EN|RU|UK
  329  1

 РОЗШУКУЄТЬСЯ НОВИЙ ПОСЕРЕДНИК

УП

"Газпром" оголосив тендер на створення нової схеми поставок середньоазіського газу в Європу. Оголошення про комерційний конкурс було надруковано, як і належить такого роду інформації, у відомчій газеті "Газпрому" – російських "Из

Росукренерго – це просто

Матеріал під інтригуючою назвою "Кто владеет украинским газом" за своєю структурою схожий мало схожий на рутинний продукт роботи журналістів. Тут явно попрацював розум із інших сфер.

Перше, що впадає у око – це та легкість, з якою, як стверджує видання, було знайдено інформацію про засновників РУЕ. Мовляв, варто було покопатися в Інтернеті та попитати у "зацікавлених компаній", як все стало ясно: 90 – у Фірташа, 10 – у Фурсіна.

Залишається лише впасти навколішки перед святою скромністю журналістів "Известий", які й не думають показувати себе героями-дослідниками. Адже сотні їх колег по всьому світу не могли найти цю інформацію, а ї це вдалось...

Конкуренти з опозиційної "Нової газети" ніби-то "розкопали" справжню структуру акціонерів РУЕ, але так і не дійшли до найважливішого – прізвищ. Більше того, Мінюст США почав власне розслідування, але де там американським слідчим змагатися з газпромівськими виданнями...

Отже, перше піар-послання цієї статті – це рутинність, "звичайність" того факту, що за РУЕ стоять два українські бізнесмени. На що має вказувати легкість здобуття "Известиями" цієї інформації.

Журналісти "Известий" не пояснюють, власне 90 та 10 відсотків чого належить Фірташу та Фурсіну. З тексту цього не зрозуміло, яка саме компанія мається на увазі – можна лише здогадуватися. Мабуть, в редакції поспішали.

Це питання прояснив "злив" інформації на форумі одного з російських сайтів. Там розміщено документ, який ніби-то є сторінкою з офіційного звіту аудиторської компанії PricewaterhouseCoopers. В цьому документі вказано, хто саме є власниками компанії Centragas Holdings AG, яка володіє 50% РУЕ.

І стаття в "Известиях", і повідомлення на форумі вийшли майже одночасно, з різницею у декілька годин.

Росукренерго – це надійно, але кримінально

Другий піар-месідж статті: Росукренерго – надійний, і при цьому безальтернативний діловий партнер. Це "ясно" журналісту "Известий", про що він повідомляє читачам. Можливо, ці слова адресовано не тільки російським обивателям, але і європейським споживачам газу.

Мовляв, пам'ятайте, якщо кляті американці вам голосно скажуть, що акціонером РУЕ виявися сам диявол – не треба панікувати, це не вплине на стабільність поставок голубого палива з Сибіру.

Третя і мабуть найголовніша теза, яку активно пропонує читачам автор статті – що всі можливі питання щодо репутації власників РУЕ слід адресувати українській стороні. Власне, цьому присвячена ледь не половина публікації.

По-перше, як пише автор "Известий", аудиторський звіт PricewaterhouseCoopers з даними про акціонерів Фірташа та Фурсіна не є секретним, і видавався зацікавленим компаніям. Тобто НАК "Нафтогаз України", який апріорі є зацікавленою компанією, мав би отримати цей звіт.

По-друге, розписані етапи нелегкої біографії Фірташа, його тісні зв'язки з Семеном Могилевичем, якого розшукує ФБР, та Віктором Ющенко.

РУЕ більше не треба?

Що ж означає цей відвертий "злив" акціонерів РУЕ?

Скоріш за все, росіян налякала активність американців. Доречі, США в статті у статті приділено почесних три перших абзаци, де про їх дії говориться у досить недоброзичливому тоні – мовляв, і чого вони носа пхають у не свої справи, невже своїх проблем замало?

"Газпром" вирішив випередити американців, і перший "засвітити" інформацію про акціонерів РУЕ – з метою, щоб ця інформація не стала пропагандистською зброєю в руках США, спрямованою проти Росії.

Адже Росія зараз готується до головування на зустрічі глав держав "великої вісімки", де буде обговорюватися тема енергетичної безпеки. І аргумент про те, що росіяни ведуть справи з бізнесменами, які пов'язані з міжнародним криміналітетом, може стати фатальним для тих ініціатив, які Росія буде намагатись просувати серед найвпливовіших країн світу.

РУЕ – те слабке місце, за яке намагаються вхопитися американці, щоб зменшити вплив Російської Федерації на міжнародній арені.

Про серйозність загрози та своєчасність дій "Газпрому" свідчить той факт, що "Райфазенбанк" нещодавно заявив про наміри вийти з гри. Австрійці довгий час давали свій бренд в оренду реальним власникам неросійської частини РУЕ, щоб ті могли приховувати себе за респектабельним ім'ям.

Проте, мабуть австрійці порахували, що за умов тиску з боку американців їм подальше співробітництво з власниками РУЕ принесе більше проблем, ніж прибутків, і заявили, що незабаром розкриють реальних власників швейцарського газотерйдера.

При цьому випереджаюча ініціатива "Газпрому" по розкриттю реальних акціонерів РУЕ дала йому можливість зробити потрібні акценти, перевівши стрілки на українську владу взагалі та Ющенка персонально.

Мабуть, стратегам геополітичної війни в Кремлі можна бути задоволеними собою – вони вибили грунт з-під ніг США, і зробили винуватим Ющенко, улюбленця Штатів.

Таким чином, росіяни застрахували себе від інформаційної атаки з боку США. В той же час зрозуміло, що РУЕ може і не протриматися довго під тиском з боку Штатів.

Тому зараз перед росіянами та українцями, які керують газовою сферою, стоїть руба питання про те, яким чином перебудувати свої бізнес-схеми, якщо стара система домовленостей впаде під натиском компромату з подачі США. Другими словами, потрібна якась EuralTransGas-3 ( версією 2 була сама РУЕ), щоб дати можливість заробити всім.

Український постскриптум

Не піддаючи сумніву штучний характер вищезгаданих "викидів" інформації, слід все-таки поставити питання перед українською владою.

Адже якщо звіт PricewaterhouseCoopers – справжній, то тоді про акціонерів РУЕ має знати податкова, куди українські бізнесмени мають повідомляти про своє майно, в тому числі і про акції, які знаходяться у їх власності.

Якщо звіт PricewaterhouseCoopers був доступний, то чому НАК "Нафтогаз України" стверджував, що йому невідомі власники РУЕ?

Чи взагалі, НАК просив у представників РУЕ надати йому аудиторський звіт по їх компанії, як це прийнято у міжнародній практиці перед підписанням важливих угод?

Зрозуміло, що навіть якщо Фірташ та Фурсін є опосередкованими співвласниками РУЕ, вони навряд чи діють самостійно. Без потужних зв'язків у Москві та Києві стати ключовою ланкою у поставках газу з Азії у Європу неможливо.

І якщо появу РУЕ як оператора транзиту туркменського газу іще можна списати на стару владу, то звідки з'явилась ця компанія в тристоронніх домовленостях 4-го січня, за чиєю ініціативою – відповідь на це питання і означатиме, хто є реальним акціонером РУЕ.

Источник: https://censor.net.ua/r2860
Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх