EN|RU|UK
 Форум Украины(617976)
  249  27
Тему создал:

Почему сказка "про волка и семеро козлят " - антиукраинская ? Или некоторые перлы от иделогов "Свободы " ...

Текст приведу целиком да бы избежать обвинений в передергивании смысла ... Избранные места переведу ...
Милая девушка на фото автор Этого ...
Наталя Калька: Спотворення цінностей або Що ми читаємо нашим дітям


Українська книга
6 травня 2010
Сьогочасна література якої-небудь нації показує нам, чого вона хоче, що вона думає, якою стежкою прямує і які цілі вона собі призначила.

І.Нечуй-Левицький

Література – одна з форм суспільної ідеології, що має здатність витворювати дійсність на свій смак і ризик. І якщо з текстами для дорослих можна і побавитись, експериментуючи з жанрами, стилями тощо…, то з дитячою літературою такі жарти є більш ніж не доречними. Чи варто наголошувати, що першоосновою, яка формує свідомість маленького читача (з подальшою перспективою вийти у широкий незбагнений світ, з тією самою суспільною ідеологією) є книга. Від якості інформації, яку отримає дитина, з кожним прочитаним реченням формується якість її думки. На перший погляд – це найлегше завдання, яке стоїть перед сучасниками. Максимум, на що потрібно спромогтися – піти в книжковий супермаркет, купити книгу і дати її дитині. Читай рідненька, вчися, черпай... Що тут надскладного, якби не одне маленьке, проте, чомусь надзвичайно болісне, "але"…

Серед усього розмаїття пропонованого продукту – мізер якісного і справді вартісного. Ще менше – національно спрямованого. Дитяча література перетворилася на кшталт "другосортного продукту", кинутого в маси так, аби було, аби дати хоч щось, і те "щось" на тлі постсовєтської доби ми повинні розцінювати як найвище благо.

Суцільний хаос і, здається, повна апатія до всього настільки проникли в наше повсякденне життя, що вже нікого нічим здивувати не можна. Вирішення проблеми дитячої друкованої продукції десь в далекій перспективі. Такій далекій, що аж недосяжній. І якщо брати до уваги, що література, загалом – то є вияв дійсності, то дійсність у нас, шановне панство, лишає бажати кращого.

Це ж на сторінках лише "справжньої" української книги герої взуті в лапті (лапті, плетені з кори, зовсім не характерні для української культури. Вони були поширені серед московитів, а їх популярність була зумовлена надзвичайною бідністю населення). Одяг теж далеко не український. Чоловічі сорочки-косоворотки, жіночі кокошники і сарафани видаються такими рідними і близькими… щоправда, лише для нашого східного сусіда. Невже наш національний одяг поступається російському, тим більше, запозиченому з фінської традиційної культури?!

Закінчуються всі казкові пригоди "традиційним" українським чаюванням з самоваром і бубликами. А уявлення про українську хату "на сонячній галявині у гарній білій хатинці жила собі коза зі своїми дітками козенятками" одразу спростовується прегарною ілюстрацією російської ізьби на фоні соснового лісу.

Така от собі книжка з банальною назвою "Мої перші казки", перевидана в третє накладом в п’ять тисяч примірників. Це ж що виходить, у п’ятнадцяти тисяч маленьких читачів, усвідомлення України буде проходити через призму абсурдного і чужого колапсу?! У недалекій перспективі – це п’ятнадцять тисяч громадян України. Зомбовані і заангажовані (а книжка, насправді, лише початок), вони так і будуть жити з неправильною системою цінностей. І, чи варто говорити, що українська національна ретроспектива постає тут як певний міф, така собі примара, яка, якимсь чином, затесалась між рядками, і знайти її – то завдання великого завзяття і снаги.

Українців дуже тяжко зденаціоналізувати, навіть тоді, коли вони й не свідомі своєї національності. Це твердження Максима Славінського, письменника і політичного діяча початку ХХ ст.., замордованого в совєтській катівні, вселяє надію. Проте, якщо сильно постаратися, робити це систематично, і абсолютно без жодного спротиву з боку керівних державних органів, то успіх гарантовано. Бо відчиняють таки тому, хто стукає, а якщо цей стукіт дуже гучний, нав’язливий та ще й "сапогом", то втрата ідентичності і національної приналежності, без сумніву, нам гарантовані.

Інший аспект проблеми – граматика. Направду, такого збиткування над моїми знаннями, здобутими на шкільних уроках і одному університетському триместровому курсі з рідної мови, ніяк не очікувала. Пам’ятається мені, що граматика найчіткіше виявляє національний характер мови, її своєрідність та неповторність. Вона характеризується більшою непроникливістю для чужомовних впливів, а порушення граматичної будови більш боляче відбивається на мові, аніж проникнення в мову чужих слів. Я не філолог, тому не берусь кваліфіковано аналізувати тексти. Проте, який тут аналіз… Просто таки обурює тупість тих, хто мав би займатися вичиткою, корекцією: "… дощ лив наче з ведра, жах, що творилося; спальня для гостів; три ведміді…" А фраза "і принц обрався з нею. Тепер він знав, що бере в жінки справжнісіньку принцесу, і нарешті перестав сумувати" – воістину геніальна, ну просто таки шедевр, літературне надбання, так би мовити. Слова "покотьолом", "домик", "позвать", "штуковина" теж навряд чи можна назвати українськими. Такий от сурогат, мовну гнилизну, абсолютну деградацію ми пропонуємо нашим дітям. В контексті цього доречним видається твердження І. Фаріон про те, що сьогодні українці розмовляють не українською мовою, а радянською (я ще й додала б, що пишуть теж радянською…).

От якби наше міністерство взялося за більш глобальні питання, аніж внесення щорічних змін до Українського правопису, та подивилося на те, що продукується поза межами всього можливого і допустимого та вжило відповідних заходів. Як мама і пересічний громадянин, я була би безмежно вдячна. Адже чому від відсутності державного регулювання в царині книгодрукування мусить страждати моя дитина? Вона спочатку почне читати з помилками, потім вони стануть для неї нормою. Непомітно вона стане так мислити і говорити. А я виховую розумну, національно свідому особистість. Я не хочу, щоб мою дитину годували такими собі "граматичними" помиями, сюжетами взятими з російських книжок та бездарно нав’язаними українській традиції. І не треба думати, що якщо читач ще маленький, то і професійний підхід до видання дитячих казочок повинен бути абияким. Взагалі то з казки починається життя дитини, з неї вона черпає знання про добре, вічне, мудре, вчиться любити рідний край, знайомиться з основними життєвими поняттями і моральними принципами…

Шановні батьки, я звертаюсь до Вас як до найпершого, а почасти і єдиного контролюючого органу за якістю інформації, яку вкладають в голови Ваші діти, адже новоспеченій владі навряд чи буде час займатися такими мізерними проблемами. Хоча, питання тут швидше не в часі, а в бажанні. Сучасних можновладців можна ідентифікувати з явищем "анноахметизму", як вияву всезагального неуцтва, глибокої (не хочеться вірити, що безповоротної) кризи свідомості. В усьому, на перший погляд незначному, є великий прихований зміст… Будьте пильними і мудрими. Будьте свідомими і впевненими на своїй, Богом даній землі, адже саме під Вашим пильним оком росте майбутній цвіт української нації.
Наталя Калька

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 Сейчас пишут
, , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,
Andy Fisher 67a9edc7, Саша Крест, Вячеслав Хлюпин, Baks13, Igor Lyashenko 37b3b0fe, Злий Грицько, Кацманавт, Borboris, Mr Vice President, ITLaB, Вячеслав Никитин, tvellen-van, Сергей Боровой 8d42a1dc, Геракл Платонович, Neutral13, Ils ne passeront pas, Sergey Bozhenko, Алексей Носов d8330900, Лео Кот, Elena Drozd, Shuha, Volodymyr Zaiets, Андрей Жуков b738201d, , Владимр Святюк, Garsia UA, Сергей Галузин, kobzar, RustIck, Враг рода человеческого 666, проигрыватель, Вячеслав Елажов, 12345678, Ксен Ляпін, Веселий сумчанин, БендеровскийЗаяц, Lyubomir Nedoshitko, Берлага Дрейфус, Lizaveta Nemala, шклдн прхбт, Олєкса Моцкаль, Oleh Bondarenko, не олигарх, Vladimir Rentyuk, Valera Butov, Роман Ручко 33552e28
 Всего на сайте: 164 писателя
 
 
 
 
 
 вверх