EN|RU|UK
 Форум Украины(624042)
  117  2
Тему создал: Клець Дмитро Васильович

Шукаймо нових вождів

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ
Гриценку А.С., Яценюку А.П., Тягнибоку О., Мірошниченку Ю.Р. та іншим претендентам на булаву


Передмова
Зараз в Україні зареєстровано вже більше 160 партій. І кожна з них має свого «вождя», який, звісно, «все знає і все може». А купка його прихвоснів в міру власних вмінь та можливостей активно шукає серед нас дурніших від себе. Тобто, тих, хто буде за даного «вождя» голосувати. А він, добряче вмостившись на нашій шиї, зробить усім нам суцільну благодать. Колись. Після того, зрозуміло, як напхає власні кишені (пам’ятайте – бездонні!) нашим добром. І так триває вже 18-й рік…

Вступ
За роки незалежності жоден із наших керівників не виконав жодної суспільнокорисної обіцянки?! І це в мирний час, у найсприятливіших умовах. І ніхто йому не заважав, всі ж бо хочуть покращення життя.
Та й, зрештою, самі керівники та їхні челядники теж не проти, щоб їхня робоча худоба – простий люд - жив не гірше від інших країн.
Однак так чомусь не виходить. Але чому саме не виходить?
А ось якраз цим ніхто і не цікавиться, ні верхи, ні плебс. Бо я ще від горбачовських часів шукаю тих людей, хоча б серед теоретиків із суспільної проблематики, хто таке пояснення знає або ним цікавиться – нема нікого. А якраз цим теоретикам за це і платять?!
За що саме «за це», питаєте?
А за те, що вони всім розказують, які вони мудрі. За це ж їм і титули мудрості присвоюють і всіляко заохочують.
Правда, суспільству від них користі жодної, навіть збитки – бо ж відверті паразити.
Але… Всі ці теоретики у великій пошані в керівництва не за їхні знання, а за те, що вони дуже вміло вихваляють державну мудрість наших можновладців. І ще майстерно до них підлизуються.
Точнісінько так в СРСР робили величезні табуни всіляких компарттеоретиків і агітаторів – відверто брехали і вихваляли начальство. То так роблять і зараз, інколи навіть одні й ті ж люди.
Чому так відбувається?
Та тому, що державним управлінцям, від Президента і нижче, платять – хто і за що?
Виявляється, свою зарплату визначають вони самі, і скільки захочуть. А за що?
За відбутий робочий час, тобто, за власні трудозатрати.
А що ж є результатами праці держапарату?
Правильно, у підсумку - якість життя населення!
Більше того, за Конституцією, народ є джерелом влади, а держуправлінці – всього лише найняті народом спеціалісти для виконання управлінських функцій.
Отже, згідно із Конституцією, якраз народ і має оцінювати результати праці всіх держуправлінців та визначати розмір оплати їхнього трудового внеску в залежності від цих результатів.
У нас же якраз навпаки, наймані працівники оцінюють роботу народу та визначають, скільки і за що йому платити.
Але що у нас хоч пишуть чи говорять про оплату праці керівництва за результатами?
Та нічогісінько! Ба більше, про це й подумати лячно. Та й як таке може бути, коли населення чітко поділене на УКРАЇНЦІВ ВЕЛИКИХ і українців маленьких?! І головне – ніхто принципово проти такого поділу і не заперечує. Хіба що деяким вередливим інтелігентам трохи воно смердить. Але при цьому й вони згодні, що має бути пастир і отара. Тож пастир і жене отару, куди хоче. А отара лише має голос, щоб бекати, радісно чи навпаки. Тож пастир, за бажання, може це бекання якось і враховувати. Але не обов’язково. То що кому тут ще не зрозуміле?!
Так що Конституція – це лише папір. А життя – це зовсім інше…

Реформатори до того
Вже, мабуть, тільки лінивий не помітив таку залізну закономірність у кар’єрі наших діячів: поки дана людина лише претендує на дану посаду, то вона дуже щедра на обіцянки і дуже категорична щодо виконання цих обіцянок. І, звісно ж, конструктивно критикує наявного посадовця.
Але як тільки ця людина сама посідає дане керівне крісло, то дуже швидко забуває свою критику попередника і свої обіцянки. І навіть навпаки – все більше починає діяти точнісінько так, як розкритикований нею попередник. Для підтвердження: за роки незалежності змінилися десятки тисяч одних лише високопосадовців, а наслідки їхнього управління однаковісінькі – народ вимирає, суспільні проблеми тільки множаться і загострюються, матеріальні диспропорції зростають.
Зауважте й таке. Зазвичай кожен новий начальник цілком щиро (хай навіть від честолюбства) хоче досягти кращих успіхів від попередника. І намагається це зробити. Але дуже швидко його добрі наміри і намагання сходять на пшик…
Проте вважається, що так і має бути. Ба гірше, якраз за суспільношкідливі наслідки такого керування у нас цілком офіційно цих керівників заохочують і нагороджують. Можете самі поцікавитися, скільки держуправлінців у нас нагородили «за успіхи» та «за користь Україні». І це, повторюю, при стабільному вимиранні населення.
?!
Насправді ж дивуватися тут і нема чому. Бо результати держуправління - надіндивідуальні. Вони лише відображають чинні в даному суспільстві властивості та закономірності.
Чули, може, що вже давно нам обіцяють збудувати в Україні правову державу? То де ж хоч її фундамент?
Правда, з того часу число юристів у нас зросло в рази, написали вони тисячі дисертацій та безліч іншої мудрості (авжеж, кожна підтверджена офіційно!), а от описати в одному тексті правову державу ніхто з них навіть і не брався. А вже коли правова держава не має однозначного пояснення і опису, то її і збудувати неможливо.
Тож ми й надалі перебуваємо у державі неправовій. Де верховенство якраз презумпції винуватості, аморальності та беззаконня. Де нагороджують непричетних, а карають невинних.
Однак жоден наш претендент на керівну посаду про це і не згадує. Бо має вірний орієнтир – лєнінську кухарку. Сказано ж: чим менше знань – тим більше вартуєш керівної посади. Головне тут – аби було побільше бажання командувати ближнім. Правда, зараз це зветься політичною волею. Хоч за суттю самодурством і залишається.
Тож точнісінько так думають діють і абсолютно всі наші любителі покомандувати. «Абсолютно всі», бо жоден із них навіть не заїкнувся про наявність у себе доказово кращого розуміння ситуації, аніж у посадовця наявного. Чи хоча б про потребу якраз таких знань.
Ні, жодні знання про суспільні закономірності тут ні до чого! Головне – рррішучість та тверррдорукість! Яких у даного претендента, зрозуміло, з головою. А нинішній начальник – самі бачите, який кволий і невпевнений. (Згадайте, на одних із недавніх виборів була офіційно зареєстрована група самодурів, які теж цілком офіційно висували гасло «Геть старих пердунів!». То ні про яке розуміння життя тут і не йшлося?!).
Однак, повторюю, з низки причин в Україні, в умовах неправової держави запанувала якраз нахабна і хитра безграмотність.
І так, на превеликий жаль, діють всі т. зв. молоді й перспективні наші політики.

Об стіну горохом
За багато років послідовної праці мені вдалося доказово пояснити суспільну проблематику і розробити шляхи й методи гарантованої нормалізації як на теоретичному, так і на прикладному рівні. І давно вже я пробую якось цю величезну наукову новизну реалізувати. Хоча й пояснив суть антинауковості в неправовій державі і, особливо, в українському світобаченні.
Проте шукаю небайдужих до наших проблем і надалі. Бо ті люди, які емоційно протестують проти тих чи інших наших недоліків, насправді прагнуть лише досягти якоїсь конкретної особистої мети чи забаганки, того, що їм нестерпно захотілося на індивідуальному рівні. Так що найрізноманітніші т. зв борці за народ – це насправді завзяті поборники власних бзіків та маній. Тому, повторюю, що суспільнокорисні зміни свідомо можна робити тільки для всіх
одночасно і тільки на основі наукового розуміння причин наявних проблем.
Все ж я пробував звертатися до цих буцімто активістів змін на краще. До багатьох – більше десятка разів. Але завжди – жодної відповіді. Інколи, правда, слуги даного діяча надсилають мені ел. поштою «мудрість» їхнього вождика. А моїх листів навіть не читають.
А я ж цим активістам писав якраз із урахуванням їхньої безпідставної самовпевненості. Навіть переважно лише запитував, на основі якого саме (конкретного!) пояснення причин наших проблем вони формували свої програми і чим саме їхнє розуміння ситуації (а отже – і програма) доказово кращі від конкуруючих?
І додавав, що коли такого пояснення у них немає, то чи не погодився б хтось із їхніх теоретиків познайомитися з моїми результатами і конкретними пропозиціями?
То могли хоча б відписати, що ми керуємося таким-то й таким-то поясненням. Читайте. І якщо маєте докази, що краще пояснення саме ваше, то тоді звертайтеся. А то ж ні.
Абсолютне ігнорування і відверта зневага!
Проте в той же час ці вождики та їхні підлизи не втомлюються базікати про свою «відкритість», доступність» і навіть «пошук вітчизняних напрацювань»?!... Брешуть, аж облизуються.
Зрозуміло, що допавшись до корита, вони продовжуватимуть робити те саме і так саме, як і нинішні правителі. І з такими ж наслідками для нас.

Проба на залишки совісті
Саме так, я пропоную кілька пунктів, які допоможуть виявити, у кого із цих вождиків ще є трошки совісті. То з них, за сприятливих умов, ще могла б бути і деяка користь населенню.
Отож, панове претенденти на керівництво нами, засвідчіть підстави для цього свого наміру.
1. На основі якого пояснення (конкретний текст?) нашого суспільства та його проблем ви будете формувати управлінські рішення? Чим це ваше пояснення краще конкуруючих (докази)?
2. У чому і наскільки хто з вас вже покращив життя населення чи посприяв вирішенню певної суспільної проблеми (відповідна статистика)?
3. Кожен із вас багато говорить про важливість інновації. А на ділі хто з вас посприяв реалізації української науково-технічної новизни і з якими наслідками для автора, для суспільства і для себе (статистика за останні два роки)?
4. Кожен із вас одержав мою пропозицію прийняти «Закон про пряму залежність прибутків держуправлінців від добробуту населення на підпорядкованих їм територіях». І кожен її проігнорував. То чому ви проти оплати праці держуправлінців за їхніми результатами?

До рядових
Шановні, можливо хто з вас доповнить чи покращить критерії, за якими нам обирати керівників на власну шию? Бо наші верхи знову знудилися від тяжкої турботи про нас і мріють придумати чергову розвагу (вибори). То пробуйте думати заздалегідь.
Інакше знову водитимете подоляночку навколо кожного їхнього пальця….


30 січня 2009р. Клець Дмитро Васильович, українець
без меншовартості, засновник
наукового суспільствознавства.

8 096 233 67 23.
dmytro_kl@ukr.net

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 Сейчас пишут
Саша Крест, України вірний ж-д, Варраван, Igor Salnikov, Alex Ukraina b20e163e, sulima ivan, Слава Украине 706c8f12, Vedana
 Всего на сайте: 23 писателя
 
 
 
 
 
 вверх