EN|RU|UK
 Обсуждение материалов
  107  2

 ВИТОПТУЮЧИ ДОРОГУ В НАПРЯМКУ МОСКВИ...

Останнім часом почастішали зустрічі нових українських зверхників зі своїми кремлівськими візаві, одним із результатів яких стало підписання харківських угод. Що ж, це зрозуміло, з усіма сусідами бажано не сваритися, бо так менше клопотів. (Хоча будемо відвертими: кількарічне ускладнення стосунків між Києвом і Москвою було зумовлене самою природою тодішньої української влади, і хоч би Віктор Ющенко стелився перед Кремлем – він все одно залишався б для російської влади таким собі бандерівцем, петлюрівцем і мазепинцем – ворогом імперії).

Отож, можна зрозуміти теперішній офіційний Київ у його прагненнях налагодити нормальні відносини з Росією – адже окремі домовленості, підписані попереднім урядом Тимошенко, – зокрема газові, – є відверто кабальними для України, такими, що знесилюють її економіку, змушуючи принизливо ставати на коліна у жебранні все нових і нових міжнародних кредитів.

Однак недаремно сказано: Москва слєзам нє вєріт.

Схиляючи Кремль до якихось поступок, мусимо пам'ятати, що за все в цьому світі треба платити.

І не забувати, що амбітна Москва, на відміну від досі, на жаль, містечкового, заблукалого на роздоріжжях часу і простору, загрузлого у міжусобній гризоті Києва, в своїй політиці керується глобальними геополітичними інтересами. Як там у Поета: "одной рукой он гладил твои волосы, другой топил на море корабли". Сьогодні росіяни домовляються з Пекіном про співпрацю, завтра підписують угоди з Вашингтоном у галузі роззброєння, а післязавтра вже ведуть перемовини з Іраном та Венесуелою про закупівлю зброї, з Індією та Бразилією – про стратегічне партнерство. Москва намагається вибудувати свій геополітичний простір, свою зону впливу, яка виходить далеко за межі колишнього Радянського Союзу. Інша річ – чи вдасться їй це зробити, адже світ динамічно змінюється, зі сходу і півдня грізно насуваються китайський та ісламський фактори, і Росії неминуче доведеться вирішувати, з ким і проти кого дружити: з Заходом проти Сходу, чи навпаки. І даремно надіятися, що якось воно буде, адже боротьба за енергоресурси, яких на планеті стає все менше (а скоро відчутним дефіцитом в окремих регіонах землі, вочевидь, буде і вода, і продовольство), неминуче загострюватиметься, і надалі породжуючи конфлікти і новітню чуму тероризму.

У цій великій геополітичній драмі двадцять першого століття, пролог до якої закладено на межі двох тисячоліть на Балканах, в Ірані та Афганістані, наш північно-східний сусіда будь-що намагатиметься вціліти і зберегти свій вплив. У тому числі, насамперед, ціною тих сусідніх держав, які відверто нехтують загрозами і випробуваннями часу, ховаючи голови в пісок, подібно нерозумному страусу.

Йдеться, звісно ж, насамперед про нас, про наші інтереси, про наші спроможності як держави, на які невсипущим оком позирає загребуща Москва. Надто вже ласий шматок території. Надто вже вигідне розташування на межі трьох цивілізацій. Надто вже кволо і безпомічно стверджуємо своє право як держава бути рівними серед рівних у світовому товаристві.

Відтак, торгуючись з Кремлем з тих чи інших питань, не забуваймо про досвід тих, хто вже добряче обпікся від надмірного зближення з Москвою, а тепер дме й на холодну воду, коли йдеться про дружбу з російським ведмедем. Маю на увазі тих таки білорусів, союзна держава яких з Росією, нібито проголошена більше десяти років тому, тріщить по швах, навіть до ладу не зіп'явшись на ноги.

Отож, витоптуючи дорогу в напрямку Москви і сподіваючись на розумний прагматизм Кремля, нашим теперішнім зверхникам варто не забувати, що мають справу з вишколеною і підступною азійсько-візантійською політикою, переграти яку, сидячи на хуторі і запопадливо заглядаючи чужинцям в очі, неможливо. Лише змінивши принизливий статус об'єкта чужого впливу і ставши впливовим суб'єктом світової політики, ми, українці, зможемо гідно заявити світові: ми є, і ми самі вирішуємо, як нам жити на цьому світі.Источник: https://censor.net.ua/f2520755
Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх