EN|RU|UK
 Общество
  18833  27
Материалы по теме:

 Звільнення


Автор: С.Тахмазов

Майданчик біля КПВВ "Майорськ" нагадував провінційну автостанцію. Тільки всі автобуси були з табличками "На замовлення", а самих пасажирів ретельно охороняли ввічливі люди з автоматами. В одного навіть в руках був ПКМ з повним коробом. Самі ж "пасажири" ховали обличчя, розмовляли матюками та очікували на повернення в "маладиє рєспублікі" в обмін на звільнення з цього мордору наших полонених та заручників.

Про це пише у Фейсбуці Сергій Тахмазов.

Та спочатку кожен з "пасажирів" мав особисто підтвердити бажання бути поверненим в ОРДЛО. З "того" боку верифікатором була чувіха з якимось пожованим обличчям радянської жінки та гавкаючим голосом продавщиці совєтського гастронома. Тим, хто виказував бажання залишатись в затишній український колонії, вона виказувала своє "фе". - "Ето худшеє, что ви моглі сдєлать".

Поки йшов процес поділу на майбутніх граждан "ЛНР/ДНР" та поціновувачів українських СІЗО та колоній - на майданчик заїхало три невеликих автобуси. Всі трохи напряглись. В першому були сім наших хлопців, яких привезли з окупованої Луганщини. До нього підбігла Іра Геращенко, вітаючись з ними крізь скло. Але, несподіванно відкрились двері другого буса, та під керівництвом якогось клоуна, з погоном підполковника, в кацапській формі та шапкє-ушанкє, звідти посипалось сміттєЗМІ "маладих рєспублік", та примкнувше до них, кацапське НТВ.

Побачивши неабиякий подив та увагу українських журналістів до себе, заєжжі пропагандони чомусь почали похапцем натягувати балаклави та ховати свої писки в светри та куфайки. Під конвоєм клоуна в ушанкє їх відвели до намета, де вони знімали пожовану чувіху з радянським писком, яка продовжувала питати - хто їде, а хто назад, до рідної української тюрми.


Тим часом двері першого буса нарешті відкрились, і під оплески та вітальні вигуки журналістів та військових перші семеро наших вийшли, ще не зовсім повіривши в те, що вони вдома. Та вільні.
Спочатку - до лікарів, згодом - дзвінки рідним. Ну, й при бажанні - поспілкуватись з журналістами.
А тим часом автобуси чекали на "возвращєнців". В кожному сиділо ще по два клоуни в кацапському однострої, та, чомусь, зі зброєю в руках. Може, конвой? До речі, на лобовому склі кожного буса була емблема: на червоному тлі перехрещені сокира та метла і псяча голова. Згодом з'ясувалось, що це символізує "військову поліцію "ДНР". Позашлюбні висерки Малюти Скуратова.


З намета вийшов клоун в ушанкє, ведучи групу "лугандонців", розказучи їм байки; -"Сєйчас ми єдем на "ноль". А оттуда, от ноля, рассаживаємся на другіє автобуси, і там уже видвігаємся в болєє комфортниє условія." Цікаво, як в них стало з настроєм, коли вони побачили автозаки?


І тут пролунав "чарівний голос Джельсоміно" у виконанні Іри Геращенко: -"Яка така російська!? Тут -Україна, і мова тут - українська! Зрозуміло?" Це хтось, "з того боку" заропонував Ірині "пєрєйті на общепонятний єзик". Отримавши коротке, але змістовне роз'яснення - співрозмовник сам перейшов на українську.


Нарешті, у другий бус запхали пропагандонів, і невеличка колона вирушила на "ноль".
Оптимізм журналістів, що все закінчиться у світлу пору доби, згасав разом із сонцем.


-" Увага! Преса! Зараз ми сідаємо в перший автобус та їдемо на "ноль" забирати наших", - скомандувала перший віце-спікер. І ми поїхали. Проїхали КПВВ "Майорськ", наш останній блокпост, і ось "ноль". Але... колона їде далі. І я розумію, що це той випадок, коли можна нахабно заїхати "в гості". По сторонах бачу їхні окопи (гівняні, ледь по пояс), різні фортифікації, погано замаскований артилерійський лафет "важкого" калібру (ау, ОБСЄ, зрячі ви наші). Трохи згодом з'являється 20-метровий флагшток із чорно-синьо-червоною ганчіркою чималого розміру та стела "Горловка - город-гєрой". Всі починають це знімати. Звідкись прибігає якесь чмо у кацапській формі, в балаклаві, та маше автоматом. Можливо, вітається. Оскільки крізь скло погано чутно, взаємне вітання демонструється жестами, за допомогою середнього пальця руки. Наша колона в'їжджає до Горлівки. На нас чекають. Купа озброєних упирів, стая місцевих та кацапськіх пропагандонів, якась юрба в цивільному одязі. І колона автозаків, біля яких стоять наші. Ці уроди, навіть звільняючи наших людей, привезли їх в автозаках. Зовні лунає команда: -"Нікто нікуда нє виходіт!" Ага. Як же. З автобуса вистрибує Іра Геращенко та підкидаючи свою шапку з помпоном, мчить до наших.
-"Це хто!?!?!" - питає якесь "круте" місцеве чмо.


-"Віце-спікер українського парламента", - сумно відповідає якесь, більш обізнане чмо.
З автобуса висипають українські ЗМІ і починається легка суматоха. Швидко темніє. Місце майже не освітлюється, Я так розумію, що у "маладой рєспублікі" декілька ліхтарів не знайшлось. Дивно, як же вони "кормілі всю страну"? Поки тривають необхідні бюрократичні фомальності, є можливість роздивитись навколо себе. Навколо нас купа озброєних із закритим обличчям. Вирішую запитати: -" Ви русская армія?"
-"Нєт. Я шахтьор. В августе 14 года мою шахту обстреляла украінская артілєрія, я взял оружіє і рєшил защіщать народ Донбаса".
-"Ага. Ну, і як шахта зараз?"
Мовчить.
-"Порізали на метал?"
Мовчить.
-"І шо ж так, за народ воюєшь, а ліцо прячеш?"
-"Ето провакаціонниє разговори", - каже сховане за балаклаву обличчя шахтьора, робить декілька кроків назад, та замовкає. Ну, діалога цивілізацій не вийшло.


Тут я помічаю вирази обличь звільнених Україною. Вони побачили автозаки. Нє, ну а шо вони хотіли? Це укропська хунта може вас на комфортабельних автобусах возити.... Так що, велкам ту хоум, пацанчіки. Далі буде,...
Тим часом настає завершальний момент, співробітник СБУ зачитує призвища. Кого назвали, бере речі та йде до автобуса. Вже зовсім вільною людиною. Хоча, і на ворожій території. І тут один з хлопців, ідучи до автобуса, - голосно і від всього серця: -"Слава Україні!"
-"Героям Слава!" - відповідаємо ми на всі легені.
Дивлюсь на "хазяїв території". На обличчях - злість та розгубленість. Виходить, що до них приїхала хунта, їх зачморила, забрали своїх та поїхали. Одне слово - зрада.
Коли майже всі сіли в автобуси, з'явився якийсь чувачок з двома сумками.
-"Ви хто??" - запитали в нього "місцеві"
-"Я передумал".
-"Ви откуда взялісь?"
-Из Украины. Я передумал. Отвезите меня обратно в тюрьму. В Украину".

Ну, а далі ви все бачили самі...

 

Сергій Тахмазов

Источник: https://censor.net.ua/r3042150
Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх