EN|RU|UK
Блоги 

Геннадій Зубко

  1988  13

Закон про комерційний облік тепла дає справедливість для кожного споживача і наближає енергонезалежність держави

Вступив у дію Закон про комерційний облік теплової енергії та водопостачання. Його ухвалення очікували мільйони споживачів комунпослуг і з острахом "відтягували" несумлінні постачальники. Закон захищає кожного споживача від недобросовісних теплопостачальних компаній, які досі списували на людей свої витрати. Відтепер люди платитимуть лише за тепло, яке спожили насправді. А це означає - менше.




Відповідно до закону оператори зовнішніх інженерних мереж, тепломереж та водоканалів повинні впродовж року обладнати всі житлові будинки вузлами обліку теплової енергії, а за два роки - встановити лічильники на воду. На встановлення лічильників в нежитлових приміщеннях відведено рік. Норми закону викликали бурхливе обговорення з приводу: хто повинен встановлювати лічильники, хто заплатить за їх встановлення і як це вплине на тарифи?

Можна з впевненістю ствердити, що мешканці багатоквартирних будинків з встановленими лічильниками на тепло за "комуналку" платитимуть менше, адже постачальник вже не зможе перекладати на споживача необґрунтовані понаднормові втрати в мережах, застосовуючи застарілий непрозорий тариф. Практика засвідчує, що встановлення лічильника тепла та ІТП дозволяє знизити платежі домоволодіння за опалення на 30%, а це - близько 400 грн із кожної квартири щомісяця.

Хочу наголосити: закон покладає обов'язок встановлювати будинкові лічильники там, де вони відсутні, на оператора зовнішніх інженерних мереж - тобто постачальника теплової енергії або води. Постачальник зобов'язаний встановити лічильники тепла впродовж року, а води - за два роки. Якщо він цього не зробить, саме на нього - постачальника тепла та гарячої води, а не на споживача, - держава накладатиме штрафи. У той же час власники (співвласники) будівлі мають право самостійно обладнати будівлю вузлами комерційного обліку - лічильниками.

Також люди повинні знати, що розмір внесків за встановлення, обслуговування та заміну лічильника встановлюватиме орган місцевого самоврядування - місцева рада на чолі з обраним головою ради. Отже, постачальник послуг не зможе штучно завищувати вартість встановлення лічильника, так само як і в подальшому вартість його обслуговування. У місцевої влади є достатні важелі контролю за постачальниками тепла та гарячої води. А мешканцям того чи іншого населеного пункту варто вимагати від обраних громадою депутатів захищати інтереси громади, кожного споживача. Тим паче, що значно простіше проконтролювати, як працює місцева рада, депутат якої живе по-сусідству.

Із часу ухвалення закону ми відповідали на безліч запитань, з якими звертались до нас керівники ОСББ і мешканці багатоповерхівок. Відповіді на ті, що звучали найчастіше, пропонуємо широкому загалу. Адже закон без сумніву є актуальним. І чим раніше він запрацює на повну силу, тим швидше будемо рухатись в напрямку енергоефективності та енергонезалежності. Отже, люди запитували - ми відповідаємо. Акумулювали питання та готували відповіді спільно команда Мінрегіону, наша аналітична група, експерти RST.

Чому було необхідно ухвалити Закон "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" №2119-VIII" від 22.06.2017 № 2119-VIII?

Через відсутність обліку теплової енергії Україна щороку викидає у повітря 3 млрд доларів. Це гроші, що сплачують споживачі за спожитий газ, який використовується на підігрів води для побутового використання та підігрів води в батареях для обігріву будівель взимку.

В Україні для потреб опалення поставляється 18,6 млрд. м3 газу. За підрахунками фахівців на втрачене тепло через застарілу, збудовану ще за часів Радянського Союзу, систему теплопостачання йде 2,4 млрд м3 газу. Ще 9 млрд м3 йде на тепло, яке втрачається через погано утеплені будівлі, тобто через стіни з поганою теплоізоляцією, діри у вікнах та дверях, погано утеплені дахи. Отже, загалом 11,4 млрд м3 газу Україна використовує марно - постачальники тепла та гарячої води підігрівають повітря, вулицю. А платять за цей "підігрів" споживачі - кожен, хто живе в Україні. По суті, ми можемо і повинні платити лише за 7,2 млрд м3 газу. Для цього потрібно порахувати хто і скільки споживає. Тоді виникне бажання і потреба економити. У споживачів виникне бажання утеплити будівлі, а в постачальників тепла і гарячої води - потреба ремонтувати старі мережі, аби мінімізувати втрати. Адже за втрати постачальника споживач платити не стане. Для цього і потрібен був закон про облік теплової енергії.

Як вирішили питання обліку в Європі?

На рівні ЄС запроваджено Директиву №27, яка зобов'язує імплементувати правила, в тому числі щодо обліку теплової енергії, в національне законодавство. Тобто там це є обов'язково. Люди навчилися рахувати скільки вони споживають, за якою ціною, заощаджують і платять лише за вчасно отриману якісну послугу. Тому споживання енергії на 1 метр квадратний опалювальної площі в Польщі та Словаччині 90 кВтг/м2, а в Україні майже 200 кВтг/м2. А питання відсутності гарячої води чи холодних батарей взимку у європейців не виникає.

Чому це так довго впроваджується у нас?


Ми і зараз платимо за оснащення лічильниками та їх обслуговування. Платіж включено до тарифу. І лічильники мали бути давно встановлені. Але механізм нарахування незрозумілий людям. Споживач не бачить окремої суми в платіжках і не має інформації, коли і хто встановить лічильник, буде його обслуговувати чи замінювати. Цим користуються ті, хто не хоче обліку - постачальники. Вони затягують оснащення, а споживачі змушені платити за несправедливими нормами споживання, в яких суттєвою є частка за втрати постачальника в тепломережах. Парадокс в тому, що більшість підприємств постачальників належать споживачам, адже є власністю територіальної громади. Отже, Закон потрібен саме для активізації та впорядкування процесу споживання та обліку тепла.

В Україні рівень оснащення загальнобудинковимим лічильниками ледь перевищує 70%. Обладнати такими приладами обліку теплової енергії потрібно майже 23800 багатоквартирних будинків. Крім того, споживачеві треба постійно звіряти показники лічильника та контролювати процес. Ця проблема не вирішувалася багато років, оскільки постачальникам вигідніше списати на будинки витрати за нормами, які неможливо перевірити. Окрім того, можна скористатись й існуючим механізмом компенсації втрат із бюджету. До ухвалення закону, навіть якщо будинок хотів встановити лічильник, то постачальник знаходив низку причин, аби відмовити. Приміром, сказати: немає лічильників, або не можна ставити лічильник на облік, бо він не відповідає вимогам, або до будинку ще не дійшла черга...

Закон захищає споживачів від недобросовісних теплопостачальних компаній, які намагаються списати на людей свої витрати. Кожен рік через їх недбалість, небажання вкладати кошти в ремонт тепломереж та недосконалість законодавства українці втрачають 5-10 млрд грн. Люди платять мільярди гривень через енергозатратні системи теплопостачання. Перетворення "технічних втрат та збитків" на надприбутки відбувається через непрозорість формування рахунків та отримання компенсацій з бюджету. Закон забезпечує можливість порахувати скільки споживач реально отримав тепла чи гарячої води, і за що конкретно повинен заплатити. Закон передбачає, що сума платежів буде на окремому рахунку. Тож можна буде перевірити постачальника послуг на предмет виконання ним обов'язків.

Яку основну інформацію потрібно усвідомити із Закону?

Закон зобов'язав постачальників встановити будинкові лічильники до липня 2018 року, КМУ - визначити порядок розрахунків, Мінрегіон - розробити Методику розподілу спожитих послуг, а постачальників - надавати споживачеві об'єктивну інформацію про обсяги та вартість споживання. Завдання для споживача - не випасти з процесу. Усвідомити, що у разі встановлення лічильника, платити людина буде лише за фактично спожите тепло, а не за віртуальну норму. І буде контролювати показники лічильника й надавача послуг. Тоді суми в платіжках за тепло стане меншою. Приклад розрахунку наведемо нижче. Громаді не варто забувати про місцеві ради, які визначають розмір внесків за встановлення, обслуговування та заміну лічильника. Вони також можуть ухвалити рішення про виділення коштів на встановлення будинкових лічильників у багатоповерхівках та навіть лічильників у квартирах.

Що таке комерційний облік, а що таке розподільний облік?

Ці поняття довгий час були прямо неврегульовані в одному місці. Зараз це визначатиме Закон. Комерційний облік (будинковий лічильник) - це облік обсягів теплової енергії, поставленої до будинку. Розподільний облік (квартирний лічильник або прилад-розподілювач) - це облік поставленої до будинку теплової енергії, що розподіляється між квартирами.

В чому переваги комерційного обліку?

Після встановлення будинкового лічильника сума в рахунку мешканців багатоповерхівки зменшиться приблизно на 200-600 грн, порівняно із попереднім періодом. Економія буде досягатися за рахунок різниці між нормативними витратами та фактичними з вартістю встановлення та обслуговування лічильника. Тобто, на вході в будівлю буде лічильник, який засвідчить обсяг спожитого усіма споживачами тепла. І ніхто не зможе завищити цю суму. Люди заплатять лише за тепло, яке фактично спожили.

Чи треба встановлювати розподільні вузли обліку?


Закон каже, що це - обов'язок споживачів. Проте, це здійснюється лише за технічної можливості й економічної доцільності. Тому, якщо це неможливо, то непотрібно його встановлювати. Саме споживач має оцінювати переваги розподільного обліку.

Навіщо тоді розподільний облік?


Уявіть, що ваш сусід відчиняє вікна, або в нього встановлені більш потужні батареї, або у під'їзді відкриті двері, або є інші несанкціоновані підключення, та інше, що обумовлює більше споживання тепла. Вартість тепла, яке споживає вся будівля за комерційним вузлом ділиться пропорційно площі на всіх, у кого немає свого квартирного лічильника. І всі платять однаково.


Уявіть іншу ситуацію: в окремих квартирах є лічильники. Тоді справедливо, що люди, які регулюють температуру в своїх помешканнях, заощаджуватимуть тепло і платитимуть виключно за власним лічильником. Доплата складе лише за обігрів загальних територій згідно площі їх квартири. Мешканці квартири з лічильником не платитимуть за перевитрати сусіда.

Або вся будівля вирішила встановити прилади-розподілювачі або лічильники (якщо це економічно та технічно доцільно), то кожен платить за те, що спожив. У цьому випадку буде справедливість і ніхто не буде переплачувати за недбалого сусіда.

Чи треба платити за тепло, що використовується в місцях загального користування?

Так. Люди повинні усвідомити, що коли вони приватизували чи придбали квартиру у багатоповерхівці, вони отримали разом із усіма своїми сусідами у спільну власність, у спільне користування східці, підвали, горища, підсобні приміщення. Отже, відповідальність за їх утримання лежить на кожному мешканцю будинку. Відтак кожен мешканець будинку повинен сплачувати свою частку за тепло в місцях загального користування. Зараз оплата за тепло в місцях загального користування теж включена до тарифу.

Хто і як формуватиме платіжку при розподільному обліку, тобто визначатиме скільки платить кожна квартира?

Розподілятиме обсяг спожитої теплової енергії постачальник послуг, управитель чи ОСББ. Так відбувається і зараз. Але зараз методика розподілу регулюється кількома нормативно-правовими актами, що призводить до непорозумінь. Натомість тепер буде єдиний акт, що впорядковує це питання. Більш того, якщо не буде окремих квартирних вузлів обліку, то розподіл здійснюватиметься відповідно до площі квартир.

Чи будуть проблеми з формуванням платіжок на початку цього опалювального сезону?

Ні. До затвердження методики розподілу, нарахування буде здійснюватися за старими правилами. У той же час співвласники самі можуть обрати порядок розподілу відповідно до положень Закону. До лютого 2018 року має відбутися перехід до розподілу за новими правилами.

Переваги реалізації Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" №2119-VIII

жкх тариф

жкх тариф

Хто встановлює лічильники?

Вузли комерційного обліку (лічильник на будинок) встановлює постачальник. За Законом в постачальника на це є один рік. Проте, споживач або органи місцевого самоврядування можуть встановити лічильники самостійно. Вузли розподільного обліку (лічильник у квартиру) - споживач. За Законом в нього є на це три роки.

Кому належать лічильники?

Лічильники належать споживачам (співвласникам будинків).

Хто буде платити за оснащення та встановлення, обслуговування і заміну лічильників?


Головна зміна полягає в тому, що платежі будуть не в тарифі, як тепер, а окремою сумою в платіжці. Отже, тариф зменшиться. За встановлення лічильника треба буде заплати один раз, а далі сплачувати лише за його обслуговування чи заміну. Тепер споживачам, які встановили собі лічильник, продовжують виписувати платіжки за тарифом, до якого і надалі включаються кошти на встановлення лічильника.

Отже, за законом встановлення, оснащення оплачує споживач або органи місцевого самоврядування. Обслуговування та заміну лічильника оплачує споживач. Також ці суми будуть розстрочені на 5 років. Тому сплата за місяць на квартиру складатиме 6-12 гривень, тобто не більше 1% суми рахунку.

Більше того, Закон зобов'язує постачальні компанії встановити лічильники споживачам, а після встановлення - взяти на абонентський облік. Також постачальні кампанії повинні будуть взяти на облік лічильники, придбані та встановлені мешканцями.

Більш ощадливі міські голови можуть допомогти, виділивши кошти з міського бюджету на встановлення як будинкових, так і квартирних лічильників. Тим паче, що більшість теплопостачальних підприємств є комунальними.

Хто контролюватиме ціни на оснащення, встановлення, заміну та обслуговування?

Ціни контролюватимуть мешканці та органи місцевого самоврядування.

Чи зросте тариф?


Ні. Тариф зменшиться, тому що з тарифу буде виключена інвестиційна складова на встановлення лічильників та плата за їх подальше обслуговування. У платіжках буде по-пунктах розписано за що платить споживач.

Які додаткові переваги Закону?

Закон зобов'язує постачальників послуг надавати споживачеві в платіжці не лише вичерпну інформацію щодо обсягів наданої послуги, але і її вартість й іншу корисну інформацію. Наприклад, інформувати про середній обсяг споживання та середній розмір плати за комунальну послугу іншими споживачами відповідної категорії, повідомляти історичні обсяги споживання. Можливість здійснення в будівлі реконструкції, яка приведе до зменшення обсягів споживання, а відтак і зменшить суми в платіжках, контактну інформацію про кампанії, які здійснюють таку реконструкцію, постачають необхідні матеріали чи допомагають із оформленням необхідних документів. Закон зобов'язує брати лічильники на абонентський облік.

Щоб повноцінно запрацював Закон України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" №2119-VIII" впродовж півроку, а саме до 01 лютого 2018 року, Уряд повинен прийняти ще низку нормативно-правових актів. Мінрегіон та RST роботу вже розпочали.



Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх