EN|RU|UK
  455  1

 ДМИТРО ФІРТАШ: Я ПОЧУВАЮСЬ ТАК, НІБИ ВТРАЧАЮ ЦНОТУ

Як пишуть автори статті про таємничого українського мільярдера, Дмитро Фірташ ніколи не давав інтерв'ю, його ніколи публічно не фотографували, і до цього тижня він відмовлявся визнати, що є співвласником РосУкрЕнерго, таємничої компанії, яка контролює пос

Як стверджує часопис, у четвер він навіть почав роздумувати над тим, аби акції його компанії з'явились на Лондонській фондовій біржі.

Зареєстрована у Швейцарії компанія РосУкрЕнерго, якою володіють російський Газпром та два українські бізнесмени, на початку цього року стала головним бенефіціаром після розв'язання газової суперечки між Україною та Росією.

Цього тижня російська газета "Известия" назвала двох українських власників компанії - пана Фірташа та його молодшого партнера, Івана Фурсина.

У четвер в інтерв'ю Financial Times пан Фірташ сказав, що його компанія можливо перереєструється як акціонерне товариство і виставить акції на Лондонській фондовій біржі, аби збільштити капітовкладення для великих інвестицій у газовій галузі.

40-річний пан Фірташ сказав, що його компанія і надалі співпрацюватиме з російським Газпромом, який намагається розширити сфери впливу на захід.

Financial Times далі пише, що пан Фірташ цього тижня підтвердив, що він є головним партнером Газпрому в РосУкрЕнерго, і що він є власником 90 відсотків контрольного пакету акцій фірми Центрагаз Холдінг - компанії, яка володіє 50 відсотками акцій РосУкрЕнерго.

Газета пише, що 10 відсотків належать українському банкіру, панові Фурсину.

Пан Фірташ сказав, що РосУкрЕнерго не є паразитичним посередником, який запровадив здирницькі ціни на постачання туркменського та російського газу до України та Європи.

Він додав, що зареєстрована у Швейцарії компанія є "додатком" до Газпрому, який запрпонував вигідні умови для розв'язання проблем з постачанням газу до України та Європейського Союзу.

Він сказав, що твердження, що РосУкрЕнерго є "посередником" між Газпромом та українським Нафтогазом є невірними.

Пан Фірташ сказав, що повна вартість газу, який постачатиме РосУкрЕнерго, згідно з угодою , підписаною Нафтогазом та Газпромом, становить понад 50 мільярдів доларів на п'ять років.

В інтерв'ю Financial Times пан Фірташ заперечив твердження, що він нібито пов'язаний з Семеном Могилевичем, російським кримінальним авторитетом, якого розшукує ФБР.

Пан Фірташ сказав: "Я зустрічався з Могилевичем кілька разів. Але він ніколи не був моїм партнером і в мене не було жодних справ із ним."

Я почуваюсь так, ніби втрачаю цноту

Як стверджують автори, перед початком свого першого інтерв'ю пан Фірташ виглядав схвильованим. Він сказав: "Я почуваюсь так, ніби втрачаю цноту".

Але, як стверджують журналісти, не було жодного хвилювання в розмові про його бізнесові інтереси, а також коли він заперечував будь-які зв'язки з паном Могилевичем.

Репортер Financial Times зустрівся з паном Фірташем у невеликому офісі в одній з найфешенебільніших дільниць західного Лондона - Найтсбріджі. Часопис пише, що розмова відбувалась в оточенні банкірів та його помічників, які за дві з половиною години не промовили жодного слова.

Сьогодні, пише часопис, Дмитро Фірташ розповідає свою історію життя.

Перед початком Пан Фірташ зазначив, що ця таємничість була необхідною, оскільки, на жаль, в таких країнах як Росія та Україна, є неприйнятним той факт, що деякі люди є багатими.

Пан Фірташ народився у селі Богданівка, що на заході України. Його батько працював водієм, а мати була службовцем. Деякий час він навчався на машиніста потягу, потім відслужив два роки у радянській армії.

Після повернення зі служби у 1986 році він не зміг поступити до вищого учбового закладу, а тому переїхав до Чернівців, де одружився і працював пожежником.

Але після того, як йому не виплачували вчасно зарплатню, а радянська система поступово занепадала, він вирішив не коритись долі і взяти все в свої руки. Він сказав, що країна була в хаотичному стані і він вирішив діяти.

Часопис пише, що він почав торгувати м'ясом, маслом, а потім автомобілями. До 1990 року він вже заробив 100 тисяч доларів - порядну суму на радянські мірки - і переїхав до Москви. Але молодому українцеві було важко конкурувати на московському ринку.

У 1993 році він перконав своїх компаньйонів підтримати його в постачанні м'яса в кредит до Туркменістану. Коли покупець, державна компанія, не зміг заплатити, пан Фірташ сам поїхав до Туркменістану, аби повернути 3-мільйонний борг.

Уряд не мав грошей, але міністр економіки запропонував заплатити газом. Міністр познайомив пана Фірташа з газовим дилером Ігорем Бакаєм, який купував газ для України. "Він сказав, що може купити увесь мій газ" - сказав пан Фірташ.

Ця угода стала початком його газової кар'єри. Він імпортував харчі до Туркменістану, а натомість отримував газ, який потім за готівку продавав Україні. "Все розвивалось дуже швидкими темпами" сказав пан Фірташ, який більшу частину 1990-х прожив в Ашхабаді.

Газові суперечки

Але не все було легко. Він опинився у центрі газових суперечок в Україні, де пан Бакай відстоював свою частку ринку з суперниками, серед яких були тодішній прем'єр-міністр Павло Лазаренко та пов'язана з ним Юлія Тимошенко.

Наприкінці 1990-х з'явився ще один газовий дилер Ітера під керівництвом Ігоря Макарова, який і домінував у постачанні газу на той час. Дмитро Фірташ сказав, що у 2000 році пан Макаров запропонував йому співпрацювати, аби бути монополістами у цьому бізнесі "товари в обмін на газ". Пан Фірташ погодився і працював через компанію Хайрок Холдінгс.

Але ринок ставав все більш непередбачуваним, а туркменський уряд вимагав, аби за газ платили готівкою та товарами. За такої напруженої ситуації Дмитро Фірташ та Ігор Макаров перестали бути партнерами, хоча сам пан Фірташ продовжував щільно працювати з Ашхабадом.

Після приходу до влади в Росії Владіміра Путіна і після заміни керівництва Газпрому, яке намагалось керувати транзитом центрально-азійського газу, пан Фірташ створив нову компанію Еурал Транс Газ, куди на керівну посаду запросив колишнього голову найбільшої британської газової компанії Брітіш Гез Седріка Брауна.

У 2004 році Газпром хотів розширити свою сферу впливу, і таким чином було створено РосУкрЕнерго, яка почала функціонувати у 2005 році, і в 2006му було підписано угоду з Україною.

Пан Фірташ сказав, що досяг такого успіху за допомогою контактів у Туркменістані, знання газового бізнесу та важкої праці. "Я працюю 24 години на добу. Жодних вихідних. Ніхто не знає цей бізнес так, як знаю його я."

Пан Фірташ наполягає, що працював самотужки, за виняком партнерства з паном Макаровим, і що в нього ніколи не було жодних зв'язків з Семеном Могилевичем.

Минулим Дмитра Фірташа зацікавився австрійський Райфайзен Банк, який зберігає частку акцій РосУкрЕнерго для українських власників.

Чільний працівник Райфайзен Вольфганг Пучек сказав: "Було три запитання, на які ми намагались знайти відповіді. Перше, чи є у клієнта зв'язки з організованою злочинністю. Друге, чи є у клієнта зв'язки з відомим злочинцями. Відповідь на ці два запитання - "ні".

Третє питання - це, чи були у клієнта зв'язки зі злочинцями в минулому. У процесі з'явились деякі деталі, але їх пояснили, і тому наразі в нас жодних претензій немає.

Пан Фірташ усвідомлює, що на нього чекають нові випробування перед тим, як акції його компанії опиняться на Лондонській фондовій біржі, але він до них готовий. "Мені немає чого приховувати" - каже він, кінець цитати.

Источник: ВВС, УП
    Комментировать
    Сортировать:
    в виде дерева
    по дате
    по имени пользователя
    по рейтингу
     
     
     
     
     
     вверх