EN|RU|UK
  155  1

 СПИД ЭТО БЕДА С КОТОРОЙ ДОЛЖЕН БОРОТЬСЯ КАЖДЫЙ, НЕЗАВИСИМО ОТ ПОЛИТИКИ

СНІД – це хвороба, у порівнянні з якою цунамі - просто ніщо. І найжахливіше те, що у більшості випадків люди страждають через незнання, через брак інформації про цю хворобу. Хоча, здається, багато говориться про те, яких масштабів досягло розповсюдження С

Та не можна у всьому звинувачувати наше недосконале законодавство. Можна говорити про байдужість держави, але як щодо байдужості окремо взятої людини? Можливо, у суспільстві було б набагато менше проблем, якщо б люди не боялися брати на себе відповідальність та частіше замислювалися про те, що особисто можу зробити я для розв’язання цієї проблеми? Про СНІД ми любимо говорити глобально і тільки тоді, коли самі або ж наші близькі безпосередньо стикаються з цією проблемою, розуміємо, яке це горе.
Прикро, що якщо у нас щось і починають робити задля попередження розповсюдженню СНІДу – конкурси, концерти, то це є одноразовими акціями, а необхідно, щоб первинна профілактика відбувалася безперервно.
Провідні телеканали, молодіжні радіостанції, друковані ЗМІ мали б постійно інформувати населення про таку страшну хворобу. Так, звичайно, соціальна реклама не приносить матеріального прибутку, але ж її цінність для всієї нації набагато вища, ніж гроші. Якщо побачать цю рекламу декілька тисяч людей, прислухаються сто – це вже буде маленькою перемогою.
Реклама, що містить в собі інформацію про СНІД, мала б бути розміщена у всіх видах транспорту, кінотеатрах, просто на вулиці та всюди, де часто збирається молодь. Вона не повинна бути великою, масштабною, а має „чіпляти за живе” та проходити під девізом „прочитав – передай іншому”. Держава, громадські організації та підприємства, що мають таку можливість, мали б фінансувати виробництво науково-популярних фільмів, програм, друк буклетів, книжок, що допомогли б людям краще дізнатися про повсякденне життя ВІЛ-інфікованих, про те, як виживають люди, хворі на СНІД.
Чому до цього часу у школах в навчальну програму не ввели такий курс, як культура спілкування з людьми, хворими на СНІД? Така програма повинна бути обов’язковою і має проводитися вже з перших класів – бути цікавою та зрозумілою як для десятирічної дитини, так і для вісімнадцятирічної молодої людини. Люди повинні розуміти, що ВІЛ-інфіковані – це звичайні і в той же час незвичайні люди. Вони так само як і інші мають право жити, кохати, одружуватись, народжувати дітей, працювати та реалізовуватись у житті. Багато з них дуже талановиті, обдаровані, творчі особистості. З ними не потрібно боятися дружити – вони прекрасні друзі. А ми часто ставимося до них, як до вигнанців. Особливо це жахливо коли людина, дізнавшись що її приятель ВІЛ-інфікований, викреслює його зі свого життя. Через свою безграмотність ми робимо боляче іншим. А цікаво те, що ВІЛ-інфіковані дуже переживають та турбуються про своїх рідних, друзів та тих, хто живе поряд з ними і самі поводяться обережно по відношенню до інших людей. Звичайно, трапляються випадки, коли людина, дізнавшись про свою страшну хворобу, ображена на весь світ і намагається помститися, спеціально заражаючи інших. Але це поодинокі випадки. У більшості – це люди, що прагнуть жити і брати від життя якомога більше.
Це все та багато чого іншого не так важко організувати та реалізувати, просто потрібно справді перейматися цією проблемою та прагнути щось зробити для її вирішення.

Національна гаряча лінія Телефону Довіри з проблем ВІЛ/СНІД
8 800 500 45 10 - цілодобово безкоштовно з будь–якого регіону України.
консультації лікарів та психологів з проблем ВІЛ/СНІД в Інтернеті.
www.helpme.com.ua

СОЦИАЛЬНАЯ РЕКЛАМА В МАТЕРИАЛЫ ЭТОЙ РУБРИКИ РАЗМЕЩАЕТСЯ БЕСПЛАТНО.
    Комментировать
    Сортировать:
    в виде дерева
    по дате
    по имени пользователя
    по рейтингу
     
     
     
     
     
     вверх