EN|RU|UK
Блоги 

Повернись живим

  4941  1

Відлуння Авдіївки (Частина І)

Нас очікують найзапекліші бої. До цього висновку я прийшов після трьох нещодавніх поїздок вздовж майже усієї лінії розмежування, під час яких ми посилювали наші позиції приладами нічного бачення, оптичними прицілами та безпілотними апаратами.

Хочу поділитись з вами своїми спостереженнями і думками щодо можливості подальшої ескалації конфлікту. Отже:

29 січня. Проросійська диверсійна група терористів вирушила зі своїх опорних пунктів «Алмаз» в бік оборонців Авдіїки. Після гідної відсічі наших - вони отримавши 300-тих, змушені були відступити. Бійці 72-ої бригади в свою чергу розпочали переслідування ворога, впевнено рухаючись по його слідах, там де не були розставлені протипіхотні міни.

Не тривалий бій дав змогу зайняти та закріпитись на ворожих позиціях. Одного бойовика ДНР було взято в полон, двоє померли по дорозі в лікарню. Решта терористів ще протягом тижня лишались в сірій зоні - проросійські окупанти не хотіли забирати своїх поплічників, навіть коли за домовленістю з нашої сторони не летіла жодна куля.

Як раз з цього моменту почались масштабні, цілодобові обстріли позицій в Авдіївській промзоні, і самого міста, що призвело до активізації бойових дій та щоденних артилерійських дуелей по всій лінії розмежування. Подекуди інтенсивність вогню була настільки потужною, що хлопці котрі не перший рік на війні казали - «Такого не було з часів Дебальцевого». І це правда.

Коли 30-го січня я в'їзджав в місто, в мене було враження, що з хвилини на хвилину росіяни підуть в наступ. По вулиці Індустріальній їхав дуже швидко, а по старій частині Авдіївки вижимав з машини все що міг.

Адже хлопці з нетерпінням чекали тепловізори, щоб передати їх побратимам на нові позиції. Але снаряди, які падали перед в'їздом в "промку", змусили мене зупинитися, і лишити оптику в штабі батальйону, звідки вони вже і потрапили в руки солдат на злощасному опорному пункті «Алмаз».

Коли на хвилинку вдалося зайти в соціальні мережі, побачив, що всі почали кричати про масові обстріли і штурм Авдіївки. Різноманітні дописи наробили чималого галасу, вся нація переживала за наших бійців та жителів міста.

Але в той момент, я вже відчував себе спокійніше та повністю захищеним. Бо чув переговори по рації, чіткі та виважені вказівки командирів, доповіді і найулюбленішу команду всіх, хто захищав Україну на сході - «ВОГОНЬ НА УРАЖЕННЯ»!!!

По дорозі назад в дзеркалі заднього огляду кожні декілька секунд на фоні міста спостерігав спалахи. На годиннику було всього 17:30.

Через декілька годин ворог вдарить по нашим позиціям. Будуть прямі попадання в бліндаж і чудом не вбиті наші захисники (які завдяки вашій турботі та завчасній допомозі, після артилерійської підготовки противника виходили на позиції, тримаючи в руках тепловізор, бачили як терористи марно намагаються атакувати).

Далі буде....

(На фото один з розплавлених тепловізорів після боїв на Світлодарській дузі. В Авдіївці таких ще більше)

P.S. А ви тим часом не зупиняйтесь на досягнутому. Не зупиняйтесь над тим, чого можна досягти. З власного досвіду скажу, що оптики на передовій забагато не буває, тим більше при таких активних боях. Допомогти бачити ворога вночі ви можете тут.

Текст: Андрій Римарук

Фото: Макс Лєвін та Андрій Римарук

Проект "Повернись живим"


Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх