EN|RU|UK
Блоги 

Ян Осока

  2553  9

Лелека з характером лева

Цей чоловік - природжений воїн і його не зламала війна. Він пройшов через важкі випробування та лише зміцнив свій характер лева. Якби йому не було важко, він не опускав рук, а ще й знаходив у собі сили підтримувати тих, хто був на грані.

Його любили. Його будуть любити завжди. Він на це заслужив.

Роман Олегович Гульченко народився 29 серпня 1986 року у місті Татарбунари Одеської області.

Навчався у місцевій школі імені В.З. Тура, одинадцять класів якої закінчив у 2004 році. Школярем Ромка, як звали його однокласники, був весельчаком і душею компанії, ніколи не давав скривдити менших і завжди їх захищав. Саме ця його риса - захищати слабших від себе - була однією із сильних. Можливо, тому змалечку Роман Олегович мріяв про кар'єру військового або, як його тато, міліціонера.

Після 11 класів школи вступив на юридичний факультет технікума економіки та права. Познайомився з майбутньою дружиною, яка народила доньку, мешкали вони у місті Дальник Одеської області, працював там начальником охорони у торговому центрі меблів.

Після розлучення Роман Олегович повернувся до рідного міста, працював охоронцем на СТО та у ювелірній крамниці. Але та робота не приносила йому ніякого задоволення, тому у травні 2008-го року чоловік підписав контракт на несення військової служби. Служив у Миколаєві та Дніпрі.

У 2014-му, коли почалася війна, він сказав: "Захищати Батьківщину - мій обов'язок" та пішов добровольцем. На війну потрапив у серпні 2014-го.

Нереально веселий та говіркий. Полюбляв чорний гумор про війну. Побратими називали його «цинічний та героїчний».

Сержант, командир 1-го десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти 1-го десантно-штурмового батальйону 79-ї окремої десантно-штурмової бригади.

Роман Олегович пройшов пекло ДАПа, у 2015-му - бої за Логвиново, під час яких отримав поранення у живіт та стегно, але й тоді не кинув своїх підопічних, які його любили й поважали за готовність підказати, навчити, прийти на допомогу у будь-яку хвилину. Нагороджений орденом «За мужність» 3-го ступеня.

Загинув вдень 30 січня поблизу селища Водяне Ясинуватського району Донецької області під час мінометного обстрілу бойовиків, коли вони намагалися прорватися на наші позиції, ціною власного життя врятувавши побратимів. Прийняв на себе розрив 82-мм міни, внаслідок якого воїну посікло осколками праву частину тіла, завдавши поранень, несумісних з життям.

Похований Герой 2 лютого у рідних Татарбунарах. У нього залишились батьки, сестра та маленька донечка.

Якби не було важко, якби не тремтіли нерви, скільки б часу не проводилось у пошуках новин з війни, який би розпач не бив у душу, варто пам'ятати, що після усіх нервів, переживань, болю то розпачу, які б ми були знесилені та випалені усередині, ми все одно поринемо у сон і вранці відкриємо очі, а цей солдат - ні.

Він заплатив свою страшну ціну за наш наступний день.



Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх