигідні проекти – а він вибрав проект будинку відпочинку в Тернопільській області. Я питала, чому не якийсь приватний будинок – ти добре це вмієш робити і воно легко продавалося б, а Саша відповідав: "Я хочу, щоб наш народ жив достойно. Людина, яка живе в сараї, ніколи не буде мріяти про щось велике". Навесні 14-го року він зі своєю дівчиною Анею збирався їхати до Норвегії, поступати у вуз в Осло на архітектурний факультет, вважав, що там його проекти підтримають. Те, що мріяв робити мій син, було досить недешево, але екологічно, тому потребувало непростої технології забудови.

Один мій знайомий айтішник казав про таких, як Саша: "Така молодь, наче вірус, але в хорошому сенсі,  - якщо він потрапляє в систему, то поступово її руйнує".

Мені казали: И чего добилась эта Небесная Сотня?Ті, хто керуються тільки потребами шлунку, не зрозуміють, що відстоював мій Саша, – мама Героя Небесної сотні Олександра Плеханова 07

Син намагався спілкуватися з людьми так, щоб потім вони тяглися до чогось більшого, ніж каструля і шуба. Він вважав, що кожен має щось після себе залишити. Саша з дитинства розумів якісь глобальні речі і у своїх переконаннях був принциповою людиною, тому багато конфліктував у школі і в інституті з викладачами.

Про таких, як мій син, кажуть "мрійники", придурки або "не від світу цього". Я намагалася вчити його не прогинатися. Мій батько загинув, розбився в автокатастрофі, і мною в основному займався дід – погано це чи добре, але чоловіче виховання залишило свій слід і, відповідно, Сашу я виховувала так само. Якось, коли він ще був малим, в нього трапилась сутичка з однокласниками,  і прийшов жалітися до мене, а сказала: "Якщо ти себе не поважаєш, хто тебе буде поважати?" Хіба ж могла подумати, що Сашко піде до них битися?  

У 13-му році  почався Майдан -  Саша сказав, що у нашого народу з’явився шанс на краще майбутнє. Він часто туди їздив. І я підтримувала його тоді, коли не боялася за його життя. Якось їх травили там газом, і він приїхав аж уночі, бо йшов пішки з Подолу – не передати, як смердів його одяг. У кінці січня я купила сину бронежилет і тактичні окуляри.

Тією зими Саша ліпив одну скульптуру - звіра, і я була зла, що він не займається дипломом. Казала йому: Саша, ну хіба так можна, диплом не писаний, а ти сидиш і це уродіще ліпиш, а він мені, що це не уродіще - це наш народ.

Мені казали: И чего добилась эта Небесная Сотня?Ті, хто керуються тільки потребами шлунку, не зрозуміють, що відстоював мій Саша, – мама Героя Небесної сотні Олександра Плеханова 08

- Але ж чому він такий страшненький?

-А яка може бути людина, яка прокидається після тяжкого сну?

Зараз ця скульптура у мене, Саша зробив її в глині, а після його загибелі я відлила звіра в бронзі.

Згодом Сашко захистився, але ще інколи мав ходити до вузу, щось доздавати. 18 лютого він не поїхав в інститут, бо працював уночі і пізно встав. В той період я хворіла – і це був перший день, коли відчула себе краще. Вийшла на кухню ставити каву, а син мені каже: "Пам’ятаєш я тобі колись казав, що прийде той момент, що нам треба буде відстоювати своє рішення з приводу Євроінтеграції? Так от цей день прийшов". Він казав, що ти згадаєш мої слова, влада переступила ту грань, через яку не мала, прийде час, і їх усіх будуть судити в Гаазі.  

Мені казали: И чего добилась эта Небесная Сотня?Ті, хто керуються тільки потребами шлунку, не зрозуміють, що відстоював мій Саша, – мама Героя Небесної сотні Олександра Плеханова 09
Мені казали: И чего добилась эта Небесная Сотня?Ті, хто керуються тільки потребами шлунку, не зрозуміють, що відстоював мій Саша, – мама Героя Небесної сотні Олександра Плеханова 10

 Я була проти того, щоб він їхав на Майдан 18 числа, бачивши, що відбувалося в центрі, розуміла, що там можуть бути і затримання, і поранені. Проте Саша сказав, що якщо я не поїде зараз до хлопців, то ті, хто на тому боці прийдуть і передушать нас вдома. Я пропонувала йому виїхати в Норвегію не весною, а раніше, але почула відповідь: "А як я тоді з цим буду там жити?" Зараз я розумію, що мені потрібно було зібратися і якось його вмовити не йти на площу, але в мене фізично не було сил протистояти, хоча це не виправдання.  

Я розуміла, що мого сина можуть поранити на Майдані, але я не думала, що вони будуть убивати на ураження.

З Майдану Саша подзвонив десь близько 6 вечора, що о 20-ій годині або буде вдома, або передзвонить, але ні того, ні іншого не трапилося. Я набрала його одразу після восьмої, трубку взяв якийсь хлопець, спитав, хто це і розповів, що Саша у важкому стані, його тягнуть у будинок профспілок. Потім я шукала цю людину півроку - його звати Антон. Ще двох свідків, які були разом з Антоном, я так і не знайшла.

Як з’ясувалося потім, Сашу поранили десь близько 7 вечора. Швидкі в бік Майдану тоді не пускали, але якась одна з 17 лікарні прорвалася – і забрала декого з поранених. Я дзвонила і тоді, коли сина везли в лікарню, – про його стан мені доповідала медик. Але пізніше телефон не відповідав, мабуть, його вкрали, бо так і не знайшовся.

Оскільки я знала, в яку лікарню повезли мого сина, подзвонила своїй старшій доньці, Юлі, вона живе ближче до центру, тому дісталася в 17-ту швидше, ніж я. Юля і знайшла Сашу в реанімації. Їй сказали, що потрібна кров. І Марина, моя сваха, поїхала на станцію переливання крові, привезла необхідну кількість, але буквально через 20 хвилин до нас трьох вийшли хірурги і сказали, що ми нічого не змогли вдіяти… Я відповіла, що не вірю, що то мій син, покажіть мені його – показали….так, то був мій Саша.

Вже через знайомих я згодом знайшла хірурга, який оперував сина, він сказав, що рана була смертельна – влучили в лоб. Але куля увійшла нерівно - вхідний отвір був під кутом, тобто стріляли збоку. Саша стояв перед мостом на Інститутській, там де була остання барикада – і, судячи з усього, стріляли з боку Жовтневого палацу. Вже потім слідчі казали мені, що це не куля, а дріб, але я 25 років пропрацювала в "Українському товаристві мисливців і рибалок" - займалась полюванням, умію стріляти, нащо вішати таку лапшу? Я можу відрізнити вхідний отвір 7,62 від дробу.

Я розуміла, що мого сина можуть поранити на Майдані, але я не думала, що вони будуть убивати на ураження. Мабуть, ця сакральна жертва комусь була потрібна – інакше я не можу це пояснити. Зараз всіх загиблих прирівнюють до учасників бойових дій, але ні, вони не були учасниками бойових дій - це беззахисні люди, в яких не було зброї.

На перший суд по "Беркуту" їздила Юля, тому що я хворіла. Вона розповідала, що "беркутівці" були дуже агресивні, і якби не прийшли хлопці з 4 сотні, вони б там родичів загиблих на капусту посікли. Потім, три роки поспіль, ми ходили на суди з тими хлопцями, як з охороною. Але якщо раніше "беркути" бачили в нас ворогів, десь у кінці 16-го року заспокоїлись -  і вже дивилися на нас, як на недолугих. Я так розумію, що керівництво їм дало серйозні гарантії, що ніхто з них не нестиме відповідальності.

Я думаю, що в прокуратурі теж дуже багато людей, які б не хотіли, щоб ці справи розслідувалися. І якщо по 20 числу є багато відеодоказів, то 18 лютого  було темно – і на відео майже нічого не видно. Єдина надія на свідків. Але я сама  півтора року добивалася, щоб допитали Антона. За 4 роки у мене помінялося 7 слідчих, тому зараз я навіть не з’ясовую прізвище того, хто веде справу вбивства мого сина.  

Мені казали: И чего добилась эта Небесная Сотня?Ті, хто керуються тільки потребами шлунку, не зрозуміють, що відстоював мій Саша, – мама Героя Небесної сотні Олександра Плеханова 11

Фото: Віка Ясинська

Мені часто казали "И чего добилась эта Небесная Сотня". Все що можу відповісти: ті, хто керуються тільки потребами шлунку, не зрозуміють,  що відстоював мій Саша. Те, за що гинули на Майдані - це тяжкий і довгий шлях, а в нас люди живуть за принципом "хочу вже завтра". Я вважаю, що Небесна Сотня дала людям можливість жити в іншій країні, інша річ, як її використають. І мою життєву позицію Сашина смерть теж дуже змінила: я стала більш нетерпима, більш напориста.

Проте саме на Майдані я побачила інше суспільство, -  була там після загибелі Саші, ми з адвокатом шукали свідків, – стільки порядних людей в своєму житті на квадратний метр я не зустрічала,  думала, що вони вимерли. Коли спілкувалася з ними, зрозуміла, чому Сашко  говорив, що не може їх зрадити. За останні роки я поховала вітчима, маму, брата і сина. І коли хтось каже мені, що я отримую велику компенсацію, я пропоную їм віддати мені сина, а самим забрати ті кошти і попробувати щасливо з цим жити. Але я тримаюся, займаюся квітами, вчу англійську. В мене від мого діда залишилась невеличка ділянка,  я саджаю там дерева, квіти. Це знімає стрес, бо якщо заглибитися в себе, можна поїхати дахом. В мене вже був критичний момент – і коли я зрозуміла, що не зможу це пережити самостійно, пішла до психолога. Проте є мами, які не виходять зі стану депресії - вони шматують себе цим. Мені це дуже знайомо, але  в таких випадках я питаю себе, що б сказав Сашко з цього приводу – і ми були настільки близькі з ним, що я на сто відсотків знаю його реакцію: він би просто "плювався отрутою", розповідаючи, яка я слабка.

Якщо ти починаєш жити тільки минулим, і в тебе немає бажань витягти себе , організм розуміє, що ти закінчився. І люди йдуть - я дивлюся по родичах Небесної Сотні - дуже багато хто вже помер. Я не кажу, що з цим можна змиритися, але з цим треба намагатися жити. Бо окрім власного, навкруги повно горя.

Саша казав мені якось: "Смерть треба вміти прийняти". Проте він дуже любив життя, і тепер я розумію, що головне – це набутися разом, але в нас не вийшло, йому було всього 22 роки.

Мені казали: И чего добилась эта Небесная Сотня?Ті, хто керуються тільки потребами шлунку, не зрозуміють, що відстоював мій Саша, – мама Героя Небесної сотні Олександра Плеханова 12

 

 Віка Ясинська, "Цензор.НЕТ"

Источник: https://censor.net.ua/r3054393
VEhrdlVYTTVRekV3V1VSUmRuUkROV1pPUTNZd1dVaFJkVTVET1RCWlNGRjFkRU4zTUZrNFp6QktURkYxVGtNMk1FeENPREJLTTFGMFpFTjRNRXhZVW1ka1F6a3dURVJTYW5sRVVXOWtReXN3V1V4UmRtUkhVRXg1TDFKblpFTTRNRXhZVW1kT1IwTXdXWGM5
Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх