EN|RU|UK
 Общество
  174830  30

 Січнева епопея


Автор: Д.Путята

Про Донецький аеропорт чув практично кожен українець, незалежно від того, які політичні сили він підтримує, яку ідеологію, чи взагалі не цікавиться тим, що відбувається в країні.

Січнева епопея 01

Машина пропаганди дуже добре працювала з початку вересня 14-го і до лютого 15-го розповідаючи нам, що українські військові все ще тримають оборону в аеропорту. Новий та старий термінали, РЛС, пожарка та безліч інших точок на території ДАП всім нам добре відомі. Проте суспільство навіть уявити не може, що творилося біля даного аеропорту о другій декаді січня 15-го. В даному матеріалі я не буду розглядати бої за сам термінал, де позиції тримала 81 ОАЕМБр, РЛС (79 ОАЕМБр) монастир (6 рота 2 батальйону 93 ОМБр) чи спроби вивезти поранених силами 81-ї бригади на тягачах МТ-ЛБ. Про це потрібно писати окрему статтю. В даному ж матеріалі я охоплю період з 18 по 26 січня та район "Вовчого мосту", Спартака, "Зеніту" та шахти Бутівка. В даних боях брав участь 1 аемб 95 ОАЕМБр, 3 ПДБ 25 ОПДБр, 93 ОМБр, зведений загін з числа військовослужбовців повітряних сил, танкісти 1 ОТБр, 2 ОТБ та 3 ОТБ "Звіробій". В статті будуть присутні деякі неточності та не буде розкрита повна картина боїв з об’єктивних на це причин (мою невсесильність і небажання окремих бійців та офіцерів в повному обсязі ділитися спогадами про це).

Висловлюю свою подяку командиру розвідувального взводу 1 батальйону 95 бригади ст.лейтенанту Костянтину Султанбагамаєву (Султан), командиру мінометної батареї 95 ОАЕМБр капітану Максиму Лановому, командиру відділення взводу зв’язку старшині Олексію Берладіну, солдату розвідувального взводу 95 ОАЕМБр Владиславу Гришанчуку, командиру 3 взводу лейтенанту Михайлу Яценко (в подальшому тво 1 роти), командиру 1-го відділення зв’язку сержанту 95 ОАЕМБр Роману Горностаю, зв’язківцю 95 ОАЕМБр Владу Заїці, командиру взводу матеріального забезпечення ст.прапорщику 95 ОАЕМБр Юрі Пількевичу, ст.солдату із зведеного загону "Дикі качки" Ігорю Ємельянову (Сокіл), пост "Хургада", майору (на той момент виконував обов’язки простого солдата) із зведеного загону "Дикі качки" Олександру Тютюннику (Добрий), пост "Хургада", старшині із зведеного загону "Дикі качки" Роману Менченко, пост "Вінниця", майору із зведеного загону "Дикі качки" Василю Штілю, пост "Грач", механіку-водію з 1 ОТБр солдату Олександру Приборецькому, командиру танка з 1 ОТБр ст.сержанту Олегу Міхеєнко ("5"), механіку-водію 2 ОТБ солдату Сергію "Троєщині", сержанту 2 батальйону 25 ОПДБр Сергію Губарєву, командиру 3 взводу ст.лейненанту 9 ПДР Максиму Гарманову,  заступнику командира 7 ПДР ст.лейтенанту Данилу Нарижному. Висловлю також подяку начальнику прес-центру повітряного командування "Захід" майору Ірині Барановій.

СТАН ЗБРОЙНИХ СИЛ НА СІЧЕНЬ 15-ГО

Як вже зазначалося в статті про деблокаду 32 БП, стан ЗСУ після літньої кампанії був уже не таким катастрофічним, як у вересні-жовтні, але лише обмежена кількість рот та батальйонів змогла б вести наступальні дії. Здебільшого боєздатні частини, котрі можуть вести наступальні дії, були зосереджені в ОАЕМБр та ОПДБр. Постійні бойові дії із застосуванням всіх можливих калібрів ствольної артилерії також негативно впливали на боєздатність механізованих та танкових підрозділів в районі аеропорту. Осінні бої за летовище забрали надто багато життів українських військових. Кількість втрат (включаючи санітарні) була надто високою. В період з вересня по листопад втрачено щонайменше 20 одиниць бронетехніки. Велика кількість танків перебувала в ремонті. В деяких ротах було по 4 БТР-80 замість 10 і по 6 БМП-2 замість штатних десяти. Катастрофічно не вистачало особового складу. В січні в боях за ДАП досі брала участь 93 ОМБр, 5 зведена танкова рота з 1 ОТБр, 81 ОАЕМБр, 74 ОРБ, добровольчі з’єднання.

Січнева епопея 02

 "Т-64БМ 5 тр в селі Водяне"

Ситуація в секторі "Б" станом на січень 15-го

Січень став початком кінця для захисників ДАП. Постійні ротації під наглядом і оглядом противника негативно вплинули на боєздатність бійців 81 ОАЕМБр, котрі боронили новий термінал. 13 січня противник зруйнував символ аеропорту – диспетчерську вежу і тим самим перейшов у контрнаступ. Вже через два дні НЗФ впритул наблизилися до нового терміналу і почали його зачистку. 17 січня командування операцією на себе взяв НГШ Віктор Муженко. Цього ж дня в аеропорт відправили МТ-ЛБ для евакуації поранених. 3 МТ-ЛБ противник підбив, бійці потрапили у полон. В цей же день була спроба провести штурм монастиря силами 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону 93 ОМБр. У бою двоє бійців загинуло і 63 отримали різного ступеня поранення. З 6 БМП-2, котрі брали участь в бою, на полі бою залишилося 4. В цей же день на "Зеніт" прибуло 5 корегувальників артилерії з 25 ОПДБр (БТГр даної бригади прибув в зону АТО 15.01.15) та 5 операторів ПТРК з 81 ОАЕМБр. Тоді ж в ніч з 17 на 18 січня почався захід БТГр 95 ОАЕМБр на "Зеніт". Під вечір 17 січня в Водяне прибуває 6 танків 2 ОТБ.

Січнева епопея 03

 "Модель місцевості та позиції, котрі були зайняті ЗСУ та противником станом на першу декаду січня"

Бої 18 січня за "Вовчий міст", Бутівку та Спартак

12.01.15 БТГр зі складу 3 ПДБ 25 ОПДБр прибуває в Красноармійськ. Для формування батальйону БМД-1/2 передавалися з інших роти та батальйонів. Особовий склад був досвідченим. В основному костяк батальйону склали бійці, котрі отримали поранення влітку 14-го та після відновлення та реабілітації повернулися в стрій. Тим не менше, катастрофічно не вистачало людей. Так в 9 ПДР замість трьох командирів взводу був лише один. Це пояснюється тим, що інші два загинули в боях. Не зважаючи на це, дана БТГр перебувала на піку своєї боєздатності. В грудні 14-го планувалося також задіяти даний батальйон для ротації в ДАП, де вони повинні були замінити 81 ОАЕМБр. Але противник змінив свої плани і перестав пропускати колони ЗСУ в аеропорт під своїм наглядом. 15 січня батальйон здійснює марш в сторону Авдіївки, де розташовується на території підприємства по виробництву бетонних виробів. Орієнтовний склад колони:

- 7 ПДР на 6 БМД-2 та 1 БМД-1 з 73 десантниками. Командир роти – ст.лейтенант Юрій Сак "Берія";

- 8 ПДР на 4 БМД-2 та 1 БМД-1 та, приблизно 40-50 десантниками. Командир роти ст.лейтенант Шкарубський;

- 9 ПДР у складі 4 БМД-2 та 1 БМД-1 з 40 десантниками. Командир роти ст.лейтенант Андрусик Андрій ("Вовк");

- БТР-Д заступника командира по озброєнню;

- дві БТР-Д РДВ;

- мінбатр з 3 82 мм мінометами та трьома ГАЗ-66 ;

-  мінбатр з 4 120 мм мінометами та 4 ГАЗ-66;

- зрв на трьох ГАЗ-66 з Зу-23-2;

- 4 САУ 2С9 "нона";

- 3 гаубицями Д-30;

- тилові частини.

Січнева епопея 04

ПДР 25 ОПДБр на марші. Січень 15-го

17 січня на "Зеніт" (він же "Катер") прибуває БТР-80 командира батальйону з номером "810" та БТР-80 з номером "710" з розвідувального взводу 1-го батальйону. Планувалося запустити БЛА та розвідати район Спартака перед початком операції. Але російська станція РЕБ глушила сигнал і оператор БЛА не зміг підняти апарат у повітря.

В цей же день на Славкурорті формується БТГр зі складу 1 та 2 аемр (3 рота в той час перебувала у відпустці). У складі колони (окрім вищезгаданих номерних БТРів):

- трофейний танк Т-64БВ, котрий десантники захопили в НЗФ в липні 14-го в Степанівці;

- медичний БММ-70;

- 4 БТР-80 з 2 роти (командиром роти був капітан з позивним "Скутер");

- орієнтовно 8 БТР-80 з 1 роти (тво командира роти Дмитра Іваха, позивний "Вікінг");

- Кушетка-Б К1Ш1 на базі БТР-80 з номером "500";

- два КрАЗи "Спартан" з 13 ОАЕМБ в котрих сиділи НГШ Віктор Муженко та КВДВ Михайло Забродський з охороною з даного батальйону;

- мінбатр на 4 ГАЗ-66 з 4 120 мм мінометами;

- ВМТЗ з КамАЗом, бензовоз на базі "Урал", КЕТЛ на базі "Урал" (евакуаційна машина) та ще одним "Уралом";

- зрв на "Уралі" (1 од.) та ГАЗ-66 (1 од.) з встановленими на них Зу-23-2;

- зрб – 2 ГАЗ-66 з встановленими на них Зу-23-2;

- КВУ з ГАЗ-66 та ще одним ГАЗ-66 з боєкомплектом для 120 мм мін;

- взвод бригадної розвідувальної роти (можливо мали 1 або 2 БТР-80);
- розвідувальний взвод 1 аемб з БТР-80 (1).

В ніч з 17 на 18 січня БТР-80 з рв з номером "710" погрупово заводить БТГр на "Зеніт", де тримали оборону бійці "Дикої качки" та придані бійці з аеромобільної та десантної бригад. Особовий склад 95 ОАЕМБр почав розташовуватися на позиціях та ховати техніку у відповідних для цього боксах. КВДВ і НГШ прибули в бункер, де облаштувалися офіцери і полковник ПС з позивним "Граф", котрий був головним в черговій ротації "Качок".

Січнева епопея 05
Січнева епопея 06

Десантники 95 ОАЕМБр на "Зеніті". Січень 15-го

Як вже зазначалося вище, 17 січня 6 танків 2 ОТБ прибули в село Водяне, де танкісти розташувалися в будинку. Для мене досі залишається незрозумілим рішення залучити лише два танкові взводи (6 танків) замість повноцінної танкової роти (10 танків). Адже 07.01.15 в штаб 1 ОТБр прийшло БЗ (бойове розпорядження), в котрій наказувалося в терміновому порядку виділити боєздатну танкову роту. 8-9 січня рота прибула під Волноваху, а 17 січня, згідно наказу, до Тоненького, а потім до Водяного. Для чого було залишати 4 танки на найспокійнішій ділянці фронту, де оборону тримали бійці 28 та 72 ОМБр разом з 79 ОАЕМБр та іншими підрозділами ЗСУ, коли планувалася операція стратегічного масштабу під Донецьком? Тим не менше, всі шість танків під командуванням командира взводу лейтенанта Івана Ждана (Нєжданчик) прибули в заданий район. Вночі позиції танкістів були обстріляні ворожими "Градами". Один танк вийшов з ладу і був евакуйований до польової ремонтної бази в селі Желанне. Оператор-навідник ще одного танка отримав поранення.

Січнева епопея 07

Загальна ситуація на даній ділянці фронту станом на 18 січня

 Приблизно о 5 ранку з 5 танків завелося 4, і вони рушили на "Катер" у супроводі БМП-2 з 93 ОМБр. По дорозі два танки відстали і прийшли із запізненням. Разом з ними приїхав і 5-й танк, в котрого був відсутній через поранення оператор-навідник. Танкістів завели в бункер і командир 1 аемб почав детально пояснювати танкістам що і як їм робити, де ставити танки і як діяти в селі. Потрібно зазначити, що не всі уважно слухали постановку задачі від командира батальйону 95 ОАЕМБр. Перед десантниками була поставлена задача: заволодіти н.п. Спартак, забезпечити прохід КамАЗів з вибухівкою для підриву мосту (в результаті невдачі – знищити його танками), закріпитися в селі і очікувати підходу 3 ПДБ 25 ОПДБр.

Для даної операції було задіяно зведену РТГр 95 ОАЕМБр у складі 9 БТР-80 ( 2 БТРа належали 2 аемр, 5 – 1 аемр, БТР командира батальйону та БТР розвідувального взводу. Вдалося встановити декілька номерів. В бою брали участь машини з такими номерами: 115, 116, 118, 119, 710 та 810). Встановлено також номера 3 з 4 танків з 2 ОТБ, а саме "248", "694" та "436". Бортовий номер командира зведеного танкового взводу встановити я не зміг. В цілому, зі сторони 95-ї бригади було 90 бійців. Штурм н.п. Спартак планувалося розпочати о 5-й ранку, але танкісти не змогли вчасно прибути з точки "А" в точку "Б", тому штурм розпочався о 8-й ранку. Під прикриттям 120 мм мінометів (4 шт.) та 82 мм мінометів "Васильок" (3 шт.) Колона рушила в бій. Планувалося аби 1 з танків став біля залізної дороги і дивився в сторону Ясиноватої, інший танк мав зупинитися на околиці села і дивитися просто у Спартак, в той час як авангард у складі двох танків з номерами "694" (їхав 1-м) та "248" висунутися в сторону мосту і закріпитися там. В самому селі сили противника зі складу батальйону "Восток" налічували посилену піхотну роту (понад 100 бійців). Противник виставив бетонні плити на дорозі. Танки на повній швидкості буквально пролетіли дане інженерне перешкоджання і помчали до мосту. БТРи спробували здійснити даний маневр, але через брак потужності і доволі високу висоту даних плит бронемашини зупинилися і почали вести бій. Противник використовував СПГ, ПТРК, міномети, стрілецьку зброю і вів вогонь із самого Спартака (будинків), з цементного заводу, котрий знаходився по правому фланзі колони, та шахти Бутівка, котра була на південному заході від бронегрупи. Десантники опинилися під перехресним вогнем і вели бій. В той час як два танки доїхали до мосту, де побачили противника, котрий розташував свою бронетехніку (3 танка Т-64БВ та 1 БТР-80) під самим мостом і поповнював БК. Кращого повороту подій було й годі очікувати. Автотехніка з вибухівкою не пройшла б і не факт, що б танкісти змогли вогнем двох танків знищити міст і безпечно повернутися назад. Зробивши декілька пострілів по ворожим цілям, боєкомплект здетонував і міст був зруйнований. Вся бронетехніка, котра належала БТГр "Сомалі", була знищена. Частина задачі виконана.

Січнева епопея 08

Палаючі російські  танки батальойну найманців "Сомалі", підбиті екіпажами Ждана і Скрицького 18 січня 2015 року під Путилівським мостом 

Танки розвернулися і поїхали у тому порядку, в котрому вони їхали на завдання, а саме так, що "248-й" був 2-м. Але тут із-за забору вискочив ворожий Т-72Б і пострілом в ВЛД підбив даний танк. Навідник і Командир танка покинули машину. Під час пострілу в нашого танка пробило передній бак і солярка почала заливати механіка-водія. Він не міг покинути машину через те, що башта танка була направлена прямо і механік не зміг підняти люк. Танкісти повернулися в машину і повернули башту і забрали механіка водія. Під час цієї операції по рятуванню рядового "Троєщини" другий танк з номером "694" підбив той Т-72Б, котрий до цього підбив "248-й". Танкісти пересіли на танк і почали відступати. Практично на початку самого бою в село замість 2 танків на всіх парах залетіли 4. Відступаючи на "694-му" противник з ВОГ-25 зробив постріл по танку і механік-водій разом з командиром танка чуть не впали, але їх втримав оператор-навідник Анатолій Скрицький. Доїхавши до перехрестя вони стали свідками того, як ще один ворожий танк влучив у "436-й". Екіпаж "Бронебоя" потрапив у полон. Вцілілі два танки почали відступати і в самому кінці "694-й" заїхав у кювет. Танкісти покинули машину і пересіли на танк командира взводу. В цьому бою у полон потрапив екіпаж "Бронебоя" (3 чоловіка) та механік-водій "Вовків" ("248-й").

Січнева епопея 09

Сепаратист на фоні підбитого "248-го"

Паралельно з цим всім десантники вели бій. Дане бойове зіткнення тривало з 8 ранку по 17 вечора. У бою 15 десантників отримали поранення. Колона відступила на "Зеніт", де їх потім обстріляли. Загинув т.в.о. командира роти Дмитро Івах Вікінг та двоє бійців. Ще 14 бійців 95 ОАЕМБр зазнали поранення. Пошкоджено було БТР-80 з номерами "118" (відправили до Водяного) та "116" (відправили на завод). Таким чином, 18 січня ЗСУ не змогли добитися успіху і зайняти Спартак. Українцям вдалося досягти лише частково успіху – зруйнувати міст. 18.01.15 наше угруповання втратило 3 танки, 1 бійця (офіцера), 29 отримали поранення, 4 потрапили у полон. Втрати противника оцінюються в 3 знищені танки та 1 пошкоджений. Також був знищений ворожий БТР-80. Втрати живої сили оцінити неможливо.

Січнева епопея 10

Схема бою за селище Спартак 18 січня 2015 року

Під вечір 18 січня (орієнтовно о 17-18:00) 8 та 9 ПДР отримують завдання заволодіти позиціями противника на мості. Для даної задачі було задіяно 3 БМД-2 з 9 ПДР та 2 БМД-2 з 8 ПДР. Дві машини 8-ї роти рухалися дещо далі з лівого флангу, за ними машина сержанта 9-ї роти, машина командира роти та крайня з правого флангу – машина командира третього взводу з номером "766". Трасуючими снарядами ротивник відкрив вогонь по машинам з кулеметів. Згодом підключилися РПГ. Десантники ж засікаючи вогневі точки працювали своїми 30-мм пушками по спалахам. Максим Гарманов, командир 3-го взводу, через несправність оптичних прицілів і неробочі ПНБ був змушений висовувати голову з машини не декілька сантиметрів і давати навіднику цілі. Через специфіку машину робити одночасно це неможливо. Тобто спочатку ст.лейтенант висовував голову, давав цілі, ховався в БМД закриваючи люк і лише тоді оператор-навідник відкривав вогонь. Тим часом дві бойові машини 8 ПДР вперлися в насип землі через котрий проходила залізна дорога. Разом з ними там опинилася і БМД сержанта 9 ПДР, котрий йшов ліворуч від свого командира роти. Після цього підключилися ворожі 120 міномети і 120 мм міномети 25 ОПДБр, котрі намагалися обстріляти освітлювальними мінами позиції противника, а натомість обстріляли і видали бойовий порядок та позиції український військових. Підключилася російська станція РЕБ і між ротами та машинами пропав зв’язок. По БМД-2 "766" влучили з РПО і генератом з речами, котрі були на машині, почали палати. Оператор-навідник отримав поранення. Командир роти доїхав до обриву і почав спішувати десант. Побачивши це, ст.лейтенант Гарманов зробив те саме. Під час спішування кулеметник Андрій Паляниця зайняв позицію ліворуч від башти БМД (лежучи при цьому на броні) і вів вогонь зі свого кулемета. Те саме зробив і Воробйов Андрій, тільки з правої сторони. По БМД знову влучили, але на цей раз з РПГ. БМД їхала та горіла і кулеметники вели вогонь. Вадим отримав поранення в руку і впав з машини, Андрій також був пораненим, але він зміг заповзти в десантний відсік, де помер від ран. По факту, до позицій противника доїхали дві з 5 БМД-2, котрі знаходилася за 10 метрів від ворожих окопів. Прийнято було рішення відступати. "766" все ще горіла і відступала в сторону Авдіївки. По дорозі вона заглогхла і лише з 4 разу завелася і все таки доїхала до Авдіївки. Наступного дня, 19.01.15, бійці чекали наказу протягом цілого дня до самого вечора, де було прийнято рішення йти в наступ з самого ранку аби не повторити те, що сталося 18.01.15. Тому штурм перенесли на 20.01.15. На цей раз десантники зайшли на позиції противника і закріпилися там і знищили ворожий КамАЗ. В бій з ворожим танком у відкритому полі вступила БМД-2 9 ПДР. Вогнем 30 мм пушки десантники змусили відступити ворожий танк. Виставили ПТРК на насипі з метою вразити ворожий танк, котрий вже декілька разів їх обстріляв. Як тільки виставили і прицілились, пролунав вибух і декілька десантників отримали поранення – танк зреагував швидше. Станом на 22.01.15 на даній позиції знаходилася БМД-2 командира 9-ї роти, котра звалилася в яму і не могла вести бій, ще дві БМД-2 та 1 БМД-1 з 8 ПДР. На машинах були ПТРК "Фагот". Особовий склад налічував 20 бійців.

Січнева епопея 11

Бій за міст 18 січня.

Січнева епопея 12

Танки батальйону "Восток" під мостом. Січень 15-го.

Січнева епопея 13

Знищений КамАЗ противника.

Окрім цього, на "Зеніті" знаходилася також7 ПДР, перед котрою стояло завдання заволодіти шахтою Бутівка. Для цієї задачі було виділено 5 БМД-2 та 45 бійців з даної роти та 3 БТР-80 з 2 аемр та 1 БТР-80 з розвідувального взводу разом з 30-35 бійцями та один ГАЗ-66 з Зу-23-2. Дана зведена РТГр виїхала на виконання поставленої задачі в ніч з 18 на 19 січня. Рухаючись по прямій дорозі на шахту одна з БМД-2 за 150 метрів від самої шахти зачіпає сигнальну міну після чого противник приводить в дію радіокерований фугас і БМД-2 з номером "713" підривається. Машина почала сильно палати і тим самим грати ворогу на руку – вони бачили рухи наших бійців. Десантники 25 ОПДБр розгортаються у бойовий порядок і починають заходити противнику з флангів. В ході даного маневру на правому фланзі БМД-2 з номером "721" заїхала на залізну дорогу, котра веде до шахти, і в неї злетіла гусянка. Екіпаж намагався вивести машину з-під вогню, але їм це не вдалося. Бійці замінували БМД-2 та почали відступати до своїх. Під час бою БМД-1 ст.лейтенанта Данила Нарижного, котрий тоді виконував обов’язки заступника командира роти, з номером "773", вистріляла весь боєкомплект по противнику. БМД-2 вели вогонь зі своїх 30 мм гармат, але після кількох пострілів в однієї з них заклинила пушка. Роман Забродський, колишній командир 7 роти, а на той момент командир 2 ПДБ, котрий поїхав добровільно в бій, зробив постріл з РПО по противнику. Міномети противника, котрі стояли вище по правому флангу, відкрили вогонь освітлювальними мінами. Було прийнято рішення відступати. Під час відступу механік-водій знищеної БМД-2 знаходячись в десантному відсіку отримав поранення в голову з кулі 7.62. Наступного дня, 20.01.15, солдат Шевченко Ілля, помер. БТРи 95 ОАЕМБр протягом всього бою наносили вогневе ураження противнику і під кінець бою забезпечували евакуацію 7 ПДР. Відступивши на "Катер" командири доповіли про втрати техніки та людей. З 45 бійців 25 ОПДБр, котрі брали участь в даному бою, приблизно 15 отримали різного роду поранення. Практично повністю вибув з боїв сержантський склад, тобто командири відділень та бойових машин.

Січнева епопея 14

Бій в ніч з 18 на 19 січня за шахту "Бутівка"

Особовий склад почав поповнювати боєкомплект після чого бійці перепочили і офіцери 25-ї запросили БМР-2 для прочистки дороги, котрою вони будуть рухатися. Машина прибула в заданий район і вже з двома БМД-2 та однією БМД-1 разом з 95 ОАЕМБр (приблизно той самий склад, котрий був декілька годин до першого бою) вирушили на світанку 19 січня на штурм шахти. БМР-2, рухаючись першою в колоні, отримала влучання з ворожого танка, котрий прибув на шахту в якості підкріплення. БМР-2 з номером "152" витримала попадання і в тумані змогла зманеврувати від ворожого вогню. Після цього вона підривається на міні. Бійці вступають в бій. В ході бою ще одна БМД-2 була знищена ворожими гранатометниками. Десантники відступили з декількома пораненими. Зведеній РТГр так і не вдалося за два рази оволодіти шахтою. Сили противника на шахті можна оцінити в 45-60 бійців з батальйону "Восток" та приданим танком і мінометною батареєю, котра працювала в інтересах противника на даній ділянці. На позиціях росіяни (саме на даному опорному пункті було багато громадян РФ. Включаючи жителів Кавказу) мали СПГ-9, ПТРК "Фагот" та ПТРС з гранатометами. Звідти регулярно по "Зеніту" працював снайпер з російською гвинтівкою АСВК.19.01.15 ще одна БМР-2 з номером з номером "213", котра була прикомандирована 95 ОАЕМБр з 701 інженерного полку і котрою керував начальник інженерної служби 95-ки Архіпов Артем, разом з 3 БТР-80 2 аемр та 1 БТР-80 з рв почали наступ на шахту. В ході висування БМР-2 проїхала приблизно на метрів 20 більше, ніж інша БМР-2, котра підірвалася 18.01.15, і підірвалася. БТРи відкрили вогонь, зав’язався бій після якого десантники відступили на "Катер". 20.01.15 3 БТР-80 95 ОАЕМБр та 1 БМД-2 з 7 ПДР висунулися в сторону шахти і обстрілювали її доти, поки не закінчився боєкомплект. Після чого бійці розвернулися і поїхали назад.

Січнева епопея 15

Штурм шахти Бутівка вночі 19 січня.

Бої 22 січня за "Зеніт" та "Вовчий міст"

20 січня 2015 року силами 13-й батальйон 95 ОАМЕБр виходить на взлітно-посадкову смугу ДАП із західного напрямку (спроби 90-го батальйону 81 ОАЕМБр, 1 та 2 батальйонів 79 ОАЕМБр та 93 ОМБр розглядатися не будуть). Колона з 10 КрАЗ "Спартан" рухаючись смугою потрапила під вогонь противника. Противник зумів виставити три лінії оборони за короткий час. На першій лінії оборони НЗФ мали у своєму розпорядженні 2 танки по 50 бійців піхоти, на третій два танки та одна одиниця ББМ з 70 піхотинцями. Про третю лінію оборони були різні дані, тому вважаю правильним поки що опустити її до з’ясування точних деталей. Через щільний туман бійці 13 ОАЕМБ не бачили противника. Один із "Спартанів" наїхав на міну. Командир роти капітан Марковський Володимир разом з іншими бійцями евакуйовував поранених до іншої машини, коли раптом поруч впав ворожий снаряд і командир роти загинув. Танкісти противника відкрили вогонь по колоні в результаті чого був знищений один "Спартан" в котрому загинули старший солдат Атаманчук Олександр та солдат Ремішевський Віталій. Ще один "Спартан" був пошкоджений вогнем ворожого танка. Противник помітив рух колони через те, що "Спартан" є поліцейською машиною і в тумані було добре видно мигалки, котрі на них встановлені. В бою було втрачено три "Спартани". Троє бійців, включаючи командира роти, загинули. Скільки отримали поранення мені невідомо. Відступаючи до Опитного рота потрапила під "дружній" вогонь зі сторони "Правого сектору". 20.01.15 було також знищено посадкову смугу за допомогою вибухівки. Також цього дня в сектор "Б" прибув 3 ОТБ "Звіробій", котрий планувалося використовувати як резерв та на загрозливих напрямках.

Січнева епопея 16

КрАЗи "Спартани" 13 ОАЕМБ на "Зеніті". 19 січня 2015 року.

Оборона "Катера". Протягом весни-літа 14-го особовий склад в/ч А 1428 (156 ЗРП) разом з бійцями радіолокаційної роти х в/ч А 2938, донецьким загоном ВСП та періодично з 3 опСпП та 93 ОМБр боронили дану військову частину. 26 вересня туди прибуває перша ротація зведеного загону ПС "Дика качка" у складі 62 бійців. Ротація тривала до 6 листопада. В даної зведеної групи був один загиблий боєць. Друга ротація заступила на пост 7 листопада і мали у своєму складі також 62 бійці. Під час мінометного обстрілу загинув один боєць в честь якого був названий пост "Грач". 12-14 грудня на "Зеніт" прибуває вже третя ротація основу котрої складають військовослужбовці ПВК "Захід". Дана ротація налічувала 103 бійця і тримали вони свої позиції до 15 лютого 2015 року. Бійці тримали кругову оборону. Вогневих позицій було 10 і на кожній було по 5-7 бійців. По плану на кожній позиції були гранатомети і, якщо відбуватиметься штурм в/ч, то з бункера на позиції піднімається підкріплення. Найпотужніша оборона була в передових постів, котрі дивилися в сторону Спартака. Станом на 22 січня на пості "Хургада" було 7 бійців. На їхній позиції був розташований АГС-17, РПГ-7, РПГ-18/22, кулемет ДШК та кулемети РПК та ПКМ. Кожен боєць мав підствольний гранатомет ГП-25. Зазвичай два бійці спали, 2 несли чергування і ще двоє займалися побутовими справами (так було практично на кожному пості). Командував постом майор з позивним "Гога". На пості "Вінниця" знаходилася Зу-23-2, на "Тунці" АГС-17 та неробочий кулемет ДШК. Окрім бійців "Качки" там було 5 корегувальників артилерії з 25 ОПДБр. Пост "Казантип" - встановлений ПТРК "Фагот" та його оператори з 81 ОАЕМБр. Біля казарм та автопарку розташувалася 95 ОАЕМБр. Там були розгорнуті 120 мм міномети, 82 мм міномети знаходилися за будівлею на околиці в/ч. Один ПТРК "Стугна" та ПТРК "Фагот" були встановлені таким чином, що дивилися в сторону КПП. Ще один "Фагот" 95 ОАЕМБр, на мою думку, так як мені не вдалося достеменно це дослідити, знаходився в районі посту "Грач". В цілому, противотанкових засобів було вдосталь.

Січнева епопея 17

Схема оборони ОП "Зеніт" станом на 22.01.15.

 О 10-й ранкі боєць Ігор Ємельянов заступив на свій пост ("Хургада"), а о 10:15 він вже знімає на відео проходження другої частини колони противника. Офіцер посту доповідає командуванню про те, що спостерігає техніку зі сторони Спартака на що отримує наказ не стріляти, так як це їдуть свої (хтось думав, що це 79 ОАЕМБр, а хтось, що 30 ОМБр). Для бійців 95-ї бригади це було доволі дивно особливо якщо врахувати те, що 4 дні тому вони штурмували Спартак, але не взяли його, а тут зі сторони даного села їдуть "наші" сили. Під час проходження першої частини колони, деякі бійці 95-ї бригади та "Качки" махали руками противнику, котрий їхав десантом на броні, а ті махали їм у відповідь. Коли перша частина колони пройшла "Зеніт" та почала під’їжджати до селища Опитне, друга частина колони потрапила під вогонь наших бійців. По рації пролунало аби бійці стріляли по ним зі всіх стволів. Завдяки відео Ігора Ємельянова ми можемо достеменно встановити склад другої частини колони, а саме:

- БМП-2 з номером "131";

- танк Т-64БВ;

- танк Т-64БВ без бортових екранів;

- танк Т-72Б;

- БТР-80 з номером "110" з розвідувальної роти противника;

- БТР-80 з номером "115".

 

"10:15 ранку. Ігор Ємельянов знімає на відео прохід 2-ї частини колони противника"

Перша частина колони, котра доїхала до проїхала Опитне і практично доїхала до Водяного (підрозділи 93 ОМБр, 81 ОАЕМБр, 79 ОАЕМБр та ПС), де вступила у вогневий контакт з ЗСУ розвернулася і почала повертатися назад в сторону "Зеніту" повз Опитне (на той момент в Опитному знаходилося три танки та 4 БМП-2 з 93 ОМБр),. Склад першої частини колони противника виглядав наступним чином:

- МТ-ЛБ;

- МТ-ЛБ;

- БМП-2 з номером "138";

- БТР-80 з інженерним відділенням на броні;

- "Урал" з РУ (роти управління бригади) з номером "1134";

- "Урал" з РУ з номером "1100";

- КрАЗ.

Січнева епопея 18

Мінімальна кількість бронетехніки противника, котра гарантовано брала участь в бою 22 січня 2015 року.

Січнева епопея 19

Маршрут першої частини колони.

Відкривши стрілецький вогонь по бронетехніці 2-ї частини колони в противника наступила паніка через неочікуваність такого повороту подій. Тим не менше, 1 та 2 частини колони з’єдналися вже на дорозі і спробували розвернутися у бойовий порядок. Піхота противника почала шукати укриття та займати позиції і вести вогонь у відповідь. Доволі швидко підключилися ворожі БТРи. Тим часом на "Катері" почали піднімати особовий склад по тривозі. Більшість десантників спали в той момент і офіцерам доводилося приймати радикальні міри аби привести бійців до тями, котрі так солодко спали. По факту, першими в бій вступили бійці з посту "Грач", "Піраміда", спостережний пункт розвідувальної роти бригади та розвідувальний взвод батальйону (першими прийшли у вигляді підкріплення). Снайпер 95-ї бригади відкрив вогонь по "Уралам" і поранив декількох сепаратистів. Підпалити "Урали" вдалося не одразу, тому снайпер почав стріляти трасуючими кулями після чого "Урал" з номером "1100" загорівся. З "Уралу" "1134" противник вів вогонь з кулемету НСВ і встиг випустити по нашим бійцям 3 ленти до того, як українські бійці заткнули вогневу точку противника. На пості "Грач" гранатометник Попович Денис, позивний "Денді", вийшов на дуель з ворожим БТР-80. Поповичу не вистачило буквально долі секунди аби вразити ворожу бронетехніку, як противник відкрив вогонь з КПВТ та вбив його. Парадоксально, але водій одного з "Урала" противника зняв на відео їхню зведену колону та місце, де вони зустрілися.

 

"Зйомка колони противника ворожим бійцем"

Зав’язався щільний стрілецький бій. Командир 1 батальйону вийшов на зв’язок до командира мінометної батареї і запитав його чи вони можуть відкрити вогонь по противнику. Особовий склад мінометної батареї підбіг до своїх мінометів, котрі знаходилися на відкритій місцевості і встигли зробити по 1-2 постріли, як одразу ж один з бійців отримав кульове поранення. Щільність вогню противника не дозволяла продовжувати вогонь з мінометів, тому артилеристи протягом всього бою вели невеличкі перестрілки та, в основному, перезаряджали зброю. В ході бою снайпер сепаратистів пострілом в голову вбив офіцера з посту "Казантип" майора Василя Петренка. БТР-80 з другої колони з номером "110" потрапивши у вогневий мішок розвернувся і почав відступати тою дорогою, котрою приїхав. В цей момент командир розвідувального взводу 1 батальйону ст.лейтенант Костянтин Султанбагамаєв влучив в нього з РПГ, але той продовжив рух. Доїхавши до посту "Хургада" БТР отримав влучання розривним снарядом і з нього поспадали ворожі піхотинці. Гранатометник Ігор Ємельянов, "Сокіл", отримав перезаряджений гранатомет (перезарядкою займався боєць з позивним "Ракета") вже з кумулятивним снарядом і зробив другий постріл. БТР заїхав до насипу і зупинився. Після цього "Сокіл" зробив постріл у групу ворожих піхотинців (як потім виявилося, з ними був той снайпер, котрий раніше вбив майора Петренка) у складі 5 сепаратистів. Всі вони загинули. На іншому напрямку десантники вели бої з ворожою бронетехнікою. Так, пострілом з РПГ, був зупинений ворожий БТР-80, котрий належав саперам противника. З ПТРК "Фагот" було знищено ворожу БМП-2 з номером "138", котрій зірвало башту в результаті детонації боєкомплекту (хто підбив БТР та БМП мені не вдалося встановити). Працювали активно 82 мм міномети 13-го батальйону.

Січнева епопея 20

Знищена ворожа БМП-2 з номером 138.

 В бою почала відступ БМП-2 противника по тій самій дорозі, котрою їхав БТР-80. "Сокіл" знову відкрив вогонь по бронетехніці. Після першого влучання БМП продовжила рух. Гранатометник зробив ще один постріл після котрого вона збавила хід і задимілася. І лише після 3-го пострілу вона втратила керування і заїхала в дерево, де почала сильно палати.

Січнева епопея 21

Схема бою з 1 та 2 частинами колони противника.

 Січнева епопея 22

Знищена "Соколом" БМП-2 та БТР-80 противника.

 

"Момент підбиття ворожої БМП-2"

В якийсь момент бою, на території в/ч заїхав ворожий танк (орієнтовно, Т-72Б, котрий ішов третім в 2-й частині колони) та БТР-80 і почали вести вогонь. Десантники почали вести вогонь з РПГ-18/22, але безрезультатно. Приблизно після чергового пострілу з РПГ бійця рв Гаги В’ячеслава пушка в танка опустилися і бойова машина почала здавати назад та відступати. Те саме зробив і БТР. Танк вирішив випробувати свою долю і поїхав тудою ж, кудою їхали до нього вже знищені БМП-2 та БТР-80. Проїжджаючи повз бетонний паркан частини, котрий вже був частково знищений, Сокіл зробив постріл в танк, але снаряд зрикошетив. Після цього танк почав повертати башту в їхню сторону, але Ігор встиг зробити 2-й постріл точно в ціль – між баштою і корпусом. В результаті чого йому її заклинило і він почав горіти. Танк заїхав за палаючу БМП і екіпаж противника почав тушити машину. Потушивши танк танкісти на повній швидкості рвонули в сторону шахти Бутівка.

 

Практично на початку самого зіткнення одна МТ-ЛБ противника з "300" змогла вирватися та доїхати до Спартака. Через деякий час повз пост "Хургада" на повній швидкості промчали два БТР-80. Сокіл зробив постріл в один із них, але схибив. Боєць з позивним Кіт відкрив вогонь по іншому з ДШК і пробив йому колеса. Той зупинився на деякий час, але накачавши колеса помчав в сторону Бутівки. Ситуація була складною та напруженою. Зі всіх оборонців "Зеніту" та постів, котрі там були, участь в бою приймало приблизно половина. Почав закінчуватися боєкомплект. Танкісти 2 ОТБ відмовилися виїжджати з ангару та вести бій, ще один танк (трофейний) був знищений на початку в результаті обстрілу. БТРи 95-ї було неможливо і надто небезпечно через високу щільність вогню вводити в бій, тому українські військові билися піхотним озброєнням. Було прийнято рішення викликати підмогу (потрібно зазначити, що підтримку викликали оперативно, але вона не приїхала вчасно). 20.01.15, окрім ТБ 3 ОТБ "Звіробій", в зону АТО прибула зведена танкова рота 1 ОТБр, котрі отримали відремонтовані танки в Харкові (встановив бортові номера 4-х з них: "615", "616", "637" та "638"). Варто зазначити, що дана рота, як і 5 тр цієї бригади і як і загін "Дика качка", підпорядковувалися 93 ОМБр. Планувалося задіяти всю танкову роту – 8 танків, але через поломки виїхало 7 (в роті бракувало танкістів. Харківський завод передав 10 машин, але екіпажів було лише на 8). Танкісти планували обійти противника полями біля Опитного. Якщо б їм це вдалося, то бронетехніка НЗФ опинилася б у їхній прямій видимості і, очевидно, була б знищена (танки опинилися б з флангу і з тилу противника). В ході висування перший танк загруз в болоті своєю пушкою після чого він повернувся до Авдіївки. 6 танків продовжили рух вже по дорозі і по мосту в подальшому. 6 танків виїхали на міст і рухалися в шахматному порядку ведучи вогонь по противнику біля в/ч та Бутівки. Проїхавши міст і доїхавши до кінця дороги, танки почали відступати задньою частиною (по-перше, через неможливість розвернутися, по-друге, відступаючи задом вони були фронтом до противника). Відстань між танками була по 10 метрів. Перший танк здавав назад і відстрілювався. Через порохові гази, котрі опинилися всередині машини, командир танка та механік-водій знепритомніли, і танк правою стороною повис на мості і ледь не впав з нього. Оператор-навідник, Дмитро Тринога, виліз з танка та почав вести вогонь з автомата по двох БТРах та піхоті противника, котра підійшла до мосту. Противник зробив постріл з ГП-25 і поранив навідника. Командир роти, Влад Якубинський, Каток, виліз зі свого танка та побіг надавати допомогу пораненим танкістам. Старший сержант Олег Міхеєнко, командир танка з номером "615", прийняв командування на себе. Танки вели бій і під кінець бою кожен з них зробив мінімум по 10-12 пострілів. Деякі з них вистріляли весь БК.

Січнева епопея 23

Танк застряг на мості

 Через декілька годин після початку бою оборонці "Зеніту" і "Вовчого мосту" побачили колону противника у складі 5 "Уралів", 4 з яких везли противотанкові гармати МТ-12 "Рапіра". По колоні вогонь відкрила БМД-1 8 ПДР і 2-м пострілом знищила "Урал". Через два постріли навідник даної БМД-1 знищив ще один "Урал". Вогонь вів В’ячеслав Захаров, позивний "Сахарок". Підключився і "Сокіл" і на відстань 700 метрів навісом зробив постріл з РПГ-7 влучив між "Уралом" та МТ-12. З позиції "Тунець" корегувальники 25-ї бригади разом з "Дикою качкою" вели вогонь з РПГ по цій же колоні, а потім і по МТ-ЛБ, котра відступала по "дорозі смерті". Прапорщик "Дикої качки" з ОП "Тунець" поцілив в неї з РПГ-7 після чого вона проїхала ще 100 метрів і зупинилася. Зав’язався бій з даної колоною, піхота противника зайняла позиції і її обстрілювали навісом з РПГ та артилерією. "Сокіл" 23 рази стріляв в сторону противника з РПГ-7.

Січнева епопея 24

"Рух 3-ї частини колони противника та її знищення".

Артилерія обробляла позиції таким чином, що била противнику в спину, змушуючи його рухатися вперед на позиції ЗСУ. Танки 1 ОМСБр почали маневрувати перед передовими позиціями і оператори ПТРК на позиції "Вовчий міст" намагалися вразити їх, але ворожі танкісти вправно маневрували. Варто зазначити, що на початку бою один ворожий БТР-80 випадково під’їхав до позицій бійців на мості. Десантники обстріляли його з РПГ і машина розвернулася і поїхала в сторону "Зеніту". Тим не менше, оператор ПТРК з 81 ОАЕМБр Альберт Іван з позиції "Казантип" поцілив в гусеницю ворожого танка і той зупинився. Після цього танк противник зробив постріл у відповідь і Іван загинув. До підбитого танка під’їхав ще один, пустив димову завісу і евакуював його до Спартака. Противник відступив на одній МТ-ЛБ, одному БТР-80 та двох танках. На під’їзді до селища Спартак даний БТР підірвався на міні.

Січнева епопея 25

Маршрут евакуації колони противника.

Січнева епопея 26

2С9 25 ОПДБр веде вогонь по противнику. Авдіївка.

Січнева епопея 27

Покинута в бою ворожа БМП та знищений КрАЗ противника.

 Втрати противника оцінюються в три БТР-80, три БМП-2, дві МТ-ЛБ, 3 МТ-12 "Рапіра", 3 кулемети НСВ, 6 "Уралів" та 1 КрАЗ (дві з трьох БМП та 1 БТР раніше належали ЗСУ. Втрачені під час літньої кампанії). Один з танків та ще один БТР-80 отримали сильні пошкодження. В результаті бою у полон потрапили приблизно 10 сеператистів. На даний момент вдалося встановити, що в тому бою загинуло 27 бійців 1 ОМСБр (багато з них померло під час евакуації та в лікарні). З нашої сторони було втрачено трофейний танк. Загинуло двоє бійців, близько 20 отримали поранення (один з них – головний сержант 13 ОАЕМБ, помер через декілька днів у шпиталі). На мою думку, в бою приймало участь значно більше бронетехніки, ніж мені вдалося встановити. Лише по фото за той день фігурує 4 МТ-ЛБ. Зі слів українських бійців, два БТР-80 поїхали на Бутівку. Також залишається незрозумілим звідки взялася БМП-2, котру спалив "Сокіл". В 2-й та 3-й частині колони її не було. Зі слів противника, її також не було в 1-й частині колони. Допускаю, що це могло бути як і підкріплення противника так і недостовірні дані з ворожої сторони і вона була в 1-й частині колони. Так чи інакше, не вдалося встановити звідки взялися ще 2 МТ-ЛБ. Сили противника можна оцінити в два штурмові загони піхотинців посилені танковим взводом, взводом розвідувальної роти та противотанковою батареєю (приблизно 200 сотень бійців. З нашої сторони участь в бою приймало не більше 150 бійців. 120 з яких були десантники). Як вже вище зазначалося, на цьому бої 22 січня не закінчилися. Зі сторони шахти противник ще під час бою висуває два танки під прикриттям піхоти, котрі доволі швидко наблизилися до позицій десантників на мості. На той момент на мості знаходилася БМД-1 8 ПДР, котра вистріляла весь боєкомплект по колоні з "Уралами", та три БМД-2 9 ПДР в однієї з яких не стріляла пушка, в іншої вона це робила через раз і в однієї вже закінчувався БК, котрий також був вистріляний по колоні. На позиції знаходилася і 4 БМД-2 командира 9 ПДР, котра впала в яму і не могла вести бій. Ворожий Т-72Б з першого пострілу влучив у бліндаж десантників через що той обвалився і деяких бійців, як і їхню зброю, засипало. Появилися поранені. Бойові машини десантників не змогли чинити опір і ворожа піхота під прикриттям танку почала закидувати гранати в окопи українських бійців. Сержант 9 ПДР Андрій Клімачов встав у повний зріст намагаючись зробити постріл з РПГ-26, але отримав кульове поранення. Танк бойовиків "Востоку" їхав та стріляв з ПКТ та НСВТ. Після чого боєць даної роти Мороз Денис взяв РПО та стоючи у повний зріст зробив постріл по ворожому Т-72Б. З танка пішов чорний дим і він зупинився. Після чого почав здавати назад та відступив на шахту. Піхота противника одразу збавила темп наступу і перестрілка. Українські бійці зрозуміли, що це їхній шанс відступити. Але тут вискочив ще один ворожий танк і методично обстрілював позиції бійців. На правому фланзі, де вдалося відігнати танк противника, десантники почали відступати. Перед цим командир роти викликав вогонь на себе, але в штабі подумали, що це радше панічні настрої в особового складу. Тому було відмовлено. Варто зазначити, що артилерія працювала в основному по колоні біля "Зеніту". Десантники скористалися спадом ворожої атаки і почали відступати. Погрузили поранених на одну БМД-2 і вона поїхала в сторону Авдіївки. Ще на одній БМД-2 поїхало декілька бійців. Деякі відступали пішки. Перед відступом командир 9-ї роти по рації наказав всім відступати, але не з зрозумілих причини, бійці на лівому фланзі цього не зробили. Противник захопив окопи. В тому бою, на мосту, 8 та 9 роти втратили 10 бійців загиблими. Бойовикам дісталося дві БМД-2 та одна БМД-1 в якості трофейних. Варто відзначити бійців 20 ОМПБ, котрі займали позиції в Авдіївці біля багатоповерхівки. Знявши з поста БМП-1 вони активно допомагали вивозити поранених десантників. Даний контрудар противника можна пояснити так: 1) командування 1 АК надсилає резерв для вибиття бійців 25 ОПДБр, котрі активно вели вогонь по колоні з "Уралами" і тим часим забезпечує їхню евакуацію та відступ. 2) командування батальйону "Восток" вирішує відбити втрачені позиції в той момент, коли вся увага зосереджена на колоні 1 ОМСБр. Особисто я притримуюсь другого і варіанту. Командування даного батальйону діяло виключно у власних інтересах. Якщо б вони хотіли допомогти братам по зброї, дана атака була б проведена значно раніше. А так вийшов доволі грамотний та успішний маневр. Тут варто також додати, що командування 25 ОПДБр розуміло, що це танконебезпечний напрямок, тому ще перед боєм на позиції приїхала БТР-Д з противотанковими мінами, котрі бійці так і не встигли встановити.

Січнева епопея 28

Десантники 9 ПДР на фоні БМД. 20-22 січня. Троє з них, а саме Чередник Максим, Щербина Артем та Кулиненко Олег, загинули в бою 22 січня.

Бій 26 січня за шахту Бутівка та "Вовчий міст"

23.01.15 на "Катер" приїхала 3 аемр, котра в подальшому прийматиме участь в бою за шахту. В період з 22 по 25 січня від 3 до 4 БТР-80 по 5-6 разів на день обстрілювали шахту випускаючи кожного разу по ворогу цілий БК. Після бою на "Зеніті" танкісти 1 ОТБр заїхали на "Зеніт". Ще в ході бою в одного з танків пропав зв’язок і той відступив раніше. Ще один танк евакуював поранених танкістів з того танку, котрий повис на мості. Тому на ОП заїхало лише три танки. Простоявши там 2 години вони поїхали до Авдіївки поповнювати БК та ГСМ. Наступного дня, 23.01.15 5 танків даної роти поїхали на "Катер" і вже наступного дня два з них відправили на Водяне. 25 січня 3 танки отримують завдання підтримати позиції десантників 79 ОАЕМБр на РЛС. Взвод очолює командир роти і їде в першому танку. Доїхавши до Опитного перший танк підривається на мінах, інший танк з номером "638" різко повернув ліворуч і перекинувся. Третій танк пустив дими та почав оцінювати ситуацію. Танкісти з перекинутого танка вибралися самотужки та почали допомагати екіпажу підірваного танка, в котрого механік-водій отримали сильні поранення ніг і стікав кров’ю. Від вибуху в танка викрутило механізм відкриття люку і його змогли відкрити лише на декілька сантиметрів. Бійці розмовляли з пораненим, але згодом він помер від втрати крові. Ним виявився Баширов Тахір. Для штурму шахти Бутівка 26 січня було виділено 6 БТР-80 3 аемр, БТР командира батальйону, БТР розвідувального взводу та приблизно 2 БТР-80 з 2 аемр. Операція здійснювалася під прикриттям одного Т-64БМ з 1 ОТБр з номером "615" та одного Т-64БВК з 3 ОТБ з номером "310". Під час бою біля БТР-80 з рв впали 4 82 мм міни і 5 розвідників загинуло. Декілька, включаючи командира взводу, отримали поранення. Танки зробили приблизно по 13-15 пострілів після чого приїхав КамАЗ з БК і танкісти почали загружати боєприпаси. В КамАЗ прилетіла міна від чого той вибухнув і вогонь перекинувся на командирський БТР-80. Олексій Берладін, боєць 95-ки, кинувся тушити БТР в результаті чого отримав поранення. БТР таки потушили. Шахту вдалося захопити. Частина сепаратистів відступила полем, частина шахтою. 9 бойовиків потрапили у полон. Вдалося захопити деяку трофейну зброю. Шахта нарешті була під українським контролем. В подальших боях вона ще забере багато життів бійців ЗСУ.

Паралельно з цим проводилася атака на "Вовчий міст". Офіцери врахували всі помилки, котрі стосувалися підтримки атакуючого підрозділу і було виділено 1 БМД-2 з 9 ПДР, АГС-17 та ДШК в якості прикриття, котрі вели вогонь на відстані по мосту. В операції брали участь 3 БМД-2 9 ПДР, приданий танк з 3 ОТБ, декілька БМД з 7 ПДР та рдв на БТР-Д. Під щільним вогнем десантникам вдалося дістатися мосту та вибити звідти противника. Під час руху танк загруз в багнюці. Намагаючись виїхати з болотяної пастки в танка злетіла гусениця. В болоті загрузла також БМД-2. Їй на допомогу приїхав БТР-Д заступника командира по озброєнню, котрий також опинився в болоті. Дана картина виглядала наступним чином – площа 10 на 10 метрів і 3 одиниці бронетехніки в ній. 7 ПДР доїхавши до мосту спішилася та випадково пішла на штурм ще одного мосту, де вступила в бій і в подальшому відступила. Зайнявши міст бійці відбили втрачені машини, котрі знаходилися під вогневим контролем 25-ї бригади. В кожну БМД противник закинув по гранаті, але пройшовши ремонт машини повернулися у стрій. Зайнявши дану позицію десантники встановили на ній СПГ-9, ПТРК "Фагот", АГС-17. Досвід, котрий був здобутий немалою кров’ю.

Січнева епопея 29

Штурм шахти Бутівка та "Вовчого мосту 26 січня.

 

"Початок штурму шахти знятий Ігорем з посту "Хургада" з котрого, як і з інших, вогнем підтримувався наступ"

На даній ділянці фронту бої не вщухали до кінця лютого. 03.02.15 ворожі танки та 1 артилерійська батарея "Кальміусу" (бригади сепаратистів) вели обстріл ОП "Зеніт". Противник використовував танкові каруселі для обстрілу позицій. В результаті чого згорів БТР-80, медичний БММ-70. Спалено також було декілька одиниць автомобільної техніки. 4 лютого українські артилеристи накрили позиції ворожої батареї в результаті чого 4 САУ 2С1 було знищено. 7 лютого був підбитий Т-64БВК 3 ОТБ котрий приймав участь в штурмі Бутівки. Механік-водій загинув того ж дня, а командир та навідник через день. 10 лютого перед 13 ОАЕМБ поставилося завдання заволодіти цементним заводом, а перед 3-ю ротою 1 батальйону (була найбоєздатнішою) зайти у Спартак. Для цього на правому фланзі, де діяк 13-й батальйон, було виділено БМР-2, 5 КрАЗ "Спартан" з 3 аемр, 1 БТР-80, 1 Т-64БМ з 1 ОТБр з номером "615" та один Т-64БВ з 3 ОТБ. 3 рота наступаючи з Бутівки мала 8 БТР-80. БМР-2 рухаючись першою в колоні загрузла в багнюці. Т-64БВ намагався витягнути інженерну машину, але сам загруз. "615" поїхав виручати колег і також там загруз. Почався обстріл і зав’язався бій. Це було на відстані 150 метрів від позицій противника. В результаті бою 4 бійців 13 ОАЕМБ 95 ОАЕМБр загинули. Бронетехніка була покинута на деякий час, але в подальшому евакуйована. Через погодні умови, котрі вплинули на штурм цементного заводу, 3 аемр не поїхала на штурм селища Спартак.

Січнева епопея 30

Лютневий обстріл "Зеніту".

РОЗБІР ПОЛЬОТІВ

Суб’єктивна та неекспертна думка

З проблем можна виділити відсутність нормального зв’язку, що ще хоч якось можна виправдати, та відсутністю координації між підрозділами та розуміння того, що відбувається. Наскільки потрібно бути далеким від управління військами, щоб пропустити колону противника думаючи, що це колона ЗСУ? Бій 22 січня можна назвати "дивним" боєм. Зведені загони противника з числа 1 МСБ 1 ОМСБр 1 АК прибули в Кіровський район Донецька на овочеву базу зберігання 21 січня 2015 року. Противник проводив демонстраційні дії в самому місті, де вони намотували кола аби ввести в оману українську розвідку, котра слідкувала за переміщенням військ у місті. Згідно плану, після тривалого артилерійського обстрілу в секторі, котрий перебував під контролем ЗСУ, колона повинна була рушити. Після артилерійської підготовки колона почала рух, але виявилося, що дорога замінована і ворожі сапери втратила декілька годин розміновуючи її. Після чого продовжили рух колони у похідному порядку. Те, що противник не намагався атакувати "Зеніт" більш ніж очевидно. Про це свідчить і похідний склад колони, котрий не розгорнувся у бойовий порядок і щире нерозуміння особового складу противника, що відбувається і хто перебуває на ОП "Катер". Насправді варто зазначити, що некомпетентність командування та погодні умови зіграли на руку українським бійцям. Якщо протягом більше ніж тижня (з 18 по 26 січня) не стояв густий туман, якщо б на передові найбільш укріплені пости поступила б команда відкрити вогонь, якщо б колони противника не розтягнулися, якщо б противник не втратив управління через відсутність командування вищої ланки, то результат бою виглядав би зовсім по-іншому. Через помилку командування перша частина колони спокійно доїхала до Опитного, де лише там вступила у вогневий контакт і почала повертатися назад. Де друга частина колони проїхавши передові пости і лише в районі КПП вступила в бій. Якби це абсурдно не звучало, але це зіграло на руку українським захисникам. Якщо б пост "Хургада", "Львів", "Вінниця" та "Тунець" відкрили б вогонь по першій частині колони, як це і мало би бути при нормальних умовах, то противник, безумовно б, втратив людей та техніку. Можливо б бійцям ЗСУ вдалося б знищити передову МТ-ЛБ в котрій їхав російський військовий радник у званні полковника і таким чином обрубати змії голову, то це мало б тимчасовий успіх, але друга частина колони, котра налічувала три танки, просто б розгорнулася б у бойовий порядок і методично б розстріляла передові і найбільш укріплені пости. Їм би нічого не завадило б в подальшому заїхати на територію частини між даними знищеними позиціями між якими був простий бетонний паркан і почати розстрілювати захисників ОП "Зеніт". Якщо врахувати, що від БТР-80 95 ОАЕМБр було б мало користі в такій ситуації, якщо врахувати те, що практично всі ПТРК цієї ж бригади дивилися в сторону КПП, тобто повністю в протилежну, то вони б не змогли вразити ворожу бронетехніку і якщо врахувати те, що в бункері сидів НГШ та КВДВ, то можна вважати, що це було б поразкою української армії. Потрібно розуміти також те, що б після повного знищення вищезгаданих постів моральний дух бійців різко впав би і більшість з них би так і залишилися сидіти в бункері. В бій би довелося вступити десантникам котрі спали назовні та, максимум, взводу з "Диких качок". Якщо б не стояв густи туман, то, скоріш за все, вогонь на ураження був би відкритий також значно раніше. Про противника також можна додати те, що командування 1 АК не розуміло і не знало ситуації в даному районі. Після поразки в новому терміналі противник міг допустити, що позиції ЗСУ змістяться значно далі в тил, ніж вони були. Запустити БЛА і розвідати ситуацію для противника, як і для нас, було проблематично через роботу станцій РЕБ та жахливі погодні умови. Якщо б противник взяв би ситуацію у свої руки і перейшов би у наступ вже коли зав’язався бій на дорозі, то їм би вдалося прорвати оборону українських бійців, котра на тій ділянці була найслабшою. Натомість противник почав облаштовувати вогневі позиції та рити окопи. Робити це під стрілецький та артилерійським вогнем ЗСУ вважаю недоцільним та некомпетентним. Вважаю, що противнику після однієї-двох години бойового зіткнення потрібно було або наступати, або ж відступити і тим самим зберегти людські ресурси та техніку. Натомість протягом 6 годин велися бої і втрати для 1 ОМСБр були доволі серйозними. Лише за відкритими даними, котрі вдалося зібрати українському досліднику Necro Mancer, втрати загиблими склали 27 сепаратистів. Мені ж вдалося встановити, що близько 10 потрапили у полон. Великі втрати понесла рота управління. Маючи у своєму складі 30 бійців 3 з них загинуло, ще 12 отримало поранення. Знищено їхні два "Урали". Скільки ще було поранених зі сторони противника встановити неможливо. Українські солдати надали медичну допомогу полоненим, котрі практично всі були поранені та відвели їх у найбезпечніше місце – бункер. Під вечір розвідувальна рота 1 ОМСБр зі сторони Спартака намагалася просунутися до колони з розбитими "Уралами" і забрати звідти поранених, котрі лежали там і стонали, але були виявлені та накриті українською артилерією. В результаті чого в противника появився 1 загиблий та 1 поранений.

Січнева епопея 31

Частина колони 1 ОМСБр перед виїздом.

Січнева епопея 32

Січнева епопея 33
Січнева епопея 34

До проблем також можна віднести і непоінформованість особового складу. Це стосується як і танкістів 1 ОТБр, котрі виїхали практично на початку самого бою, себто тоді, коли НГШ зрозумів, що пахне смаженим, а прибули лише через декілька годин. Танкісти не знали ні місцевості, ні ситуації, котра там була. Це стосується і бійців 25 ОПДБр, котрі атакували СП (спостережний пункт) противника на мості. Ніхто не знав, чи противник володіє на позиціях засобами ураження бронетехніки (СПГ-9, ПТРК "Фагот"), чи поля перед позиціями заміновані, приблизна кількість особового складу тощо. У всіх штурмах Бутівки, мосту та Спартаку ЗСУ мали перевагу в техніці, а от кількість особового складу практично завжди була однаковою. По суті це можна пояснити відсутністю особового складу, котрий після літа 14-го доволі сильно порідшав. Про що свідчить кількість БТРів та БМД в ротах і сама кількість особового складу. Дії противника на шахті, мосту оцінюю як грамотні. Розташований СП на мості, на котрому на постійній основі знаходилося не більше 10 бойовиків, діяв таким чином, що в результаті атаки зі сторони шахти висувався мобільний резерв, котрий приєднувався до оборони даної позиції. 18 січня даним резервом не скористався. Скоріш за все вони зрозуміли, що притиснули мінометним вогнем БМД 8 ПДР, котрі заблукали і те, що по факту в бою браучасть вже 2 БМД-2, котрі були розсіяні. Натомість 20 січня підкріплення прийшло, але десантники таки змогли зайняти позицію і противник відступив з позиції. На шахті знаходився ОП НЗФ на котрому було в різний період від 45 до 60 бійців з СПГ-9, ПТРК "Фагот", ПТРС та АГС-17. На шахті знаходилася також 1 ББМ. Місцевість була замінована як противотанковими та і противопіхотними мінами. В інтересах даної позиції працювали два танки, котрі командування противника використовувало в якості кочівників, та мінометна батарея. Особовий склад був також з батальйону "Восток", котрий був загартований в боях. Плюс у їхньому складі було багато добровольців з РФ, котрі мали досвід БД ще до війни в Україні. Із написаного стає зрозумілим, що взяти дану позиції було б доволі складно. Як вже вище і зазначалося, практично жодного разу ЗСУ не переважали кількісно в людях, лише в бронетехніці. Тому, до прикладу, якщо 5-7 бійців із ШЗ (штурмового загону) отримували поранення, то це сильно впливало на перебіг подій. По факту залишалися одні машини без прикриття піхоти. З мостом було значно легше до 22.01.15, коли противник пішов в атаку. Слід зазначити, що кочівний танк, котрий обстрілював позиції бійців 20.01 та вступив в дуель з БМД-2, діяв неграмотно і екіпаж розгубився після того, як отримав чергу з 30 мм пушки. 22 січня ж Т-72Б діяв надзвичайно грамотно та зглагоджено. Через те, що вся батальйонна та бригадна артилерія 25 ОПДБр працювала по запиту НГШ по "Зеніту", вона не могла відкрити вогонь по позиціям 25-ки, котра викликала удар на себе. Як би це не звучало, але пріоритет був розставлений вірно. Якщо ж "Восток" діяв грамотно та продумано на шахті, то атака на Спартак стала повною несподіванкою для них, де вони просто пропустили 4 танка ЗСУ в село, котрі виконали головну задачу – знищили міст і тим самим унеможливили постачання людей та техніки противника цією дорогою до ДАП. Станом на 26 січня ЗСУ все таки звільнили шахту та остаточно закріпилися на "Вовчому мосту". Оцінити дії командування в даній операції для мене значно складніше, ніж це було в боях за 32 БП, але вони мені чимось все таки їх нагадують. Аналогічно і там командування просто намагалося задавити противника кількістю бронетехніки не придумуючи чогось оригінальнішого та не доводячи до кінця задачі, котрі потрібно було виконувати. Не враховувалося також і здатність 93 ОМБр, 81 ОАЕМБр та інших підрозділів виконувати завдання у повному обсязі, а не 2 танками замість 6 чи 3 МТ-ЛБ замість 10. Але це вже інша історія.

Січнева епопея 35

Ситуація на даній ділянці фронту станом на 26 січня.

В ході боїв в період з 18 січня по 10 лютого в боях за "Зеніт", "Вовчий міст", шахту Бутівка та Спартак загинув 41 боєць з 95 ОАЕМБр, 25 ОПДБр, 81 ОАЕМБр, 1 ОТБр, 3 ОТБ, "Дикої качки". В період з 17 по 18 січня було втрачено 5 з 6 танків 2 ОТБ, в період з 20 січня по 10 лютого було втрачено 4 з 8 танків 1 ОТБр ( три з них в період з 22 по 25 січня). В період з 18 по 26 січня було втрачено або потребувало ремонту щонайменше 7-8 БМД з 17. Особовий склад 1 аемр 1 батальйону 95 ОАЕМБр був вибитий в боях як і 9 ПДР 25 ОПДБр. В бою 22 січня поранення отримав командир 2 амер, командир розвідувальної роти та командир батальйону 95 ОАЕМБр. В подальших боях отримав поранення і командир розвідувального взводу. Ще три офіцери 95 ОАЕМБр загинули. В 25 ОПДБр командир 7 ПДР отримав бойову трамву, один з офіцерів іншої роти був недієздатним через високу температуру, але все таки підтримував вогнем з АГС-17 наступаючі порядки на "Вовчий міст" 26 січня. В ході даної операції багато десантників проявили себе мужніми та готовими пожертвувати своїм життям бійцями. Для них і написана дана стаття.

Січнева епопея 36

Втрати української армії на даній ділянці фронту в період з 18 січня по 10 лютого.

 

 Дмитро Путята

Источник: https://censor.net.ua/r3038012
Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх