EN|RU|UK
  352  1

 ЮРІЙ ЛУЦЕНКО: Я МАЙЖЕ СТАВ МІЛІЦІОНЕРОМ

УМ

Міністр внутрішніх справ — про моральні цінності, важку роботу і стимули міліції, про те, як він допомагав «Беркуту» патрулювати Київ і притягує до криміналу донецьких банкірів.


Первую часть интервью читайте здесь

«Бути генералом — красиво, достойно i дуже правильно»

— Юрію Віталійовичу, на момент вашого приходу в МВС, на Богомольця, 10 та й в облуправліннях зберігалася до непристойного велика кількість генералів. Ви почали скорочувати їх кількість. А якою є «лампасна» ситуація через рік? Я це питаю, бо вже на День незалежності генералітету в міліції знову побільшало. Потім був День міліції...

— Генералів поменшало з першого дня. Коли я прийшов, їх було 150, потім, за моїм поданням, Президент видав указ, яким скоротив теоритичну кількість генералів МВС до 77. Це теоритична кількість. Бо довгий час генералів у нас було близько сорока. Зараз їх чисельність трохи збільшилася, бо це почесне звання отримали чимало нових керівників облуправлінь міліції. Можу сказати дві речі стосовно цього. Перше: жодні генеральські погони не були куплені. Друге: всі, хто ці погони отримав — їх заслужив. Полковниками ще лишаються деякі керівники обласних управлінь, бо вони або прийшли на ці посади пізніше, або їх досягнення у порівнянні з більш успішними сусідами скромніші. Тому в них є великий стимул. Я впевнений, що наступного Дня незалежності всі начальники облуправлінь будуть генералами. Це красиво, достойно i, між іншим, дуже правильно, але є один принцип: генерал міліції в області має бути один. Я казав це з самого початку i цього принципу дотримуюсь до сьогодні. Розпорошувати генералів, на відміну від попередників, я не збираюся, їх i так у нас достатньо.

— Але ж не всі заступники міністра є генералами. Наприклад, пані Порєчкіна...

— Лідія Порєчкіна є людиною, яка вище генералів, вона ними керує (сміється).

— «Лейтенантом прийшов — лейтенантом піду» — це ваш вислів одразу після призначення рік тому. За цей час не стали бува майором?

— Я був старшим лейтенантом запасу, ним i залишаюся. У даному випадку всі знають, що я є цивільний міністр, проте за цей час я: а) став міністром i б) уже майже став міліціонером.

— Що це значить?

— Стати міліціонером — це не тільки освіта i кваліфікація, це i стан душі, i певні відповідні реакції на інформацію на оточення. Коли кожен день дізнаєшся про скоєні вбивства, згвалтування, шахрайства, відбувається певна зміна світосприйняття. У тому числі в мене. Не скажу, що міліція мене дуже сильно змінила, але я маю достатній обсяг інформації, щоб стати іншою людиною. Від щоденної кримінальної хроніки трошки змінюється характер. Але я, як i раніше, рятуюся гумором, анекдотами i бажанням дивитися на світ з оптимізмом. Це те, що в мене залишилося. Але інформації стало набагато більше i я став дещо іншим за цей рік, сподіваюсь, що дещо іншою стала й міліція. Мені здається, не тільки вона мене перекувала, але i я її дещо змінив. Громадянам вирiшувати в гіршу чи кращу сторону, але мене дуже втішає, коли у моїх щоденних паперах — сорок сантиметрів у висоту, є 3—4 листи з подякою. Наприклад: «Дякуємо, що у місті N тепер можна спокійно ходити вночі. З'явився патруль». Або подяка від грабіжника, який, втікаючи, потрапив в ополонку. Міліціонер кинувся за ним у крижану воду i врятував. Той поцілував ноги i здався (сміється). Прикладів, коли міліціонери проявляють людяність, чимало. I такі слова подяки на адресу міліції мені надзвичайно приємні. Тоді заряджаєшся бажанням ще краще працювати. Буває i навпаки.

«Поїхав у «Беркут», сів з ними в машину, i патрулював місто кілька годин»

— Роботу підлеглих оцінюєте лише за подяками від населення?

— Звісно, ні. Нещодавно прийняли нові рішення про оцінку діяльності облуправлінь i взагалі служб. Якщо раніше враховували базові показники діяльності міліції (розкриття вбивств, кількість тяжких злочинів тощо), то тепер буде ще один показник — ставлення громадськості до роботи міліції через соцопитування. Бо не можна гнатися за «цифір'ю» i не можна тільки любим бути для населення. Комбінація цих показників i буде визначати, чи на своєму місці той чи інший начальник облуправління. Вже за перший квартал підіб'ємо підсумки саме за даними цих двох інтегральних показників.

А взагалі, я дуже часто буваю в областях, спілкуюся з працівниками міліції. Бо одне бачити фільми про міліцію чи читати в романах, а от заїхати до них i побачити в яких умовах все це відбувається... Наприклад, тижнів зо два тому поїхав у столичний «Беркут», сів у машину патруля i поїздив з ними кілька годин. Це треба бачити! Люди, які отримують близько тисячі гривень зарплати, мешкають там же на території «Беркуту» в гуртожитку, інколи до восьми бійців в одній кімнаті! Щоправда, ми вже півмільйона вклали в ремонт, щоб у них були людські побутові умови, а не та казарма, з якої їх наймав антинародний режим на розправу над демонстрантами. I от ми їдемо в патрульній машині. Ідуть виклики: знайдено труп, виїжджаємо туди, з'ясовується що людина померла від інфаркту, зафіксували факт смерті. Аж тут пограбування магазину, за ним — п'яна бійка у під'їзді... Кожну хвилину йде повідомлення. Ці хлопці несуть службу 12 годин. Чому? Адже їхня зарплата не адекватна цій роботі. Тому їх за це треба поважати. I я поважаю цих людей.

Судіть самі, хіба можна не поважати, наприклад, працівника міліції — жінку з Департаменту боротьби з незаконною торгівлею людьми у Дніпродзержинську, яка зафіксувала банду із цивільних i працівників міліції, які продавали неповнолітніх дітей у Москву в сексуальне рабство, на порносайти. Я її поважаю, бо її робота повернула майже десятеро дітей додому. Або що можна сказати про кримських міліціонерів, які через 10 років відкривають у штольнях трупи, скинуті туди з часів безміру банди «Сейлема» та банди «Башмаків»? А хлопці трупи дістають, проводять експертизи, знаходять винних бандюків i арештовують, а в їхніх схронах знаходяться автомати, гранатомети, пластид тощо. Теж саме робить донецька міліція — трупи знаходять у колодязях, покинутих шахтах. Або запорізька міліція. Нинішній її керівник не вилазив iз групою з полів, шукаючи пологівського маніяка, i таки взяли його! Скільки життів i честі врятували. Десятки років цю справу не могли розкрити, а на совісті маніяка понад 50 злочинів...

Можна багато про це говорити. Просто я бачу, що вони роблять i якою ціною. Хоча знаю i про інше, як викликаються п'ять бомжів, як їх починають бити, i хто перший зізнався, той i винний у крадіжці. I, мабуть, усім уже відома закривавлена битка, яка висіла в кабінеті слідчих одного з міст Київщини. Я звільнив усіх, хто був у цьому кабінеті, навіть присутніх. Бо це повна дискредитація. Але міліція потроху очищується. Більше 600 чоловік ми віддали під кримінальну відповідальність прокуратурі, «взятих» силами внутрішньої безпеки МВС.

— Отже, по відношенню до міліції відчуваєте суперечливі почуття?

— Я тут не можу сказати, чи я люблю міліцію, чи я її ненавиджу, нема такого поняття. Я намагаюсь бути справедливим, а це дуже важко. Бо в кожному випадку є, як правило, чотири сторони медалі, навіть не дві. Але стати справедливим i захистити міліціонера, який виконує страшенно важливу для держави функцію, у страшенно важких умовах, ціною просто сили волі, — це дуже важливо. I дуже важливо не прикрити заслуженого міліціонера, якщо він поліз на нечесну дорогу. I це найважче. Але бути справедливим — це вміти рішуче карати тих, кого ще вчора вважав професійним працівником, або, навпаки, відзначати тих, хто вміє не вип'ячувати своє геройство, а важко працювати. До того ж, скажу, що міліція одна з дуже небагатьох державних інституцій, яка може забезпечити дотримання правопорядку в усій державі одночасно. От зараз ідуть вибори, уявіть собі на секунду, що на вході до дільниці немає двох працівників міліції. Навіть у сьогоднішніх демократичних умовах. I хто, окрім міліції, може забезпечити там правопорядок? Ну а, зрештою, кожен каже гарні слова про свою службу, вам видніше.

«Як міліція голосуватиме, я не питав»

— До речі, про правопорядок під час волевиявлення громадян у день виборів. Президент доручив силовим структурам забезпечити його. Чи готові?

