EN|RU|UK
  341  1

 ІНВЕСТИЦІЙНА СВЕРБЛЯЧКА

Виявляється Україна перестала відлякувати інвесторів. Принаймні про це стверджують у Секретаріаті. За їхньою інформацією за підсумками першого кварталу 2006 р. іноземні інвестиції до України склали майже $1 млрд., що за словами в.о. керівника Головної слу

Крім того, за його оцінками, Україна за весь нинішній рік може привернути $4-5 млрд. іноземних інвестицій (прогноз Мінекономіки – $4,5 млрд.). Головними причинами такої стрімкої притоки інвестицій в Секретаріаті вважають співпрацю президента з інвесторами. Ці позитивні тенденції за оптимістичними прогнозами Гайдуцького спостерігатимуться протягом всього року. Але чи не завчасно, особливо враховуючи поки ще існуючу певну інтригу навколо створення коаліційної більшості та розподілу міністерських портфелів, робити такі заяви?

Амбітні завдання щодо збільшення обсягів залучення іноземних інвестицій українська влада проголошувала і раніше. Згадаймо хоча б недавні заяви прем’єра Єханурова на Українському інвестиційному саміті про наміри збільшити іноземні інвестиції вдесятеро протягом наступних п'яти років. Це вже не кажучи про невиправдані очікування довгоочікуваних іноземних інвестицій після повалення режиму попередника Ющенка. Але обіцяного владою так і не сталося – інвестиційний клімат навряд чи покращився і нинішні показники, про які стверджують у Секретаріаті президента більшою мірою тенденції, хоча й позитивні, ніж реальна динаміка у процесі залучення інвестицій.

Експерти стверджують, що про реальний інвестиційний прорив в українську економіку говорити завчасно. Адже зростання прямих іноземних інвестицій, про яке нині звітує держкомстат, «зовсім не свідчить про інвестиційний прорив в Україні», оскільки йдеться не про інвестиції в економіку, а про купівлю конкретних об'єктів. Тож, поки що слід говорити лише про зростання зацікавленості іноземних інвесторів і про зростання вартості українських активів, що є передумовою для реального зростання об'єму інвестицій.

Більше того, те що називається припливом інвестицій є скоріше виправданням урядової політики за латання бюджетних дірок залученими від приватизації коштами. Прямі іноземні інвестиції йдуть до України з 1994 року і їх накопичено більше 16 млрд. дол. З них 7,5 млрд. прийшли в 2005 р., тобто левова частка – «Криворіжсталь» і покупка «Аваля» «Райффайзеном». Тому витрачені мільярди від повторного продажу «Криворіжсталі», витрачені на невідновні видатки навряд чи можна назвати інвестиціями.

Можна також передбачити зменшення так званих прямих іноземних інвестицій, ніж в попередньому році, всупереч оптимізму наших чиновників складуть менше значення, оскільки приватизація великих підприємств, характерна для попереднього року, поки під великим знаком питання.

Валентина Семенюк обнародувала графік продажу акцій холдингів і господарських суспільств на 2006 рік, але питання Укртелекому чи Укрзалізниці там не згадується. До того ж, високий приріст інвестицій у 2005 році був викликаний їх вкладеннями в банківський сектор (майже 40% всього об'єму), темпи якого в цьому році також скоріше всього будуть значно меншими. І стратегічні інвестиції поступатимуть у міру виставляння стратегічних об'єктів на приватизацію. Коли це відбудеться, залежить від складу майбутнього уряду і його приватизаційної політики.

Спекуляції навколо збільшення/зменшення обсягів залучених інвестицій є одним із політичних інструментаріїв. Так було і в передвиборчих кампаніях, і є нині – в процесі формування правлячої коаліції. Інвестиції є однією з найважливіших передумов для зростання економіки, а отже і приводом для звітування влади або критики її з боку опонентів.

Самі ж потенційні інвестори, на відміну від занадто оптимістичних українських чиновників, а також, занадто песимістично налаштованих критиканів оперують більш обґрунтованими аргументами, як то фаза економічного циклу, макроекономічні показники, міжнародні рейтинги країни, стабільність політичного режиму, непорушність «правил гри» на ринку тощо. Саме про це, свого часу казав і прем’єр Єхануров, обіцяючи інвесторам значне зменшення частини держвласності в економіці, гарантування прав власності, припинення реприватизаційних процесів, ухвалення ряду законів і нормативних актів з питань регламентації роботи і організації бізнесу, підвищення рівня прозорості діяльності акціонерних товариств. Крім того, влада декларувала наміри оптимізувати податкову систему, з подальшим впровадженням мораторію на внесення змін в податкове законодавство строком до 5 років, а також створення надійної і прозорої системи реєстрації права власності і впорядкування операцій на ринку землі. Все начебто правильно, але говорити про реалізацію запланованого, а відтак і про кардинальні зміни інвестиційного клімату явно зарано. Все це залежатиме від роботи нового складу уряду. Але як швидко і якими способами ці інвестиції залучатимуться, можна лише здогадуватися.

Українська економіка відчуває потребу в інвестиціях, в першу чергу в галузях, орієнтованих на споживчий попит, які мають значний потенціал зростання. Також гостру потребу у інвестиційних вливаннях відчувають традиційні, зокрема експортоорієнтровані виробництва, які мають дуже зношене устаткування, що приводить до втрати конкурентоспроможності. Через негативне торгівельне сальдо та бюджетні проблеми інвестиції є чи не єдиним порятунком для вітчизняних зовсім «зношених» основних фондів, що оновлювалися ще за радянських часів.

За словами П. Гайдуцкого, сьогодні важливо, щоб могутні іноземні інвестиції притягувалися саме в сферу енергозбереження, енергетики, новітніх технологій, екології, розвитку інфраструктури, особливо комунікаційної, в машинобудування і в сферу житлово-комунального господарства. Розуміння цього на сьогоднішній день є не менш важливим питанням, ніж обсяги самих інвестицій. Капіталу до України прийшло й так немало, але його ефективне використання як і раніше під питанням. Крім наявності достатніх об'ємів інвестицій, необхідно мати чіткий план їх реалізації для отримання певних ринкових переваг для найбільш перспективних секторів української економіки. Крім того, бажано, щоб ці плани реалізовувалися б чистими на руку людьми відкрито і під жорстким контролем з боку громадськості. А це, знову ж таки, питання, яке проясниться після формування коаліції та розподілу міністерських портфелів.

Позитивні тенденції щодо залучення інвестицій не є звершеним фактом, але найближчим часом усе може бути. І підстави для оптимізму є. Істотної притоки іноземних інвестицій в економіку України можна очікувати й у цьому році, але не раніше появи повної ясності щодо шляхів подальшого розвитку країни після парламентських виборів. Цьому сприятиме й вступ України до ВТО і, як наслідок, вихід українських компаній на світові ринки запозичень з IPO.

Структура залучення інвестицій по країнах поки що істотно не покращала. З 160 країн світу основними країнами-інвесторами України є Кіпр, Німеччина, США, Великобританія, Голландія, Росія тощо. «Те, що у нас продовжують збільшуватися інвестиції з Кіпру, говорить про те, що іноземні інвестиції – це повернення українських інвестицій, які шукають або шукали відповідного захисту, тобто шукали статусу іноземних інвестицій. Така практика має місце в багатьох країнах Європи», – заявив П.Гайдуцкий. Але це свідчить і про те, що найбільші «вітчизняні буржуї» вже навчилися захищати власне, зароблене непосильною працею у буремні «прихватизаційні» часи.

Інколи наші можновладці видають бажане за дійсне, як нині, в питанні залучення інвестицій. Тож слід скоріше орієнтуватися на знаки, які нам подають самі інвестори. Так, за словами директора ЄБРР в Україні Камена Захарієва, інвестиції Європейського банку реконструкції і розвитку в Україні в 2006 році можуть скласти більше 550 млн. євро. За підсумками минулого року Україна вийшла на друге місце (після Росії) за об'ємом інвестицій ЄБРР. За його словами, в поточному році ЄБРР має намір відкрити кредитну лінію на 100 млн. дол. для українських банків, які кредитуватимуть проекти у сфері енергозбереження.

Інші міжнародні фінансові організації, такі як Міжнародна фінансова корпорація (IFC, входить до групи Всесвітнього банку) також потроху на свій страх і ризик йдуть в Україну. У 2005 фінансовому році інвестиції корпорації до України виросли майже в чотири рази і наблизилися до $255 мільйонів. Таке стрімке зростання в IFC пояснюють перетвореннями в українській економіці і появою стимулів для нових реформ. Можливо і Світовий банк перегляне свою позицію щодо фінансування програм по боротьбі з ВІЛ/СНІД та туберкульозом, освітнім програмам, якщо, звичайно… ми навчимося витрачати кошти саме за цільовим призначенням. Тоді можливо «позитивні тенденції» перетворяться на реальні інвестиції, а новий уряд, що керуватиме країною, створить саме умови для інвесторів, а не для зручного перерозподілу фінансових потоків на власний розсуд.

Источник: Олександр ЛЕВЧЕНКО
    Комментировать
    Сортировать:
    в виде дерева
    по дате
    по имени пользователя
    по рейтингу
     
     
     
     
     
     вверх