EN|RU|UK
  1173  1
Все про:ЖКХ (1469)

 ПРОЛЕТАРІ УСІХ ГУРТОЖИТКІВ, ЄДНАЙТЕСЬ!

ПРОЛЕТАРІ УСІХ ГУРТОЖИТКІВ, ЄДНАЙТЕСЬ! (Вікторія Владіна, для „Цензор.НЕТ”)

Мешканці гуртожитків, без сумніву, чи не найбільші „пролетарії” в державі. Колгоспникам держава дала землю, городянам – квартири. Мешканцям же гуртожитків дісталося чи не найменше – орендована кімната зі спільним коридором і ліквідована черга на поліпшення житлових умов.

Сьогодні, аби їх не викинули з цих помешкань, їм доводиться боротися і з судами, і з вітчизняним чиновництвом, і з українськими олігархами. Одні – не бажають шукати вихід із глухого кута, в який потрапило півтора мільйона українських сімей; інші, захищаючи приватну власність, не цураються викинути людей з малолітніми дітьми на вулицю; а хтось, скориставшись недосконалістю законодавства, смачно потирає долоні, виставляючи на аукціонний продаж будинки у центрі міста… Ця категорія громадян, може, дійсно, лишитися у „прольоті”. Якщо не стане єдиним фронтом на захист своїх інтересів і не об’єднається...

Ініціатором об’єднання мешканців гуртожитків у Всеукраїнську громадську організацію став Фонд держмайна України. 8 вересня у Києві відбулися установчі збори цього об’єднання, на якому були присутні близько 450 представників з усіх регіонів України. Кожен із делегатів зібрання має свою страшну історію протистояння з владою. Але ніхто з присутніх у залі не збирається віддавати свої кімнати без бою.

- Фондом державного майна України детально проаналізовано: сьогодні в гуртожитках проживає 1,5 мільйона українських сімей, - констатує сумну статистику Валентина Семенюк, голова ФДМУ. - Протягом 1993-1998 років при згубній політиці лібералів, склалася ситуація, коли під час приватизації об’єктів державної власності до статутних фондів підприємств включалися гуртожитки. Цей процес супроводжувався порушенням Закону про приватизацію державного житлового фонду. Тож сьогодні на часі вирішити проблему тисяч гуртожитків, які й понині залишаються на балансах приватизованих підприємств.

Раніше влада закривала очі на цю проблему. А біда з гуртожитками набула вже національних масштабів. До статутних фондів підприємств гуртожитки потрапили під час корпоратизації державних підприємств, в період указотворення, коли у вітчизняному законодавстві були великі прогалини. Тому мною, ще за головування у спеціальній комісії Верховної Ради, було зроблено роз’яснення і звернення до усіх жителів України, зокрема і до тих, які проживають у гуртожитках, як вирішувати цю проблему правовим шляхом. Ставши головою Фонду держмайна, я продовжила цю роботу, порадивши мешканцям гуртожитків, будинки яких були незаконно включені до статутних фондів, подавати в суд на Фонд держмайна. А Фонд держмайна України, в свою чергу, мав у судовому порядку визнати свою помилку. Я прекрасно розумію, що я, як голова ФДМУ нинішнього, вимушена визнавати помилки своїх попередників.

- Я - за диктатуру закону, - продовжує Валентина Петрівна. - Тому вирішувати цю проблему треба тільки правовими методами. Таким шляхом вже пройшло чимало гуртожитків. Боротьбу за людей у гуртожитках я розпочала ще у 2002 році. За цей час ми повернули людям 3700 гуртожитків. Ще 1872 чекає свого переходу до комунальної власності. У Фонді держмайна ми спеціально призначили декількох фахівців-юристів, які цілеспрямовано займаються гуртожиткам і відстоюють права людей у судах. На сьогоднішній день ФДМУ задіяне у 56 судових справах. Але бігати по усіх гуртожитках, відвідати усі судові процеси просто неможливо. А громадська організація, тісно співпрацюючи з юридичними департаментами ФДМУ, допоможе вирішити питання повернення гуртожитків і передачі їх для приватизації мешканцями. Самі знаєте – один в полі не воїн, а батька тільки гуртом легше бити. Тож, вважаю, що буде правильно створити Всеукраїнську громадську організацію захисту конституційних прав мешканців гуртожитків.

- Впродовж шести років я варюся в аналогічних проблемах, - зізнається з трибуни член правління Спілки власників житла міста Києва Ніна Карпюк. - Я представляю житлово-будівельний кооператив з чотирьох будинків, в яких 528 квартир. Але ми трохи раніше зрозуміли, що нам необхідно об’єднатися. Адже поодинці нам було дуже важко відстоювати свої права навіть в районній адміністрації (я з Подільського району столиці). Спочатку ми зорганізувалися у спілку власників житла на рівні району, через півроку - на рівні столиці, а потім - і на всеукраїнському рівні. Це об’єднання очолює Валентина Петрівна. За час її керівництва ми отримали значну інформаційну підтримку. Тепер можемо на рівні вести предметний діалог навіть з юристами житлово-комунального господарства, працювати з ними, спілкуватися, заперечувати їм і відстоювати свої права. Ми брали активну участь у внесенні поправок і пропозицій до нового Житлового Кодексу, який, на жаль, до цих пір не прийнятий Верховною Радою. А не прийнятий цей важливий нормативний акт досі тому, що нашу житлову сферу ще до кінця не розікрали, не поділили і не «приватизували». Усі ми знаємо, що у державі планується глобальна реформа ЖКГ зі значними капіталовкладеннями з держбюджету. На ці мільярди й зазіхають так звані «ефективні власники», які зумисне банкротують будинки, аби зробити мешканців орендаторами. Цьому процесу можна протистояти тільки спільними зусиллями.

- Ситуація у Криму - така ж, як і по всій Україні, - погоджується представниця «ЄвпаторіїЖИЛБУДу» Галина Онищенко. - Ті гуртожитки, за які ми сьогодні воюємо, якщо копнути архівні документи, по суті були збудовані за державний кошт, тож і належати мали б державі. А нового власника турбує лише чинник наживи на наших будинках. Мешканців змушують підписувати кабальні договори. Людям, які прожили в цих приміщеннях по 30 років пропонують реєстрацію на півроку. Сімейні гуртожитки стали «холостяцькими», введено плату за койко-місце. По 50 гривень на місяць додатково за кожного пожильця гуртожитку! Плюс квартплата і рахунки за комунальні послуги. Нам відключають воду, тепло, газ. Свої проблеми нам доводиться вирішувати шляхом облоги державних установ, вимагаючи захисту своїх прав від прокуратури, міськради і т.ін.

- Хотілося б зауважити, що найбільший наш ворог у Криму – це регіональне відділення ФДМУ, яке маючи 64% акцій підприємства, в статутний фонд якого потрапили чотири гуртожитки, просто передає наші будинки у приватні руки, - скаржиться Галина Валентинівна. - Постає питання – чому регіональне відділення захищає права приватника? Нам кажуть, що ці питання в Криму не вирішуються. Брехня! Невже люди, які чи не найбільше були ображені державою – адже колгоспникам дали землю, городяни отримали квартири, а ми лишилися в гуртожитках, з яких нас намагаються викинути, - мають лишатися наодинці зі своєю бідою? Ми за власний кошт ремонтуємо приміщення, міняємо труби і уже чотири роки боремося за дах над головою. На сьогодні три наших позови знаходяться у Верховному Суді, у Києві. Ми віримо, що не всі суди продажні, сподіваємося на підтримку і громадської організації, і на допомогу Фонду держмайна України, і на допомогу Валентини Петрівни. До речі, ФДМУ – це єдина організація, яка не відсахнулася від наших проблем і й досі нам допомагає.

- Одне з підприємств міста Запоріжжя подало до міської ради кошторис на проживання у гуртожитку, - розповідає свою історію представник запорізької Асоціації домових комітетів Костянтин Бувальцев. - Навіть фахівці головного економічного управління дуже довго реготали, переглянувши його. У кошторис гуртожитків було включено навіть видатки на відрядження за перельоти директора підприємства літаком до Москви! Таким чином квартплата за проживання у гуртожитку склала 3.80-4.30 гривень за квадратний метр житлоплощі! Додайте до цього сплату за всі комунальні послуги. Таким чином, проживання в одній кімнаті гуртожитку виходить 500, 700, 800 і навіть тисяча гривень на місяць!

- А у нас 6,70 гривень за кв. метр квартплата! – уточнюють мешканці гуртожитків з інших регіонів…

- Скидається на те, що все, що з нами відбувається, це чиясь спланована, дуже чітко вибудована схема, - переконана львів’янка Людмила Поліщук. - І згідно тієї схеми «працюють» над нами усіма. Два чи навіть три роки тому, якраз завдяки Валентині Петрівні, вона була на той час у Львові, ми всі об’єдналися у місті. До речі, у гуртожитках Львова живе майже 90 тисяч мешканців, це восьма частина міста. На жаль міська влада, обласна намагаються роз’єднати наше об’єднання. Бо якщо чиновники не дослухаються до наших вимог, ми пікетуємо міську раду. Сьогодні мешканцям гуртожитків загрожує вже й фізична розправа, в прямому значенні цього слова. Якщо потрібні факти ми їх наведемо. Наших дітей не реєструють. В армію хлопців беруть, а от записатися в бібліотеку – неможливо, потрапити до лікаря – нема реєстрації, до вузів не приймають. Шановні! Дитині виповнилося 18 років, а її позбавляють першого в житті голосування!

- Скажу більше, - продовжує Людмила Степанівна, - нам стало відомо, що половина гуртожитків в Україні на цю зиму може залишитися без тепла! Чому? Цілком законно – за борги. Але не за борги людей, а за борги тих підприємств, у віданні яких лишаються людські помешкання.

- Вперше я зайшла у виконавчу владу лише у 2005 році, - резюмує результати обговорення Валентина Семенюк. - За мого керівництва Фонд держмайна вперше (!) перерахував усі гуртожитки в Україні. Раніше навіть ніхто не вів обліку скільки їх у нас є. Під час повної інвентаризації державного майна доводилося стикатися зі страшними речами. Відверто скажу, були випадки, коли державні об’єкти купували, а гроші платити… забували. Тепер доводиться «розгрібати» усі ці справи. В тому числі і питання з гуртожитками...
Источник: Вікторія Владіна, для „Цензор.НЕТ”
VEhrNGRrdzVRMWN3U25KUmNGRTlQUT09
Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх