EN|RU|UK
 Форум Украины(618474)
  148  1
Тему создал: .

Спотворення свідомості, або машина маніпулювання народом

Ні для кого не є секретом, що сучасний досвід переконливо свідчить: найбільш активно й плідно розвиваються ті держави, де рівень національної самосвідомості надзвичайно високий, де зберігаються національні традиції і культура, де в пошані власна історична спадщина.

Японія, Китай, Франція, Корея, Швеція своїми сучасними здобутками переконливо підтверджують цю тезу.
Національно визначені держави також найбільш плідно співпрацюють і в різних міжнародних організаціях.
І, як це не дивно, але характерним є те, що усвідомлення своєї національної ідентичності сприяє зростанню міжнародного авторитету і світовому визнанню держави.

Нація, формуючи у громадян відповідну національну свідомість, найбільш повно захищає інтереси всієї своєї спільноти.

Стає зрозумілим, що для того, аби взяти під контроль той чи інший народ та його ресурси, треба не допустити переростання цього народу в повноцінну політичну націю.

Для цього слід завдавати системних ударів по вказаних об’єктивних чинниках формування нації: території, державі, мові, культурі та історії.

Як наслідок знищення декількох чи навіть одного з цих чинників руйнує національну свідомість, яка в свою чергу є рушійною силою соціального розвитку.

Ні для кого не є секретом, що протягом своєї молодої незалежності Україна постійно отримує з різних боків удари по всіх цих напрямках.

Та все ж найбільш жорстокі і системні удари завдали і завдають по українській мові. Чому ж саме мова стала основною ціллю цих атак? Спробуємо зрозуміти це, звернувшись до першоджерел. Апостол Петро в одному зі своїх звернень наголошував: “Поводитися зі словом треба чесно. Воно є найвищим подарунком Бога людині...”. З давніх-давен, з найдревніших часів, виконуючи Божий завіт, людські племена і народи берегли свою мову.

Видатний філософ Мартін Гайдеггер писав, що “Мова - Буття. В оселі мови проживає людина... Мова все ще не видає нам своєї суті: того, що вона - дім істини Буття”.

Тобто мова є не лише засобом спілкування людей. Кожна мова жива і має свою душу, що нерозривно зв’язана з душею народу.

Підтвердженням цього є постійні, невдалі спроби створення штучної мови.

Є безумовним, що втрата мови приводить також і до загибелі її носія - народу, тому для кожного народу світу “визвольну і посилюючу роль відіграє природна рідна мова”, так як мова об’єднує людей в єдиний народ.
Без рідної мови не може позитивно розвиватися жодна історична спільнота.

Саме тому, щоб не допустити розквіту української державності, й завдають постійних ударів по нашій мові.
Щоб позбавити людину підтримки й опори рідної мови, маніпуляторам та виконавцям їх волі абсолютно необхідно якщо не відмінити, то хоча б максимально розпорошити серед інших “туземну” мову.

Як тут не згадати примітивний суржик наших деяких популярних естрадних артистів розмовного жанру, безглузді й беззмістовні виступи яких тиражують по всіх телевізійних каналах уже багато років. До них приєднуються безголосі, нікчемні співаки та співачки, основним завданням яких є показати всім людям - українська естрада абсолютно недолуга, сіра, другорядна, беззмістовна, а українці не здатні досягти вершин світової культури.

І в цей же час українські оперні співаки демонструють свій талант на найкращих сценах світу, збираючи аншлаги і дивуючи світову еліту глибиною свого обдарування.

Єдина країна, куди їх не запрошують, - це Україна.

Чому так трапляється? Відповідь зрозуміла. Тому, що їх спів пробуджує у людей найкращі почуття, національну самоповагу, гордість за свою країну, любов до Батьківщини. Їх талант піднімає звитяжний переможний дух українського народу, а от цього маніпулятори масової свідомості допустити аж ніяк не можуть.

Тому і дивимося ми на всюдисущих оголених співачок і співаків з нестандартною сексуальною орієнтацією, що смикаються у своїх безкінечних та “дебільних” виступах - кліпах, переконливо доводячи, що бездарні не тільки вони, а й ми – бездумні споживачі їхнього творчого непотребу.

Стає зрозумілим, що всі негаразди в нашій державі лежать не в матеріальній, а в моральній та духовній сферах.
Історія переконливо доводить, український народ вижив завдячуючи українському слову, українській пісні та українській культурі взагалі.

З цього приводу дуже цікавим та повчальним для нас є досвід стабільної Європи.

Як приклад можна привести ситуацію, що зараз виникла у Франції. Здавалося б, нині кому-кому, а французам немає чого бідкатися щодо розвитку своєї мови. Натомість у 1994 році парламент Франції приймає закон про охорону французької мови.

Мотивацією французів у прийнятті цього закону була загроза рідній мові.

“Якщо існує загроза для мови народу, це означає, що є загроза і для існування держави” – головний мотив прийняття цього закону.

Загроза ж для української мови сьогодні не тільки існує, а й дає вже свої негативні результати.

Гальмування розвитку мови стримує розвиток нашої культури, деформація культурного середовища уповільнює і нищить економічний розвиток і процвітання держави, реально загрожуючи суверенітету й національній безпеці всього українського народу.

Нам, українцям, треба не тільки глибоко вдуматися в слова російського адмірала А. Кокошина, а й узяти їх до безумовного виконання щодо української мови. Аналізуючи пріоритети Росії в галузі національної безпеки, Кокошин пише: “У становленні нової російської державності, в пошуку Росією власного гідного місця у світі особлива роль належить російській мові.

Розвиток російської мови, перш за все літературної, має стати одним з основних напрямків державної культурної політики... Розвиток російської мови - це і один із найважливіших засобів збереження єдності держави, нашої територіальної цілісності, а також забезпечення її впливу не тільки в близькому зарубіжжі, а й у багатьох інших регіонах світу”.

Розуміючи необхідність забезпечення вільного розвитку мов представників всіх національностей, нам, всім, незалежно від свого національного походження, слід чітко усвідомити - доки українська мова не займе такого ж місця в Україні, як російська в Росії, а французька у Франції, доти ми не отримаємо передумов свого майбутнього позитивного розвитку, право на який наш народ вже давно заслужив, пройшовши через тисячоліття неймовірних страждань і випробувань.

Нам всім потрібно усвідомити це так само глибоко, як усвідомили це всі ті, хто за будь-яку ціну не хоче допустити процвітання української держави.

Гальмуючи розвиток української мови, ми не тільки уповільнюємо розвиток власної культури, ми тим самим руйнуємо ще одну складову творення нації – свою історичну пам’ять.

Захаращення мови, її деградація неминуче приводять до відключення історичної пам’яті народу, без якої немислимий майбутній розвиток нації.

Пам’ять - це перше, до чого необхідно звертатися, щоб заспокоїти руйнівні чи самовбивчі інстинкти натовпу.
Саме так - відновлення історичної пам’яті нашої землі через захист і розвиток мови дасть таку необхідну нам психологічну стійкість, підніме наш дух, пробудить до життя національну ідею, відродить повноцінну українську політичну державотворчу націю.

Нам всім необхідно кардинально змінити суспільні орієнтири, зміцнити національну свідомість, створити і реалізувати новітню національну ідею, здатну об’єднати окремих громадян у непереможну націю.

Але ми повинні завжди пам’ятати, що “Нація, засобами інформації якої керують з-за кордону, вже не є нацією”!

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 Сейчас пишут
 
 
 
 
 
 вверх