— Звичайно, міліція до цього готова, але тут є декілька проблем. Перша: у новому законі про вибори не допускається присутність міліції у місці для голосування. I це може зашкодити виборчому процесу. Проте міліції не забороняється перебувати на виборчій дільниці. Ми не можемо бути там, де стоять виборчі скриньки, але там, де будуть підбивати підсумки, наші працівники обов'язково забезпечать порядок. Гарантую, що міліція буде працювать професійно i неупереджено. Чи це буде в Луганську, чи це буде в Закарпатті, чи це буде в Херсоні, чи це буде в Сумах. Друга проблема пов'язана з особовим складом — на 60 тисяч працівників міліції, які будуть охороняти дільниці, треба стільки ж відкріпних. Але ж ви знаєте, що лише окружна комісія приймає рішення, де виборець має використати відкріпний. Тому зараз ми готуємо подання до ЦВК, аби дозволили нашим працівникам голосувати автоматично за наданими списками. Тобто там, де вони будуть охороняти дільниці. Звичайно, один раз. Підкреслюю, по одному відкріпному, i ніякий керівник не буде в них збирати бюлетені i вкидати пачками.

— Голосуватимуть часом не за Соцпартію?

— Ну цього я не знаю. Я в них не питав. Ви знаєте, в міліції є різні думки про міністра, я їх знаю. Знаю, як вони мінялися. Коли мене призначали, спочатку був великий подив i переляк, потім момент скепсису, потім інше. Далі не казатиму, запитайте в міліціонерів. Принаймні я знаю, що на День міліції я відчув, що особовий склад набагато більше довіряє міністру, ніж це було на початку. Мені здається, що особливо після моєї заяви я залишаюся з ними, не дивлячись на те, що в мене немає гарантії продовження міністерських повноважень, коли вони побачили, що я не прикриваюся депутатським мандатом, більшість сприйняла, як знак поваги до них i як бажання працювати, а не піаритися. Можливо, це була не остання, але дуже серйозна крапля, яка переважила шальки терезів на користь корпоративного взаєморозуміння, але це не означає що в них немає різних політичних вподобань, не сумніваюся що є працівники, які будуть голосувати за інші партії. Ну от дивіться, від блоку Вітренко балотується охоронець пана Курочкіна. Він діючий працівник міліції, Державна служба охорони, охороняв Курочкіна, тепер у блоку Вітренко, очевидно, що буде за неї голосувати. Я так підозрюю. Це його право. Є працівники міліції, які балотуються від «Нашої України», наприклад, начальники столичної та Чернівецької обласної міліції. Серйозно виступає з ініціативою балотуватися у блоці «За Крим!» начальник Кримського управління міліції. Правда, я поки що не знаю, що воно таке. Але це його право. Тому ніякої одностайності не буде, а жодну агітацію ніхто не допустить.

«Міліція дарма хліб не їсть»

— У минулому році зарплати міліціонерів трохи збільшилися. Однак ви ще не задоволені матеріальним забезпеченням. Хоча відомо, що міліціонер — це та фігура українського суспільства, яка може взяти сама те, чого їй не дає держава. Чи потовстішають гаманці міліції в цьому році?

— Уже почали товстішати, з 1 січня нового року. Як i передбачалося бюджетом: на 20—30 відсотків. Різницю відчують уже в перших числах лютого, коли підуть до каси. Може, не все вдається, але я пам'ятаю, що коли прийшов у МВС, то патруль у столиці отримував за перший рік служби 350 гривень! Розумієте, що це означало, людей штовхали на пряму корупцію! Тепер, на кінець грудня, вони вже отримали 650, а на кінець січня — 850—900 грн. Ще не бачив платіжок, знаю це теоритично. Завдяки чому це стало можливим? Бо міліція, разом із колегами з інших правоохоронних i фіскальних органів, спрацювала, i збільшила бюджет держави на 60 відсотків щодо часів Януковича. Відповідно, держава має можливість підняти зарплату міліції. Далі будуть нові підвищення. Бо ми чітко усвідомили: якщо будемо наповнювати бюджет, буде збільшуватися зарплата міліціонера, а відповідно, його сімейний тил буде міцнішим. Я прекрасно розумію, що людина, яка служить років сім i отримує 1200—1500 гривень, залежно від посади, — це дуже мало за ту роботу, яку вона виконує в таких умовах. I кандидат у міліціонери має оцінити, чи готовий він до такої служби, i тільки до такої, i більш ніяких доходів у нього не буде. Якщо готовий, хай іде, служить i точно стане генералом. Але якщо не готовий, вибачте, рано чи пізно за ним прийде Департамент внутрішньої безпеки.

— Якщо можна, конкретніше, як вдалося збільшити бюджет?

— Перше. Міліція дарма хліб не їсть. Про це свідчать наші досягнення на фронті боротьби з економічною злочинністю. Наприклад, перевірка надровикористання показала зловживання на мільярд гривень, у результаті цього було знайдено десятки незаконних свердловин газу, нафти, кар'єрів щебню, мінеральних джерел тощо. 311 мільйонів повернуто назад. По ПДВ — відповідно мільярд незаконних нарахувань, 569 мільйонів повернуто. Перевірка землекористування виявила зловживання на 3,5 мільярда (i це колосальна сума), з яких забезпечено відшкодування на 2,5 мільярда. Перевірка такого цікавого ринку, як алкоголь, виявила невеликі зловживання на спиртзаводах — усього на 100 мільйонів. Але ретельна увага до керівництва спиртзаводів забезпечила збільшення сплати акцизів за легально випущену горілку на суму 360 мільйонів.

Із маленьких поточних речей: за дорученням Прем'єр-міністра ми розібралися із видачею ліцензій знаменитого Злочевського — один із колишнiх керівників Міністерства природних ресурсів. Коли народ стояв на Майдані, вони в грудні місяці 2004-го видали 350 незаконних дозволів на родовища. Напрацьовані матеріали ми передали до прокуратури i сподіваємося, що днями вона порушить кримінальну справу на шість родовищ, які забрали в державного підприємства «Надра України» i передали приватним структурам. Загальні збитки держави — 220 мільйонів. Це маленький епізод. На жаль, ще не всі злочини попередньої влади розслідувані, але навіть за тими, що ми знаємо, — це 22 мільярди! Кожен може зрозуміти, чи дійсно це був антинародний режим, про який казали на Майдані, чи ні.

— Нещодавно МВС провело виїзну колегію у Львові, які результати?

— На колегії підбили підсумки року, визначили досягнення і недоліки. Всі пріоритети минулого року є актуальними й у 2006 році, але є три головні напрями: по-перше, це реформа міліції громадської безпеки (ДАІ, патруль, дільничі інспектори) з точки зору законодавчого забезпечення, бо організаційно i фінансово ми це вже пройшли. Друге. Боротьба із кримінальною корупцією, хабарництвом, службовими злочинами. Тобто антикорупційні двомісячники i тримісячники не припиняються. I третє. Боротьба із фінансовими махінаціями, перш за все, в банківських установах.

— Це щось новеньке для МВС...

— Звичайно, це проблема податкової міліції, але враховуючи, що Президент неодноразово заявляв про необхідність передати її до МВС, ми вирішили напрацювати досвід у цьому напрямі. Підготуватися. Найбільшим поштовхом до цього була перевірка УБОЗом трьох донецьких банків, які з 2004 по 2005 рік на вкрадені або загублені паспорти громадян прибалтійських республік «перекачали» за кордон 1 млрд. 600 млн. доларів США. Якщо помножити на п'ять — це бюджет області. При цьому фінансовий моніторинг, який мав повідомляти правоохоронцям про підозрілі операції більш ніж на 8 тисяч гривень, жодного разу нас не попередив! Назви банків — оперативна інформація, як i прізвища махінаторів. На паспорти перераховували, подивіться (демонструє списки рахунків i сум. — Ред.) — 130 млн. доларів, 110, 270, 214, 112.... I так далі. Це просто катастрофа! Звичайно, це банальна «обналічка», люди просто відмивали кошти, щоб отримати готівкою за кордоном. Але уявити собі, що все це можливо i далі, я не можу, тому маємо третій пріоритет МВС. I «всім миром» будемо боротися. Сподіваюсь, що після цього бюджет виросте не на 60%, а набагато більше.

— Останнє запитання більш особисте. Радитесь із родиною (дітьми, дружиною, тещею) про якісь робочі справи?

— Одному сину — шість, другому — шістнадцять, з ними ще немає чого радитися. А з дружиною... Скажу так, не раджусь, хіба що інколи можу поскаржитися на важкий день чи випадок. Теща... Слава Богу, у нас санітарна відстань для любові — 400 кілометрів. Тому бачуся рідко, а міліцейські теми з нею взагалі не обговорюємо. Мало того, вона мені зробила догану на Новий рік, за те що начальник обласної міліції, хоча i раз на рік, але заїхав поздоровити з Новим роком. Каже: «Що це таке, він служить чи вітає?» Так що теща в мене вихована дуже правильно.

Источник: https://censor.net.ua/r2524
Источник: Україна Молода
Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх