EN|RU|UK
 Форум Украины(630136)
  71  10
Тему создал: Хохол

Чим завершуються революції?

Спочатку з’ясуємо - а коли революція починається? Коли у суспільстві назріває «революційна ситуація». Назріває вона тоді, за виразом Ілліча, як «жити по старому верхи не можуть, а низи не хочуть». Чітко і ясно висловився вождь світового пролетаріату, ні додати, не відняти. Тепер давайте проаналізуємо. Отже, виходячи з вищесказаного, революція – це не наслідок «невільного становища народу». За приклад візьмемо часи товариша Сталіна і рівень «свободи» в СРСР (або Пол-Пот в Камбоджі, або Піночет в Чилі). Проте не бунтував ніхто. Революція – це також не наслідок бідності населення. Згадаймо «велику депресію» у США чи початок 90-их у нас. Народ боровся не за «краще життя», а за елементарне виживання. Також революція – не наслідок «злочинності режиму». Кожен режим по-своєму злочинний, просто з якого боку глянути і як глибоко копнути. Але завжди, в будь якій країні, революція – наслідок слабкості легітимної влади як системи. Ось що мав на увазі Ленін. Суспільство, що виросло за рамки колишніх норм, просто ламає репресивний апарат старої влади, який вже не здатний тримати його під контролем. Коли людина при владі не здатна за владу боротися – вона її не достойна. А з часом, коли суспільні відносини вичерпують себе, саме такі люди і посідають верховні посади. Коли під час боротьби за владу людина боїться використати силу – вона втратить владу. (Знову за Леніним: «Держава – це машина для гноблення одного класу іншим».) Коли влада не впевнена у власних силових структурах – вона вже не влада. Вже рік, як я чую таку думку – «От пригнали б на майдан кілька танків, одразу б всі розбіглися…» У тому то і річ, що не пригнали б. І не здатні були. Злякалися відповідальності, війни, Заходу, непокори солдатів, власної совісті… Чим завершуються всі революції? По-перше, перемогою. Інакше вони були б не революціями, а «спробами незаконного повалення конституційного ладу». Перемога – єдине виправдання бунту. За інших умов він не прощається. Тому зараз смішно звучать аргументи, наприклад, про «незаконність блокування кабміну», або «нелегітимне самопризначення». А яке призначення легітимне? Благословенне голосом з неба? І завжди після революції люди із здивуванням помічають (і завжди із запізненням), що до влади прийшла така сама наволоч, яку нещодавно скинули. Рівень життя не росте, проблеми тільки збільшилися, серед провідників революції гризня, у суспільстві бардак. Це ознаки всіх переворотів («За що боролися?» – вічне питання). Що ж змінилося? Здається – нічого. Та то лише здається. Коли рак покидає свій старий панцир, його тіло м’якеньке й уразливе. Він ховається у нірку і чекає, доки новий панцир просочиться кальцієм. А згодом рак із нірки вилізе і покаже всім, де він весь цей час зимував. Революції народжують диктаторів. Ця істина така стара, що вже невідомо, хто перший її висловив. Риторичне питання на всі часи - як так вийшло, що боролися за свободу, а отримали диктатуру, та ще й (парадокс!) всенародно підтриману? Згадаймо історію. Яким чином до влади у СРСР прийшов маленький похмурий грузин-сухоручка, що не мав ані ораторського хисту, ані авторитету, ані особливих заслуг перед революцією? Він з’явився тоді, коли справжні «творці революції» - Троцький, Бухарін, Зинов’єв та інші занадто захопилися міжусобною боротьбою за владу. Поки вони змагалися, хто з них більший «послідовник великого Леніна», їм було просто не до поточних справ. Вони мислили великими категоріями (нічого не нагадує?). Ось тоді і став набирати сили колишній нарком з національностей, генеральний секретар Йосиф Сталін. До речі, спочатку посада генсека була суто функціонерською. При Сталіні вона стала фактично найзначнішою у державі. Сталін як голова країни влаштовував всіх революціонерів, тому і був обраний як компромісна фігура. Непомітний, скромний, без надмірних амбіцій, на трибуну не лізе, у народі невідомий. Тихо і сумлінно робить свою справу. Отак тихо і сумлінно він їх усіх по черзі з’їв. Історія рухається по спіралі, і, як відомо, нікого нічому не вчить. Звичайно, Помаранчевій революції до Жовтневої не рівнятися, ні за кривавістю, ні за глибиною боротьби зі «старим життям». Але закони історії для всіх часів однакові, і, спираючись на них, спробуємо спрогнозувати, що нас чекає далі. Як зазначають більшість аналітиків, якісний склад Верховної Ради наступного скликання, загалом, вже визначено. Це НСНУ, БЮТ, ПР, СПУ, «Ми», можливо - ПСПУ. Швидше за все, «пролетять» КПУ, СДПУ(о) («Не ТАК») та дрібні технічні партії. Може, все буде трохи не так, може, зовсім не так, але це і не принципово. З політикою у нас обізнані тепер майже всі громадяни. І водночас майже ніхто достеменно не розуміє, що ж там, нагорі, кінець кінцем, відбувається. Хто з ким за чиєю спиною домовляється, хто кого зраджує, хто з ким блокується. Населенням потрошку заволодіває апатія і бажання, аби це все нарешті, закінчилося. Втомилися. Люди, яких ще недавно хлібом не корми - дай посперечатися «за політику», відмахуються від неї, як від ґедзя. Хочеться спокою і порядку. А суспільне бажання – сильна річ, тут і до ворожки не ходи… (Наразі інтерес викликає лише питання, у якій пропорції зазначені вище сили візьмуть свої місця в парламенті. Як поділять пиріг? Скільки компромату нам доведеться почути? Чого ми ще не про них знаємо? Може, скажуть нарешті, хто Гонгадзе вбив? Не скажуть...) І лише душить людей «жаба», - це скільки ж грошей буде викинуто на вибори! Краще б людям роздали! Оце і є «політична криза» у всій своїй красі. Отож, прогнозуємо. Початок квітня. Вибори (із скандалами, провокаціями, гострими заявами, сутичками і т.д.) позаду. Депутати отримали свої мандати і розсілися по місцях у сесійній залі, країною керувати. І тут малюється гаплик. Замість парламенту Україна отримає кілька кланів, що знаходяться у озброєному до зубів нейтралітеті. За кожним із них стоять певні сили, і цим силам втрачати нічого. Ніхто нікому не вірить, кожен боїться повернутися до супротивників спиною. Павуки у банці. Наївно думати, що вони по мирному поділять Україну і кожен задовольниться своєю часткою пирога. Тут вже або, пан або пропав, третього не дано. А працювати якось треба. А справи не чекають. А проблеми не вирішені. А народ невдоволений. А щось же треба робити… От тут і знаходиться певний «в.о.» без особливих амбіцій, що згодний звалити на себе всю паперову роботу. Ще раз зробімо короткий екскурс в світову історію. «Цивілізація рухається по спіралі» і людство з подібними проблемами вже зіштовхувалось не раз.. Згадаймо, приміром, хоч французьку революцію. «Свобода! Рівність! Братерство!» («Схід і Захід – разом!») Дуже схоже. Зруйнували Бастилію, розчистили місце і поставили табличку «Тут танцюють». Просто таки паризький майдан, тай годі. Далі – боротьба якобінців з жирондистами. Розкол суспільства. Конвент. А згодом був Робесп’єр і гільйотина. А ще згодом – Наполеон. Маленький чужинець-корсиканець, що осідлав Європу. Як на мене, панове, ситуація в Україні ясна. Наразі неважливо, хто і який відсоток голосів візьме на майбутніх виборах. Новообрані депутати все-рівно не зможуть між собою домовитись. Ось тоді і вийде на передній план наш помаранчевий товариш Сталін. Яке буде його прізвище? Можу лише припустити. Гадаю, що це буде Юрій Єхануров. Фантастично? Фантастично. Важко віриться. Але, по-перше, він – прем’єр-міністр, тобто має можливість завдяки вірно впровадженій політ-реформі стати фактичним головою держави. По-друге, він вже виступив як точка компромісу між основними полюсами протистояння – Ющенко та Януковичем. По-третє, - він чужинець, а не представник титульної нації. А для диктаторів це є нормальною справою (Наполеон – корсиканець, Гітлер – австріяк, Сталін – грузин). Існує старе російське прислів’я: «ніхто не намагається стати більш росіянином, ніж зросійщений інородець». Українців це теж стосується. Звичайно, навряд чи ми станемо свідками ще одного 37-го року – ситуація не та. Проте, як казав сліпий, поживемо – побачимо.

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 Сейчас пишут
, , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,
clexane, Константин Гризодубо, alks, Никита Ник, Саша Крест, Vadym Tsyrkalyuk, Стрелок, Maxim Ak-Murza, ABC 71397530, gontaruk, Леопольд Пупкин a45bc2dc, Anti Gluzman, cvthtrf, Ivory, sobir, Dmitriy Petrov, roshenko q, Крокодил Гена, Евлампий Морамойкин, Гыг с Вами, МГМ, SergeLi, SANDY, Stuart Pearce, Гундяй Крестовоздвиженский, Андрей Шевченко 73396fdd, Lvbnhj, Люцифер, SergTranscarpathian, Jovi Burst, Эрнесто, Андрей Кайнаран, Сдержанный Человек, Miko R 798886a8, Великая Исландия, , Тиамитоксам, Антипа Пилигримов, Центроболт, мальчиш-плохиш, про, Vasyl Moroz 779d57e5, Юрий Шмадченко, Phoenix Humorous, kostjaua5, victor Emetc, Володимир Волошин 55d42e7b, Петр Диброва 19fd0268, З Україною в серці, Вася Городской, Tatota Ke, GayParade, Mike Paul, Vovcheg Zak, росися вперде d82e7584, Bandera Rosa, Агамемнон, Гуренко Игорь, Otec Pigidiy, частный сектор, Толик Тигра, Radoslav Sikorsky, Леонид Днепр, wiqa sag, Шрек Баблокат, Мабон, Геннадій Бикодір adb80589, Акинар Дортуар 544ccd43, Mikhail Saveliev, Игор Мархевка, Олег Петрович ed2c8e0a, Ksenia VB, Николай Стариков fb77148d, Едвард, Tatyana Pomolova, Alexander Cherepchenko, Утилизация ватников, Алексей Носов d8330900, линда либерман, Кузьма Кузьменко
 Всего на сайте: 253 писателя
 
 
 
 
 
 вверх