EN|RU|UK
Блоги 

Ян Осока

  503  1

Коли тобі 22

Тобі 22 і ти маєш так багато мрій. Тобі 22 і ти лише розправляєш крила. Тобі 22 і ти будуєш плани. Тобі 22 і перед тобою усе життя.

Йому теж було 22, а його вже везли додому. Йому було 22, а люди зустрічали його на колінах. Він так хотів жити, а загинув, захищаючи Україну, коли йому було лише 22.

Сергій Олександрович Непсов (позивний Непс) народився 01.09.1994 року у селі Калинівка Вітовського району Миколаївської області.

2012 року закінчив вище професійне училище №11 де здобув фах токаря. Вже після початку військової кар'єри планував піти на офіцерські курси в Одесі влітку цього року.

Працював у сфері продажів, як і більшість хлопців, дуже полюбляв футбол, у який грав із хлопцями зі свого села.

10.11.2015 року призваний на строкову службу та доправлений до навчального полігону Десна, у якому перебував до 18.01.2016 року, після чого проходив службу у 222-й центральній артилерійській базі боєприпасів на посаді "навідник зенітних установок".

В Десні зрозумів, що армія - це його стихія, його єдина вірна стежинка у житті. Сім'я підтримувала його вибір. Хлопець постійно спілкувався з батьком по телефону і казав: "Тату, армія - це моє. Хочу стати офіцером, але до того, я маю отримати військовий досвід у бойових діях, не хочу бути таким офіцером, які сидять в кабінетах, хочу бути справжнім. Хочу присвятити своє життя війську. Хочу захищати свій народ, бути йому корисним".

Навесні 2016-го підписав із ЗСУ контракт, не дивлячись на те, що побратими - строковики вмовляли цього не робити, але Сергій Олександрович прийняв самостійне рішеня йти захищати Україну і від нього не відступив. Знову навчання у 169-му центрі Десна і шлях туди, де юнаки стають чоловіками іноді за лише один бій.

Солдат, гранатометник 3-го відділення 2-го взводу 6-ї роти 2-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 26 січня приблизно о 21.00 в районі селища міського типу Новотошківське Попаснянського району Луганської області внаслідок боєзіткнення з ДРГ ворога, яка підійшла до наших позицій. Розпочалася перестрілка та Сергій Олександрович з автоматом у руках вступив у бій, у якому отримав смертельне кульове поранення у груди.

Поховали цього відданого Україні чоловіка 29 січня у Калинівці. У нього залишились батьки та сестра.

Через деякий час можна забути його ім'я, його прізвище, місце його народження. Можна не пригадати, що він любив і про що мріяв. Але неможливо забути його погляд, його очі, яким назавжди 22.




Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх