EN|RU|UK
 Форум Украины(635249)
  231  1
Тему создал: neon

Сьогодні в Росії власних нацистів називають націоналістами, щоб потім чужих націоналістів оголосити нацистами.

Останнім часом російські ЗМІ дедалі більше повідомляють про небезпеку російського фашизму. Для цього вони мають дуже багато підстав. Адже вбивства російськими фашистами іноземців та «інородців» уже стали в цій країні звичайною і звичною практикою. Ці люди з фашистськими переконаннями не гребують насильством щодо своїх ідейних опонентів.

Значного громадського резонансу набуло вбивство в Москві адвоката Станіслава Маркелова та журналістки, громадянки України Анастасії Бабурової. Вважають, що за чим злочином стоять російські фашисти. Буквально днями вони вбили також у Москві молодіжного активіста Івана Хуторського, відомого антифашистською діяльністю.

Але в оцінках і повідомленнях російських ЗМІ привертає увагу одна дуже характерна особливість. Розповідаючи про акції справжнісіньких нацистів, що сповідують культ Адольфа Гітлера і використовують нацистську символіку, російські ЗМІ уникають називати їх нацистами чи фашистами, вважаючи за краще вживати поняття «націоналісти».

Така короткозорість у політичних визначеннях виникає в російській пресі лише в даному випадку, адже в усіх інших випадках журналісти Росії чітко відрізняють соціал-демократів від соціалістів, а соціалістів від комуністів. А от у випадку з націоналізмом маємо таке настирне, послідовне і безпідставне ототожнення.

Тут, між іншим, російські журналісти самі женуть себе до ідеологічної пастки, адже колишній президент Росії Володимир Путін, пропонуючи на цю посаду Дмитра Медведєва, сказав публічно: «Дмитро Анатолійович Медведєв, як і я, – російський націоналіст у позитивному сенсі цього слова». Хоча тут радше йдеться про той хворобливий, патологічний варіант націоналізму, що зветься шовінізмом.

Керуючись власною логікою, російські діячі преси, радіо і телебачення мають тепер називати лідерів своєї держави відповідним чином, якщо для них націоналізм – це нацизм. Але чогось не називають…

Алогічність і невиправданість ототожнення

Не є секретом навіть для російських журналістів, якщо вони замисляться, що для багатьох народів світу, насамперед, колоніальних і пригноблених, націоналізм був ідеологією національного визволення, ідеологією руйнації колоніальної системи, ідеологією відновлення національної гідності. Саме націоналізм для багатьох народів Африки, Азії, Латинської Америки став запорукою збереження національної ідентичності, мови, культури і традицій. Це стосується і деяких народів Європи.

Фактично, якщо охарактеризувати політичні партії, що сповідували ідеологію націоналізму, з огляду на сучасні політологічні класифікації, то їх можна визнати консервативними. Але специфіка визвольного націоналізму полягає у своєрідному поєднанні консерватизму з революційністю.

Навіть Володимир Ульянов-Ленін розрізняв націоналізм пригнобленої нації і націоналізм нації-гнобительки. Треба зазначити, що приміром, націоналізм багатьох народів Центрально-Східної Європи під владою Германської, Австро-Угорської, Російської і Османської імперій був класичним націоналізмом пригноблених націй. Він залишився таким під владою Радянського Союзу та його місцевих маріонеткових адміністрацій.

Чи були, чи є нині в Росії підстави для формування російського визвольного націоналізму? Останні 500 років російської історії етнічні росіяни не зазнавали національного гноблення з боку держави, не були скільки-небудь тривалий час окуповані іноземцями, не відчували потреб боротися за національне самозбереження.

Як писав російський дослідник Олексій Міллер (не плутати з шефом «Газпрому» Міллером, також Олексієм!), «Росіяни, на відміну від усіх решти народів Східної і Центральної Європи, ніколи не почувалися жертвами етнічного гноблення. Державного – безумовно, але ту державу не сприймали як етнічно чужу. Психології тих, для кого досвід етнічного гноблення став однією з основ національної ментальності, а ця риса притаманна всім без винятку народам Східної і Центральної Європи, росіяни в переважній більшості зрозуміти не вміли й досі не навчилися розуміти».

Отже, якихось підстав для виникнення російського визвольного націоналізму в нинішній Російській Федерації немає. Зате є безліч підстав «ваймарського» штибу (за аналогією з «ваймарською» Німеччиною) для формування ідеології нацизму, расизму, ксенофобії, нетерпимості, імперського реваншизму тощо.

В основі цього – неподолані імперські комплекси й тоталітарно-комуністичні традиції. Адже мільйони росіян сьогодні з жалем сприймають крах тоталітарної комуно-шовіністичної імперії, загибель якої такий відомий речник ностальгічних настроїв, як Володимир Путін, назвав «найбільшою геополітичною катастрофою ХХ століття».

Великодержавний шовінізм і дотепер залишається найпоширенішою національною емоцією в Росії, тим більше, що держава і влада де-факто підтримують настрій на користь відновлення імперської наддержави в тій чи іншій формі. Такі «ваймарські» психологеми реваншу є найсприятливішим ґрунтом для нацизму в його російському прояві.

З позицій неподоланого зла…

Але цікаво подивитися на тих, хто нібито бореться з нацизмом у Росії, намагаючись власною активність компенсувати пасивність державних структур. Ці люди називають себе «Антифа» – себто, антифашистами.

Проте, як і фашисти, вони сповідують насильство і силове нав’язування своїх поглядів, не гребують нападами і кривавими бійками з опонентами. «Антифа» внаслідок їхньої теоретичної слабкості намагаються ухилятися від дискусій щодо їхньої власної ідеології, хоча тим чи іншим шляхом можна з’ясувати, що «Антифа» є носіями лівих, а часто навіть ультралівих поглядів, вельми далеких від демократії, верховенства закону і прав людини.

Отже, зіткнення в російській столиці між нацистами й «Антифа» дещо нагадують зіткнення в німецькій столиці 20-х – початку 30-х років минулого століття між ротфронтівськими комуністичними бойовиками Ернста Тельмана та нацистськими штурмовиками Адольфа Гітлера. Чи мала демократія в Німеччині бодай найменший шанс виграти від їхніх бійок? І чи спрацювала б на перспективи ствердження демократичної правової держави в Німеччині перемога радикальних опонентів нацистів?

У контексті відомих ухвал ОБСЄ та Європарламенту щодо тотожності фашизму і комунізму діяльність ліваків із «Антифа» набуває цілком однозначного характеру. Російські нацисти й російські «Антифа» – дуже подібні за ментальністю, за ставленням до основних прав і вільностей людини. Власне, уявлення про ідеологічну та політичну близькість фашизму і комунізму вже давно стали загальником.

Ще на початку 80-х років минулого століття болгарський філософ і майбутній перший президент посткомуністичної Болгарії Желю Желев видав фундаментальне дослідження «Фашизм», що одразу ж викликало скандал і репресії проти автора і читачів, хоча в книзі не було жодної згадки про комуністів. Уже в передмові до посткомуністичного видання Желев написав: “…Між нацистською і комуністичною політичними системами не тільки немає суттєвої різниці, але якщо якась різниця є, то вона не на користь комунізму».

Тож із погляду демократії боротьба проти фашизму з позицій комунізму є глухим кутом, коли перемога будь-якої зі сторін стане трагедією для демократичного устрою суспільства.

Цікаво зважити на те, що в Україні нацистські угруповання є в переважній більшості випадків імпортованими з Росії та навіть часто визнають себе філіями відповідних російських структур, зокрема «Русского національного єдінства», «Двіженія протів нєзаконной імміграціі», «Русского порядку» і т. ін.

Але рух «Антифа» в Україні також є імпортованим із Росії. На українських теренах «Антифа» відрізняється чіткими антиукраїнськими настановами і схильністю все національно українське оголошувати «нацистським».

Найбільш скандально «Антифа» в Україні діє в Одесі, де не гребує побиттям українських активістів і співпрацею з екстремістсько-антиукраїнською організацією «Родіна», очолюваною Ігорем Марковим, що перебував певний час у розшуку українськими правоохоронними органами.

Навіщо їм це треба?

Справді, чому раптом майже всі російські журналісти «захворіли» на політичний дальтонізм, що змушує їх ототожнювати такі різні речі, як нацизм і націоналізм?

Між іншим, між нацизмом і комунізмом, комунізмом і фашизмом спільного набагато більше, ніж між нацизмом і націоналізмом. Італійський професор Луїджі Стурце ще в 1927 році написав: «По суті, між Росією та Італією є лише одна справжня відмінність, а саме те, що більшовизм (або комуністична диктатура) є лівим фашизмом, тоді як фашизм (або консервативна диктатура) є правим більшовизмом».

Річ у тім, що в російському суспільстві не схильні власний імперський шовінізм розглядати як гріх. Починаючи з 30-х років ХХ століття, націоналізм у негативній конотації сприймався в СРСР як «гріх» винятково неросійських народів тоталітарної імперії: існувало поняття «український буржуазний націоналізм», «естонський», «грузинський»…, але про «російський буржуазний націоналізм» ніхто ніколи не чув.

Через те і саме тому в Росії культивувалося і нині культивується однозначно негативне ставлення до націоналізму як до явища, чужого росіянам (крім імперського російського шовінізму, що владою заохочується). Ще в ХІХ столітті чеський слов’янофіл Ян Гавлічек-Боровський влучно сказав: «Росіяни все російське називають слов’янським, щоб потім усе слов’янське назвати російським».

Сьогодні в Росії власних нацистів називають націоналістами, щоб потім чужих націоналістів оголосити нацистами.

Хоча чому «потім»? Уже оголосили, тавруючи, приміром, в Україні всі спроби національно-культурного відродження українського народу як «нацизм» та називаючи «фашизмом» усі намагання українців об’єктивно розібратися у власній історії – хоча насправді національно-визвольна ідеологія УПА була значно демократичнішою за ідеологію владної «Єдиної Росії»…

Ігор Лосєв, www.radiosvoboda.org/content/article/1886536.html

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 Сейчас пишут
, , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,
Семён Котлубей, Thinker 4a114ed1, фывафы фываф, Илья пророк, alex lagun, дмитро кук, Вася Жук, Алла Новосад 5b57f84f, Иван Карпов, Lyubomir Nedoshitko, Михайло Степовий c5fe7c3b, Frol Fedoroff, ВКЛ_это_мы_01, Володимир Букарєв, Леонид Днепр, Понтий Пилат, Антип61, Bandera Rosa, Геннадий Медведев 4e590f22, shokolad, 12345678, Виктор Потоцкий ddddc13d, Red_Sky_On, Berko Berko, фОшЫзд Галичанский, Tatyana Pomolova, Mganga Zambezi, Саша Крест, Bil Krykiv, marina marinina, Константин 1041a131, Крокодил Гена, Galyna Kravchuk 2f98b0eb, Владимир Пономаренко 2f5552a6, Андрій Жагун, Ali Hasan, Славик Шустрик, Alex Khankin, МАКСИМ БЕЗФАМИЛЬНЫЙ, Kenzo 065c7258, лютый, valentyna 7f6f0f14, Yurii Sliusarchuk, не олигарх, Igor L, Глеб123, Black Joker, Ksenia VB, RobinHood dfb9bea2, kostjaua5, сергей садовский, ABC 71397530, SANDY, Гарик Не инженер c161d501, Вячеслав Айшер db13345f, Игорь Мельник 1e80ecc1, Люцифер, Виталий Шмиголь, Сергій Гранін, jan pobokov, Nick Vasyutin, Грышка Распутный 2, Глеб Егорович Жеглов, А П 6d5dcd2e
 Всего на сайте: 197 писателей
 
 
 
 
 
 вверх