EN|RU|UK
Блоги 

Роман Семенуха

  2346  6

Назад до КПРС. Як під виглядом демократичних змін влада повертає посади секретарів «обкомів» та «райкомів»

Радянського Союзу немає вже понад чверть століття, Комуністична партія України під забороною, Україна начебто йде впевненим шляхом декомунізації, відправляючи на смітник історії постаменти Леніна. Однак радянські постулати, принципи, а особливо об'єм владних повноважень тодішніх очільників не дають спокою нинішнім очільникам держави.

Певно, саме ностальгія за минулим, у якому владна вертикаль була чіткою і зрозумілою, у якому чиновники на місцях - секретарі обкомів, райкомів навіть не могли зробити й кроку без сигналу згори, а перебування в опозиції - взагалі неможлива річ, підштовхнула нинішню владу внести зміни у низку законів (« Про місцеві державні адміністрації», «Про центральні органи виконавчої влади», «Про Кабінет Міністрів України» та «Про державну службу») у частині призначення та звільнення голів місцевих державних адміністрацій та їх заступників, а також керівників центральних органів виконавчої влади (та заступників), що не входять до складу Кабміну.

Варто нагадати, що реформу державної служби Президент Петро Порошенко на зустрічах із міжнародними партнерами презентував як значне досягнення і чи не найкращу реформу у галузі державного управління.

Справді, чинний Закон України «Про державну службу» був проривом, адже згідно з цим документом посади голів місцевих адміністрацій були віднесені до посад державної служби категорії «А». Це означає, що голови ОДА і РДА призначалися на посаду Президентом за поданням Кабміну, при цьому пропозиції щодо кандидатів вносила Комісія з питань вищого корпусу державної служби за результатами конкурсного відбору. Окрім цього, Комісія погоджувала звільнення відповідних посадовців, а також здійснювала дисциплінарні провадження щодо відповідної категорії держслужбовців.

Цей закон Рада ухвалила 10 грудня 2015-го року. Його прийняття було однією з умов виконання Києвом угоди про фінансування контракту для України з розвитку держави, підписаного 13 травня 2014- го у Брюсселі.

Чи були ці конкурси незаангажованими? Чи дійсно в них перемагали кращі з кращих, а не ті кандидати, що були визначені від початку?

Певно, що не завжди. Історія із головою ОДА Савченко, який під час тестування на посаду припустився десяток помилок у тексті власної презентації, при цьому відповів на сорок питань за рекордні шість хвилин, - один із можливих прикладів цього вибіркового підходу.

Конкурсні комісії наражалися на критику та звинувачення в упередженості.

Проте існування таких конкурсів вже є еволюційним шляхом. Змінити систему можна було не скасовуючи їх, а навпаки, вдосконалюючи.

Автори законопроекту переконували, що ідея конкурсів для цих посад зазнала краху. Мовляв, через конкурси деякі адміністрації місяцями лишаються без очільників, члени комісій нерідко заангажовані, а деякі голови, певно, знаючи завдання, здають їх без жодних труднощів і сюрпризів.

Усі ці аргументи, звичайно, мають силу. Однак чи можна очікувати кардинального ефекту за такий короткий відрізок часу? Так, система, звичайно, неідеальна, і потребує вдосконалення і шліфування. Проте на це потрібен час. А його якраз у влади не так і багато - до чергових виборів - президентських і парламентських півтора та два роки відповідно.

Цього часу мало, аби система конкурсів для посад запрацювала повністю в інтересах держави, але достатньо - аби вона принесла бажаний результат владній верхівці.

Саме тому замість вдосконалення ідеї конкурсів для цих посад влада й вирішила їх скасувати.

Законопроект, який швидко «просунула» провладна більшість, вивів з- під дії Закону «Про державну службу» посади голів місцевих державних адміністрацій та їх заступників. Він передбачає, що відтепер голови місцевих державних адміністрацій призначатимуться і звільнятимуться з посади Президентом за поданням Кабміну.

Державні службовці категорії «А» - голови обласних адміністрацій, їх заступники, голови районних адміністрацій мають бути позапартійними, однак прийнятий в інтересах влади законопроект дозволяє їм бути партійними, займатися агітацією, очолювати виборчі штаби.

Щойно закон буде змінено, усі ці люди знову стануть залежними від однієї людини, а тому будуть з усіх сил рятувати владу у ситуації стрімко падаючого рейтингу БПП. Мета цього кроку одна - узурпувати владу, аби під час виборів у повній мірі використовуючи адмінресурс, діюча влада змогла фальсифікувати результати.

Судячи з усього, уроки узурпації влада вирішила брати не лише із радянських часів, але й попередників - Віктора Януковича і Партії Регіонів. Адже країна вже була свідком подій, коли перед виборами у Парламент 2012 - го року, в такій же ситуації падіння рейтингу партії влади, всіх чиновників - від голів невеликих сіл до великих держадміністрацій, тотально записували у Партію Регіонів.

Хоча це не допомогло Партії Регіонів, і за кілька років її не стало. Історія розвивається по спіралі. І знову повторюється у наш час, перетворюючись на фарс. Прикро, що принцип «жити по - новому» лишився лише красивою декларацією та передвиборчою обіцянкою.

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх