EN|RU|UK
  663  5

 ПОДАРУНКИ ВІД „ЗАЙЧИКА”: ПОПЛАВСЬКИЙ ВИБИВ З БЮДЖЕТУ 75 МЛН. НА КЛІПИ, А ЯНУКОВИЧ ЗАРОБЛЯЄ НА ІНВАЛІДАХ

Бюджет Сполучених Штатів Америки – це величезна купа документів з шестидесяти томів, де чітко розписано куди витрачається кожен долар. Аж до кольору й ціни стільців, котрі закупаються для Пентагону. В Україні – це не тільки набір загальних статей, а й вел

Тут вже, хто як постарався. Але приклад, безумовно треба брати зі співаючого ректора Михайло Поплавського, що за сумісництвом працює народним депутатом. Він граючись „вибив” ледь не 75 мільйонів гривень на свій найкультурніший вуз. Говорячи ж простою мовою: це що – собі на нові кліпи? Та це все ж таки дрібниці. А Суркісу не пощастило – в останній момент обрізали 15 мільйонів на фуршети стилізовані під участь у конкурсі на проведення „Євро-2012”.

Зрозуміло, що будь-який бюджет – лобістський. Але, як відзначають в приватних розмовах депутати, бюджет на наступний рік – „найжирніший за всю історію України”. Мабуть, вони мають рацію...

Хоча, народні обранці нічого особливо поганого у цьому, як правило, не бачать. Наприклад, колишній представник Леоніда Кучми в парламенті Олександр ЗАДОРОЖНІЙ говорить: „Специфіка бюджетного процесу така, що за кожним його рядком стоїть окрема особа. І про це забувати не слід. Бо, так чи інакше, кожне міністерство розпоряджається відповідними коштами. А міністерство – це окремі люди”.

„Я наведу приклад з міністерством економіки, - продовжує він. – Подивіться на динаміку його розвитку: в 1999 році розпоряджалося коштами в межах приблизно 17% бюджету. Сьогодні – приблизно 1,2%. Це означає, що роль міністерства фактично знижувалась незалежно від того, яким чином керівники поводили себе в політикумі. Коли я був представником Президента, то чітко розумів вагу кожної особи в загальному процесі, розглянувши ті бюджетні рядки, які закріплені за тим чи іншим міністерством. І тут ніякої таємниці немає. Процес вічний. Це реальність - хто має більше грошей, має більше влади і впливу”.

В минулому році журналісти й політики звертали увагу на особливе виділення коштів на „порошенківську” Вінницьку область і додаткові мільярди на вугільну промисловість, що фактично прирівнювалося до кишені Ахметова. Хто думає, що в цьому році подібних „подарунків” менше, помиляється. Не дарма ж бюджет приймали перед Новим Роком.

Щоправда, депутати говорять про це ну дуже неохоче (і це зрозуміло). Наприклад, „депутат-правдоруб” Олександр ВОЛКОВ взагалі відкидає будь-які факти лобіювання: „Невже ви думаєте, що я настільки дурна людина, що можу сказати, ніби є якісь факти?”. Водночас він пояснює все думами мажоритарників про своїх виборців: „Кожен з цих депутатів вкладає і просить, щоб були враховані кошти на будівництво школи, дороги”.

То, виявляється все просто! Правда, потім виникають ледь не анекдотичні ситуації, коли на округ в управління „Автодору” заплановано виділити 3,8 млн. гривень на дорожні роботи. Замість живих коштів йому висилають каток для асфальтування – гарний такий, японський. А те, що коштує він 2,8 млн. вже нікого не хвилює.

Нестор ШУФРИЧ запевняє, що бюджет-2006 вкрай лобістський: „Сто відсотків, що значна частина коштів піде на вибори в той чи інший спосіб”. Його соратник Ігор ШУРМА робить акцент на наступній схемі: „Ситуація повторюється з року в рік: приймається бюджет і який би він не був досконалий, пізніше вносяться доповнення. Не буде винятком і 2006 рік – вибори принесуть абсолютно новий баланс і розподіл політичних сил. А це означає, що десь в травні буде запропонований законопроект, що вноситиме зміни в бюджет”.

Олег ГАВРИЛЮК ставиться до проблеми спокійніше – лобізм був завжди, каже він і разом з Андрієм ШКІЛЕМ критикує розподіл коштів на регіони. Останній, зокрема, звертає увагу на так звані регіональні програми і зазначає, що цього року була зламана цікава традиція: „Якщо раніше уряд закладав, а бюджетний комітет ліквідовував лобістські схеми, то нині вони йшли на зустрічних курсах”.

Цікаво, що (знову ж таки – в приватних розмовах) депутати відзначають – проштовхнути якусь статтю через бюджетний комітет було складно. Мовляв, інститут поправок у парламенті фактично не працює, тому скільки б їх народні обранці не подавали – все буде так, як вирішить комітет.

Нажаль, потім з’являються (і головне – приймаються!) незрозумілі речі. Так депутат Валерій СУШКЕВИЧ, котрий пересувається на інвалідному візку, поділився спостереженнями, як вночі перед голосуванням з’являються цікаві статті. „Безстидство, яке було зроблено під час останньої бюджетної ночі, я вважаю політичною спекуляцією на інвалідах. За всі роки незалежної України жодного разу не було, щоб в статті, яка називається „Фінансова підтримка громадських організацій інвалідів” видокремлювалась якась одна організація, котрій би і виділялись гроші.

За тиждень до останнього голосування я побачив, що по означеній статті хтось раптом додав 6 мільйонів! А в останню бюджетну ніч з’являється добавка – в тому числі Конфедерації інвалідів України. Тобто, ці 6 млн. хтось запланував, вніс в останню хвилину!”, - переймається депутат. І дійсно – в описаних діях видно руку професіоналів своєї справи... Чия? Враховуючи, що Олексій Журавко (лідер Конфедерації інвалідів) іде на вибори до Верховної Ради під 118 номером по списку Партії Регіонів, можна лише здогадуватись.

Загалом же, система охорони здоров’я – благодатний грунт для різноманітних лобіювань. Так, коли депутати запропонували виділяти кошти напряму в регіони під конкретні потреби, а не витрачати 1,7 млрд. гривень на загальні статті, від міністра охорони здоров’я ніби-то, навіть чули слова: „В такому разі мені нема чого робити на посаді”. Зрозуміло, що відкривається широке поле для залучення „талантів” різноманітних людей і ці люди зацікавлені в тому, аби схема працювала й надалі... Закупівля ліків, різноманітних апаратів дуже прибуткова справа при правильному підході.

Фонди при міністерствах, взагалі, окрема тема. Скільки грошей іде за нецільовими призначеннями під егідою боротьби зі СНІДОМ, туберкульозом, напевно знає тільки той, хто ними користується. Мало того, що вони користуються коштами, виділеними кредитами Світового банку, так ще й майже нікому не підзвітні. Як приклад – один з керівників такої організації визначив собі зарплату у 320 тисяч доларів на рік (26,6 тис. $ в місяць)! Кажуть, ніби, раніше курувала роботу фондів Олена Франчу. Сьогодні вона відійшла в тінь, але, за словами депутатів, вплив зберігає і досі. До речі, усілякі фонди існують не тільки при МОЗ, а й при податковій, Міністерстві праці і соціальної політики...

Що вже тоді говорити про такі сфери як промисловість, вугільну галузь, будівництво? Наприклад, в наступному році Державній службі автомобільних шляхів (керівник Вадим Гуржос) виділено 4 мільярди 707 млн. гривень. Причому на статтю під назвою „Розвиток мережі і утримання автомобільних доріг загального користування” – 4 млрд. Третю частину коштів кинули по областям, а все інше залишили в центрі. Які дороги будуватимуться, в які терміни, які організації будуть при цьому залучені – не зрозуміло. Жодних доступних планів, жодної конкретики.

З вугільною галуззю кожного року ситуація чудова. Постійно чуємо про „збільшення підтримки вугільників”. Тільки питання – кого, власне, підтримувати, коли „продукт” і так продається громадянам з націнкою у два рази? Ні, ну ясно, що за законом усі шахтарі(байдуже на якому індуському підприємстві вони працюють) бюджетники. І „вугільні боси” зацікавлені в тому, аби держава й наділ їм виплачувала заборгованості. Та й чим більше заборгованостей – тим краще! Але ж усім ясно де осідають ці кошти і на яку літеру „А” починається головне прізвище. Так, на одні тільки різноманітні „державні підтримки і здешевлення кредитів” передбачено майже 1,3 млрд. гривень.

Загалом, в бюджеті повно статей, дивитися на які без долі іронії та суму неможливо. Ну, наприклад, що означає стаття „Фінансова підтримка пропаганди за кордоном українського надбання та висвітлення в Україні діяльності міжнародних організацій”? Або „заходи щодо встановлення зв’язків з українцями, які проживають за межами України”? Хто „висвітлюватиме”, хто „встановлюватиме” – незрозуміло. Зате 17 і 16 мільйонів відповідно передбачено.

В порівнянні з цим 26,6 млн. на укріплення Тузли і острова Зміїний якось і не викликають здивування. А виділення 44 мільйонів на ремонт лише одного столичного будинку по вул. Лютеранські, 20, взагалі, сприймаються за норму.

Натомість, дивишся – лаконічна стаття „Бібліотечна справа”. Бабах! 28 мільйонів. Куди конкретно? Там розберуться. Хто? Вони.

Подібна „загальність” – чи не основна біда українського бюджету. Адже прослідкувати куди пішли гроші і на які цілі фактично неможливо – хіба, що Рахункова палата коли не коли зробить аналіз. Поле для лобізму – широке. На депутатському, міністерському, промисловому рівні…

До речі, говорять, що нинішній лобізм набагато сильніший, ніж за часів Азарова. „Пинзеник, звичайно, бореться, але не контролює ситуацію”, - говорить один з народних депутатів. Між іншим, ілюзій на позитивні зміни він не плекає – схеми „від зайчика” працюватимуть і надалі.

Источник: Олександр КУРІНСЬКИЙ
    Комментировать
    Сортировать:
    в виде дерева
    по дате
    по имени пользователя
    по рейтингу
     
     
     
     
     
     вверх