EN|RU|UK
Блоги 

Повернись живим

  4301  0

Відлуння Авдіївки (Частина друга, з картою боїв)

Або ми їх, або вони… Хоча другий варіант неможливий. Перші дні лютого були найтяжчі. Вулиці старого міста геть безлюдні. А новою частиною місцеві жителі з ліхтариками швидко пересувались від будинку до будинку, намагаючись зберегти своє життя від снарядів, що регулярно прилітали до житлових кварталів.

Проте саправжнє пекло було за пару кілометрів - Авдіївська промзона не стихала ані на секунду.

На обстріли з кулеметів чи гранатометів загартовані крупнокаліберною артилерією захисники Авдіївки вже не зважали. Більшість хлопців відпочивали, часом прямо у окопі, сидячи на землі, коли шкала термометра опускалась до -12 вдень і до -20 вночі.

Бій героїчно приймали всі. Але з нетерпінням чекали виходу в ефір по радіостанції хлопців з «Алмазу». Їм було найтяжче. Туди прилітало більше снарядів, їх постійно атакувала піхота окупантів, подекуди до восьми разів на день.

24 години на добу хлопці відстрілювалися, ховалися від артилерії та копали. Копали всі, хто мав сили чи хоча б вільну хвилинку. Зайняті ворожі позиції виявилися простими окопами глибиною до пояса, закиданими ящиками від боєкомплекту та мішками з піском.

І хотілося б допомогти, але сусіднім оборонним редутам не давали підняти голову ворожі міномети та страшні САУ з «Градами». Уявіть. Більше 7 тис. снарядів лягло лише в напрямку Авдіївки. Що вже говорити про Верхньоторецьке, Круту Балку, Кам'янку, шахту «Бутівку», «Зеніт», Опитне, Водяне і Піски.

Ворог з не меншою активністю накривав їх з житлових кварталів Донецька та Макіївки, прикриваючи основний удар з Ясинуватої та з того-таки Донецька.

З огляду на розташування українських сил положення ворога, що клином впивається у нашу землю, не дуже вигідне. Перехресний вогонь нам геть не шкодить, а от противника дратує - бо десятками посилає на вірну смерть так званих терористів.

(умовна лінія розмежування та напрямки атаки ворога)

По черзі намагалися прорватися та відбити позиції шахтарі з батальйону «Сомалі», трактористи «Востоку» і навіть тактична група науковців «Кольчуга». Їхні потуги невтішні, а командири вже давно хто ліфтом, а хто й прямо із свого кабінету полинув у світ потойбічний. Як бачите, вирівняти лінію - питання часу, можливостей та бажання.

Але найзапекліші бої за цей невеличкий клаптик землі ще попереду. Хлопці не вірять у режим тиші, не сподіваються на дипломатів з їхніми домовленостями, а лише у вільний час до блиску протирають зброю, готуючись до чергової навали російської орди. Дехто з них вже не перший рік на війні. Вони як ніхто знають, що ворога краще зустрічати у готовності, коли ти бачиш його у тепловізор чи знаєш про його плани наступу, аналізуючи інформацію з безпілотного апарату.

Допомогти хлопцям гостинно зустріти ворога ви можете тут.

(далі буде...)


Текст: Андрій Римарук

Фото: Максим Левін

Для Проекту "Повернись живим"

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх