EN|RU|UK
Блоги 

Ян Осока

  275  2

За покликом серця

Про нього стисло писали, але він не гірший за інших. Про нього мало відомо, а він був таким молодим. Про нього дехто не знає, але холодна земля Авдіївки увібрала його кров.

Його вже поховали, але тільки від нас залежить, чи залишиться він жити в наших серцях.

Роман Володимирович Бублієнко (позивний Бублік) народився 25.04.1993 року у селищі міського типу Володарка Володарського району Київської області.

2008 року закінчив 9 класів загальноосвітньої школи №2, після чого вступив до Володарського професійно - технічного ліцею, який закінчив у 2011 році, здобувши там фах газоелектрозварювальника.

Деякий час працював за фахом, а 24.01.2012 року був призваний на строкову службу, яку проходив у Військово - Морських Силах України у місті Севастополь.

Повернувшись додому, Роман Володимирович одружився, і в нього з'явився маленький синочок, якого він неймовірно, шалено любив та доглядав, і робив це не тому що це було потрібно, а тому що це йому подобалося.

"Бубліком" хлопця почали називати ще з шкільних часів через його невисокий зріст та худорляву статуру, але він ніколи на це не ображався, це прізвище потім прийшло з ним до армії.

Дуже любив риболовлю, обожнював готувати, чудово малював, мав до цього справжній талант, завжди брав участь в усіх заходах у школі, а його дружина ніколи не забуде, як він гарно танцював вальс.

Вже під час, коли йшла війна, Роман Володимирович прийняв відповідальне рішення - вирішив стати на захист Батьківщини, тому 15.09.2016 року він підписав із ЗСУ контракт.

Солдат, гранатометник, командир відділення, командир бойової машини 72-ї окремої механізованої бригади.

Йому повині були дати молодшого сержанта, але прийшов один трагічний день, коли це питання вже виявилося несуттєвим.

01.12.2016 року Романа Володимировича було нагороджено почесною відзнакою "Холодний Яр" 3 ступіня, 02.12.2016 - медаллю "За відвагу" 3 ступеня, а 10.01.2017 року - почесним військовим знаком "За взірцевість у військовій службі" 3 ступеня. Посмертно нагороджено орденом "За мужність" 3 ступеня.

Загинув 1 лютого вранці на ротному опорному пункті у промзоні міста Авдіївка Донецької області від чисельних осколкових поранень, отриманних під час обстрілу наших позицій з реактивних установок БМ-21 "Град".

Поховали Героя 3 лютого у Володарці. У нього залишились батьки, сестра, дружина та маленький син.

Цей чоловік у потрібний час пішов туди, куди покликало його серце. Він знав, що може не повернутися, і він вже не повернеться, війна принесла страшне горе ще в одну родину.

Не забувайте Романа. Не забувайте, яку ціну він заплатив за те, щоб нічого не платили ми.




Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх