EN|RU|UK
 Общество
  15803  18

 "МІЙ КУЛЕМЕТ СТАРШИЙ ЗА МЕНЕ НА ТРИ РОКИ, МЕНІ 42, ЙОМУ 45", - ПРИКОРДОННИК АНДРІЙ ВАСИЛЬЧУК

Про специфіку і забезпечення прикордонних військ України, очікування російського десанту та перший "віджатий" БТР в інтерв`ю Цензор.Нет розповів доброволець Донецького прикордонного загону Андрій Васильчук.

Познайомилися з ним у Центральному шпиталі для прикордонників, куди Андрія направили через травму ноги. Каже, що нову травму отримав на місці старої, яку недолікували влітку.

На концерті, влаштованому волонтерами, Андрій заспівав козацьких пісень під подаровану гітару. Опісля його оточили діти, а він з ентузіазмом розповідав малечі, що от саме зараз й народжується українська держава. На моє здивування, як легко вояк знайшов спільну мову з дітьми, Андрій розвіяв сумніви. Виявляється, працював керівником гуртка Центру туризму і краєзнавства в місті Енергодар Запорізької області.

Раніше займав посаду заступника директора Центру дитячої творчості, але звільнився, коли поїхав в кінці лютого на Майдан. В армію пішов добровольцем наприкінці березня.

- Мобілізація проведена безтолково, і перша, і друга хвилі. Кожен рід військ і прикордонники зокрема потребують специфіки. Наприклад, у нас на 30 осіб було один чи два прикордонники. Були танкісти, які мають бути в танкових військах, були командири мотострелків і обслуговуючий технічний персонал.

НА ПЛЕЧІ ПРИКОРДОННИКІВ ЛЯГЛИ ОБОВ`ЯЗКИ МІЛІЦІЇ, БО ТА БОЯЛАСЯ ВИЇЖДЖАТИ НА ВИКЛИКИ

- Як думаєте, хто недопрацював? Міноборони?

- Думаю, що погано спрацювали воєнкомати. Треба ж було підіймати особові справи всіх мобілізованих, а це велика робота. Тим більше, мало хто думав, що війна так затягнеться. Нам так пояснили: два тижні побігаємо, а тоді додому. Потім сказали, що 45 днів. Ну тепер дивимося, що кінця-краю нема.

Правду, що служитимемо до року, нам сказали тільки після присяги. До присяги ми мали можливість просто розвернутися й піти. А, коли вже підписали документ, то поставили себе в ситуацію «або в труну, або в тюрму».

Було велике розчарування, коли минули перші 45 днів. Все-таки, так не можна з людьми чинити. Ми ж не хотіли скласти зброю і кинути кордон. Ми хотіли лише, щоб нас нормально навчили і чітко сказали, скільки нам бути на пункті.

- А вас відправили на кордон без належної підготовки?

- На «учебці» ми повторили лише те, що знали в школі. Не було нормальної ані стрілкової, ані фізичної, ані рукопашної підготовки. Спочатку з нас лише 30% готові були йти у бій, а решта або злякалася б, або у кращому випадку годна була тільки набої заряджати.

Дали нам 10 днів на вивчення наказів: як поводитися при затриманні, при перевірці документів, про використання зброї і так далі. А от бойова підготовка тривала тільки один день.

Потім направили на прикордонний пункт Кузнєцово-Михайлівка, який відносився до Новоазовська. Він знаходився між двох ділянок, на яких відбувалися конкретні обстріли. Ми охороняли 27 кілометрів кордону з боку Ростова. Мене поставили командиром взводу.

На нашій ділянці були тільки спроби прориву, які ми намагалися локалізувати виїздами. На наші плечі лягали і обов`язки міліції, бо та боялася виїжджати. Тому з будь-якого приводу зверталися тільки до прикордонників.

Був випадок, коли серед ночі виїхали по тривозі, бо прорвалися три машини зі зброєю. Ми в полі їх поклали, обшукали. Виявилося, то просто на дискотеці підлітки почали прикалуватися: кричали, що вони з Донецька і всіх на дискотеці постріляють. Вони справді були з Донецька, осіб 25. Ми їх відпустили і сказали більше так не робити.

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРИКОРДОННИКІВ КРАЩЕ, НІЖ ІНШИХ ЧАСТИН

- Місцеве населення як до вас ставиться?

- Маріуполь же також сепаратисти хотіли взяти зсередини. Та не вийшло. У цьому частково заслуга і прикордонників. Бо до нас ставлення з боку населення краще, ніж до Нацгвардії і добровольчих батальйонів. Справжня проблема була при заїзді 31 березня. Нас тоді блокували чоловік 30 п`яних місцевих. Та потім все налагодилося. Нам несли молоко, мед та одяг. Молоді хлопці до дівчат бігали, почали навіть сім`ї утворюватися.

Дозволили навіть тренуватися в школі. Ми відпрацьовували рукопашний бій. Я викладав, тому що до того займався карате та айкідо. Там отримав травму - розрив меніска, травма хрящів. Лежав у шпиталі з 16 червня. У серпні повернувся в стрій. Та другий раз мене вже направили на Мелекіне біля Маріуполя.

- В той період ситуація у Приазов`ї загострилася…

- Ми чекали з моря десант. Зараз як такого кордону немає, весь розбомблений. Є окремі ділянки, які ми контролюємо. Полягло дуже багато моїх товаришів під обстрілами. Спершу, коли не було досвіду, багато жертв було через те, що не було достатньо бліндажів, і не всі встигали заховатися.

- Як загалом оцінюєте забезпечення прикордонних військ?

- З наших двоє чоловік попали під кулю снайпера, але нові бронежилети «Корсар» витримали. Бронежилетами нас забезпечила армія. Два тижні тому нам також видали кевларові каски, тактичні окуляри, які Україні передала Канада. Все було нове.

Мені здається, що забезпечення прикордонників краще, ніж інших частин. Практично все нове. Намети, хоч і старого зразка, але також нові. Матраци, подушки, спальники - все нове. Єдине, що ковдри старі.

- А озброєння вистачало?

- Забезпечені стрілецькою зброєю майже повністю. Є ручні гранатомети і кулемети. Мій кулемет старший за мене на три роки, мені 42, йому 45. Та я привів його до тями, і він нормально працює

Найстрашніше те, що якби з моря прийшов російський десант, нам нічого протиставити їхнім катерам. Прикордонники за своїм розкладом не можуть мати важкої техніки. У добровольчих батальйонах аналогічна ситуація: не мають ані танків, ані БТР. Зараз ці стереотипи ламаються і прикордонним військам поволі дають техніку.

Та наразі ми маємо лише два БТР. Один «віджатий», а інший дали волонтери.

пограничники васильчук

З НАШОГО БОКУ БУЛО ТІЛЬКИ ДВОЄ ПОРАНЕНИХ, А З ЇХНЬОГО - ДЕСЬ 150 ВБИТИМИ

- Де «віджали» БТР?

- Це був перший бій, коли прикордонники показали себе з кращої сторони. Біля Маринівки 5 червня. Тоді наступав так званий батальйон «Восток», причому завели їх два наших зрадники, які перейшли на бік сепаратистів. Вони були контрактниками, мали з Росією якісь справи.

Зайшов «Восток» колоною 250 осіб, а наших 80. Ніхто з українців не міг стріляти. Теперішній начальник прикордонного загону Юрій Зайцев дав команду стріляти, та ніхто не виконав. Тоді він сам став у повний зріс і вистрілив двічі в КАМАЗ, поціливши водія. Після того вже й хлопці почали стріляти, почався бій. Причому, Бог тоді був на нашому боці. У них були міномети, БТР, великий крупнокаліберний кулемет «УТЕС». Так ось, у них заклинив БТР - він міг тільки їздити. Одного «УТЕСА» наш снайпер знищив. Потім для підкріплення нашим прилетіла «сушка» - СУ-27. Свої міномети «Восток» розташував у яру так, що наші прикордонники не могли їх дістати. Але винищувач їх там похоронив. З нашого боку було тільки два поранених, а з їхнього - десь 150 вбитими.

Після того з прикордонниками вони більше не зв`язувалися. Нас протягом трьох місяців обстрілювали, кожного дня по 4-5 обстрілів. Загиблі й поранені, в основному, від цього. Буквально перед моїм від`їздом в шпиталь ми перевантажували «200-х», зовсім молодих: 91, 92 і навіть 95 року народження.

Дехто не може витримати нервової напруги і глушать алкоголем. Уявіть, щодня бачити контужених, вбитих, розірваних… Я займався східними єдиноборствами, то навчився відключати емоції. І дружині, і мамі, я сказав: «Коли дзвоните до мене, не плачте». Ставлю себе в рамки так, що нагадую часом робота. Бо інакше буде нервовий зрив.

- Чому спершу українські прикордонники не хотіли стріляти у ворога?

- Тому що важко воювати з росіянами, і взагалі стріляти важко. Я мирна людина. Пару ночей провів у роздумах, як стрілятиму в людину. Тим більше важко стріляти у слов`ян. У багатьох в Росії є родичі. Знаю, що у батальйоні «Восток» є чеченці, але багато і росіян. Не готові були воювати зі слов`янським народом. Від кого, а від Росії ми цього не чекали. Ми воюємо з Путіним і його шайкою. Через нього гинуть люди з обох сторін.

- Як вважаєте, скільки ще триватиме війна?

- Кажуть, щонайменше рік. І це ще дуже оптимістичний прогноз. Поки при владі буде Путін, доти й буде війна. Бо йому треба втримати Крим. Є небезпека заходу російських військ з Криму та Придністров`я. Не кажучи про так званих «ополченців». Сама Росія не може їх контролювати. Тільки на Луганщині діє 25 банд.

- Та ж зараз воюють не лише банди, а й російська армія.

- Вона воює… як би це сказати… злагоджено. Вони просто виконують наказ. Коли я сам вдягнув погони і зрозумів, що за невиконання наказу загрожує тюрма, я зрозумів це. Так само вважаю, що не можна засуджувати весь «Беркут», який був на Майдані. Покарати треба лише винних. Стріляли з них одиниці. Решта просто виконували наказ.

- Ви сам є добровольцем, і не плануєте продовжувати військову службу після війни. Але як можете оцінити майбутнє кадрових військ України?

- Зараз в муках і крові народжується держава і армія. Причому народжується знизу. Серед вищого командування одиниці таких, за якими готові піти люди. Солдат готовий захищати свою країну, коли поруч толковий офіцер. Якщо ж нема осередка, то солдати кинуті. Так, як були кинуті в Криму, чи ті, що виходили з оточення 25 серпня.


Ольга Скороход, Цензор.НЕТ

TUVwRVVYTTVSMEV3VEZoU1oyUkhRakJNYWxKcWVVUlJiMDVES3pCWlNGSm5aRU0wTUV4blp6Qk1MMUpuVGtNck1GbE1VWFZPUTNsSlRrTnFNRXh5VW1kT1EzY3dUR3BSZG1SSFRFeDVPSFpNT1VONk1GbEVVWE5PUXprd1RHcFNhSFJEZDJaT1F5OHdURGRSY3psSFFUQk1SRkYyWkVNME1GbG1VWFprUXpRd1RISlJkVWg2VVc5T1F5c3dXVWhTWjJSRE5EQlpPRDA9
Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх