EN|RU|UK
 Форум Украины(618153)
  103  4
Тему создал: bumblebee

Чому бідні - бо двомовні

Наш сайт (zaУА.org - прим. ред.) неодноразово піднімав тему того, чому наявність в країні декількох державних мов не приносить цій державі нічого, окрім шкоди. Проте є один аспект, про який варто поговорити окремо. Двомовність в Україні - це не лише несправедливо з національної точки зору та неефективно з точки зору зміцнення державної незалежності. Це також колосальні економічні збитки.

Почати варто з однієї цікавої історії. В далекому 2003 році (якщо хтось забув - за президента Кучми, якого в українському буржуазному націоналізмі навряд чи можна звинуватити) було прийнято зміни до закону «Про мову реклами». Шоста стаття цього закону заявляла цілком недвозначно: «реклама розповсюджується на території України виключно українською мовою» (в 2004 році новими поправками цю норму значно пом'якшили, але про це згодом).

З цього приводу в російськомовному українському журналі «Компьютерное обозрение», який автор купує вже понад десять років, була опублікована істерична редакційна колонка: мовляв, тепер через україномовну рекламу буде нести страшенні збитки. І взагалі, домінування української мови - це «повернення в землянки».

Обурені таким шовінізмом читачі на форумі журналу висловили все, що вони думають про подібні «звернення». Але мова не про це: якщо через шість з половиною років погортати свіженький номер «Компьютерного обозрения», то виявляється, що АБСОЛЮТНА БІЛЬШІСТЬ РЕКЛАМИ В НЬОМУ - УКРАЇНОМОВНА. І це, вочевидь, не створює жодних проблем ні рекламодавцям (серед яких є потужні західні компанії), ні споживачам в самій Україні. У Apple не сумнівалися, чи потрібна українська розкладка клавіатури в iPhone.

Понад те, в березневому примірнику журналу, який лежить зараз перед автором статті, єдиною російськомовною рекламою є «внутрішня» реклама самого видавничого дому, за яку журналові ніхто не платить.

Чому так? Адже «пом'якшений» варіант закону «Про рекламу» (де шоста стаття вже інша - «Застосування мови у рекламі здійснюється відповідно до законодавства України про мови») не може служити підставою для запровадження санкцій проти російськомовної реклами.
А тому що інакше і бути не могло.

Навіть найбільш зашорені діячі рекламного бізнесу дуже швидко збагнули - якщо мова йде про потужного замовника, який хоче продавати свій продукт в Україні, то адаптація цієї реклами під українську мову буде справою саме українських фахівців. І заро6лять на ній українські фахівці. Вже з однієї цієї причини україномовна реклама вигідна Україні.

А тепер уявімо, що вся реклама в Україні іде російською мовою. В такому випадку умовний Samsung, Microsoft чи Mercedes не має жодних потреб платити гроші українським рекламним компаніям. Він просто бере готовий рекламний макет, зроблений для російського ринку, і ставить його на білборд чи журнальну шпальту.

Та й навіщо в цій ситуації український журнал? Беремо російське видання, реєструємо його українську версію і передруковуємо без змін, додавши лише 5% специфічної для України інформації. Як чудово - замість повноцінної редакції маємо пару-трійку регіональних кореспондентів. Думаю, власники та працівники українських російськомовних видань будуть у захваті від чудової перспективи втратити роботу та прибутки.

Зрозуміло, що є принципові ідіоти, які неспроможні усвідомити, що українська мова захищає їх ринкову нішу від зовнішніх конкурентів. Однак, на щастя, раціональних людей значно більше. І вони ящо й не зразу, то дуже швидко починають розуміти, що це таке - два-три десятки мільйонів споживачів україномовної продукції.
Приклад другий - освіта.

Розмови про небезпеку русифікації освітніх процесів найчастіше зводяться до питань національної ідентичності, і це правильно. Але можна поглянути на це і з суто економічної точки зору (освіта в сучасній цивілізації - це така ж послуга, як і, скажімо, пошиття костюма). І прийти до елементарного висновку - віддання освіти «на відкуп» мові сусідніх країн призводить до неминучого занепаду освітніх закладів у цій країні. З суто прагматичних причин.

Ось перший же лінк, отриманий пошуком в Інтернеті за рядком «100 найкращих університетів». Неважко помітити, що попри засилля американських вузів, до цього списку входять, наприклад, два університети Голландії - Утрехтський та Лейденський (другий перебуває на сходинку нижче від російського МГУ - єдиного, до речі, в цьому списку).

Мабуть, ці університети мають такий високий міжнародний рейтинг тому, що дозволяють абітурієнтам вчитися не лише голландською, а й англійською чи німецькою? І тим самим демонструють наочну перемогу того підходу, який зараз хоче запровадити в Україні дешевий клоун міністр освіти Табачник? Дідька лисого.

На сайті Лейденського університету в розділі для бакалаврів прямо вказано - курси читають голландською мовою. Якщо не знаєте мови - є спеціальна програма Dutch Studies, ідіть і вивчайте. В Утрехтському університеті англомовні освітні програми надають відокремлені коледжі. Основне навчання - голландською.

А тепер уявімо собі, що голландці з причин, які зараз активно пропагують в Україні (підтримка мовних меншин, дотримання прав іншомовних громад тощо) запровадили б у себе шкільне навчання німецькою мовою. Німців у Голландії не бракувало ніколи. Чим би це завершилось?

А тим, що найталановитіші та найперспективніші студенти поїхали б учитися до сусідньої Німеччини. І викладачі вирушили б туди ж само. І стали б провідні голландські університети із світовим ім'ям зачуханими провінційними навчальними закладами.

Вигідно б це було Голландії, її викладачам, науковцям та студентам? Зараз люди з інших країн готові вивчати голландську, щоб здобути знання (і платити за це гроші) в Утрехті чи Лейдені. А так навіть свої платили б гроші навчальним закладам сусідніх країн.

Звернімо увагу ще на один момент - рідна голландська мова аж ніяк не перетворила голландські університети в такі собі другорядні освітні гетто для співвітчизників, які - о жах - не могли здобути першокласні знання російською німецькою чи англійською. І аж ніяк не завадила появі високого наукового авторитету голландських вишів. Навпаки, вона допомогла створити те середовище, без якого виникнення престижної та визнаної в світі освітньої та наукової системи в Голландії було б неможливим.

Зрештою, не треба далеко ходити - люди, які здобували вищу освіту за часів СРСР, добре пам'ятають, що ЖОДЕН український університет чи інститут за рівнем престижності не міг і близько дорівнятися до московських вишів навіть не найвищого рівня. Москва, як класична метрополія, висмоктувала з навколишніх провінцій все найбільш перспективне. І ставлення було відповідне. "Вчився в університеті Шевченка? - Ну, молодець. - А ти де? В МГУ? Оооооо!!!"

Зараз, через якісь 19 років, ситуація вже змінилася: студенти Могилянки, Київського політеху, чи університету Шевченка нітрохи не комплексують, що їхні навчальні заклади гірші за московські. І вони (якщо говорити про першу п'ятірку українських вишів) насправді й не гірші.

Зрозуміло, що процес створення дійсно авторитетної національної освіти в Україні ще тільки почався - до Утрехту нам далеко. Але якщо переможе концепція табачників, то таких вишів в нашій країні не буде ніколи.

Не можна оминути увагою і кінопереклад.

Тут ситуація така ж очевидна, як і з україномовною рекламою - однак у другому випадку час вже все розставив на свої місця, а в першому існують спроби «відіграти все назад».

Фінансова статистика роботи кінотеатрів переконливо свідчить - запровадження української мови для перекладу іноземних фільмів не могло зашкодити популярності кіноперегляду, якщо прибутки зросли у півтора рази за два перші місяці 2010 року - до 102 мільйонів (!!!) гривень. А ще раніше Міністерство культури і туризму України повідомляло про збільшення валових зборів від кінопоказів в Україні в 2009 році на 37% у порівнянні з 2008 роком.

Але це тільки прибутки від глядачів. А це ж тільки найбільш помітна частина - а є ще й праця перекладачів, акторів, що озвучують фільм, все тих же рекламістів, які привертають увагу саме до цієї стрічки. В поєднанні з підвищеним попитом на кінематограф прибутки від цієї діяльності мультиплікуються.

А тепер уявімо собі, що український кінопереклад скасовано. Всі ці фахівці автоматично втрачають заробіток. Адже ніхто не буде створювати в Україні якийсь особливий російськомовний переклад - прокатники просто візьмуть версію, зроблену для Росії, і «крутитимуть» її в нас. Це колосальна втрата грошей для всієї нашої кіноіндустрії, а вигоду від цього здобуде вузька групка людей, які зекономлять на українському перекладі.

З усього вищенаведеного виникає резонне питання - чому ж, якщо українська мова в Україні є не лише «національно виправданою», але й комерційно вигіднішою, ніж російська, її запровадження зіштовхується з такою потужною протидією?

Причини тут можуть бути дві. Перша - вперта інерційність тих самих «принципових ідіотів», які не бачать, що україномовне середовище формує для їх бізнесу унікальний ринок і захищає цей ринок від проникнення зі сторони. Але цих людей з кожним роком стає все менше - природа бізнесу така, що дурні в ньому довго не виживають.

Але є і друга причина. Якщо Україна перестає бути Україною і стає Малоросійською губернією в складі Росії, тоді не мають значення переваги для українського бізнесу, освіти чи мистецтва. Адже зникає саме середовище, в якому ці переваги могли б існувати.

І в цьому сенсі політика табачників та колісниченків, які свідомо впроваджують збиткову для України мовну політику, є цілком логічною і зрозумілою. Гауляйтери й намєстнікі не можуть діяти якось інакше.

zaУА.org

Автор: Сергій ЛУК'ЯНЧУК

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 Сейчас пишут
Саша Саша Саша, SuperVsirf ., Murlin Murloff, Kaba Mota, vastness 615169c4, Bob2, Лариса fb3d953c, три - пятнадцать, Irada, Andreas Hänse, Япона Мать, Палиця Василь, Jimmy Hill, Yuriy Gavrysh, Dev Adhikaru, IMPERIUM LEGIONIS, Harib Da, Питер Пэн 53064d72, Геракл Платонович, SergTranscarpathian, Саша Киев, Anton Chernysh, Валера Иванов f06c6de7
 Всего на сайте: 86 писателей
 
 
 
 
 
 вверх